Сумую за тобою. Як пережити біль розставання, відновити стосунки та відпустити минуле

Розділ 12. Визначте власні причини для розриву стосунків

Мінімізація чи повний розрив стосунків можуть бути пов’язані з геть різними причинами. Деякі з них цілком природні, а от над іншими варто серйозно замислитися.

Ви впізнаєте якесь із цих виправдань?

1. Я більше не можу розслабитися поруч з цією людиною.

2. Проблеми іншої людини пригнічують мене.

3. Мені набридла інша людина.

4. Інша людина нав’язала мені якусь неправильну роль.

5. Я почуваюся недостатньо важливою для іншої людини.

6. Інша людина підважує моє уявлення про себе.

7. Інша людина піддає мене фізичному або психологічному насиллю.

Далі ви зможете прочитати детальний опис і оцінку кожної з причин.

Коли нам складно розслабитися у стосунках, це може бути пов’язане з тим, що ми не можемо визначитися з почуттями, до яких спонукає нас інша особа. У колах психотерапевтів тоді кажуть, що в людини проблеми з контейнеруванням емоцій, іншими словами — з витримкою.

Вам, мабуть, знайоме відчуття, коли некомфортно у власному тілі, бо охоплюють сильні емоції. Ці емоції можуть бути як позитивними, так і негативними. Якщо вам тяжко залишатися спокійним, коли ви перебуваєте в одній кімнаті з людиною, що колись була вам дорога, тут можуть бути залучені сильні емоції. Приміром, тривога, смуток, горе, страх, або сором.

Якось я пішла на вечірку, на яку також був запрошений мій колишній. Коли побачила його, то одразу мені стало дуже незручно. Мене охопили почуття гніву, смутку й обурення. Більше за все мені хотілося вибігти звідти й поїхати додому, але я не зрушила з місця і спостерігала за ним на відстані, подумки повторюючи: «З твоїми почуттями все гаразд, вони нормальні за таких обставин». Я декілька разів глибоко вдихнула і відчула, як за якийсь час моє тіло пристосувалося до цієї ситуації, я знову змогла поводитися нормально.

Ліне, 38 років

Якщо ваші відчуття не надто сильні, спробуйте залишитися в певній ситуації. Глибоко вдихніть декілька разів і прийміть емоції, які вас у цей момент охоплюють.

Можна підготуватися до зустрічі з певною людиною, просто розповівши іншим про свої відчуття. Розповідаючи про них, ви, імовірно, їх відчуєте і зможете потренуватися, дозволяючи їм наповнити все тіло, й потроху звикнете до них.

Навичку давати раду певним почуттям можна розвинути так само, як накачати м’язи. Якщо ніколи не піднімати нічого важкого, м’язи залишаться слабкими. Та якщо спробувати піднімати важкі предмети, хоч це й тяжко, з плином часу м’язи зміцніють. Так само ви можете підвищити здатність подужувати певні почуття, якщо час від часу переживатимете їх у певній дозі. Як розтягуються щойно випрані затісні джинси, якщо походити в них трохи, так і ваша внутрішня здатність контейнерувати емоції збільшиться, якщо ви залишитеся в почутті замість того, щоб уникати його.

Вправа з написанням листів із розділу 2 може стати в пригоді й тут. Мабуть, ви помічали, що щоразу, коли говорите або пишете про ваші почуття, стає легше з ними примиритися. Коли вам стане простіше примирятися із собою, то й у стосунках з іншими людьми стане комфортніше. Ви побачите, що ваші відчуття щодо себе в цілому зміцніли.

Іноді почуття бувають такими непереборними й бентежливими, що потрібна професійна допомога, щоб розібратися та впоратися з ними. Якщо звертатися до правильного спеціаліста, можна не лише поліпшити стосунки, але й стати досконалішою людиною.

