Плуг

І, уклонившись праху,

ми сходили з гори.

- І знов тиран. І знов неволя.

Хрипкий, далекий пароплав

сигару закурив…

Сонхвиля.

Як раптом за Дніпром хтось викресав огню.

Уперся в дощові стовпи,

струснув:

пий, земле, пий!

упийся од повстань!

…Забринів струнний гнів.

Заходили дерева і пристань.

І човни полякались, мов коні…

Червоно-си'-зеле' дугасто сказало всім здрастуй —

і почало брать воду.

А в мені —

(забринів струнний гнів) —

Ой, буде ще потопу,

і сміху,

і вина.