Сонце і місяць, сніг і лід

Епілог

Коли дівчина нарешті добралася до свого старого дому, зима, наслана королевою тролів, нарешті покинула північні ліси і долини. Усе довкола було зеленим. Попід ялинами цвіли квіти, а птахи співали у гіллі дерев. Їхні друзі розійшлися хто куди, повертаючись до своїх домівок, і їх залишилося лише четверо: дівчина, Роло, Това та Ашер. Коли вони піднімалися на гору, де колись Аскель з іншими селянами натрапили на білого оленя, Това зупинилася.

— Я не можу, — сказала вона. Її лице зблідло. Вона обхопила обличчя руками. — Я не можу.

Дівчина підійшла до неї і поклала руки їй на плечі:

— Певна річ, ти можеш.

— Минуло занадто багато часу. Останні десять років я жила серед тролів, балакучих ведмедів і кентаврів…

— Зате тепер ти зможеш розповідати чудові історії своїм дітям, — сказала дівчина, перериваючи її істеричне тараторення.

— Він не захоче бути зі мною, — похитала головою Това. — Подивися на мене!

Усі подивилися на Тову. Навіть Роло припинив ганятися за метеликами і глянув на неї. На щоках у Тови й зараз був рум’янець, який трохи посилився від вітру. Волосся вибилося з коси, а голубе вбрання було тепер брудне, зношене і подерте. Ашер засміявся. Він виставив свої руки вперед і показав дірки та плями на своїй понівеченій весільні туніці. Тоді перевів погляд на дівчину, яка виглядала так само погано, як і він. Роло струсив зі свого хутра порох та ялинкову хвою.

— Ми всі виглядаємо жалюгідно, — сказав Ашер. — Тут нічим не зарадиш.

— Це неправда, — сказала дівчина. Вона дивилася згори вниз на швидкий потічок, що огинав великий чорний валун.

— Що ти маєш на увазі?

— Залишайся тут і не смій дивитися, — сказала вона Ашерові. Тоді, взявши Тову за руку, дівчина повела її до потічка. — У мене в рюкзаку є мило та гребінець, а у твоєму є два чудовіх народні строї — два бунади.

Доки Ашер та Роло приводили себе до ладу, як могли, дві молоді дівчини, сміючись та плюскаючись у воді, змили з себе бруд своїх мандрів холодними потоками води. Вони розчесали волосся і заплели його у колоски. Тоді дівчина одягла Товине буденне вбрання, а Това — свій весільний стрій, свій бунад.

— Ти впевнена? — прошепотіла Това, коли вони піднімалися назустріч принцу. — Ти впевнена?

Дівчина знову її обняла:

— О, так! Він чекав на тебе.

Вони приєдналися до Ашера з Роло. Вдалині виднілися ліниві завитки диму, що піднімався із комина хати Ярла Оскарсона.

— Але в мене немає приданого, — сказала Това. — Усі ці роки я жила у палаці із золота, а за душею не маю ні копійчини.

— Невже ти справді думаєш, що для Ганса Пітера це матиме хоч якесь значення? — дівчина прикусила язик. — Але якщо тебе це заспокоїть… — вона витягла з-під сукні свою потаємну кишеню із темно-червоного атласу: та колись була пришита до пояса, однак пояс так зносився, що під час останнього прання його довелося викинути. Кишеня зараз виглядала не менше зношеною. — Не всі коштовності тролів були ілюзією, — беручи Товину руку, вона насипала їй у долоню королівську мірку рубінів. — Чи ти чуєш це посвистування? Це Ганс Пітер криє дах ґонтом, — вона взяла іншу руку Тови і насипала перлів. — А тепер бери своє придане і йди.

Това якусь мить стояла непорушно. А потім поцілувала дівчину в щоку і побігла стежкою вниз. Усі троє дивилися згори, як вона вибігає з лісу і зупиняється перед хатиною.

Там, на даху, Ганс Пітер і собі зупинився, щоб подивитися на дівчину, яка так швидко опинилася у них на подвір’ї. Його біле волосся блищало на сонці, а обличчя почервоніло від роботи.

— Мій ізбйорне! Чи це ти, мій ізбйорне? — рубіни цівкою посипалися у Тови з-поміж пальців і впали у багнюку біля потічка. Перли також туди покотилися, — Това простягла обидві руки до Ганса Пітера.

Щось вигукнувши, він спустився з даху і побіг до Тови так швидко, як тільки міг. Ще мить — і він був у її обіймах.

— О, я така щаслива, — сказала дівчина; по її щоках бігли сльози. — Нарешті він буде щасливим.

— А ти? — Ашер обійняв її. — Ти теж будеш щасливою?