Якщо інша людина навішує на вас свої проблеми і не хоче брати відповідальність за їх розв’язання, можливо, краще обірвати такий зв’язок, так само, як вирішила вчинити Санне з поданого нижче прикладу:

Протягом багатьох років моїй матері не подобалися її вставні зуби. Вона часто конфліктувала з ортодонтами й лютувала, коли доводилося оплачувати рахунки, хоч і була впевнена, що лікування не допоможе. Мати розлютилася ще дужче, коли одного разу ортодонт натякнув їй, що її проблема з царини психології. Коли вона приходила до мене в гості й розважала мене оповідками про свої проблеми із зубами, то очікувала, що я також буду обурюватися, а мені від того ставало зле.

Санне, 34 роки

Санне жодного сенсу не було витрачати енергію на проблеми своєї матері, адже здавалося, що вони не будуть роз­в’язані, хоч би скільки вона не вислуховувала сповнені гніву й смутку промови. Значно краще для неї — витрачати енергію на дітей.

Вона намагалася зупинити словесний потік матері такими словами:

«Мамо, я лише твоя дитина. Я не можу розв’язувати твої проблеми. Мені тяжко вислуховувати про твої зуби. Віднині я більше нічого не хочу про них чути». Спочатку мати розсердилася на неї й почувалася жертвою нечемної поведінки дочки, — однак більше не розповідала Санне про цю проблему, і це було мудро. Бо інакше мати ризикувала повністю позбутися контакту із дочкою.

Дуже обтяжує слухати або бути свідком того, як родич чи друг страждає від якихось труднощів, але нічого не робить для їх розв’язання і не просить про допомогу.

У данській мові слово «набридає» (kede sig) за значенням подібне до «засмучує» (ked af det). Подумайте, чи не сталося у ваших стосунках чогось, після чого ви почуваєтеся засмученим та вразливим, і вже не можете чесно сказати іншій людині, що до неї відчуваєте. Чи не почали ви догоджати одне одному, замість того, щоб кидати виклик і виражати незгоду? Якщо так, то чесна розмова про те, що ви робите в цих стосунках, може розвіяти це відчуття.

У розділі 6 я описала чотирирівневі бесіди як дуже помічну комунікаційну модель, яка допомагає побудувати відверту розмову та витягти на світ скелети з шафи. Цю модель можна застосувати й тут. Якщо стосунки стали нудними, корисно перейти на таку форму спілкування.

Ось декілька прикладів чесних заяв:

— Я відчуваю, що вже менше хочу робити щось разом із тобою.

— Я помічаю, що коли ми розмовляємо, дивлюся на годинник.

— Хотілося б почути від тебе щось нове й цікаве.

— Я все ще сподіваюся, що ти запитаєш щось про те, що я тобі кажу, щоб я відчув твою цікавість.

— Я хочу, щоб ми разом трохи дуркували, а не були такими статечними.

— Якщо ми зовсім припинимо спілкуватись, я сумуватиму. Проте зараз я відчуваю, що нам не варто бачитися так часто.

Така прямота цілком протилежна порадам викладачки світського етикету. Тут наявний ризик того, що інша людина образиться й розгнівається. З іншого боку, якщо ваші стосунки зайшли в глухий кут, то, може, вам нема чого втрачати? До того ж, є й шанс, що з цієї спроби вийде щось хороше. Так чи так, та залучившись до чотирирівневої бесіди, ви помітите, як зникне нудьга.

Проте може виявитися, що ви й справ­ді рухаєтесь у різних напрямках і поступово віддаляєтеся одне від одного. Тоді взагалі немає сенсу підтримувати стосунки, що вичерпалися й більше нікому не потрібні. Якщо ви ростете над собою й розвиваєтеся, наївно вірити, що протягом усього життя дружитимете з одними й тими само людьми.

