Скарб

Громадяни, свої, чужі! І сусіди, і прибульці!

Дайте дорогу, розступіться! Вулиці звільніть!

Уперше потрапив до вакханок я кухарем для вакханалій[13]!

⁴¹⁰ Хлопчики і сам я, бідний, побиті міцними ціпками!

Усюди біль, кінець мені настав! Так мене старий відлупцював!

Такого дрюччя ще ніколи я не бачив.

Палицею нас побив, за двері викинув.

Ой, пропав! Двері відкриває, скажений! Так, от і він,

Женеться! Я знаю, що мені робити! Навчив він сам.

Назад! Куди біжиш? Стій, стій!

Чого, дурню, горлаєш?

До охорони на тебе донос подам[14].

Це ж за що?

Та ти ж з ножем.

Так кухареві й слід.

Ти мені погрожував.

Одне зробив погано: у бік ножем тебе б штрикнути.

Лиходій який! Таких на світі не бувало!

⁴²⁰ Залюбки тобі я ще усипав!

Хоч би мовчав! Бо справді видно й так усе!

Від ціпків весь розм’якнув я, як мов зніжений розпусник.

Чого вчепився у нас, жебраче?

Чого? Ще й питаєте!

Невже я мало вас тріпав? Бажаєте добавки?

Пожди вже! І тобі дістанеться! Ціла ще голова!

Що буде потім, побачимо. Поки що голові дісталося.

Що за справа у тебе тут? Чого в мій дім забрався

Не питаючись, як тільки з нього я пішов? Кажи!

Відчепися ти!

Куховарити на весілля ми прийшли.

Ах ти, поганцю!

Тобі що з того, сирим я чи вареним харчуюся?

⁴³⁰ Ти що за опікун такий?

Скажи, однак, відверто:

Ти даси чи ні сьогодні нам обід приготувати?

А ти скажи, чи неушкодженим добро моє лишиться?

Своє б добро забрати, і то щасливим буду.

Своїм вдоволений, на твоє не спокушаюся.

Чудово знаю, Хоч не учи.

Чого ти став перешкоджати готуванню нашому?

Що тобі не так зробили? Сказали щось недобре?

Розбійник ти! Що за питання? Чи не ви скаламутили

Весь дім і найменший куточок кімнати кожної?

Стирчав би біля вогню собі, у справі, і була б

⁴⁴⁰ Голова твоя без тріщини. І по заслугам дісталося!

Довідатися моє рішення кортить? Довідаєшся.

Хоч трішечки підсунешся до дверей, ось сюди, без дозволу —

Тебе зроблю нещаснішим зі смертних,

Второпав ти, чого я хочу?

Назад! Куди ідеш?

Богинею всіх злодіїв клянуся, Лаверною[15]: якщо ти

Посуд мій не віддаси, то присягаюся,

Тобі у власному будинку від моїх прокльонів не сховатися!

Що мені робити? Лиха година привела мене сюди!

Дві драхми плата, — лікарю заплатиш набагато більше!

Тут, при мені! Куди не вирушу, візьму його з собою.

⁴⁵⁰ Його лишати дуже небезпечно!

У дім усі тепер ідіть, кухарі й флейтистки,

Й ведіть хоч цілий полк рабів.

Смажте спішно і варіть, скільки заманеться.

Вчасно: спочатку ціпком продірявив голову.

У дім йди: ти на роботу найнятий, а не дурниці бовкати.

Гей, старий! Здеру з тебе я штраф за побиття!

Так, куховарити, не для побоїв був найнятий я.

Ну, позивайся зі мною, та тільки відчепися. Готуй обід,

Чи йди звідси геть, до свиней.

Ти сам іди.

⁴⁶⁰ Нарешті він пішов. Бачать боги, сміливий той

Бдіняк, що вирішив зв’язатися з багатим. Наприклад, Мегадоом!

Як мучить він мене, нещасного, знущається на всі лади!

І начебто з пошани до мене він кухарів прислав сюди.

А ще у домі півень, старої власність, мені на горе,

Негідник, так мене підвів! Він ледь мене не погубив!

На тому місці, де заритий скарб, став кігтями гребти.

Що тут казать! Охоплений великим гнівом, я

Ціпок узяв: готовий півень мій[16], злодія схопив зненацька!

Підкуплений, він кухярям служив. тут сумніву немає,

Щоб скарб знайти; та з рук я вирвав зброю!

Мегадор, родич мій, однак, прямує з площі.

Уникнуть зустрічі не можна, я з ним поговорю.

Із друзями своїми цією я ділився думкою, —

На доньці оженитись Евкліоновій.

Усі схвалюють: розумна справа, гарна.

По-моєму, коли б усі отак робили

⁴⁸⁰ Багаті женилися без приданого

На бідних — серед громадян більше було б

Злагоди, менше знали б

Ми заздрості: а як зараз заздримо!

I дружини в більшому страху перебували б,

I наші б витрати поменшали.

Для більшості краще було б,

Лише з меншістю боротьба йшла, з жадібними.

Їхній жадібності і повній ненаситності

Закону і межі не можна встановити.

