Погані дороги

6

Заплакана дівчина стукає у хвіртку будинку край дороги. До хвіртки підходить жінка.

ДІВЧИНА: Добрий вечір..

ДРУЖИНА ВАСІ: Шо вам треба? Ми з траси не відчиняєм, ясно? Вас зґвалтували? Можу визвать міліцію.

ДІВЧИНА: Не треба. Я... Я збила вашу курку.

ДРУЖИНА ВАСІ: І шо?

ДІВЧИНА: Вона... вмирає.

ДРУЖИНА ВАСІ: Шо ви від нас хочете?

Дівчина схлипує.

ДРУЖИНА ВАСІ: Вася, йди сюди! Ось жіночка каже, шо збила нашу курку і плаче.

Підходить Вася. Дивиться на дівчину підозріливо.

ВАСЯ: Шо вам нада?

ДІВЧИНА: Я їхала, а вона під колеса кинулася.

ВАСЯ: Ага, розкажіть. Прямо курка-самогубка. Це ви швидко їхали і під колеса не дивились.

ДІВЧИНА: Просто темно вже. І вона різко побігла.

ВАСЯ: Шо ви тепер від нас хочете? Збила курку і прийшла тут. Подякувати вам чи шо?

ДІВЧИНА: Я розумію, що курку не повернеш... Давайте хоча б заплачу за неї.

ВАСЯ: Ні, ну цирк.

ДРУЖИНА ВАСІ: Це яку курку?

Жінка відчиняє хвіртку, виходить. Повертається з мертвою куркою в руці.

ДРУЖИНА ВАСІ: Це ж несушка наша.

ДІВЧИНА. Пробачте мені! Я в такому шоці... У мене вдома папуга... Ой! Дивіться! Вона ворушиться! Вона жива?! Давайте до ветеринара... Тільки в коробку якусь, щоби чохли на закровити...

Вася переглядається з дружиною. Іде й повертається без коробки, зате із сокирою. Кладе майже мертву курку на доріжку, викладену цементом, і відрубує їй голову. Дівчина кричить.

ВАСЯ. Шоб не мучилась.

ДІВЧИНА. Ви що... А якщо... її можна було врятувати?!

ВАСЯ. Ага. Потім накласти гіпс, купити коляску, возити в санаторій...

У дівчини стрес, вона ніколи не бачила, як убивають. Гірко плаче.

ДІВЧИНА: Так... так... Я все розумію.. Просто.. Скільки з мене?

ДРУЖИНА ВАСІ. Я не знаю, Вася. Але це наша несушка.

ВАСЯ. Сто гривень — і їдь уже.

ДРУЖИНА ВАСІ: Вася!

ВАСЯ: Я не знаю. Ну а скільки? Я так курей ще ніколи не продавав.

ДРУЖИНА ВАСІ (твердо): Двісті гривень.

ДІВЧИНА. Добре. Зараз.

Вася і дружина Васі дивляться, як дівчина розстібає красиву сумку, виймає звідти красивий шкіряний гаманець, розстібає його. Він порожній. Тільки різнокольорові карти стирчать із кишеньок.

ДІВЧИНА: Боже... У мене ж нема гривень. Я ж меду купила. Тільки картка.

ДРУЖИНА ВАСІ: Васю, ми картки приймаємо? Ні, ми карток не приймаємо.

ДІВЧИНА: Я... Як соромно... Тут є банкомат?

ВАСЯ: Сміється з нас.

ДІВЧИНА: Чуєте, я завтра завезу.

ВАСЯ: Ну, ясно.

ДРУЖИНА ВАСІ: Завтра вона завезе. Найшла дурних. Ідіть уже, жіночка. Нехай на вашій совісті.

ДІВЧИНА: Та ну, що ви... Та я зараз поїду, зніму гроші й повернуся. Двісті гривень.

Дівчина стукає у хвіртку. Виходить дружина Васі.

ДРУЖИНА ВАСІ: Ну треба ж, повернулась.

ДІВЧИНА: Ну звісно, я ж обіцяла.

ДРУЖИНА ВАСІ (пропускаючи її): Зараз всі обіцяють і ніхто не виконує. Починаючи з президента і закінчуючи всіма решта.

ВАСЯ. Хто там?

ДРУЖИНА ВАСІ. Це вона:

ДІВЧИНА. Це я. Ось.

Виймає двісті гривен. Вася і дружина Васі дивляться на неї.

ДРУЖИНА ВАСІ: Я її вже обскубла. Думала, хоч на борщ піде. Та ви її так переїхали, шо собакам прийшлось віддать.

