Сімурґ

3 Землетрус

Порохнява сіро-жовта розпечена алея зі злинялими платанами, непритомними від спеки художниками-крамарями, з остовпілим перед невтомними туристами кітчем, з проламаними лавочками і переповненими урнами — просякнута всепоглинаючою шерхло-солонуватою, як фісташки, присутністю Моря. На алеї з’являється Меґаном, голий до пояса, з невисловленою пропозицією до спостерігачів пофантазувати самим з приводу того, яка частина тіла у нього гола — верхня чи нижня, від його кедів розпурхуються навсібіч насіннєві лушпайки і недокурки. І що? І він зникає, навіть не глянувши у бік спостерігачів. Через паузу на граничній межі непорозуміння з публікою з’являється захекана і розгублена Казка, віддихуючись, роззирається навкруги й зривається навздогін Меґаномові, котрий зник у невідомому напрямку. А у своїй пошарпаній готельці на підлозі розвалилися Джанкой з Мангупом, та спостерігають, як Ялта міняє в магнітофоні касету і водночас пильнує каву і макарони. З балкона, попри глибокий і спекотний полудень, долунює хропіння Чатердага, або просто Чорта, його вранці випустили з дільничного мавпника. А ще є Марва, але її немає зараз, вона десь із тиждень тому подалася пішкарусом до скель по новий перкусійний реманент: тріскачки, дощ, бубни, бонґи та афро-арабські буґдуни, можливо, їй пощастить назбирати свіжих, ще зелених, сріблястих, мов оливкове листя, бубонців, і ще вона пообіцяла дочекатися тронки з дельфіна. Хвалько!

Вулиці подібні до жовклих і витертих на згинах газет з минулої епохи — дзижчання цикад трамбує і розмаює водночас гаряче зомліле повітря.

Кіт Сіма шматою лежить на порохнявій шафі майже під самісінькою задимленою полущеною стелею та її брудно-масними клаптями застарілого павутиння. Ані ворухнуться навіть фіранки на вікнах, ще з бозна-якої зими не розклеєних, від застарілого клейстеру брунатно-жовклі, мов сеча у слоїку для аналізів, поскручувалися на кінцях в трубочки, забиті мертвим сірим павутинням з крихкими залишками колишньої здобичі давно померлих від передозування свободою павучків. І насрати, власне, на скільки десятків пар кінцівок тут кульгає синтаксис, нема взагалі ніякого синтаксису, спіть собі і дрочіть уві сні спокійно, ву-а!

Цієї ж миті десь далеко й зовсім в іншому просторі, навіть в зовсім іншому часі, ближче до кінця осені, на мосту стоять двоє молодих людей і дивляться вниз на річку і на пришвартовані баржі. Вони розмовляють про щось, швидше за все, про себе і про свої почуття, а слова їхні вкладаються у свинцеву воду, ніби пуансони в типографську матрицю, молоді люди жестикулюють, ніби жести допомагають їм набирати вручну і втискати у річку слова і шпації з ясного гарту. Схоже, суворий метранпаж вийшов кудись на перекур, наприклад, крізь старий док — до маленького приморського містечка, і потаврована текстами ріка, розмотуючись, мов рулон, неквапно несе їх у бік моря — на звірку з небесною типографією. Відтиснений діалог приблизно такий: ми ніби лежимо горілиць і зорі падають нам в очі а в очах розходяться кола до вуст, грудей, животів, аж до кінчиків пальців бо ми кохаємо і нам ніколи не набридне якщо набридає то це не любов можливо ти перебігаєш вулицю на червоне світло в ту мить коли я слухаю