Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу

Розділ 3. Сіонізм та Ізраїль

Сіоністський режим: значно слабший, аніж кілька років тому

На щастя, у нас добре становище сьогодні. На противагу, становище наших ворогів та опонентів ненадійне. Як я говорив учора і позавчора, сьогоднішня Америка вже не є тією, якою була 10 чи 15 років тому. До того ж, сіоністський режим вже не є тим, яким він був кілька років тому: він отримав серйозний удар. (сказано у 2006 – прим. перекладача)

Гегемонія сіонізму над більшістю засобів масової інформації

Сіоністи мають вплив на більшість ворожих пропагандистських машин. Більшість відомих світових ЗМІ належать сіоністам. Деякі з відомих радіостанцій також належать їм. Сіоністи поводяться наче пес на прив’язі у нахабних наддержав. Їхня роль – гавкати, кусати й атакувати різних людей. Від них не слід очікувати, що вони поводитимуться інакше. Звісно ж, ніхто ними не турбується. Але якщо хтось візьме і подивиться на їхню пропаганду протягом різних епох, той побачить приголомшливі речі.

Гегемонія сіонізму над більшість глобальних владних центрів

Сьогодні ми маємо справу із великим ворожим табором, що складається зі світових сил. Цей табір сформований у міжнародних центрах сил – фінансових та економічних наддержав – які здебільшого контрольовані сіоністами та великими капіталістами. Цей табір використовує все що може задля конфронтації з Ісламською Республікою. І, на жаль, всередині країни є люди, що знаходяться під їхнім впливом. Певні люди приєдналися до опозиційного табору і намагаються здійснити удар. На жаль, це факт. Однак серед людей також є пильні, обізнані та вмотивовані. І вони діють активно. Вони благочестиві. Вони цікавляться принципами Ісламської Республіками та її підґрунтям. Ось це правди, на яких заснована Ісламська Республіка. На щастя, ми зробили прогрес протягом останніх років.

Поступки перед Ізраїлем призводять до ще більшого насильства

Іранці усвідомлюють цю правду й інші нації повинні зрозуміти це. На щастя, багато ісламських та вільних націй в світі більш-менш розуміють цю проблему. За 45 років, які минули після окупації Палестини (сказано у 1992 – прим. перекладача) я дійшов висновку, що все більше арабських держав та палестинських організацій поступилися, а нахабство і насильство з боку ворогів зросло. Як наслідок, палестинці мають лише один спосіб звільнити себе: це збройна і самовіддана боротьба, яку слід вести як у Палестині, так і за її межами. Обов’язок усіх мусульман світу – сприяти цій ісламській боротьбі.

Вороги користуються браком пильності мусульман

Ісламська умма повинна залишатись пильною і повинна пам’ятати цей свій обов’язок. Вороги Бога користуються браком пильності мусульман, інакше наскільки сильними були кілька сотень тисяч сіоністів, які розпочали це? І сьогодні їхнє число зросло до кількох мільйонів, не дивлячись на всі протести, які вони викликали в світі. Якби глави ісламських держав були пильними і якби ісламські нації були пильними, то чи змогла б тоді американська підтримка врятувати Ізраїль? Ясно що ні. Мусульмани перестали бути пильними і ось чому вороги змогли проявити свою силу. Наші вороги не є аж такими сильними: це ми не впевнені у своїх силах.

