Втеча від Гудіні

Ридання вирвалося з моїх грудей, перш ніж я запхала його назад. Я стояла там кілька хвилин, серце гупало. Гадки не маю, чому мені здавалося, ніби прощаємося назавжди. Але я знала, якимось чином, глибоко в кістковому мозку моїх зламаних кісток: якщо я не зупиню його, містер Томас Кресвел покине цей корабель і моє життя назавжди. Я обхопила перила вільною рукою, дозволяючи їхньому крижаному укусу відвабити мене від думок. Невдовзі мені потрібно буде шукати тепла — тупий біль у нозі ставав нестерпним.

Я зосередилася на фізичному болю замість нової, більш відчутної ломоти в грудях.

Разом із Томасом ми спалахнули яскраво, як зірка, що падає, і розлетілися врізнобіч так само швидко.

Ми зупинили Баварського Різника. Очистили решту «Карнавалу місячного сяйва» від підозр. Томас просто надавав допомогу в розслідуванні тут, поки ми з дядьком вирушали до нашого наступного пункту призначення, де він мав долучитися до нас пізніше. Усе доволі скоро налагодиться: я просто надавала нашому прощанню більше значення, ніж воно того заслуговувало. Після всіх смертей, які мене спіткали, було неважко знайти логічне пояснення небажанню прощатися з тим, кого кохаю. Я нагадала собі свої давніші сентименти: наука — це вівтар, перед яким я молюся. І вона дарує мені розраду.

Я мовчки наспівувала ці слова, як рефрен, дивлячись на море ще довго після того, як Томас пішов.

ЕПІЛОГ

Ліза йшла прогулянковою палубою, насунувши капюшон на лоба, аби пориви вітру з Гудзону не зруйнували її стильну зачіску. Вона підійшла до мене і подивилася вниз на циркові ящики, які розвантажували. Я милувалася намальованими на них місяцями —чорними колами зі сріблястими серпами по боках.

«Карнавал місячного сяйва» вирушав розважати новий натовп у новому місті. Я не сумнівалася, що Мефістофель вкраде серця і розум кожного, кого зустріне. Гудіні також мав приголомшливо яскраве майбутнє. Він на шляху до того, щоб стати легендою. У мене було відчуття, що ми не востаннє чуємо про них обох.

У чому я не впевнена — чи на добро це?

— Після всього, що ти зробила, я думала, тобі стане хоробрості сказати йому правду, — сказала вона, дивлячись на ящики внизу.

— Кому? — запитала я. — Мефістофелю?

— Не вдавай із себе дурненьку, — вона ляснула мене по руці.

Андреас дав Лізі настоянку, від якої вона стала непритомна. Вочевидь через кілька годин після мого героїчного вчинку вона, шпортаючись, повернулася до кімнати неушкодженою. Йому припала до душі Ліза, її пристрасна натура нагадала йому його кохану Лізель, і він пощадив п, позбавивши від подальших тортур і смерті. Я насупилася, і Ліза зітхнула.

— Чесно? Ти розтинаєш мертвих, шукаючи істину за їхньою смертю. Ти жадаєш препарувати речі, щоб розгадувати головоломки. Однак ти безнадійна, дорога кузино, коли справа доходить до відвертості. Особливо перед собою, — вона повернулася до мене обличчям, поклавши руки на стегна. — Ти казала містеру Кресвелу, що кохаєш його? Що ти не можеш дочекатися, коли побачиш його знову? Що ти боїшся, що він винуватить себе щоразу, коли бачить твоє ушкодження? — вона вивчала мене й хитала головою. — Ні, ти нічого не зробила. Ти запхала все всередину і вдавала, що все добре. Але це не правда, еге ж? Ти непокоїшся.

— Я... це... це все дуже складно.

Ліза дійсно пирхнула.

— Насправді, все зовсім не складно, кузино. Томас, бодай і такий проникливий, вірить у всі напівправди, які ти говориш йому та собі. Він не бачить за твоєю маскою. Це, можливо, єдине, чого він не може розгадати, і, готова закластися, все тому, що він занадто багато відчуває до тебе. Упевнена, він думає, що чинить по-джентельменськи, йдучи: він дає тобі вибір піти за Мефістофелем, навіть якщо його це розриває на частини. Ти бачила, які в нього червоні очі? Він не спав відтоді, як ти постраждала. Дядько намагався витягнути його з твоїх покоїв, і твій містер Кресвел ледве не озвірів при одній думці, щоб залишити тебе. Ви обоє такі тямущі, коли справа стосується розуму, але серце? Ніби істоти з інших галактик намагаються розгадати, що таке смажена картопля.