Але скажуть, якщо право бідним віддане,

⁴⁹⁰ Багатим і з приданим за кого ж йти?

Їхня справа, аби тільки без приданого.

Якби це так, із собою звичаї кращі

У сім’ю внесуть, ніж нині це роблять,

I мули, що дорожчі від коней зараз,

Тоді дешевшими стануть за галльських меринів[17].

3 яким це чую задоволенням.

Чудово він говорить про ощадливість!

He скаже жодна з них: приданого

Мойого більше, ніж твого майна.

⁵⁰⁰ Давай мені за це пурпур і золото,

Служниць, проводирок, мулів, візниць,

Розсильних, екіпажів для катання.

Матрон та їхні витівки він знає добре, —

От гарний був би охоронець жіночої моралі.

Тепер куди не сунься, — біля дому, глянь,

Візків більше, ніж в іншому маєтку!

Але це ще добре у порівнянні

3 іншими витратами.

Сукнороб, ювелір, коштує і вишивальник,

Бордюрщики, кравці, завивальники,

Галантерейники, рукавники, мазильники,

⁵¹⁰ Фарбувальники — темнильники, жовтильники,

Торговці полотняні, взуттярі,

Шевських справ умільці, черевичники,

Сандальники стирчать, стирчать чистильники

Сукнороби кричать, кричать ладнальники,

Корсетники стирчать, стирчать розкрійники.

Ну, здається, розрахував: на місце їхнє

Іншим числа немає; мов чати, обступають дім

Шерстильники, бахромники, сундучники.

І їм розрахунок. Подумаєш, відпущені —

З’явились фарбувальники-шафранники,

⁵²⁰ Й непотріб якийсь завжди чогось чекаємо[18].

Гукнув би, так шкода: обірве він свою

Промову про жіночі звичаї. Нехай додасть, нехай!

З ледарями всі розрахунки скінчені.

Прийде голодний воїн, грошей вимагає.

Йдуть до міняйли, з ним рахунки зводяться.

Не ївши, стоїть вояк, на платню все

Сподівається. Зведено рахунок з міняйлом,

⁵³⁰ І борг за ним самим ще виявиться,

А воїна запевнили, що виплата наступного дня.

І багато неприємностей від інших витрат,

З них нестерпніша — з великим посагом пов’язана.

Під повною владою чоловіка безприданниця:

Дружина з приданим — чоловіку розорення.

А, родич біля дверей, Евкліон. Ну, що?

Твоєю мовою я насолоджувався.

Чув?

Усе, від початку до кінця.

А мені,

Однак, було б іще приємніше,

⁵⁴⁰ Коли б ти вбрався до весілля доньчиного.

Хто славу за статком, за коштами блиск

Має, про своє походження

Нехай пам’ятає. Адже ні я, ні інший бідняк

Статку не мають в домі більшого,

Даремні людські сподівання.

Ну, немає! І боги нехай

Зберігають і примножують твоє майно.

Ненависні слова — «твоє майно».

Він про моє добро не гірше, ніж я сам.

Обізнаний: стара розбовкала усе.

Навіщо ти від бесіди ухиляєшся?

⁵⁵⁰ Подумував я, як би вилаяти тебе.

За що?

За що? Злодіями куточки ти всі

Мойого наповнив будинку! Кухарів п’ятсот

Нагнав до мене, із шістьма руками кожний;

Справжнісіньке потомство Геріонове[19]!

Хоч стежив би за ними стоокий Аргус[20],

Юноною до Іо сторожем приставлений,

І то не впильнував би. Там і флейтистка:

Ось ця, якби водяний потік вином полився,

То, певно, випила б ціле джерело,

Пірену[21], що в Коринфі протікає. Так,

⁵⁶⁰ Ще припаси…

Вистачить їх на цілий полк! Надіслав тобі баранчика.

Баранчика!

Здохляка такого я не бачив ще.

Здохляка? Скажіть! Це як же так?

Під шкірою кістки: весь отут! Переведений украй!

Живий ще, а нутрощі наскрізь видно,

Світиться, як той ліхтар пунічний[22].

Купив, щоб різати.

Краще поховати віддай

Скоріше. Я так думаю, уже він здох.

Що, вип’ємо зараз?

Либонь, не став би пити я.

⁵⁷⁰ А то б звелів принести я від себе

Вина старого барильце.

Не хочеться.

Вирішив пити лише воду.

Тільки воду п’єш?

А все-таки сьогодні славно напою тебе!

Куди націлився! Знаю! Щоб вином звалити,

До того доріжку стеле! А потім

Моє добро змінить місце проживання.

Побережуся і скарб із хати винесу:

Нехай вино і працю витратить даремно.

Піду омитися до жертвоприношення.

⁵⁸⁰ Прощавай!

Горщику! Багато в тебе ворогів!

На золото всі дивляться, в тобі приховане.

Вирішив я от що зробити: віднесу тебе

До храму Вірності, там краща буде схованка.

Мене ти знаєш, Вірносте, я — тебе. Дивися,

Не змінюй же ім’я, коли тобі

Добро своє довірю! Я до тебе йду,

В твоїй, богине, вірності упевнений!