Сонце і місяць, сніг і лід

Подяка

Ця книга з’явилася на світ завдяки літері «ø». А також букві «æ». Коли я вперше їх побачила, то захотіла вивчити мову, у якій вони вживаються. Виявилося, цією мовою є норвезька, з усім її багатством народних казок про тролів, білих ведмедів, кмітливих парубків та дівчат, які вирушають у світ, щоб розбагатіти. Сподіваюся, мої предки, ковалі з Данії, не образилися на мене за те, що під час навчання в університеті, коли довелося вибирати між данською та норвезькою, я вибрала останню.

Отож хочу подякувати своїм вчителям норвезької мови: професорові Сандрі Страубхар, Генрієті Кріст-Оферсон (датчанці, яка розмовляє норвезькою) та Джастінові Галовею. Окрім того, я б хотіла подякувати професорові Джоржу Тейту, який вчив мене старонорвезької та познайомив з такими чудовими персонажами як Еґіл, Н’ял, і зі справжнім Скарп-Гефіном. Моє захоплення цими незвичайними літерами та дивовижними історіями Півночі не лише привело мене у дивні місця, але й подарувало безмірне задоволення. Тому мене переповнюють щира любов і глибока пошана до всіх, хто допомагав мені на моєму шляху.

Велике дякую моїй зоряній агентці, Еймі, і моїй чудовій редакторці, Мелані, за те, що привели рукопис до пуття, приборкавши мою схильність до довгих та непотрібних описів того, як люди чешуть вовну та чистять яблука. Ця історія зазнала також критики мого письменницького гуртка, СЛАГ, котрому я також дуже вдячна.

Моя сестра трохи засмутилася, коли дізналася, що книга «Драконові капці» присвячена не їй. Цю книгу я також присвячую не сестрі, тому що от‑от має вийти друком інша книга, в титулі якої є її ім’я, — і ту книгу я присвятила їй. Тому нехай ця не затьмарює ефекту присвяти. Адже моя сестра є моєю найкращою подругою та моєю порадницею в питаннях моди.

Мій чоловік, мій син та всі інші члени моєї навіженої сім’ї також повпливали на написання цієї книги, але знову ж таки, на жаль, ця книга присвячена не їм.

Отож з великою любов’ю я присвячую цю книгу моїм любим батькам. Може, вони й закочували очі, коли я перевелася з театрознавства на скандинавістику, але все ж продовжували мене підтримувати (і платити за моє навчання). Скажу відверто: з висоти мого досвіду скандинавістика виявилася кориснішою. Батьки упродовж багатьох років терпіли мою любов до всього норвезького, і тому, я сподіваюся, що ця книга хоч трішки допоможе мені віддячити їм.