Ізраїльська змова про мир

Звісно, апеляція до слова «мир» сьогодні – це хитрість, яку використовують сіоністи й ті, хто їх підтримку – Америка є їхнім найбільшим помічником. Вони кажуть: «Домовтесь про мир. Які у вас є непорозуміння?» Так, мир це добре, але де і з ким? Уявіть, що хтось увірвався у ваш дім, почав бити вас, образив вашу дружину й дітей, захопив дві з половиною кімнати вашого дому із трьох, які у вас були і потім сказав: «Чому ви скаржитеся до різних людей? Чому ви продовжуєте боротись? Давайте домовимось про мир». Хіба це мир? Мир буде доречний коли окупант залишить будинок і тоді, якщо між вами будуть проблеми, інші можуть долучитися і допомогти вам домовитись про мир. Ви сидите у нашому домі. Ви вчинили багато злочинів на нашій батьківщині і якби могли здійснити іще більше злочинів, то здійснили б. Сіоністський режим продовжує атакувати південь Лівану майже щоденно. Він атакує не ліванських солдат, а скоріше села і школи у південному Лівані. Кілька днів тому (сказано 31 грудня 1999 – прим. перекладача) сіоністський режим атакував школу в південному Лівані, убивши малих дітей. Ці діти не атакували сіоністів і не мали жодної зброї. Природа сіоністів агресивна. В той день, коли сіоністи увійшли до південного Лівану і вбивали людей, як вони це робили у Дейр-Ясіні та інших місцях, ніхто не кривдив їх. Принаймні ті люди, яких вони вбили, не робили нічого такого, що б заслуговувало на це. Звичайно, частина хороброї арабської молоді боролась проти них. І тоді вони казали: «Чому ви вторглися до нашого дому і робите усе це?» Однак люди, ображені сіоністами і були змушені залишити свої ферми і села через різанину, не робили нічого. Отже, агресія є частиною природи самого режиму. Із самого початку, сіоністський режим був заснований на примусі, насиллі, жорстокостях, і надалі лише вдосконалюється в цих характеристиках. Він не може й не буде робити якийсь прогрес без жорстокості та примусу і ви усе ще стверджуєте, що палестинці повинні досягти миру із цим режимом?! Який мир? Ніхто б не воював з ними, якби вони не були жадібними. Іншими словами, нехай вони повернуть Палестину її реальним господарям, заберуться геть, або нехай попросять в уряду Палестини дозволу частині з них або усім їм залишатись у Палестині. Війна почалась після того, як вони вдерлися до палестинських домівок. Вони вигнали палестинців з їхніх домівок й нині поводяться з ними жорстоко. Вони також стали поширювати своє насильство на інші країни регіону. Нині вони є загрозою для усіх націй. Таким чином, мир, який вони намагаються укласти – стане кроком для подальшої агресії. Якщо такий мир буде укладений, він стане лише відпочинком перед підготовкою до наступної агресієї.

Сіоністи не змогли досягти своїх цілей

Звісно, палестинська нація виконує свій обов’язок і бореться так, як належить гордій та хоробрій нації. Кожен із нас має знати, що репресивний і окупаційний сіоністський режим провалив свої операції. Він не досяг ніякого успіху й розбився об волю палестинців. Метою цих операцій було придушення інтифади Бетул Макдес. Метою було змусити палестинців підняти руки і здатися. Метою було поставити під сумнів гордість палестинського народу та їхню мотивацію до звільнення. Але вони отримали все навпаки. Сьогодні рішучість палестинського народу лише зросла і сьогодні вони краще усвідомлюють питання Палестини, аніж до того, як почали інтифаду. Сьогодні розмах ворожості, злоби й брутальності цього режиму і його співучасника – Америки – очевидний для народу Палестини.

Коли нація починає розуміти, що не має іншого вибору, окрім хороброї смерті, тоді ніщо не може стати завадою на її шляху. Ані сила сіоністів – яку складають танки, артилерія та інше озброєння – ані політична та фінансова могутність їхнього захисника, Америки, не відіграють ролі. Був день, коли палестинська нація пов’язувала свої надії із сидінням за столом переговорів та здобуттям так званого визнання, але ці дня минули. Стало ясним, що сидіння за столом переговорів з ворогом є марним. Сьогодні палестинський народ усвідомив це і робить те, що вважає за потрібне. Палестинські матері, палестинська молодь, палестинські жінки й чоловіки долучилися до боротьби.

Важливо, щоб ісламський світ виконував свої обов’язки. Ісламський світ складається із мусульманських народів та їхніх урядів. Уряди мають певні обмеження щодо обговорень, але їхні нації не мають жодних обмежень. Релігійні вчені, інтелектуали й ті, хто може впливати на громадську думку також не мають обмежень і повинні діяти. Їхні дії також допоможуть їхнім урядам. Якщо сьогодні мусульманський нарід, особливо арабський, ясно і безупинно виявлятиме рішучість підтримати палестинський народ у своїй країні, це буде перевагою для уряду, оскільки уряд зможе використати їхню підтримку палестинців як інструмент на дипломатичній арені й тиснути на ворогів.

Ізраїль є загрозою безпеки для всього регіону

З точки зору безпеки, Ізраїль є загрозою не лише для свого власного народу, а й для усього регіону. Тому, що у них є ядерний арсенал, який вони продовжують нарощувати. ООН декілька разів робила їм зауваження щодо цього, але вони їх ігнорують. Звичайно ж, їхня зневага до ООН підкріплена їхньою американською підтримкою. Це означає, що американський режим, значною мірою, відповідальний за злочини, вчинені сіоністами та їхнім окупаційним режимом.