старі аргентинські танго на вініловій платівці можливо ти відкриваєш зубами пиво тоді коли я їду в метро і слухаю в плеєрі саундтрек до «Арізонської мрії» і кришечка падає на асфальт а з пляшкового горлечка лізе піна тієї миті коли зупиняється потяг можливо ти позіхаєш коли я закурюю або я виписую з книжки цитату коли ти стоїш під душем однаково ми зустрінемося і питимемо пиво або чай і звуки наші й наші рухи й уламки світу зійдуться на якийсь час у картинку короткометражного фільму котрий закінчиться титрами сну і хтось або щось дивитиметься всю ніч нон-стоп кіно про те як ми спимо що цікавого? справа смаку або швидкості сприйняття але як нам вижити серед всього що сталося це ж кінець проти чого боротися це ж безглуздя країни У як зНати куДи зник Арсен коТРого ми знаЄмО сто років, як знатИ куди вЗАгалІ зникаЮть люди країни У і чи знав Арсен що ОрисЬка ваГІТна? якщо набридає то це не любов просто не варто нікому розкривати таємницю татуювання тіней на наших тілах ми щасливі закохані коханці сильні вільні й надвразливі у цьому зварйованому штучному світі в цій благословенній країні зґвалтованих індіанців і східноєвропейських брамінів але ми не матросови нас не звабити боротьба це безглуздя і хріна лисого ви отримаєте ще одну лав-сторі аби зробити з неї чергову історію хвороби МИ НЕ АЛЬТРУЇСТИ ми відверто не хочемо ділитися з людством нашим досвідом і нашим щастям любов тече крізь нас любов належить всім на цій планеті тому дайте нам спокій інакше тільки розкрийся вам назустріч ми пречудово знаємо не одну нагоду мали переконатися у що все це врешті-решт виллється через ці ваші споживацькі рефлекси тупорилих хижаків тому затямте собі ми навіть не знаємо що таке кохання ми просто зустрілися пристали на пересічний секс з усіма вашими психосоціальними протезами ваших ґламурношоколаднопластмасовосиліконовомармеладнокарамельних таблоїдів легітимного сексизму ми прогнозовано розбіжимося через два роки ось вам хавайте!……… дівчина заглибоко перехилилася через поруччя моста щоби сплюнути у воду знак оклику і багато-багато схожих на гомеопатичне драже крапок…

На чиїйсь кухні, невідомо де, море закипає в чайнику і чайник виразно засвистів, але, можливо, то просто реактивний літак…

…гЛИна ваМ пухом, І мертвІ, і Живі, І ненародЖенІ! В сенсі, привіт, як ви, «безсМертнІ», вітаєтеся. Усього лише 23:20. Я зачароВАний вашиМи цифраМи на ваших пристроях! СаМе в цю мить — на чиїйсь кухні, поспІхоМ втраПивши-залетівши, не вибираючи, з чуЖого випадкового холодильника жеру, краючи криво кухонниМ ноЖем, свіЖу свину печінку, макаЮчи в сіЛЬницю; й сиру виРізку, так саМо нетерпляче й недолуго креМсаючи й раз по раз цЯпаючи у сіль та чорний молотий пеРець. ОбоЖнюю сиру свинину та її похідні, гадаю, й серед вас багато таких. Але Ж ви — безсМертні, Жоден з вас не зізнається у кровоЖерливоМу м’ясоїдЖенні. Не варто потурати собі! Живіться гаМбурҐерами. Або тим, що відповідає вашій метрИчній системі. ДоЖовуючи останнє сире соковите волоконце, мушу повідомити: одна моя нога вЖе ТАМ! Я вЖе біЖу. «Хтось Із нас повинен писати, і нехай краще я, якщо вЖе я поМер І моЖу бути цілковито неупередЖеним», як скАзав Переслідник. Зникаю. Мушу якнайшвидше… Глина вам пухом!

