Слідами історії бердичівського єврейства

Приміщення Хоральної синагоги (вул. Вінницька (Махнівська, Свердлова), № 5/2)

Хоральна синагога була побудована у 1850 р. за кошти єврейської громади. Одноповерхова, прямокутна в плані з симетричним розташуванням пілястр, вона вміщувала біля тисячі осіб. Синагога була орієнтована головним фасадом на захід, використовувалась як молитовний дім, була центром вивчення юдаїзму та місцем зібрань єврейської громади. В її центрі стояли чотири колони, встановлені близько одна до одної, оточуючи головну частину храму — підвищення для читця, яке поділяло залу на 9 однакових прогонів. З підвищення читали та коментували Біблію і Талмуд, промовляли Благословення, використовували також і для світських справ.

На східній стороні головної зали був розташований прикрашений вишуканою різьбою вівтар. На відміну від звичайної синагоги, тут працював постійний хор з добре підібраними голосами, кантор з обов’язковою музичною освітою і гарним баритоном. Тут в свій час співали М. і 3. Ровнер, хасидські мелодії створював кантор Йоселе Талнер. Всередині синагога була схожа на лютеранську церкву: колони, ряди лав, хори, на яких розташовувались жінки, тоді як в старих синагогах жінки перебували в задніх напівтемних приміщеннях з маленькими загратованими віконцями. Стеля мала пишні внутрішні куполи. Інтер’єр було прикрашено поліхромними стінописами.

Розподіл місць в синагозі відображав соціальну ієрархію. Вздовж східної стіни сиділи найбільш поважні особи — равин, знавці Талмуда, заможні євреї, які займались благочинністю. Чим далі від східної стіни, тим цінність місць зменшувалась, а біля західної стіни сиділи прості євреї. Синагога виконувала поряд з релігійними, ще й функції управління. Це була одна з перших в Російській імперії Хоральних синагог. Її монументальність і розміри вказували на її значну роль в житті міської єврейської громади.

Німецько-нацистські окупанти зруйнували усі синагоги міста — від Хоральної залишились лише стіни. У 1946 р. міська влада закріпила безкоштовно за єврейською громадою будинок Хоральної синагоги. Через 20 років будинок був відбудований, з’явився другий поверх. Але чисельність єврейської громади продовжувала зменшуватися у зв’язку з виїздом за кордон. З 1964 р. в будинку почала працювати рукавична фабрика, підпорядкована міській адміністрації.