Ізраїль є економічною загрозою для всього регіону

З економічної точки зору, Ізраїль також є загрозою для всього регіону. Сіоністи, що правлять Палестиною запропонували нову тезу «новий Близький Схід». Що це означає? Це означає, що новий Близький Схід має бути сформований навколо Ізраїлю, який поступово має здобути економічну перевагу над арабськими країнами й іншими націями, таку перевагу, яку нині мають багаті нафтою країни Близького Сходу. Це є метою сіоністів. Деякі з урядів регіону не є пильними. Коли хтось їх критикує, вони відповідають, що не мають жодних зв’язків з Ізраїлем, а лише пустили ізраїльських бізнесменів до свої країн. А це саме те, чого сіоністи хочуть. Вони хочуть, щоб Ізраїль, підтримуваний Америкою, здобув перевагу над незнаючими та слабкими урядами деяких держав. Вони хочуть, щоб Ізраїль зайшов до їхніх країн і взяв під контроль економічні та фінансові ресурси. Це величезна загроза для регіону. Більша за будь-яку іншу загрозу. Нехай Господь попередить цей день і Він зробить це. Мусульманські нації ніколи не дозволять цьому статися. Однак план сіоністів полягає в тому, щоб взяти під контроль владні центри різних країн, покладаючись на економічні зв’язки. Таким чином, з точки зору ісламу, економіки, безпеки, політики та гуманітарної точки зору, існування Ізраїлю є величезною загрозою для націй та кран регіону.

Вороги стають усе серйознішими після того, як побачили ісламське пробудження

Після того, як Ісламська Революція показала ефективність ісламу, вороги ісламу стають усе серйознішими. Ісламська Революція спричинила появу нового антиісламського табору лише тому, що представила іслам для світу таким, який виступає проти пригноблення. Ідея революції полягає в тому, що справжні мусульмани не повинні поступатися перед кривдниками і глобальною системою гегемонії. Це викликало неймовірну злість у гегемонів і задля конфронтації з ісламом був сформований новий табір.

Приклади ви можете бачити у будь-якій частині світу. Подивіться що вони роблять із мусульманами у Європі. Ви можете побачити, що в Африці християнські місіонерські рухи займаються лише конфронтацією проти чистого ісламу. Ви можете побачити, що ісламські рухи зазнають утисків навіть у мусульманських країнах. Подібні речі існують всюди в тій чи іншій формі. Ви можете побачити маніфестації в інших країнах, наприклад в Індії. Питання про мечеть Бабрі – це одне із питань про мечеть, яке деяким людям може здаватися незначущим, але воно не є незначущим. Воно показало, що вороги ісламу навіть можуть підбурити групу людей зробити щось проти того, що є священним для ісламу та ускладнити життя мусульман.

… У кожній частині світу з’являються нові ворожі рухи, спрямовані проти ісламу. Наявність цих рухів говорить про одне: мусульмани повинні більше захищати іслам й вони повинні вважати себе солдатами ісламу в повному сенсі слова і відповідати вимогам солдата. Поза сумнівом, ворог не зможе робити що завгодно для поборення цього народного ісламського руху. Іслам та мусульмани – ті, що сповнені рішучості встати і захистити іслам – звичайно переможуть.

Мета Ізраїлю: окрім нинішнього військового підкорення

Із точки зору тих, хто окупував Палестину, питання Кудсу іще не закрите. Ніхто не повинен думати, що окупанти сіоністи та їхні захисники у світі хочуть лише окупувати Палестину і встановити там свій уряд. Не слід вважати, що сіоністи вже досягли цих цілей і питання закрите. Це не аргумент. Ізраїль, як ми знаємо, не зміг досягти своєї основної цілі, тому домагався встановлення окупаційного сіоністського режиму в Палестині. Їхня мета полягає в іншому. Їхня мета – створити державу із більшою територією, ніж та, яку вони вже змогли окупувати, і з більшим населенням, аніж є нині.