Докторе!!! Ми втрачаєМо її!!! Шепіт. Сміття. НаМул. Яквсірешта. ДокТоре!!! Ми її втратили!!! ТікАю. Глина вам пухом! Що моЖе відбуватися зі свідомістю і спогадаМи зниклої безвІстИ людини, що стається з паМ’яттю І спогадами і життям тих, що чекатимуть зНиклОго все Життя? страшенно не хочеться повертатися У так зване «минуле» — у катакоМби пам’яті, але надзвичайно захопливою постає одна ідейка: стерти плівку нанівець, звільнити цей нещасний вінчестер від непотребу гнилих файлів, ідея-вірус, вірус — рятівник, рятівник — асенізатор, винищувач психіатричного, рефлексійного сМіття, «санітар дЖунҐлів», снайпер Фіолетових варанів підсвідомого-відомого-лише-ЦапаМ-потойбІччя невИЗначеного… до того Ж, коли їдеш один у потязі, дуМки, спогади вилітають крізь шибу, неМов харчки-недопалки-недогриЗки-загортки-І-роЗволочУються-за-видноколоМ-у-спаднІ…моЖе, розбризкуються, роЗПОрошуються, роЗбиваються на друЗки, залишаються сміттям на паралельному залізничній колії шосе поЗаду, потрапляють під колеса машин? зникають разоМ із простором? I не маєш при собі книЖки, не моЖеш заснути, — не залишається нічого іншого, окрім як дуМати про «минуле», втуплюючись у звукову доріЖку теМряви за шибою купе. МоЖна часто бігати до тамбура курити, або в туалет, — для урізноманітнення свого виМушеного доЗвІлля. Але це ніяк не впливає на процес, що відбувається у голові. Перші хвилин двадцять після відправлення потяга до тебе беЗ надмірного ентузІаЗму намагаються заговорити сусіди по купе. Ти (як вЖе кілька останніх років у будь-якій ситуації) каЖеш «так» або «ні», чудово усвідомлюючи беЗглуздість І необов’язковість будь-якої відповіді. Просто у такий спосіб підтриМуєш відносну працездатність свого мовного апарату. Якщо протягом, скаЖімо, тиЖня не вліПиш у чергову шаБЛОнну мішень гнилиМ помідором своєї відповіді Жодного раЗу, твої щелепи заІрЖавіють, мов у Залізного Лісоруба. Ти навіть не помітиш, що втратив останню й найважливішу ознаку соціальної істоти: здатність до так званого «спілкування» — вербального контакту з оточуючиМи. Потреба в інших людях є цІлкоМ ілюЗорною, ця ілюзія швидко розпадається на порох під владою ірЖі мовчання. Потреба в людях і потреба у до себе подібних — різні речі. Перше — інстинкт саМозбереЖення, рефлекс виЖивання. Друге — повний святковий набір енергетичних, хімічних, каЗна ще яких коМпонентів, які перетворюють головолоМну моЗаїку твоєї істоти на бездоганну дієЗдатну біологічну систему: всі схеми вмикаються у процес існування, який, щоправда, не завЖди моЖна назвати соціально адекватниМ. У яскравості дуЖе мало точок дотику із соціумом. Це як графіті на мурі: ніби й не робить нікому шкоди, але когось та й дратує саМим фактом свого існУвання. Рано чи пізно всі графіті знищують. З’являються інші. Іноді на тому Ж місці. Але рестаВРАторсТво не моЖе бути способом Життя — це шляхетне реМесло, не більше. Черепахи І мушлі з’являються нізвідки! У підЗеМному барі, стерильному, як і все довколишнє (шкляні стільники підзеМних шопів, ескалаторів, ресторанів, водограйчиків, ліфтів), я виМовляю (артикулюю, вербалізую) своє кохання, мовби виконую танГо на милицях, ніби (не «ніби», так І є!) кохання — це танго, а слова — милиці.

