Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали

Літопис життя і творчості Миколи Гоголя

Березень, 19. У с. Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії народився Микола Васильович Гоголь.

Серпень, 3. Брати Микола та Іван Яновські вступають до вищого відділення 1-го класу Полтавського повітового училища.

Літо. Помер брат Гоголя Іван.

Серпень. Гоголь починає навчання у Полтавській гімназії.

Кінець року. В.О. Гоголь дізнається про відкриття Гімназії вищих наук у Ніжині від чернігівського губернського прокурора Є.І. Бажанова, який і радить йому віддати сина у пансіон при Гімназії.

Січень-лютий. В.О. Гоголь звертається до директора Гімназії вищих наук В.Г. Кукольника з проханням зарахувати сина Миколу в «ніжинський пансіон».

Лютий, 18. Тимчасове правління Гімназії вищих наук повідомляє В.О. Гоголя про згоду зарахувати Миколу Гоголя учнем за власний кошт.

Квітень, до 30. В.О. Гоголь привозить сина Миколу в Ніжин.

Травень, 1. Микола Гоголь зарахований до Гімназії вищих наук.

Листопад, 1. І.С. Орлай обіймає посаду директора Гімназії вищих наук. З листа Гоголя до батьків від 6 жовтня: «Сюди чекають з дня на день директора, який вже затверджений у місцеву гімназію. Директор же вам відомий, доктор Орлай, котрий був у Кибинцях».

Д.П. Трощинський переїздить з Петербурга до Кибинців.

Січень. Гоголь грає в аматорських виставах учнів Гімназії, має великий успіх у ролі Простакової. Разом з К.М. Базилі та В.М. Любичем-Романовичем виготовляє декорації для «театральних вистав».

Березень, 31. У Кибинцях помер батько Гоголя Василь Опанасович.

Січень. Гоголь разом з К. Базилі та П. Мартосом починає видавати рукописний журнал «Метеор литературы».

Січень—березень. Гімназисти починають видання рукописного журналу «Северная заря», в якому Гоголь бере участь як один з авторів і оформлювачів обкладинки. В одному з чисел цього видання, ймовірно, була вміщена його повість «Брати Твердиславичі».

Січень—липень. Гімназисти випускають рукописний журнал «Литературное эхо» (№ 1‒6).

Червень. Зі спогадів В.І. Любича-Романовича: «Перший прозовий твір Гоголя був написаний у Гімназії і прочитаний публічно на вечорі Редкіна. Називався він “Брати Твердиславичі, слов’янська повість”. Наш гурток розніс її нещадно і постановив негайно ж знищити. Гоголь… цілком спокійно розірвав свій рукопис на дрібні клаптики і кинув у палаючу піч».

Гоголь починає «Книгу всякої всячини, або Підручну енциклопедію», матеріалами якої згодом скористався, працюючи над «Вечорами на хуторі біля Диканьки».

Серпень, 1—16. І.С. Орлай, призначений директором Рішельєвського ліцею в Одесі, від’їздить з Ніжина.

Серпень—жовтень. Гоголь складає епіграму на наглядача Є.І. Зельднера.

Жовтень, 1—15. Василівку відвідує Д.П. Трощинський, про що Гоголь дізнається з листа матері. Відповідаючи їй 15 жовтня, він дякує за докладний опис візиту Трощинського, на прохання якого надіслати свої твори відказує, що не хоче показувати «якийсь ефемерний дріб’язок», але збирається «зробити що-небудь більш гідне уваги освіченого вельможі, благодійника Малоросії».

Листопад, 23. В листі до матері Гоголь говорить про «новий переворот» у своїх творах: «Рід їх тепер цілковито особливий».

Протягом року. У рукописному журналі Гімназії «Метеор литературы» вміщено вірш Гоголя «Новосілля» («Негода»).

Січень, друга половина. У Гімназії поновлено шкільний театр.