Дорослі діти, які розірвали стосунки з кимось із батьків, стверджують, що їхній образ, що вибудовуються зі слів, дій і вигляду батьків, зовсім не відповідає дій­сності. Вони не впізнають себе в батьківському дзеркалі, і це спантеличує їх. Вони відчувають, що реакція їхніх батьків не має жодного стосунку до того, ким вони насправді є. Імовірно, в дитинстві вони намагались уписатися в шаблон, який батьки вигадали для них, певно, ще до народження. Коли вони — у минулому й тепер — намагалися продемонструвати ті аспекти своєї особистості, що не вписувалися в цей шаблон, то стикалися з нерозумінням та ігноруванням. Це особливо характерно для тих батьків, хто й сам пережив важке дитинство, але не взяв на себе відповідальності за пропрацювання старих травм. Такі батьки опинилися в пастці своєї ролі, яку вони змушені раз за разом грати, тож, навіть не усвідомлюючи того, вони тримають своїх дітей у заручниках цієї безкінечної гри.

Скидалося на те, ніби моїй мамі конче потрібно було грати роль винятково хорошої матері. Для того щоб вона вважала свою гру вдалою, мені доводилося грати роль щасливої, гарненької й розумненької дитини. Я інстинктивно відчувала це навіть у ранньому дитинстві. Подорослішавши, дізналася, що дуже відрізняюся від цього образу. Я інколи буваю дурнуватою, нестерпною і сумною.

Знаходячи й приймаючи кожну нову грань своєї особистості, я відчуваю, що стаю міцнішою й більш цілісною. Але коли приїжджаю до матері, то бачу, що вона зовсім не сприймає мене такою, як я є. Вона продовжує грати роль доброї матері для гарненької розумненької дитинки. Мене саму наче ніхто не чує й не бачить. Почуваюся так, ніби я зникла або стала невидимою. Лише розповівши про цей візит моєму партнерові й почувши від нього слова розуміння, я знову сповна змогла відчути свою справжню особистість.

Дорте, 50 років

Кожній людині важливо, щоб її чули й бачили такою особистістю, у якій вона могла б упізнати себе. Якщо ваш образ, який ви бачите в очах іншої людини, спотворено, зберегти відчуття особистісної серцевини надзвичайно складно — особливо коли ви не дуже впевнені у власному відчутті себе.

Якщо ви росли з батьками, які не цікавилися вашими потаємними бажаннями чи вашою особистістю — або не помічали вас на вашій території, — вам може не вистачати стійкого відчуття своєї особистості. І навіть якщо ви насилу здобули собі відчуття безпеки й захищеності, воно однаково може похитнутися поряд із вашими батьками, тож бути поряд з ними буває болісно й обтяжливо.

Ми тією чи іншою мірою нав’язуємо іншим, зокрема нашим дітям, певні ролі. Єдина проблема полягає в негнучкості цих ролей: їх неможливо буде змінити, якщо з’ясується, що вони зовсім не годяться певній людині. Їхня гнучкість залежить передусім від вашої особистої гнучкості та від кількості ролей, які ви маєте в особистому репертуарі.

Якщо, приміром, ви можете грати лише роль «веселого розважальника», то роль «глядача» відводите іншим. Якщо вмієте виконувати лише роль «помічного слухача», іншій людині дістанеться роль «проблемної дитини». Якщо бачите себе лише в ролі «невинної жертви», іншим дістануться ролі або «рятівника», або «винищувача».

Іноді люди продовжують грати ролі з минулого і в певних стосунках поводяться вкрай невідповідно. Вони роздають іншим ролі й дотримуються думки, що певна людина створена лише для певної ролі, тож не здатні побачити, зрозуміти чи зацікавитися тим, якими інші бачать себе. Наприклад, у потягу можна зустріти жінку яка, не спитавши, почне розповідати про свої біди іншій пасажирці. У такий спосіб вона нав’язує цій пасажирці роль допомагачки, не з’ясувавши спершу, ким та є насправді й чи хоче слухати, чи, може, вона втомлена й воліла б відпочити. Інший приклад: батечко, який уважає свого сина значно кращим за інших дітей. І син, якому спочатку леститиме батькове захоплення, докладатиме всіх зусиль, щоб бути кращим в усьому, але при цьому втратить себе.

