Путівник розгублених

— Дідусь пішов на небо!

— Так, йому вже час, — відповіла мати.

— Ага. А що то за музика грає, і хто співає?

Янголи, подумала Марія, прислухаючись до співу Йони, до якого вплітались дитячі голосочки.

— Певно, янголи, — відповіла Джаміла. — Спи, доню.

2017–2019 рр.

Спершу про пісню «Бейзе вінтн». Ця пісня була страшенно популярна під час Першої світової війни, хоч написана у 1902 році. Автор тексту на ідиші — невідомий. Мелодія нагадує нашу «Шабелину», отже, пісня була створена в Україні. Дякую Daniel Kahn за можливість почути її наживо у Львові на клезмерському фестивалі. Без цієї пісні не було б моєї книги.

Книгу б я не написала, якби не моя близька подруга Таміла Процюк не розповіла мені про прапрабабусю Марію Остапчук із Калинівки біля Острополя, яка напередодні Першої світової війни побувала на прощі у Святій Землі й привезла звідти путівник, який досі зберігається в родині. Дякую тобі, Таміло, за допомогу, а також твоїм чоловіку і сину — Леоніду та Леоніду Макарчукам, сестрі — Валентині Процюк, яка без вагання позичила мені путівник. Особлива подяка правнуці Марії — Ганні Порфирівні Процюк з дому Петриченко, яка ціле життя берегла пам’ять про свій рід. Усі дійові особи включно з Марією — не мають нічого спільного з реальною історією роду Марії Остапчук.

Дякую за консультацію і підтримку історикам і членам моєї родини Ладі Москалець та Томашу Янковскі.

Велика дяка історику Ігорю Западенку з Музею-заповідника в Меджибожі за те, що допоміг мені зорієнтуватись в моїх дослідженнях.

Дякую Василю Ґабору, моєму видавцю, за довіру і увагу до моєї творчості, за те, що у цьому меркантильному світі зберіг шляхетність і честь, і одержимий українською книгою, як одержимі Єрусалимом герої цієї книги.