Плуг

Минув як сон блаженний час

і готики й бароко.

Іде чугунний ренесанс,

байдуже мружить око.

Нам все одно, чи бог, чи чорт

обидва генерали! —

Собори брови підняли,

розбіглися квартали.

Над містом зойки і плачі,

немов з перини пір'я…

Зомліло, крикнуло, втікло

зелене надвечір'я.

Це що горить: архів, музей? —

а підкладіть-но хмизу!..

З прокляттям в небо устає

новий псалом залізу.