Використовувати інших у своїй грі — це форма маніпуляції, шкідливої для всіх сторін. Це робиться не конче зі злої волі, але так стається, коли ви, не усвідомлюючи і не розбираючись, потрапляєте в пастку минулого. Байдуже, чи ви є ініціатором гри, а чи усвідомили, що вас використовують, — спершу варто поговорити з кимось про це. Якщо така взаємодія відбувається між батьками й дітьми, все може бути так складно й заплутано, що неодмінно знадобиться допомога, перш ніж можна буде говорити про прозорість стосунків та нові моделі спілкування.

Якщо з батьками чи кимось іще ви почуваєтеся збентеженим, неправильним чи відсутнім, це, мабуть, тому, що ви втягнуті в гру, яка не має стосунку ані до вас, ані до ваших теперішніх взаємин. Можливо, ви опинились у п’єсі, створеній для того, щоб підтримувати ілюзії іншої людини стосовно її самої. Так чи так, це надзвичайно обтяжливо та енерговитратно, а користі від цього немає нікому. Отже, усвідомте це й позбавтеся цього тягаря. Болісно, коли руйнуються ілюзії, та нам усім краще стояти на реальному ґрунті.

Для танго потрібні двоє. Якщо хтось робить нові рухи, інший уже не може продовжувати танцювати по-старому. Якщо ви припините грати роль, яку вам нав’язала інша людина, їй теж дуже складно буде продовжувати грати свою. Це може спричинити обурення, зокрема й спрямоване на вас. Тим не менш, якщо ви зможете втримати новий рух, у тривалій перспективі це буде краще для всіх — зокрема для іншої особи, яка в найкращому випадку здогадається, що їй потрібна допомога.

Батьки легко нав’язують ролі своїм дітям. Утім, таке може статися і в інших стосунках. Найпростіше навісити якусь роль на того, хто нечітко демонструє свою справжню сутність. Що більше показуєте, хто ви, чого хочете і чого не хочете, то краще захищаєте себе від затягування в чиюсь гру.

Якщо вам складно зберігати твердість духу й почуватися комфортно в компанії важливої людини, подумайте, чи не стане перенесення спілкування в письмову площину кращою альтернативою розриву стосунків. Чому б вам не підтримувати дружнє листування? Так ви зможете потренувати вміння володіти собою і вберегти себе від поразки в грі, в якій важко прорахувати ходи.

Якщо інша особа значно важливіша вам, ніж ви — їй, це може бути болісно та спричинити низьку самооцінку в стосунках.

У парі нечасто буває так, що обидва партнери однаково палко кохають одне одного. Хтось зазвичай буває більш зацікавлений. Це загалом не проблема, та якщо різниця між коханням і зацікавленістю в одної та іншої особи стає надто великою, це може ранити більше закохану особу.

Якщо ви такі одержимі іншою людиною, що хочете постійно перебувати поруч, а вона воліє не бачити вас так часто, чи взагалі віддала б перевагу більш поверхневим стосункам — можливо, краще вам узагалі припинити спілкуватися.

Коли я була з Мартіном, то повністю була поглинена думками про його життя. Думала, як же зле, що в нього було кепське дитинство, й відчувала глибоку ніжність до нього через це. У його житті часто відбувалися кризи, і я намагалася допомогти йому й дати хорошу пораду. А про мене й про моє життя ми говорили нечасто. Переважно так усе й відбувалося. Мартін нечасто питав мене про щось, а коли я починала розповідати про своє життя та про те, що мені цікаво, він, найпевніше, імітував цікавість.

Я не раз проявляла ініціативу й пропонувала піти разом у кіно чи просто зустрітися. Сам він зрідка пропонував якісь спільні заходи. Одного дня я просто відчула свою недоречність і урвала будь-які контакти з ним. Так наші стосунки зійшли нанівець, і це на краще, хоч я й доволі довго їх оплакувала.

Камма, 42 роки

Так само важко, якщо в стосунках з батьками вас не вважають достатньо важливою особою. Таке трапляється, приміром, якщо ви перебуваєте в тіні брата або сестри, у яких вкладали значно більше, ніж у вас.

