Вірш і розмова

РЕАЛІЇ

Авґустійша поезія — поезія доби римського імператора Авґуста (63 до Р.Х. — 14 після Р.Х.). Вшановувалися класичні грецькі форми. Авґуст, власне Ґай Октавій уславився спробами припинити занепад моралі, піднести роль римської релігії і реформувати шлюб. Сприяв літературі й мистецтву. Доба авґустійшої поезії подарувала Верґілія, Горація, Лівія, Овідія. Урядовання Авґуста — один з періодів розквіту Римської імперії.

Адвент — передріздвяний місяць християнської літургії. Відлічується від четвертої неділі до Різдва. Час приготування до народження Христа.

«Анна Кареніна» — роман російського письменника Лева Миколайовича Толстого (1828–1910). Для стилю твору характерний «витончений психологізм письма». Праця над романом тривала упродовж 1873 — 77 років. З’явився 1876 — 77 р. Роман заторкає одвічну тему літератури — взаємини чоловіка і жінки, зокрема роль шлюбу і становище жінки в тодішньому російському суспільстві. Конфлікт людської особистости і панівної моралі закінчується трагічно. Особливого значення роман набуває в руслі переосмислення російської історії і поширення феміністичних теорій.

«Біси» — роман російського письменника Федора Михайловича Достоєвського (1821–1881). З’явився 1871 — 72 р. За задумом автора, це мав бути памфлет на російську форму атеїзму. Проте, як у кожного правдивого митця, соціальна критика сховалася за філософсько-мистецьку проблематику. В основі сюжету — історія студента Іванова, якого 1869 р. вбив провідник анархічно-революційної групи, від якої той відійшов.

«Брати Карамазови» — роман (1879 — 80) Ф. М. Достоєвського. Увібрав найважливіші філософські, соціальні та духовні ідеї свого часу. Вставна «Легенда про великого інквізитора» — філософська кульмінація роману.

«Буря і натиск» — доба геніїв, «німецька літературна революція» (Ґьоте). Літературний, мистецький, ідеологічний рух сімдесятих — першої половини вісімдесятих років XVIII ст. у Німеччині. Назва походить від драми Фрідріха Максиміліана Клінґера (1752–1831) «Буря і натиск» (1776). Період критичного ставлення до просвітницького раціоналізму і його подальший розвиток. Початок добі переосмислення ролі літератури, людини і суспільства поклала зустріч Ґьоте і Гердера у Страсбурзі (1770 — 71). Найпопулярніший жанр — драма. Найславетніші представники — Гердер, Ґьоте, Шіллер, Бюрґер.

«Гіперіон» — епістолярний роман Фрідріха Гьольдерліна. Виник протягом 1797–1799 рр. Протагоніст роману на ім’я Гіперіон, звертаючись до Беларміна, оповідає про своє становлення поета. Завдяки вчителеві Адамасу, який неодноразово згадується в творі, Гіперіон захопився культурою вчителевої батьківщини — Греції. Зустріч з Алабандою дозволила спізнати, що таке дружба. В Діотимі стрів довершену красу. Гіперіонова участь у визвольній війні греків переконує його в неможливості досягти духовних цілей марнославними вчинками. Врешті Гіперіон обирає самотинне існування. Сумуючи за другом і коханою, веде відлюдне життя, прагне єдности з природою і розчинення в божистості.

«Гра в бісер» — останній роман (1943) Германа Гессе. Каста вишколених людей, які згуртувалися навколо майстра Йозефа Кнехта, прагне зберегти універсальні духовні вартості у вибудуваній державі-ордені. Гра в бісер — найвища форма духовної комбінаторики і медитації, яка в’яже музику, математику, мистецтво і науку.

Ґеорґеанство — соціально-етична система панування і служіння. Її обстоював Ст. Ґеорґе.