Ви ж бачите, що коли офіційна ізраїльська статистика свідчить, що в окупованій Палестині мусульманське населення швидше збільшується, ніж число сіоністських емігрантів, вони почали докладати більше зусиль – за допомогою владних центрів, які їх підтримують – імплементують свій старий план, заохочують сіоністів приїжати до Палестини. Отже, сіоністи ще не досягли своєї основної цілі.

Американський уряд та сіоністи: глухий кут у Палестині

Стосовно сіоністських окупаційних сил та їх войовничого союзника Америки, якщо хтось добре подумає над питанням Палестини, то зрозуміє, що американський уряд та сіоністи впевнено зайшли в глухий кут у Палестині. Для них немає ані шляху вперед, ані можливості відступу. Вони приречені на поразку. Молоде покоління палестинців уже пробудилося й усвідомило, що боротьба є їхнім єдиним шансом вийти із лещат ворога. Вони усвідомили, що участь у міжнародних зустрічах і догоджання окупантам та їхнім союзникам не є шляхом звільнення Палестини. Вони усвідомили, що повинні піднятися, зібратися з думками і докладати рішучі зусилля і жертви задля досягнення своєї цілі. Палестинці добре усвідомили цей висновок. Отож, вони опираються. Якщо це відчуття йде від релігії та має віру в монотеїзм – як це, на щастя, має місце в Палестині – тоді це відчуття ніколи не згасне. Я сподіваюсь Аллах Великий наблизить перемогу палестинців.

Опозиція до Ізраїлю та Америки: заснована на ісламі

Найважливіше, що провокує ворожість супроти Ісламського Ірану із часів великодушного імама Хомейні, це те, що уся політика нашої країни визначається ісламськими стандартами. Кожна установка приймається або відхиляється на основі ісламського критерію. Усі політичні позиції базуються на принципах ісламу.

Мусульманським урядам заборонено вести переговори із сіоністами, оскільки це буде означати виселення палестинців із Палестини і дозволить ворогу окупувати Палестину навіки.

Іран підтримує палестинців та інші поневолені мусульманські народи, тому що Святий Коран ясно говорить нам про важливість підтримки пригноблених: «І чому б вам не боротися на шляху Аллаха заради слабких чоловіків, жінок і дітей, які говорять: Господь наш! Виведи нас із цього міста, жителі якого є несправедливими. Даруй нам від Себе покровителя, даруй нам від Себе помічника!» [Коран 4:75].

Іран виступає проти гегемонії Америки та її втручання у справи ісламських країн та у справи всіх поневолених країн, бо Святий Коран говорить: «О ви, які увірували! Не беріть собі друзями Моїх ворогів і ворогів ваших! Ви зустрічаєте їх з любов’ю, тоді як вони не вірують у істину, що прийшла до вас.» [Коран 60:1]. В Ірані вирішили, що настанови богослова повинні бути джерелом закону та критерієм законодавства. Саме тому в Ірані вірять, що гідність, незалежність, добробут, матеріальне та духовне вдосконалення нації полягають в імплементації настанов богослова.

Результат – підбадьорені інтервенцією сіоністських змовників – лідери табору пихатості вважають Ісламський Іран своїм архіворогом і виступають проти Ірану як тільки можуть.

Мовчання ісламських спільнот та правозахисних організацій щодо ізраїльського поневолення

Чому світ не чинить опору? Чому ісламські нації зберігають мовчання щодо усіх цих трагедій та злочинів? Від чого залежать Ізраїль та сіоністські вороги? Чи справді Америка настільки сильна, що викликає страх у серцях службовців та політиків ісламських держав? Нації повинні пробудитись і встати. Вони бачать, що сьогодні так звані правозахисні, благодійні та гуманітарні організації – як би вони не називалися – нічого не роблять і всі їхні твердження виявляються фальшивими. Хіба вони цього не бачать?

Окупаційний, пригноблюючий та хуліганський уряд вбиває немало беззахисних людей, як дорослих, так і дітей, підлітків, молодь у їхніх домах та вулицях, а світ ніяк на це не реагує. Однак, якщо палестинська молодь у відповідь вбиває двох чи трьох сіоністів, люди із різних частин світу повністю змінюються й висловлюють жаль. Який жаль? Він (палестинець) здійснив правильний вчинок і заслуговує подяки. Нація, що не може захистити своїх прав, має бути готовою до приниження. З першого дня, палестинці не були пильними, тому вороги здобули над ними перевагу. Сьогодні палестинці пробудились. Мусульмани пробудилися в Палестині.