Коли я приїздив до батьків, вони постійно частували мене історіями про справи мого брата, про його іспити, оцінки та кар’єрні перспективи, що мають перед ним відкритися. Коли я намагався розповісти про моє стажування, їм було відверто нецікаво.

Каспер, 24 роки

Іноді люди поривають із батьками, тому що почуваються в родині «білою вороною», адже щоразу, коли вони намагаються отримати від батьків якусь підтримку, все закінчується болем і розчаруванням.

Дорослі діти з розлучених сімей часто почуваються дітьми другого сорту — зазвичай таке трапляється у новій сім’ї батька. Ось декілька прикладів:

Коли я хочу приїхати в гості до тата, то часто до останнього моменту не отримую відповіді на питання, коли йому було б зручно. Він завжди сумнівається, чи вистачить ліжок. Тільки якщо ліжка не зайняті дітьми його дружини, або їхніми спільними дітьми та їхніми друзями, тоді, може, знайдеться місце й для мене.

Ханне, 24 роки

Іноді, коли я телефоную батькові, він захоплено розповідає мені, як чудово провів вихідні, й що зібралася вся родина. У такі миті в мене коле в серці від усвідомлення, що він зовсім за мною не сумує.

Марія, 28 років

Якщо мати чи батько позбавляють вас змоги почуватися важливими (на що ви цілком природно можете розраховувати), спілкуватися з ними може бути дуже болісно. До того ж, спроби налагодити стосунки з родиною, яка й без вас почувається повноцінною, можуть серйозно похитнути вашу самооцінку.

Почуватися непоміченим і неважливим так само шкідливо, як і почуватися нелюбим. Якщо після спілкування з кимось у вас залишаються саме такі відчуття, і розмова з цією людиною не може цьому зарадити, варто скоротити тривалість та частоту ваших зустрічей, щоб ви змогли зосередитися на інших, більш приємних стосунках.

Якщо ви — один із батьків, якому складно досягти від дитини належного визнання, це зовсім інша ситуація. Ніколи не полишайте спроб налагодити зв’язок зі своєю дитиною. Навіть якщо вам неприємно почуватися на другому місці після її батька чи матері, або навіть друзів чи інших інтересів. Наш обов’язок як батьків полягає в тому, щоб підтримувати наших дітей, навіть якщо вони весь час занурені в якісь свої справи. Будьте впевнені, що для своєї дитини ви важливі, що вона потребує вас, хоч це й може бути непомітно.

Доволі часто інші люди кажуть нам те, чого не хотілося б чути. Вони вважають, що вам потрібно розвиватися, або що ви стали надто владним, або що ви останнім часом дуже вразливі й ображаєтеся на будь-що. Якщо в цих словах немає бажання вас образити, варто звернути на них увагу — ймовірно, вони небезпідставні.

Дорослішання, крім іншого, означає й усвідомлення тих аспектів своєї особистості, які ми зазвичай не беремо до уваги. Тоді вороги стають у пригоді краще, ніж друзі. Останні зовсім не бажають утратити вашу дружбу, тож так добре загортають свою реакцію на ваші недоліки в загальні слова, що ви й не запідозрите, що щось не так. На відміну від них, вороги охоче висловлять вам усе напрямки.

Якщо ваша родина чи друзі такі сміливі — або вважають, що їм нема чого втрачати, — що спокійно критикують ваші менш позитивні риси — це також подарунок долі. Обірвати стосунки лише через уражене марнославство означає втратити можливість збільшити рівень вашої самоусвідомленості. Якщо вам нестерпно слухати, що про вас думають інші, — це варто пропрацювати, адже воно дасть вам шанс розвинутися й вирости над собою. Навіть можете запитати інших, що вони про вас думають, і використати цей шанс, щоб навчитися більш свідомо ставитися до того, як вас сприймають.

