Весілля служниці

Уривок iз книжки Фрiди Мак-Фадден «Бойфренд»

НЕВДАЛЕ ПОБАЧЕННЯ SOS!!!

SOS!!!!!

Що сталося?

Це найгірше побачення в моєму житті! Будь ласка, врятуй мене!

Ти вже так багато разів казала цю фразу, що вона втратила будь-який сенс.

Але цього разу я не жартую. SOS! 911! Найгірше. Побачення. В. Житті.

Рятуй!

А що це за хлопець?

Це отой Едгар. 32 роки, 178 см, одружений не був.

Хто-хто?

Той, що не любить піцу.

А, точно! Хто взагалі не любить піци?

Очевидно, лише психопати, з огляду на моє сьогоднішнє побачення.

Окей, то що такого жахливого сталося?

Сід?

Сiдні?

Вибач, треба було відійти на хвилинку.

Коротше, ми з Едгаром мали зустрітися на вечерю у гриль-барі на 18-й вулиці, але я прийшла на кілька хвилин раніше. Замовила пиво, думала, його принесуть якраз тоді, коли він прийде, але ні. Я вже встигла все допити, а він так і не з’явився.

То він просто не прийшов?

Якби ж то. Я розрахувалася за пиво й вже збиралася йти, аж тут він нарешті явився, із запізненням на двадцять хвилин.

Окей, це справді паскудно.

І уяви собі, у нього в руках дорожня сумка. Величезна дорожня сумка, завбільшки з мене. І я така: ти що, тільки-но з подорожі вернувся? А він такий: ні.

Тоді пхає її під стіл, не цікавлячись, чи мені окей, і питає, чи не знаю я, де тут туалет, щоб він міг вимити руки.

А що в цьому поганого? Я люблю, коли хлопці миють руки перед їдою.

Ага, я також. Але потім я дивлюся на його руки, а вони повністю вкриті… Не знаю чим. Чимось темно-червоним.

Червоним?

Саме так.

Ти спитала, що це було?

Він сказав — журавлинний сік.

А чому у нього всі руки в журавлинному соку?

Я НЕ ЗНАЮ!!!

Чого ти просто не втекла, поки він був у вбиральні?

Я б так і зробила, але він сказав мені приглянути за його дорожньою сумкою. І я побоялася кинути її. Знаєш, вона була РЕАЛЬНО велика. А раптом у ній щось цінне? Тому я лишилася.

А потім він вертається, і я бачу щось червоне ще й на комірі його сорочки. І на одному з рукавів. Це трохи крипово, але він вперто твердить, що це журавлинний сік.

Жесть, звучить жахливо.

Сід?

Сідні?

СІДНІ?

Вибач, вибач, я тут.

Але, Ґретхен, мені стає страшно.

Коли я побачила всі ці червоні плями, то думала піти, але ти ж знаєш, я ненавиджу так робити, а він здався доволі милим, тож я лишилася з ним. Ми навіть замовили картоплю фрі на двох.

Непогано.

А потім я чую якийсь дивний звук з-під столу. Наче жіночий голос. І я така: що це за хрінь?

Жіночий ГОЛОС????

Я нахиляюся зазирнути під стіл і розумію, що звук долинає ЗСЕРЕДИНИ ДОРОЖНЬОЇ СУМКИ.

Ні-і-і…

Ну я й питаю: Едгаре, а що там в сумці?. А він такий: та так, всякі речі. І не хоче мені казати.

Але потім я знову це чую — жіночий голос. І я майже впевнена, що ця сумка ще й ворушилася.

Треба було її відкрити!

Ти що, з глузду з’їхала? Навіть не думала її відкривати!

Я б відкрила.

Та що ти мелеш. Не відкрила б.

А ти звідки знаєш?

Ти ж навіть свій рахунок за опалення боїшся відкрити.

Це зовсім інше.

КОРОТШЕ

Сидимо ми там і раптом чуємо поліційну сирену ззовні, й Едгар біліє, як стіна. Пригнувся, ніби не хоче, щоб його хтось побачив.

І тут я помічаю довгу подряпину в нього на щелепі, наче він щойно з бійки. Ну все, думаю, час валити, серйозно.

То… ти пішла?

Ну, ні. Принесли картоплю фрі з оцим пікантним соусом, і мені не хотілося йти саме тоді, коли подали їжу.

Плюс — я була дуже голодна.

Тож ти вирішила ризикнути життям заради картоплі фрі.

Не ризикувала я життям! Ми були в громадському місці.

Але потім, коли ми їли картоплю, сталося дещо жахливе…

Що? Він двічі вмочив її у соус?

Ні, він брав кожну картоплинку, розламував її, а потім з’їдав тільки ВНУТРІШНЮ частину. Він їв картоплю фрі так, наче вона була зі шкаралупою!

Ну і псих.

Скажи! А ТОДІ він двічі вмочував її у соус. Він двічі вмочував у соус понівечену картопельку фрі.

Жахіття якесь.

Я подивилася, як він це зробив разів чотири чи п’ять, і просто не витримала. Я вже була готова тікати. Але тоді зовні завило ще більше сирен, і він геть запанікував.

Урешті він каже: можеш подивитися за моєю сумкою, поки я збігаю і візьму дещо з машини? І, що ти думаєш, його машина стоїть якраз навпроти дверей.

Де ж він в біса припаркувався? Там немає стоянки.

