Мої спомини присвячую дочці Мирославі, зятю Володимирові та вірному онукові Захарію на згадку.
Мої спомини описують час від початку Другої світової війни до звільнення з концтаборів сталінсько-комуністичного режиму. Метою їх є донести до сучасного покоління методи та суть репресивної антилюдської комуністичної влади, через яку пройшли мільйони людей, народів колишнього СРСР.
Ті, яким не довелося витримати таких каторжних умов перебування в концтаборах при суворих умовах клімату, залишились по вік лежати в мерзлоті Сибіру, Магаданської області та інших краях комуністичної імперії.
Мабуть, через кілька десятків літ не залишилося і сліду від їхніх поховань, проте пам'ять про них не зникне з наших сердець, і повторімо собі: «Вічна їм пам'ять».
Своїми споминами я хочу внести ту маленьку лепту про їх страждання.
В основному, метою написання своїх споминів є бажання донести до сьогоднішнього покоління роз'яснення про те, що представляв собою комуністичний режим, в якій би він формі не подавався.
Україна як самостійна держава повинна бути вільною і незалежною від всіх «благодійників, як із Заходу, так і зі Сходу тим більше».
Читаймо історію і вивчаймо помилки своїх батьків для того, щоб їх не повторювати.
Слава Україні!
Євген Куцик. Львів, 2004 рік.