Інша справа, коли ваш друг чи член родини сварить вас, насміхається, саркастично критикує чи в будь-який інший спосіб демонструє неповагу. Ніхто не має права вимагати від вас бути ідеальним, тож якщо хтось хоче звернути вашу увагу на те, що можна поліпшити, він має робити це по-доброму.

Ніхто не повинен терпіти насилля. Тож, якщо в стосунках з’явилося насилля, краще їх розірвати. Якщо ви не впевнені, де пролягає межа дозволеного, краще поговорити з кимось про це.

Ми чудово знаємо, що таке фізичне насильство, та психологічне може бути навіть болючішим. Ось декілька прикладів компонентів психологічного насильства:

Підозри

Непомірні обвинувачення

Критика вашої особистості

Сарказм

Наклеп

Особисті натяки

Ігнорування протягом тривалого часу

Глузливі коментарі

Неблагозвучні прізвиська

Порівняння з кимось, приміром, із братом чи сестрою

Сповнений злості прочухан

Недобрі погляди

Закочування очей, коли ви щось розповідаєте

Погрози знищити ваші речі

Погрози насильством

Якщо ви припинили з кимось стосунки через насильство, привітайте себе з тим, що змогли належно про себе попіклуватися. Ніхто не повинен зазнавати фізичного чи психологічного насилля.

Мета цієї книжки: дати стосункам шанс, але не тоді, коли йдеться про насильство. Утім, є певна різниця між насильством, що сталося лише одного разу, і насильством, що має регулярний характер.

Якщо, наприклад, ваші батьки в дитинстві піддавали вас фізичному та психологічному насильству, ви маєте право відмовитися від будь-яких контактів із ними. Проте ви, вірогідно, все ще хоч трохи їх любите й хочете демонстру­вати їм дещицю цієї любові — бодай через обмін листами та листівками на Різдво. Мабуть, вони й самі — нещасні люди, у яких також було кепське дитинство.

У зберіганні зв’язку з батьками можуть бути й позитивні моменти — звісно, за умови, що насильство з їхнього боку більше не повторюється. Імовірно, вам захочеться мати змогу розпитати когось про пращурів чи про ваше раннє дитинство.

Контакт із батьками може також допомогти вам зрозуміти себе. Зможе зруйнувати ворожий або чорно-білий образ мами й тата, який ви, либонь, зберегли з дитинства. Якщо не припинили з ними контактувати, ви зможете розвинути цей образ, надати йому барв і нюансів у міру того, як дорослішаєте й іншими очима дивитеся на себе та інших.

Те, якими ви бачите і як розумієте своїх батьків, тісно пов’язано з тим, якими ви бачите себе. Якщо ви продовжуєте чіплятися за застарілі уявлення про батьків, є ризик, що вашому уявленню про себе бракуватиме деяких важливих деталей.

Вправа

Якщо вирішили припинити стосунки, можете спробувати ще раз подумати про причини, з яких ви це робите.

Чи не упустите ви можливість розвиватися, обірвавши цей зв’язок?

Чи не прогледіли ви якісь цікаві варіанти в цих взаєминах?

Чи ваш вибір усе-таки базується на здоровій самоповазі?

Існують поважні й не дуже поважні причини для розриву чи призупинення стосунків. Іноді простіше припинити спілкуватися, ніж вибудовувати кордони й говорити іншій людині, які ви засмучені чи вражені. Найпростіший вихід у тривалій перспективі не завжди виявляється найкращим. Ви, звісно, можете обірвати спілкування, та вам не уникнути того факту, що ця людина однаково залишиться для вас важливою. Уникнути думок та емоцій щодо цієї людини також не вдасться.

Якщо ж ці стосунки надто болісні або в них наявне психологічне чи фізичне насильство, найкращим рішенням тут буде саме не зустрічатися. Ухвалити таке рішення може бути нелегко, знадобиться певна мужність. Якщо насильство траплялося лише раз і більше не повторювалося, варто замислитися над тим, щоб тією чи іншою мірою зберегти ці взаємини.