— Не знаю, — підвівши свої вологі вії вгору, вона подивилася на нього. — І я теж?

— Ну, я — третій щасливий син. Ти — наділена даром розмовляти з тваринами. Я думав забрати тебе з собою до палацу, моя принцесо Белалізо, щоб якнайкраще піклуватися про тебе! Стіни мого палацу не золоті, але збудовані із золотистого каменю, і коли сонячне проміння виграє на ньому, він виглядає не менш чудово.

— Мені буде добре будь-де, де я буду зі своїм ізбйорном, — відповіла дівчина.

Принц, який колись був ведмедем, пригорнув до себе дівчину, яка колись була безіменною, і поцілував її. Тоді, побравшись за руки, вони радісно покрокували стежкою донизу, щоб привітати її брата, який також колись був зачарований, і їхню подругу, яка упродовж десяти років служила у палаці тролів.

Дроворуб Ярл Оскарсон вийшов з хатини, спираючись на паличку, щоб подивитися, звідкіля увесь цей гамір. Його обличчя засяяло від радості, коли він побачив свого найстаршого сина в обіймах його втраченої коханої та наймолодшу доньку, що йшла до нього за руку із хоробрим принцом.

Дівчина відкинула вбік батькову паличку і взяла його попід руку, Ашер взяв його з іншого боку, Това та Ганс Пітер замкнули коло. Усі вони закружляли у танку на подвір’ї. На радощах Роло й собі заскавулів і підскочив.

Отак усі вони жили довго, щасливо і безтурботно, як птахи у верховітті або ж як квіти на верховині, коли панує весна.

Словник

Більшість імен та слів, які я тут використала, походять із норвезької, але деякі з них мають старонорвезьке походження (СН). Старонорвезька мова дала початок сучасним ісландській, норвезькій, шведській та данській мовам.

Аніфрід (Annifrid) — вигадане ім’я, яке дівчина хоче використати, щоб захистити себе від тролів.

Аскелядан (Askeladden) — традиційне ім’я третього сина-щасливця у казках Півночі, також відоме як «Ашляд» або ж «Попелюшок»; у цій книжці — третій син Ярла та Фріди.

Банагоґ [СН] (Banahøgg) — дослівно: «смертельний подих», ім’я троля.

Бунад (Bunad) — жіночий народний стрій, який складається з сорочки, на яку вдягається вовняна спідниця та камізелька (жилет). Крайка спідниці та краї камізельки зазвичай облямовують червоною, голубою та жовтою вишивкою. Камізелька мусить щільно прилягати до фігури. Спідниця має форму дзвона.

Вакман (Vaktmann) — у перекладі з норвезької, вартовий.

Ганс Пітер (Hans Peter) — найстарший та найулюбленіший брат дівчини.

Ґод даґ (God dag) — «Доброго дня!», «Бог на поміч», «Дай Боже!». Привітання.

Едда (Edda) — стародавня скандинавська поезія; більшість едд є сагами, тобто, розповідають трагічну, комічну або романтичну історію.

Ейнар (Einar) — середульший брат дівчини.

Еразмус (Erasmus) — фавн, що служить у палаці ізбйорна.

Ізбйорн (Isbjørn) — білий ведмідь, дослівно: крижаний ведмідь.

Індейтл (Indæll) [СН] — прекрасна; тролівна-королівна.

Йорун (Jorunn) — найстарша сестра дівчини.

Катла (Katla) — одна з сестер дівчини.

Лефсе (Lefse) — тонка перепічка з картопляного борошна.

Морн’а (Morn’a) — «Доброго ранку!»

Мостер (Moster) — тітонька; ввічливе звертання до старшої жінки, що дослівно перекладається як «мамина сестра».

Піка (Pika) — дівча; дівчина.

Скарп-Гефін [СН] (Skarp-He…in) — списоголовий, троль-вартовий.

Скрейлінги [СН] (Skrælings) — таким словом вікінги називали корінних жителів Північної Америки, коли допливли туди в ХІ столітті.

Това (Tova) — кохана Ганса Пітера.

Тордіс (Tordis) — середульша сестра дівчини.

Торст (Torst) — середульший брат дівчини.

Фальскур (Falskur) [СН] — фальшивий, той, якому не можна вірити; кінь другої бабусі.

Фанготур [СН] (Vongó…ur) — той, що вселяє надію; кінь третьої бабусі.

Франкріке (Frankrike) — Франція.

Франкський (Fransk) — французький.

Фріда (Frida) — мати дівчини.

Х’яртан (Hjartán) [СН] — безсердечний; кінь першої бабусі.

Я-а-a (Ja) — так.

Ярл (Jarl) — батько дівчини.