Я стояв на високій похМурій скелі й дивився на сіре непривітне море, на спис наВпРОТної скелі: міЖ нею І тією, де я стояв, море бриЖилося — пінявилася вороЖо і відсторонено могутня течія Bathory. Я знав, що ця течія так називається, бо в мені звучали Bathory — Shores In Flames, Valhalla, Baptised In Fire And Ice, Father To Son, Song To Hall Up High, Home Of Once Brave, One Rode To Asa Bay — поволі весь альбоМ «Hammerheart». На валунах й улаМках скельних ікол стояли люди. Вони були схоЖі на шкляних сувенірних звіряток, якиМи приКРАшають офісні електричні фонтанЧики. Або на пласкі, вирізані з картону реклаМні фігури в натуральний зріст, котрі розставляють в одвірках супермаркетів, кРАмничок і ресторацій. На плеКСигласовІ манекени. У мене був вибір: або настуПНОго сновидіння роздивитися, хто ці люди, або одразу Ж пРОКинутися в течії Bathory та дістатися нею навпротної скелі. Ця течія була моїМ романом, а навпротна скеля — його форМою та логічним завершенням. Довколишнє море, наче якийсь там Солярис, містило весь той вир варіантів і варіацій, котрий моЖе засМоктати мене… I я там загину, загублюся. Точніше загубиться I загине мій роман. А я навіть не дізнаюся, хто поруч зі мною стояв на скелі Вибору Форми жанру. В даному разі це ніби мав бути gothic-poман. ОтЖе, Я І моє кохання у стерильноМу підземному барі, за моДЕРновим трикутним столикоМ з попелясто-чорного грубого шкла, з якиМись витребенькуватими шклянкаМи й мацьопкими мобільними слухавками перед коЖниМ на цьому кретинськи модному столикові. Дівча ніби Жартує, от уяви каЖе воно, я заХодЖу до хати, а у моїй ванній миється неЗнайоМий чоловік, що би ти зробив? — і, не чекаючи відповіді, що би я зробив, побАЧивши у своїй ванні незнайоМого голого муЖика, править своєї, перше: я пересвідчуюся, що це моя лаЗничка, друге: я пересвідчуюся, що чоловік — незнайоМець, третє: я з ним знайоМлюся, висновок: тепеР у моїй ванній миється знайомий чоловік! яка дотЕПна дівчинка! моє освідчення в коханні затинається, виходить дещо дивниМ… себто, почав я «за здравіє», а закінчую «за упокій»: говорив їй про своє кохання до неї, а з’їхав на свій роМан, на сон про свій роман, знов на себе потяг коца, кумедні ми такі, коли серйоЗні! за столиком біля зовнішньої шкляної стіни-вітрини четверо людей ведуть серйоЗну розмову і напруЖено п’ють чай, партнери, мабуть, ділова бесіда, за столикоМ, що біля густо-виШневого рояля, доглянута молода жінка серйозно щось пояснює чоловікові у дорогому костюмі, уривки її монологу подеКоли прохоплюються кріЗь невиМушено адаПТОваний до широкого загалу дЖаз, але долунюють, напевно, не в усі кути кав’ярні: акустика тут якась сХИблена, ніби у дірявій мушлі… для мене ваЖлива Справедливість… ідея жіночого щастя для мене, наприклад… ні, я не говорю, що це погано… ти мене не поваЖаєш!.. бреШеш, і навіть не червоніЄш!.. брехати не вМієш! — заповнює жінка муЗичну паузу саркастичними вібраціями обраЗи у голосі із присмаком якогось металу. Такий присМак має гаряча чайна лоЖечка, коли її облизати, розМішавши чай. моє кохання кліпає прекрасними тією, знаєте, еМалевою свіЖістю сімнадцятирічної пороЖності очиськами, і нічогісінько не второпує, її ніЖна, мовби стиГлий абрикос, буЗька схоЖа на пласке зображення на стіні, відбйває, чого не розуМіє, і водночас всотує це незрозуміле, навіть не силкуючись збагнути, дурне Оленятко! а скільки тобі