Позивні Альфи Лебедя

— Будь ласка, сідайте, дуже радий вас бачити, — професор Прутиков підсунув крісло директорові інституту. — Ось моя нова модель, на яку я просив виділити кошти. Цей робот читає чужі думки.

Директор ліниво всівся, кинув на підлогу недопалок, сумовитими очима глянув на Роба-2. Той, трохи пом’явшись, підійшов до директора, вхопив його за барки, рвучким рухом витрусив з крісла і, розчинивши ногою двері, замашним стусаном витурив з кабінету

— Що ти наробив? — схаменувся Прутиков.

— Але ж ви самі мені казали, що я — продовження ваших рук, ніг і думок… — винувато промовив Роб-2.