— Він... що? — я навіть не могла осягнути абсурдність цієї думки. — Чому він повірив, що я оберу когось іншого? Я підставилась під лезо заради нього. Я цілком упевнена, що це свідчить про мою прихильність. Його від’їзд не має з цим нічого спільного.

— Ти впевнена? — Ліза кинула на мене роздратований погляд. — Як ви двоє розійшлися? Дозволь мені різати правду в очі... ой... вибач, — вона зіщулилася, махнувши на мою ногу. — Це, напевно, неправильний термін на деякий час.

Я пирхнула.

— Що ж мені з тобою робити?

Ліза обійняла мене, пригортаючи до себе.

— Ти полюбиш мене, якщо дослухаєшся до моїх романтичних порад. А зараз, б’юся об заклад, Томас офіційно попрощався з тобою. Холодно. Без жодного найменшого загравання. Ба більше: він навіть підняв капелюха замість того, щоб поцілувати твою рукув рукавичці, — вона посміхнулася на мою насупленість. — Скинь маску, Одрі Роуз. Розкажи йому про свої страхи. Обіцяю тобі, йому байдуже до твого ціпка чи зламаної ноги. Він закохався в твою душу. Він дає тобі можливість самій вирішувати свою долю, але повір мені, він глибоко тебе кохає.

Я відвернулася, раптом не бажаючи, щоб Ліза побачила мої сльози.

— А як щодо тебе і Гудіні? — запитала я, ухиляючись. — Він не брехав тобі, ти ж знаєш.

Ліза знову перевела погляд на циркові ящики.

— Я знаю. Ми просто... хоча я його обожнюю, я хочу іншого майбутнього. Карнавал був захопливим, але, хоч як важко в це повірити, я сумую за мамою, — тепер був мій час пирхнути, і вона штурхнула мене ліктем. — Гаррі знайде жінку, яка зробить його щасливим, і я теж когось знайду. А тепер перестань ховатися від власної правди. Скажи Томасу, що кохаєш його, інакше решту життя шкодуватимеш про те, що не зробила цього.

— А якщо він ще через інцидент? Що як він...

— Перепрошую — Ліза відкашлялась і кивнула на протилежний кінець прогулянкової палуби. — Здається, я бачу місіс Гарві, яка махає мені рукою. Я мушу негайно піти до неї.

— Серйозно? — я витерла вологу і розвернулася, роздратована швидким відходом кузини. Моя догана завмерла на губах, коли я зустрілася з поглядом Томаса. Він примудрився прослизнути поруч зі мною, наче справжній чарівник. Я похитала головою, коли Ліза підморгнула через плече і поспішила геть. Сльози знову вільно котилися по моїх щоках, поки він вивчав мене. Я сердито змахувала їх, ненавидячи себе за те, що здебільшого могла тримати під контролем емоції під час розслідування, але не мала над ними влади за межами лабораторії.

— Кресвеле, — сказала я, піднімаючи підборіддя. — Я думала, що в тебе справи, які потрібно вирішити.

— Так і є, — просто відповів він. — Бачиш, коли ми з твоїм дядьком проводили останню бесіду, я запитав лорда Креншоу, де він придбав таку гарну тростину. Уяви моє здивування, коли він сказав, що купив її тут, у Нью-Йорку. Тут є крамниця, по правді просто через квартал, — він підійшов ближче, вказуючи в напрямку, де має бути магазин. — Я вважаю, що ця роза краща за ту, яку намагався подарувати тобі Мефістофель.

— Я... Що?

Томас підкинув тростину в повітря однією рукою, зловив її другою, а потім передав мені на схиленому коліні. Це був гарний ціпок з чорного дерева з різьбленим руків’ям у вигляді троянди. Древко було схоже на стебло квітки з колючками. Я витріщилася на нього, не в змозі підібрати слів. Це було приголомшливо — витвір мистецтва.

— Томасе, він...

— Майже такий самий красень, як я?

Я розсміялася, хоча на очі навернулося більше зрадницьких сліз.

— Дійсно.

В його очі зазирнула серйозність, від якої у мене затріпотіло серце.

— Наша робота завжди буде важливою для кожного з нас. Але моє серце цілком належить тобі, Водсворт. Попри будь що. Єдиний спосіб забрати його — це смерть. І навіть тоді я буду боротися кожною частинкою себе, щоб утримати твоє кохання поруч. Зараз і навіки вічні.