заплатять за твій роМан? — серйозно запитує Оленятко, вдаЮчи, що воно вЖе доросла Жінка, як ота краля біля рояля, — та я його ніяк до путгя не доведу, а ти запитуєш, скільки заплатять! мені ваЖливо його написати й видати якнаЙШВидше, аби не валАнцаВся два роки у видавництві! за моїми стандартними угодами виХодить так, що я своїми книЖками не заробляю нічого майЖе, — моя серйозність огидна мені самому, і це такоЖ дуЖе серйозна позиція ставлення до власної персони, я не в гуморі, й нестерпна легкість буття не приносить Жодної полегкості, скільки ще тих лушпайок? до всього, моє дівчисько має пересічну (а тоМу складну, принаймні для мене — нестерпну) вдачу майбутньої бізнес-вуМен, її почуття гумору перебуває в зародковоМу стані, як, власне, і розумова Жвавість, про рівень її інтелектуального та культурного розвитку взагалі промовчу, я Ж поставив собі, що це — не головне в Жінці, тиМ більше, у сімнадцятирічному Оленяткові, мій серйозний монолог безЖально й несподівано оголюЄ переді мною сеРйозну проблеМу: я анітрохи не закоханий, як виДавалося мені протягом останніх тиЖнів, я просто хочу трахнути цю тваринку, анічогісінько спільного, окріМ сексу, у мене з цим діВЧИськом і бути не моЖе, я пРикандИЧив би її за враніШньою кавою на другий день спільної ідилії, та й засмаЖив би у духовці до неВпізнавАності її «закатруплений труп», добре, хоч набувся хоробрості зізнатися собі в цьоМу до того, як завалив лялю в ліЖко! я Жахливо серйозний чоловік. Жах І ОбРуда Не в Лас-ВеҐаСі кіна нЕ буДе пИва! Ше пива! Білого! — гукаю охайній кельнерці й «роблю їй очка», себто маслянО-фатально витріщаюся, Оленятко дещо напруЖується, хе! коли мені було стільки, скільки цій офіціантці (а вона не набагато старша за нетяМуще Оленятко навпроти мене), ми всі пили темне пиво і портер, то мода була така, чи що, чи, моЖе, організм був мІЦніший, чи просто через те, що не випуСКали тоді «білого нефільтрованого», котре всі тепер дудлять, знов-таки, мода, чи що, адЖе тепер усіляцького пива доста… ми чекаєМо на якесь літературне збіговисько, пХілолОгіЧний шабаш на Лисій горомові, парад голоМозих текстів на розпечених вуГлинах здорової кон’юнктури, добре, що завбачливо не запросили адептів босоніЖжя, я прИтяг Оленятко до «вищого світу», наміряючись (як я щойно собі зізнався) його, тобто її трахнути по всьоМу, або хоч посунути нехитрий розвиток подій в цьоМу напрямку, поступово хиМерна зальця всотує знайомі мармизи, моє дівчисЬко розпускає пера: незлецький вигляд маю! ті всі старі пердуни, котрі з моїМ вітаються, аЖ стікають слиною від мене, а баби (оце з ниМи він повсякденно спілкується?! не дивно, що запав на мене!) аЖ зубаМи скреготять, і баньки у них — як отрута з цукроМ! а мій — як хлопчисько з тими поряд! ні, ну її на фіг, я застарий, мабуть, я вЖе не мисливець, воно мені вишкрябає чайною лоЖечкою і зЖере мозок… ми п’ємо тепер горілку, дякуючи СивоМу Бізонові, з невеличкої сцени одноМанітно линуть окремі тексти і окремі слова, тих, що вміють добре вербалізувати свої тексти, не запросили, я встиг добряче накидатися, і, якщо на початку вечора серйозно вирішив будь-що униКнути публічного виступу (симптом «зіроньки», хто не в курсах), то нині стає нестерпно легко і взагалі пофіг: п’яний катарсис для всіх приСутніх із бРУТАльниМи танЧями на столах та биттям посуДу вкупі забеЗПЕЧений! А це, часом, не твій сон? Твій? А чи не прямо