«Дуїнські елегії» — цикл віршів Райнера Марії Рільке. Складається з десятьох елегій. Рільке почав писати їх в середині січня 1912 р. в замку Дуїно (звідси назва) і завершив до середини лютого 1922 р. в Шато де Мюзо. Топографія написання елегій, звичайно, ширша й охоплює також Париж, Мюнхен. Фраґментарна редакція була вже наприкінці Першої світової війни. Елегії вперше з’явилися в червні і жовтні 1923 р.

«Життя Марії» — цикл віршів Р.М.Рільке з присвятою Гайнріху Фоґелеру. Написаний в середині січня 1912 р. в замку Дуїно. З’явилися на початку червня 1913 р.

«Західно-східний диван» — цикл віршів Йоганна Вольфґанґа фон Ґьоте. З’явився 1819 р. Доповнене видання побачило світ 1827 р. Цикл постав унаслідок зустрічі письменника з орієнтальною поезією.

«Інзель» («Острів») — видавництво. Розташоване у Франкфурті-на-Майні. Засноване 1902 р. у Ляйпциґу. Виникло на основі часопису «Ді Інзель» (1899–1902). 1963 р. увійшло у видавництво «Зуркамп». Спеціалізується на класичній і сучасній художній літературі.

«Історії про любого Бога» — твір Р.М.Рільке. Перше видання «Про любого Бога й інше. Дорослим, для дітей розказано» з’явилося на Різдво 1900 року. Написані між 10 і 21 листопада 1899 р. «за сім ночей поспіль».

«Людина без властивостей» — незавершений роман Роберта Музіля. Письменник працював над ним від 1925 року, хоча плани й ідеї його написання висловлювалися раніше. Музіль прагнув виокремити біографічне з предметного. Перша спроба 30-річного Ульріха, протагоніста твору, надати свому життю форми зазнає невдачі: він відмовляється від своєї професії. Краху зазнає і його наступна спроба.

«Максимін» — 1) один із семи циклів віршів Ст. Ґеорґе в книжці поезій «Сьомий жмуток» (1907). Вірші циклу написані впродовж 1903–1906 рр.; 2) книжка пам’яті про М. Кронберґера. З’явилася в грудні 1906 р. Поряд з передмовою і віршами Ст. Ґеорґе, Фр. Ґундольфа й інших містить 33 поезії самого Максиміліана Кронберґера.

«Мистецький вісник» — часопис нової поезії для обмеженого кола читачів. Засновник — Ст. Ґеорґе. В «Мист. віснику» публікувалися вірші і теоретичні праці ґеорґеанців. Протягом 1892–1919 рр. з’явилося 12 випусків. Вступ до першого випуску проголошує бажання творити нове мистецтво на основі нового світовідчуття і нової форми.

«Нотатки Мальте Ляурідс Бріґґе» — роман-щоденник. Рільке почав його 1904 р. в Римі під враженнями від першого перебування в Парижі. З’явився 1910 р. Перший твір німецької літератури, який радикально відходить від реалістичного роману XIX ст.

Нюрнберзький расовий закон — загальна назва нацистівських дискримінаційних законів («Закону про громадянство» і «Закону про захист німецької крови і німецької чести»). Нюрнберзький расовий закон знеправлював й ізолював «неарійців». Прийнятий в Нюрнберзі 15 вересня 1935 р.

Орфізм — філософсько-релігійна течія з глибоким орієнтальним корінням. Поширена в античному світі. Для орфізму характерний радикальний дуалізм: душа загнана в матерію («плоть — могила душі»).

«Плач Єремії» — п’ять елегій про загибель юдейської держави і міста Єрусалима (586 до Р.Х.). Їх помилково приписують пророкові Єремії.

«Повернення Пандори» — частина п’єси Й.В. фон Ґьоте. З’явилася 1808 р. Цілий твір має назву «Пандора. Кишенькове видання на рік 1810». Зацікавлення темою Прометея Ґьоте пояснює так: «міфологічний момент, коли з’являється Прометей, став моєю актуальною й живою ідеєю фікс».