Я мала майже такі самі думки перед тим, як все пішло шкереберть на тій сцені. Я провела пальцями по його волоссю, скручуючи пасмо, дивлячись в його очі. Вони були сповнені обожнювання, такого справжнього і щирого, як я не знаю що. Те, що є між нами, — не ілюзія, але це магічно. Я відпустила його руку і взялася за свій новий ціпок, перевіряючи його вагу.

— Знаєш? Гадаю, це найкоштовніша троянда, яку я коли-небудь отримувала.

Він подарував мені повільну, грайливу усмішку.

— Мій трюк теж був досить ефектним. Як ти думаєш, Мефістофель візьме мене в команду? Я міг би повправлятися. Взагалі-то, — сказав він, взявши мене під руку, підлаштовуючи ходу, коли я невпевнено рухалася поруч із ним, — ми маємо виступити разом. Що ти думаєш про «Дивовижних Кресвортів»? Приємно начебто звучить.

— «Кресворти»? Ти серйозно поєднав наші прізвища? І чому твоє ім’я стоїть першим? — я дивилася на нього краєм ока, усміхаючись усе ширше попри всі намагання залишатися серйозною. — Гадаю, найдивовижнім у нашому виступі буде, якщо не приспимо публіку твоєю дотепністю.

— Дияволиця, — сказав він. — Яку назву пропонуєш ти?

— Гм-м, — я сперлася на тростину, вдаючи, ніби довго і напружено думаю. — Гадаю, у нас буде достатньо часу, щоб це з’ясувати.

— М-м-м. До речі про це, — сказав він, — я тут подумав...

— Це вже насторожує.

— І справді, — Томас примудрився обхопити мене за талію. — Ми вже нишпорили лондонськими провулками, досліджували замкові лабіринти, повні павуків, пережили смертельно небезпечний карнавал... — він нахилився ближче, і я підняла обличчя, серце затріпотіло, коли він м’яко торкнувся моїх губ. Його поцілунки були п’янким чаклунством. — Може, тепер ми спробуємо одну з моїх пропозицій? Чи можу я запропонувати...

— Просто поцілуй мене, Кресвеле.

Його крива усмішка запустила у мене всередині феєрверк, і він без жодного слова виконав моє прохання.

ВІД АВТОРКИ

КПС «Етрурія» мало багато розкішних кают для пасажирів першого класу, але описаний обідній салон — це витвір моєї уяви. Я використала реальні елементи і додала багато вигаданих, створивши декорації для мандрівного карнавалу зі сценою і чорно-білою картатою підлогою (хоча на кораблі справді були холодильники та електрика).

Фанел кейк: найраніший рецепт фанел кейка, який я знайшла, походить із німецької кулінарної книжки, опублікованої 1879 року. Опис, який дає Томас, — десерт, смажений у розтопленому маслі, — взято саме звідти, хоча назва десерту не згадується.

У 1889 році Гаррі Гудіні було п’ятнадцять років — трохи молодший, ніж потрібно за сюжетом — тому я дозволила собі творчу свободу і зробила його сімнадцятирічним. Гудіні почав публічно виступати як маг 1891 року, а не 1889-го, хоча як артист на трапеції виступав ще у віці дев’яти років. Свою дружину Бесс він зустрів 1893 року, і вони мали прекрасну історію кохання.

Сподіваюся, шанувальники Гудіні та історики не будуть проти згадування мною його знаменитих трюків втечі, навіть якщо вони сталися на більш пізньому етапі його кар’єри. «Камера тортур» насправді мала назву «Китайська камера для тортур водою» і вперше публічно показана 1912 року.

«Втеча з молочного бідона» виконана 1901 року. Мефістофель, оголошуючи номер, каже: «поразка означатиме смерть через утеплення», і це справжній слоган із рекламного плаката Гудіні. Трюк «Метаморфоза» виконували й інші маги, але виступ Гудіні привернув увагу 1894 року, позаяк його виконували на сцені і він, і його дружина. (В інших виступах брали участь тільки чоловіки). Гудіні був неймовірно успішний у маркетингу себе і своїх трюків. Я спробувала передати це в розмові Лізи з Одрі Роуз у їхній каюті, де Ліза каже: « Він стверджує, що сила в тому, як ти продаєш щось».