зараз він тобі сниться? А хіба мертвим сняться сни?.. Вона відпускає мене гЕть — на волю життя і вибору, перетворивши на колонію ластівок. Я — кОлонія ластівок. Мара говорить мені, що має владу тільки над живими формами, а простір і відстані — теж живі, але течії їй непідвладні. Вона називає мене Сімурґ, і я навіть знаю чому: вона пропонує негайно прямо зараз зберегти моїй фоРмі життя, осеЛю для розуму, але оселю своїй формі я мушу відшукати сам, якщо на тому шляху загине хоч одна ластівка, загине вся форма, і вже тоді навіть Мара нічого не вдіє. Щасливої дороги! — кричить вона, і я спурхую зі скелі у простір — понад густим і поХмурим варивом непривітної течії Bathory, вона так називається, ця течія, невідомо, що це за море, що це за океан, але повітряна течія волочить мене геть від скелі, де і досі стовбичить Мара у чорному плащі не знаної у Містах ночі. Чому вона не перетворила мене на зграю риб? — думаю я кожною своєю ластівкою, і чому я… ми… Сімург… я пролетів повз скелю Форми, невЖе Мара неправильно скЕрувала мене, я ж стрімко вилітаю у відкритий простір! може, всі мої крильця знають, де ліпити гнізда, краще за мою, все ще людську свідомість? чи людська це свідомість? чи моя? WSідомість, ха! а хто я? попри стрімку фрагментацію, це все ще я, занурюючись у просолене повітря, я востаннє встигаю подумати: за яким дідьком я так несамовито чіплявся за життя у формі, за будь-яку плоть?!

ОленятКо пишається Арсеном, котРий, хИлитаЮчись, виДряпався на сЦену і тепер читає уривки нового роману, розсіюючи долівкою аркушики свого щойно розДертого нотатника, звісно все це не поЗбавить їх обох ані п’яного бешкету, ані сварки, ані доленосних наслідків, жоДен люДський порух не залишається без наслідків. Зоряна Пугач піДсіДає до них ніби знічев’я, хоча, звісно, активно намірялася вчИнити це ще до того, як роЗПочалися читання. За що я люблю тебе, сичить Зоряна, то це за твою причмеленість, довбаний лесбіян, заКоном цих богемнИх дЖунґлів ми з тобою оДнієї крові! ну й теРаріум, думає Оленятко, ну і серпентарій! що ця баба жене проти всіх знайомих і віДомих! «Мову вона віДчуває пеЧІнкою»! Ха! справа принЦипу: ані Мар’яну Прут, ані Ляну НазгаДку, ані Олексу Женця не перепРосить, клАСНа тьотКа! Арсен вЖе наллятий, хто це такий, Арсен? ага, це Ж я! хто Арсен — я Арсен?! хто наллятий?! Я наллятий?! моЖе, я фемініст, але Ж поглянЬте, що з нормальними жінками робить сімейне житТя! ось вам, буДь ласка: ще одна відЬМа (в найкращому розумінні цього слова) перетворилася на статево проОПерованого ДжиМмі Раквая, якби мені баБа отак цілком відЦалася, я б зДурів! відповідальність, а я Ж ттТттакккиий серйозний чо-ло-вік! гИк! наллятий, правДа, старію, от зараз як застрОМлю Оленяткові, щоб оченятка емалеві повилазили! поДивись, ЗорянКо, яке воно поВне і несхиблене! вЖе готова і тебе, зміЮко, і всіх реШту в цьому коДлі полюбити, бо це — мій світ, а мене воно любить! тому ви всі до нашого столика посповзалися? не до мене Ж… від неї підЖивитись! Сивий БіЗон каламуТно і агресивно вирячився на ОлеНятко, хоча гоВорить до Арсена: ти, Гикаре, таки маєш вДачу, і пишеться тобі, і в ліЖку веДеться, от тільки бабок нема, перемоЖно завершУє він, перехиляє чарку й з уДаваною смиренністю додає, але що — бабки?., угу, «о душе, о душе поДумайтє, Клюквін!» — знаємо, читали, я Б на тебе поДивився, труХлявий Фавне, якби твоя баба не…………….