«Реклам» — німецьке видавництво. Його заснував 1828 року у Ляйпциґу видавець і книготорговець Антон Філіп Реклям (1807–1896). Тривалий час поділене видавництво існувало в обидвох частинах Німеччини. Від 1991 р. знову об’єдналося. Спеціалізується на двомовних виданнях, а також на виданні робочих зошитів, текстів-коментарів тощо. Видає універсальну бібліотечку кишенькового формату.

«Річник духовного чину» — збірник. Його видавали Фр. Ґундольф і Фр. Вольтерс в Берліні у видавництві «Мистецького вісника». Протягом 1910–1911 рр. з’явилося три випуски. Третій випуск датовано 1912 р. Четвертий випуск, готовий у манускрипті, так і не з’явився. Ст. Ґеорґе вважав його неактуальним.

Рух Опору — організована форма опору. Виник після приходу Гітлера до влади. Охоплював різні політичні сили. Рух Опору поширився в цілій Європі, в тому числі в Україні.

«Середньовічна новела» — збірка оповідок невідомого письменника. Виникла між 1281 р. і 1300 р. Мова твору вказує на Флоренцію, матеріал — на усну і літературну традицію різного походження. Впадає у вічі тематичне розмаїття. Сьогоднішня назва «Le cento novelle antiche» («Сто давніх оповідок») з’явилася щонайраніше 1572 р. Саме з цієї збірки походять рядки, які Фрідріх Вольтерс вписав у подаровану Ґадамерові книжку про музику.

«Сонети до Орфея» — цикл віршів Р.М.Рільке. Складається з 29 сонетів, написаних між 2 і 23 лютого 1922 р. в Шато де Мюзо. З’явився наприкінці березня 1923 р.

Тібур — місто в античному Лаціумі. Теперішня назва — Тіволі. Лежить кількадесят кілометрів на схід від Рима.

Третій Райх — 1) Третє Царство: поняття хіліастичної філософії Йоахіма фон Фйоре. Згідно з ним, історія людства — поступ через три царства: Отця (закону), Сина (євангелія), Святого Духа (любови й свободи).

2) націонал-соціалізм скористався терміном, не перебравши жодної з вкладених в це поняття ідей. Під час війни Гітлер заборонив вживати «Третій Райх» щодо націонал-соціалістичного режиму.

«Хліб і вино» — одна з найславетніших елегій Фр. Гьольдерліна. Її перша назва — «Бог вина. До Гайнзе». Згодом Гьольдерлін відмовився від прямого натяку на Діоніса, підкресливши натомість момент євхаристійности. Вірш повністю надруковано щойно 1894 р. Давши іншу назву, поет зберіг присвяту «До Гайнзе», з яким познайомився влітку 1796 р. В. Гайнзе (1749–1803) — автор роману «Ардінґело і блаженні острови» (1787), який неабияк вплинув на Гьольдерлінового «Гіперіона».

«Часослов» — збірка віршів Р.М.Рільке. Складається з трьох книжок: «Книжки про чернече життя» (1899), «Книжки про паломництво» (1901), «Книжки про вбогість і смерть» (1903). З’явилася на Різдво 1905 р.

Юґендстиль — мистецький напрям на звороті XIX–XX ст. Охоплював споріднені явища від пізньої еклектики до раннього модерну. Пов’язаний з такими поняттями, як сецесія і робітні. У синкретичному розвитку окремих видів мистецтва провідна роль віддавалася літературі. Архітектор відповідав не тільки за голий кістяк будівлі, а й дбав про облаштування внутрішнього (інтер’єр) і зовнішнього (сади, подвір’я) простору. Кінець юґендстилю збігся з кінцем Першої світової війни і смертю О.Ваґнера, Ґ.Клімта, К.Мозера, Е.Шіле.