Магічна кар'єра Гудіні простягалася від виставок дивовиж до водевілів та виступів у мандрівному цирку з окремими номерами. Працюючи над приверненням більшої уваги до своїх виступів, підвищуючи ставки, він поставав як король карт, король кайданків, і ілюзіоніст-ескапіст/майстер ілюзій, яким ми захоплюємося донині. Існують чутки, що на початку кар'єри він зустрів когось, хто допоміг йому поліпшити граматику, і я уявила, що цією таємничою постаттю був Мефістофель. Пізніше в житті Гаррі прославився тим, що боровся з шахраями, коли набув популярності спіритизм. У книзі я також додала цю деталь: коли Ліза мріє поговорити з мертвими, Гаррі кричить зі сцени: «Спіритизм — це дурисвітство».

Для отримання додаткової інформації про життя Гудіні рекомендую прочитати книжку «ВТЕЧА! Історія Великого Гудіні» Сіда Флейшмана.

Андреас Біхель, відомий також як Баварський Різник, — реальне джерело натхнення для вбивці. Я переосмислила його «таланти» ворожбита в мандрівному цирку і переінакшила його злочини так, щоб вони відповідали картам таро. На той час, коли відбувається дія цього роману, справжнього Біхеля вже стратили. Спосіб убивства: він заманював молодих жінок до себе додому, обіцяючи показати їхнє майбутнє за допомогою віщого люстерка, зв’язував їм руки за спиною, зав’язував очі й убивав. Як і Андреас у цій історії, він крав тканину у жертв, що, зрештою, і дало змогу його викрити. Сестра зниклої жінки пішла в місто, розпитуючи власників крамниць, чи не бачили вони її сестру, і побачила кравця, який саме шив жилет із нижньої спідниці Ті сестри. Кравець назвав ім’я чоловіка, який дав йому матеріал і зробив замовлення, і жінка викликала поліцію. Пізніше було знайдено тіла зниклих жінок, похованих у сараї Біхеля.

Один із друзів мого батька працював у поліції моралі в Нью-Йорку і розповідав, як небезпечно буває занадто вживатися в роль під час операцій під прикриттям. Працюючи над образом Одрі Роуз, я не лише вибудовувала її гру таким чином, щоб вона мала дещо незвичний для неї вигляд, а й намагалася показати, що їй також не вдалося уникнути цієї небезпеки: вона так старанно працювала над створенням ілюзії, що мало не перетворила її на реальність. Щира вдячність другові мого батька за ідею щодо цієї операції під прикриттям.

Будь-які інші не згадані історичні неточності або творчі вольності допущені для того, щоб покращити (сподіваюся, це вдалося) читацьке враження про цей розкішний лайнер, що був приречений на загибель.

ПОДЯКИ

Це може здатися дивним, але підготовка книжки до друку й підготовка циркової вистави до прем’єри мають дещо спільне. Є багато виконавців, які «жонглюють» різними аспектами процесу, працюючи разом, щоб перетворити простий текст на щось надзвичайно видовищне.

Велика подяка Барбарі Поель, яка не дає мені спокою своєю здатністю перемикатися між завзятою агенткою і ніжною подругою так само швидко, як Андреас демонструє Одрі Роуз трюк із підміною карт. Дякую команді агенції Ірен Ґудман, Гізер Барор-Шапіро з Вагог International Inc. та Шону Берарду з Агентства виконавських мистецтв за те, що ви продовжуєте творити чаклунство. Мені не потрібне чарівне люстерко, щоб побачити, наскільки світлим є майбутнє Одрі Роуз і Томаса.

Дженні Бак, твої неймовірні правки начищають тьмяну чернетку до блиску, поки вона не засяє більше, ніж найяскравіший фрак Мефістофеля. Ти — моя партнерка у всьому кривавому та пафосному; дякую, що завжди потураєш моїй темній стороні. Саша Енрікес, ти продовжуєш додавати чарівності своїми примітками — величезна сердечна подяка! Усій трупі чудових виконавців із JIMMY Patterson Books & Little, Brown, а також талановитому конферансьє, який зібрав усіх разом: Джеймсу Паттерсону,

Сабріні Бенун, Джулі Ґуачі, Ерінн МакҐрат, Трейсі Шоу, Стефані Янґ, Обрі Пул, Шону Сарлзу, Неду Расту, Елізабет Блу Ґесс, Лінді Арендс і моїй випусковій редакторці Сьюзан Бец: від маркетингу та реклами до неймовірної команди з виробництва та продажу, від внутрішніх ілюстрацій до магії обкладинки — я навіки вдячна за вашу підтримку та наполегливу працю над цією серією.