До сонного кишла безгучно, нудьгуючи, заходить Меґаном, двері з розшарпаною оббивкою самі тихцем прихиляються за його м’язистою оголеною спиною. Просто з передпокою крізь дверний проріз Меґаном бачить в кухні Ялту, ніби дивиться у театральний бінокль. Ялта саме налаштувалася відкинути макарони, вчасно натиснувши каві на пінявий хвіст. Меґаном стягує з босих ніг кеди, почергово наступаючи носаком однієї ноги на п’яту іншої. Обтріпані до стану торочок холоші запраних занадто довгих джинсів шурхають долівкою в такт крокам. Ледве чутно, але для слуху Ялти і Сіма — достатньо. Ялта обертається на звук. На її чоло зісковзує сталка слабо підв’язаного волосся, з плеча сповзає тасьмочка злинялого топа, з переповненого сита склизько вислизають і падають долу, мов черваки, дві макаронинки з обкусаними хвостами. Меганом усміхається цьому потрійному зісковзуванню, це трохи розважає його, порох і якісь незнані рештки простору кужеляться в сонячному промені, що продерся до кухні крізь густу крону старезного платана-мамонта. Ялта усміхається з макаронами в руках. Раптом з боку передпокою накочується гуркіт чийогось відчайдушного бігу, й за мить до того, як двічі глухо траскають вхідні двері (рвучке відкривання, майже вибивання, інерційне закривання за чиєюсь спітнілою спиною), чути навіть кілька судомних видихів. Бліда від напруги Казка влітає до кухні повз Меганома і зупиняється між ним і Ялтою, знесилено плітьми кинувши тонкі руки вздовж тіла. Оооууууууу, задихаючись із заплющеними очима випускає з себе Казка, я так і думала, що ти сюди пішов, каже вона, Ялто, дай води, і притуляється боком до пошкодженого холодильника, і сповзає на підлогу, вхопившись правою рукою за ліве плече, голе, як і у Ялти. Казко, навіщо ти так бігла, одноманітно і незацікавлено запитує Меґаном, о, Казко, привіт, мляво гукають з кімнати Джанкой і Манґуп, а Сім нічого не каже, а хризолітово-попелясті очі Ялти зблискують своїм бурштиновим осердям, пульсують звуженими зіницями, ніби то іскрить пошкоджений електродріт. Мег! Ти! Казав! Що Ми! З Тобою! Сьогодні! Підемо до мідійної баржі! Меґ! хрипко шепоче задихана Казка, не зважаючи на гнучку і привабливу Ялту, Сімову коханку, принаймні в цьому переконаний Сім, Манґупову коханку, в чому щосили переконує себе Казка, Меґ скаженіє, але нічим себе не виказує, занадто парко сьогодні, Казко, ми за пиво й план сьогодні домовлялися, нових мольфарів-дримбарів послухати, ліпить з себе мертвонародженого Меґ, я не пригадую, щоб ми домовлялися про баржу, тьмяно додає він, будеш каву і макарони? доброзичливо пропонує Казці Ялта на завершення цього абсурдистського діалогу. Але тут замість правдивого опису романтично-трагічних канікул відбувається наглий незапланований виверт: раптом зі схлипом прогинається й судомно спучується земля, тріскає кора не такої вже і витривалої планети, розлазяться, мов черепахи, тектонічні плити, стеля обвалюється і вся струхлявіла ґотелька під платаном, з усіма її мешканцями, холодильниками, телевізорами, ліжками, павучками і мертвими комахами, начинням і ганчір’ям, кіблями і ваннами, вимпелами і значками на килимах, сувенірами у креденсах, плакатами на стінах, бульбуляторами під канапами, розкладачками, попільничками, повними скам’янілого попелу і бичків, пранням і роверами на балконах, протертими пантофлями, лижами, кедами, дзеркалами і люстрами, лампочками і зашарпаними косметичками з юзаною косметикою, сміттям, кавою і макаронами зникає у хмарі пороху, тиньку та бетонної окрушини.