Празький цвинтар [без ілюстрацій] - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Умберто Еко (Надаремні вчені уточнення) #28

Надаремні вчені уточнення

Історичні відомості

Єдиний вигаданий персонаж у цій розповіді — головний герой, Симоніно Симоніні, а от дід його, капітан Симоніні, справді існував, хоч і згадувався у творі лише як загадковий автор листа до абата Баррюеля.

Усі інші персонажі (окрім кількох другорядних героїв, як-от Ребауденґо чи Нінуццо) дійсно жили й казали ті ж самі слова й робили ті ж самі вчинки, що й у цьому романі. Це стосується як героїв, які з'являються на сторінках книжки під власними іменами (може, хтось мені не повірить, але така людина, як, наприклад, Лео Таксиль — реальна історична особа), так і персонажів з вигаданими іменами, та й то тому, що я, аби не затягувати розповідь, приписав одному (вигаданому) вчинки й слова кількох людей (які насправді колись існували).

Утім, якщо ми гарненько помізкуємо, то навіть Симоне Симоніні, попри те, що це персонаж збірний, у вуста якого вкладені слова й якому приписані вчинки, які робили декілька людей, певним чином теж колись існував.

Більше того, відверто кажучи, він досі десь серед нас.

Фабула та сюжет

Оповідач цілком усвідомлює, що у досить безладному сюжеті щоденника, який відтворено на цих сторінках (з купою забігань уперед та повернень назад, чи, як би сказали кінематографісти, «flashback») читач, можливо, не зможе переказати те, в якій послідовності розгорталися події, від народження Симоніні до самого кінця щоденника. Це й є фатальна неузгодженість між story and plot, як кажуть англосакси, чи навіть гірше, як казали російські формалісти (усі геть-чисто євреї) — між фабулой и сюжетом твору. Сказати б по правді, Оповідачеві самому часом важко було в усьому розібратися, та він сподівається, що уважний читач обійдеться без цих тонкощів й отримуватиме не менше задоволення від власне фабули. Однак якщо ж трапиться надто прискіпливий читач чи неметкий на кебу, нижче наведено табличку, яка пояснює взаємозв'язок між двома рівнями (втім, цілком звичними для кожного, як колись давно казали, добротного роману).

У колонці «Сюжет» наведено послідовність сторінок щоденника, відповідно до розділів, достоту так, як читає їх читач. А у колонці «Фабула» відтворено справжню послідовність подій, яку Симоніні чи Далла Піккола згадують чи відновлюють у різний час.