Він припаркувався на місці для людей з інвалідністю.

Що?!

Сказав, що зберіг наліпку із часів, коли його бабуся була живою.

Господи, що за мудак.

І не кажи.

Тож я вирішила почекати, поки він дістане щось там із машини, і на цьому ми розійдемося. Він біжить до машини, і я ж сподівалася, що він візьме ту дорожню сумку із собою, але він її НЕ ВЗЯВ.

Я бачу машину зі свого місця, і він ЩОСЬ робить у машині, а звуки з-під столу стають дедалі гучнішими. Ну ТОЧНО як жіночий голос. Жіночий голос, який каже ДЕ? Я була майже певна.

Де що?

Саме так. Де ЩО? А потім

Сідні?

Сідні?

СІДНІ, ТИ В ПОРЯДКУ?

Вибач, блін.

Ти мене лякаєш!

Усе гаразд, я тримаюся.

Коротше, він щось робив у машині цілу вічність. НАРЕШТІ він вийшов, і ти не повіриш, що він із собою приніс.

Відрубану голову?

Ні.

Мачете?

Гірше!

Він приніс ДИТИНУ.

Дитину?

Так! У нього була дитина, приблизно шестимісячна, і, виявляється, вона весь цей час була у нього в машині в автокріслі.

Гадаю, тому він і панікував, що поліція побачить дитину там саму, поки її татко на побаченні.

Ого.

І уяви собі, дитина тримає пляшечку із чимось червоним, смокче її, але при цьому розбризкує на всі боки. Гадаю, це був той журавлинний сік, про який він казав.

А немовлятам можна пити журавлинний сік?

Звідки мені знати?

Не думаю, що можна.

Не думаю, що ця дитина в курсі.

Коротше, Едгар почав розказувати про свою колишню, про те, що вона не дозволяє йому проводити достатньо часу з дитиною, тому, коли вона дозволила йому побути з малюком, він не зміг відмовити й взяв його із собою на побачення.

Ого, який чудовий татко.

А найцікавіше полягає в тому, що дитина ТХНЕ. Наче їй треба змінити підгузок.

Тож я делікатно натякаю на це, а він такий: о, у мене погано виходить, може, ти це зробиш?

Ти ж не зробила цього, правда?

Ну, я не ХОТІЛА, але мені було шкода дитину.

Ти просто потурала жахливій поведінці цього чувака!

О, повір мені, він НЕ збирався міняти підгузок. І я впевнена, малюкові не подобалося сидіти у власних випорожненнях і журавлинному соку.

Тож я така: окей, добре, де підгузки? Думаю, переодягну дитину й піду.

Ти ЗАНАДТО добра.

А він каже: підгузки в сумці. Витягує її з-під столу й розстібає блискавку. А в цій сумці практично дитяча КРАМНИЦЯ. У нього там підгузки, пустушки, брязкальця і навіть та жахлива коробка, що вібрує та з якої жіночий голос практично викрикує абетку.

Абетку?

Думаю, це така іграшка для навчання.

Так чи інакше, вона казала літеру Д, а не ДЕ.

Ну, принаймні у сумку не була запхана жінка.

Повір, краще б уже було так. У тій сумці коївся якийсь ЖАХ.

І найгірше те, що саме дитячих серветок там не було. І він каже: я піду до машини й принесу серветки.

Тим часом я сідаю поруч із дитиною, пристебнутою до автокрісла, і помагаю їй тримати пляшечку із журавлинним соком, щоб він не розлився, але кришечка, мабуть, несправна, тому що він і мої руки забризкав.

Сподіваюся, ти дала йому прочухана, коли він повернувся.

Ну, в тому то й річ. Він вийшов з бару хвилин двадцять тому й не повернувся.

І здається, що його машина зникла.

ЩО?

Я знаю! А У МЕНЕ НАВІТЬ НЕМАЄ ДИТЯЧИХ СЕРВЕТОК.

Не можу повірити, що він залишив дитину з тобою.

Може, у нього інше побачення, а я тепер за няньку. А ще

Трясця, зачекай, дитина виблювала, і мені треба її витерти.

Вибач, мушу із цим розібратися.

БОЖЕ.

Окей, я знов тут.

Тобі треба подзвонити в поліцію.

Ой, ні. Може, він повернеться? І малюк такий милий. Шкода тільки, що я не можу вимкнути ту дурнувату іграшку. Вона вже прокрутила весь алфавіт ВІСІМНАДЦЯТЬ разів.

У неї немає кнопки вимкнення. Я навіть не знаю, де тут батарейки. Не видається, що в ній взагалі Є батарейки.

Думаю, нею щось заволоділо.

Сід, він покинув свою дитину. Ти маєш подзвонити в поліцію.

Так, ти маєш рацію. Гаразд, я збира

Сід?

Чекай, його колишня заходить до бару!

Звідки ти знаєш, що це вона?

Він показував мені її фото.

Ну звісно.

Це точно вона!

Гаразд, здається, я врятована! Спишемось!

Повідомлення залишенні через дві години:

Ґретхен, мені треба твоя допомога!

Мене забрали до в’язниці за звинуваченням у викраденні й мені треба знайти адвоката.

SOS!!!!

Якщо вам сподобалась ця невеличка історія, то придбайте примірник книжки «Бойфренд», щоб прочитати ще більше моторошних пригод у світі побачень!