ДІВЧИНА: Який жах.

ДРУЖИНА ВАСІ: Бідним завжди не щастить.

Дружина Васі не бере гроші в дівчини.

ДРУЖИНА ВАСІ: Вона по тридцять яєць в місяць несла. Така курка золота була. Десяток яєць тридцять гривень стоїть. Це, щитай, сто гривень на місяць ми загубили. А якщо за год пощитать? Це тисяча двісті гривень, он як. Вона ще могла два роки нестись. Це вже дві чотириста.

ДІВЧИНА: Ой... У мене стільки... немає.

ДРУЖИНА ВАСІ: Здається, проста курка... Але ж на вєс золота.

ДІВЧИНА: Ось, у мене тисяча гривень. Я, звісно, не знала, що курка стільки...

ДРУЖИНА ВАСІ: А ще я з нею балакала. З іншими не балакала, а з нею так. То не проста курка була.

Дружина Васі не бере тисячу гривень у дівчини.

ДРУЖИНА ВАСІ: От якби твого папугу переїхали.

ДІВЧИНА: У мене й на картці стільки немає. Я останні зняла.

ДРУЖИНА ВАСІ: Вася!

Виходить Вася.

ДРУЖИНА ВАСІ: В неї тільки тисяча гривень.

ВАСЯ: Тю. Несерйозно. А ми зараз поліцію викличемо, вас оштрафують і права відберуть. Або в погребі закриємо, поки родичі з грошима не приїдуть.

ДІВЧИНА: Ви це серйозно?

ВАСЯ: Вобше-то ти вбила нашу курку.

ДІВЧИНА: Давайте я вам свій браслет віддам...

Дружина Васі бере руку дівчини і роздивляється браслет.

ДРУЖИНА ВАСІ: Що це?

ДІВЧИНА: Срібло.

ДРУЖИНА ВАСІ: Воно нічого не коштує.

ДІВЧИНА: Взагалі-то коштує.

ВАСЯ: Скільки?

ДІВЧИНА: Не знаю... Мені подарували.

ВАСЯ: А шо це в тебе на шиї?

ДІВЧИНА: Це нічого не коштує, але дороге як пам’ять.

ДРУЖИНА ВАСІ: Це ж золото.

ДІВЧИНА: Це не золото.

ДРУЖИНА ВАСІ: Я в золоті разбираюсь. Знімай краще.

ДІВЧИНА: Але... Мені коханий чоловік подарував...

ВАСЯ (з погрозою): Ми теж любили нашу курку, твою мать.

Дівчина знімає ланцюжок. Віддає: ланцюжок із кулоном, браслет, тисячу гривень. Дружина Васі бере все це і кладе до кишені фартуха. Оцінювально дивляться на дівчину. Не відпускають.

ДІВЧИНА: Я завтра приїду з грошима і викуплю назад свої речі. Добре?

Вони мовчать. Дивляться.

ДІВЧИНА: Я поїду?..

ВАСЯ: Куди?

ДІВЧИНА: Додому.

Вони не відповідають. Вася бере в неї сумку. Вони з дружиною розстібають сумку. Роздивляються вміст. Дівчина налякана.

ВАСЯ: Дивись.

Дружина Васі розстібає косметичку й виймає звідти красиву пудру, нюхає дорогі парфуми.

ДІВЧИНА: Ви можете взяти це собі.

ДРУЖИНА ВАСІ: Звичайно, можемо. Спасибі.

Кладе собі до кишені фартуха; Вася виймає із сумочки ключі від машини.

ВАСЯ: А шо у вас в машині?

ДІВЧИНА: У машині?.. Тільки мед. Я мед купила. Хочете меду?

ДРУЖИНА ВАСІ: Ні, спасибі. В нас є мед.

ВАСЯ: Хороша машина. Дорога.

Дівчина спершу не в змозі повірити, що вони хочуть відібрати в неї машину. Потім вірить.

У сусідів починає плакати дитина, й сусідка гукає свого чоловіка: «Сонечко, Дарина плаче. Підійди, а то в мене руки в тісті».

Дружина Васі і Вася розвертаються в бік сусідів. Дружина Васі начебто обтрушується від дурного сну. Бере сумку й віддає дівчині, забирає в чоловіка ключі від машини, теж віддає.

ДРУЖИНА ВАСІ (злобливо): Йди звідси, курка! Йди вже! Не спокушай.

Із силою виштовхує її за хвіртку й зачиняє на засувку.