Симбалайн

В житті існує зовсім інший берег.

Ми ночували просто неба в сквері.

Це з нами сталось не від безпритульності,

А просто так. Від юності. Від дурості.

Вгорі шуміли тяжко чорні віти,

Віщуючи кінець собі і світу.

Одна за одною гули автомашини.

А вікна не горіли. Ні єдине.

Мовчало місто цупко, наче мертве.

А ми удвох спустошені, замерзлі,

Немов спасіння, ми чекали ранку

В страшну останню мить перед світанком,

Коли вже ніч без місця проживання

Ховалась у кущі в годину ранню.