Розділ	Сюжет	Фабула
1. Перехожий, котрий того сірого ранку…	Оповідач починає читати щоденник Симоніні.	-
2. Хто я?	Щоденник за 24 березня 1897 року	-
3. «Ше Маньї»	Щоденник за 25 березня 1897 року (згадки про обіди у «Ше Маньї» у 1885–1886 роках)	-
4. Дідові часи	Щоденник за 26 березня 1897 року	1830–1855 роки, дитинство й юність, аж до дідової смерті
5. Симоніно карбонарій	Щоденник за 27 березня 1897 року	1855–1859 роки, робота на нотаріуса Ребауденґо та перші зв'язки зі спецслужбами
6. На службі у служби	Щоденник за 28 березня 1897 року	1860 рік. Зустріч з головами п'ємонтської розвідки
7. У лавах «тисячі»	Щоденник за 29 березня 1897 року	1860 рік. Подорож на «Еммі» разом з Дюма. Прибуття до Палермо. Знайомство з Ньєво. Перше повернення до Турина
8. «Геркулес»	Щоденник за 30 березня та 1 травня 1897 року	1861 рік. Зникнення Ньєво. Друге повернення до Турина й заслання до Парижа
9. Париж	Щоденник за 2 квітня 1897 року	1861 рік. Перші роки життя у Парижі
10. Спантеличений Далла Піккола	Щоденник за 3 квітня 1897 року	-
11. Жолі	Щоденник за 3 квітня 1897 року, вночі	1865 рік. Шпигуючи за Жолі у в'язниці. Пастка для карбонаріїв
12. Ніч у Празі	Щоденник за 4 квітня 1897 року	1865–1866 роки. Перша версія «Празького цвинтаря». Знайомства з Брафманом та Ґуґено
13. Далла Піккола стверджує, що він не Далла Піккола	Щоденник за 5 квітня 1897 року	-
14. Біарріц	Щоденник за 5 квітня, пізній ранок	1867–1868 роки. Зустріч з Ґодше у Мюнхені. Убивство Далла Пікколи
15. Далла Піккола живий	Щоденник за 6 та 7 квітня 1897 року	1869 рік. Лаґранж розповідає про Буллена
16. Буллен	Щоденник за 8 квітня 1897 року	1869 рік. Далла Піккола йде до Буллена
17. Часи Комуни	9 квітня 1897 року	1870 рік. Часи Комуни
18. Протоколи	Щоденник за 10 та 11 квітня 1897 року	1871–1879 роки. Повернення падре Берґамаскі. Домальовки зустрічі на Празькому цвинтарі. Убивство Жолі
19. Осман-бей	Щоденник за 11 квітня 1897 року	1881 рік. Зустріч з Осман-беєм.
20. Про росіян?	Щоденник за 12 квітня 1897 року	-
21. Таксиль	Щоденник за 13 квітня 1897 року	1884 рік. Симоніні знайомиться з Таксилем
22. Диявол у XIX столітті	Щоденник за 14 квітня 1897 року	1884–1896 роки. Антимасонська діяльність Таксиля
23. Дванадцять років, прожитих гарно	Щоденник за 15 та 16 квітня 1897 року	1884–1896 роки. Як у ці роки жив Симоніні (у цей час Симоніні знайомиться з психіатрами з «Ше Маньї», про це він розповідав у третьому розділі)
24. Нічна меса	Щоденник за 17 квітня 1897 року (закінчено писати на світанку 18 квітня)	1896–1897 роки. Провал справи Таксиля. 21 березня 1897 року — Чорна меса
25. Прояснити голову	Щоденник за 18 та 19 квітня 1897 року	1897 рік. Симоніні прозріває й позбавляється Далла Пікколи
26. Остаточне рішення	Щоденник за 10 листопада 1898 року	1898 рік. Остаточне рішення
27. Перерваний щоденник	Щоденник за 20 грудня 1898 року	1898 рік. Підготовка до замаху

Дата	Події, які трапилися з часом
1905 рік	У Росії виходить у світ книга Сергія Нілуса «Величне в малому», в якій у передньому слові говориться таке: «Один мій наразі вже покійний товариш дав мені рукопис, у якому дивовижно точно й зрозуміло розповідається про план та здійснення злостивої всесвітньої змови… Цей документ потрапив до мене у руки близько чотирьох років тому, й мене цілковито запевнили, що це абсолютно правильний переклад (оригінальних) документів, які жінка вкрала в одного з найвпливовіших масонів, котрий посвячений у найвищі ступені ордену… Викрадення було здійснене наприкінці таємної зустрічі «посвячених», що відбувалася у Франції — гнізді «масонсько-єврейської змови». Тим, хто має бажання побачити й почути, я насмілююся відкрити зміст цього рукопису під заголовком „Протоколи старійшин Сіону“». «Протоколи» було відразу перекладено багатьма мовами.
1921 рік	Лондонська «Таймс» знаходить зв'язок між «Протоколами» та твором Жолі й називає їх підробкою. Відтоді «Протоколи» невпинно перевидаються як справжні.
1925 рік	«Майн Кампф» Гітлера (І; 11): «Те, як усе існування цього народу ґрунтується на постійній брехні, видно з добре знаних «Протоколів сіонських мудреців»; «Frankfurter Zeitung» щотижня скиглить про те, що «Протоколи» ґрунтуються на обмані, й у цих словах — найкраще підтвердження того, що вони справжні… Коли ця книга стане суспільним надбанням усього народу, можна буде вважати, що єврейську загрозу усунено».
1939 рік	Анрі Роллен «Апокаліпсис нашого часу» («L'Apocalypse de notre temps»): «Протоколи можна вважати одним з найпоширеніших творів у світі після Біблії».