Мамо і тату, ви завжди вірили в силу мрії. (І ходили зі мною до лікарів, особливо коли потрібно було здавати кров. Це мій кошмар.) Без вашої любові та підтримки я б загубилася. Келлі, продовжуй і далі чепурити своє життя мріями найвидовищнішим чином. Як завжди, дякую, що була моєю особистою стилісткою і допомагала мені та моєму дому бути в тренді. Ти мені як сестра, залишайся нею й надалі. Бен, Керол Енн, Брок, Ванна, дядько Річ і тітка Ме-ріан, Лаура, Джордж, Річ, Род, Джен, Олівія, Ґейдж, Белла, Олівер, і всі пухнасті малюки в сім’ї — я вас усіх дуже люблю.

Трейсі Чі! Від спільних поїздок на книжкові події, сусідства в готелі (і гурманства) — до того, що ми завжди поруч — і в здоров’ї і в хворобі, — не можу передати, як багато твоя дружба означає як на видавничій ниві, так і поза нею.

Стефані Ґарбер, відверто кажучи, не знаю, якими надприродними силами володієш, але телефонуєш завжди ТОЧНО в потрібний час, а я навічно вдячна тобі! Всі наші розмови про сюжети, персонажів, книжкові рекомендації та життя загалом вже стали легендарними :)

Сара Ніколь Лемон, Рене Ахді, Александра Вілла-санте, Ніколь Кастроман, Глорія Чао, Саміра Ахмед, Келлі Зекас, Сандья Менон, Райлі Редгейт, Ліндсей

Елі, Хафса (і Асма!) Файзал — тусуватися з вами на заходах — це найкраще.

Бібліотекарі, вчителі, книгопродавці, книжкові блогери, книжкові ютубери та інстаґрамери — дякую вам за те, що розповідаєте своїм учням, друзям та всьому інтернету про любов до цієї серії. Особлива подяка Саші Алсберґ, Кеті Штуц, Рек-іт Рейчел, Крістен із «Мої друзі вигадані», Стейсі з «Книжковозалежної», Бріджит із «Казок темних фей», Мелісі з «Читача» і шефу на її місці. Бріттані з «Книжкових мандрів Бріттані», Бріттані з «Романно ваша» і всій козячій ватазі.

І вам, тим, хто дочитав до кінця, дякую за те, що читали, мріяли і вирушили зі мною в чергову криваву пригоду.

Літературно-художнє видання

18+

КЕРРІ МАНІСКАЛКО

ВТЕЧА ВІД ГУДІНІ

Перекладач Анастасія Зотова

Редактор Ольга Жукова

Коректор Людмила Царик

Випусковий редактор Жанна Волкова

Керівник едиційної команди Євген Плясєцький

Адаптація обкладинки, дизайнер макета і верстки Олена Бідненко

Підписано до друку 29.05.2025. Формат 84x108 7^.

Гарнітура «Georgia»- Друк офсетний.

Тираж 7000 прим. Обл.-вид. арк. 17,45.

Віддруковано в ТОВ «Вісник України»

01014, Україна, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 41-Б, оф. 2020

Свідоцтво ДК № 8117 від 24.06.2024

E-mail: sales@visnyk.coni.ua

Тел.: +38 050 459 79 82

Замовлення № ВЕ-000290

ТОВ «Видавництво «Букшеф»,

04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 8/іб, кв. бої

Тел. (044) 290 99 44

Івтернет-магазня www.bookchef.ua

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 8328 від 22.05.2025 р.

Усі права застережено, жодну частину цього видання не можна відтворювати, зберігати в пошуковій системі або передавати в будь-якій формі і будь-якими способами: електронними, механічними, фотокопіювальними чи іншими — без попереднього письмового дозволу власника авторських прав.

Notes

[

←1

]

Старовинний ударний музичний інструмент, що складається з двох тарілок. — Тут і далі прим пер., якщо не зазначено інше.

[

←2

]

Опукла накривка зі скла чи металу.

[

←3

]

Стоун — британська одиниця вимірювання маси, дорівнює приблизно 6,35 кг. Відповідно, 7,5 стоуна дорівнює 47,5 кг.

[

←4

]

Перемогти або померти (лат).

[

←5

]

Зелена фея (іт.).

[

←6

]

Цирк затемнення (фр.).

[

←7

]

Будь здорова (нім.).

[

←8

]

Приміром (з латини).