Слідами історії бердичівського єврейства

Колишній приватний жилий будинок лікаря Шеренціса (вул. Шевченка (Нікояьська), № 14)

Шеренціс Давид Мойсейович (Михайлович) народився 27 грудня 1861 р. в заможній єврейській родині. Освіту отримав за кордоном — навчався на медичному факультеті в Берліні, по його закінченні привіз із Німеччини обладнання для рентген-кабінету — єдиного на той час у Бердичеві. У Бердичеві відкрив приватну медичну практику, користувався великим авторитетом серед своїх пацієнтів, був у курсі досягнень сучасної медичної науки.

Давид Мойсейович був доктором медицини, колезьким радником. З 1 липня 1898 р. працював училищним лікарем у Приватному жіночому єврейському училищі ІІІ-го розряду Г. Буковицької. Також працював у місцевій лікарні, де спеціалізувався на лікуванні внутрішніх та дитячих хвороб.

Окрім медицини багато уваги приділяв інженерно-будівельній справі. У 1908 р. на власні кошти по вулиці Нікольській (нині Шевченка) збудував триповерховий будинок, який використовував під приватну клініку та житло для власної родини (нині там головний корпус Бердичівського медичного коледжу). Також він збудував у Бердичеві млин та водокачку, будинки по вулиці Мостовій (приміщення колишньої школи № 13) та вулиці Білопільській (нині Європейська, 54, — тут нині знаходиться Держземагенство).

Окрім лікарської практики та будівельних справ займався меценатством. Він серед інших став спонсором будівництва комерційного чоловічого семикласного училища на Білопільській вулиці (нині цю будівлю займає Бердичівський педагогічний коледж).

У 1911 р. на власні кошти придбав закрите приміщення для ковзання на роликових ковзанах та перебудував його під міський театр.

У 1928 р. збудував одноповерховий будинок на 7 кімнат по вулиці Училищній, 6 (нині Джозефа Конрада), де і проживав з сім’єю після націоналізації усіх побудованих ним будинків.

Останній будинок по вул. Мостовій, 22, що належав Давиду Шеренцісу було націоналізовано у 1930 р.

Був арештований 3 травня 1938 р. за сфабрикованою справою та звинувачений в шпигунстві. Дата виконання вироку (розстріляти) невідома. Реабілітований посмертно у 1958 р.