Лютий, 1. З листа Гоголя до матері: «Масляну ми сподіваємося провести найкращим чином. Театр наш готовий цілком, а з ним разом скільки задоволення!»

Лютий, 7—13. Масляна. В Ніжині — Всеїдний ярмарок. У Гімназії йдуть шкільні вистави у присутності великої кількості глядачів.

Березень, 12—19. Гоголь важко хворий, перебуває в гімназичній лікарні. Про це, події в Гімназії та місті він пише Г.І. Висоцькому 19 березня: «Я холонув поступово і розучився брати палко до себе все, що відбувається. Без радості й без горя, у глибоких роздумах стою я над дорогою життя, безмовно оглядаючи майбутнє. З хвилин твого вибуття в душі моїй залягла порожнеча, якесь безжиттєве почуття. І ось ти мене вивільнив із мого мертвого супокою. Я тепер все той самий, як і раніше, веселий, відданий тобі, з вигляду холодний, але в серці полум’яний до почуттів дружби… Масляну ми провели чудово. Чотири дні підряд був у нас театр, грали прекрасно… Чекаємо з дня на день нашого нового директора Ясновського… У Ніжині тепер безупинний рух між греками; галасують, сперечаються у магістраті, хочуть нового правління… Про себе скажу, що я пролежав цілий тиждень хворим; я був хворий доволі небезпечно, навіть був у відчаї щодо одужання і тепер тільки починаю вчитися ходити, падаю від слабкості…»

Березень, 24. У листі до матері Гоголь пише про господарчі справи, пов’язані з пошуками управляючого, а також, згадуючи батька, зізнається в любові до садівництва: «Весна наближається. Час найвеселіший, коли весело можемо провести його. Це нагадує мені часи дитинства, мою палку пристрасть до садівництва. <…> я ніколи не залишу сього вишуканого заняття, хоч би й зовсім не любив його. Воно було улюбленою справою татуся… Через рік вступлю я на службу державну».

Квітень, 6. Вітаючи матір зі святом Пасхи, Гоголь дякує за надіслані кошти і зізнається, що витратив їх на книжки: «Мій план життя тепер навдивовижу суворий і точний в усіх відношеннях, кожна копійка тепер має у мене місце. …За Шиллера, котрого я виписав із Лемберга, дав я 40 карбованців — гроші вельми немалозначні, як на мій стан: та я нагороджений з надміром і тепер кілька годин протягом дня проводжу з найбільшою приємністю. Не забуваю також і росіян і виписую що лишень виходить найпрекраснішого».

Квітень, перша половина. Шість вистав шкільного театру пройшли в Гімназії.

Квітень, 16. Колишній інспектор К.А. Мойсеєв доносить Конференції Гімназії, що пансіонери читають недозволені книжки.

Професор російської словесності П.І. Нікольський подає в Конференцію рапорт з вимогою заборонити шкільний театр, оскільки на нього немає спеціального дозволу, а шість зіграних спектаклів були «з якимись особливими, тільки невідомо чиїми, доповненнями і додатками…»

Квітень, 16—17. Вистави шкільного театру в Гімназії тимчасово заборонені.

Квітень, 26—30. Поведінка вихованців Гімназії викликає невдоволення професури. Зокрема, у Гоголя виник конфлікт зі старшим професором М.В. Білевичем.

Травень, 7. Старший професор М.В. Білевич подає в Конференцію Гімназії рапорт про стан «дисципліни і моральності» вихованців.

Червень, 26. З листа Гоголя Г.І. Висоцькому: «…я осиротів і зробився чужим у порожньому Ніжині. Я іноземець, який забрів на чужину шукати те, що лишень перебуває в самій вітчизні… Як важко бути заритим разом зі створіннями низької невідомості у безголосся мертве! Ти знаєш всіх наших існувателів, всіх, хто населив Ніжин. Вони затисли корою своєї земності, нікчемного самовдоволення високе призначення людини. І між цими існувателями я маю плазувати… З них не виключаються й дорогі наставники наші. Тільки між товаришами, та й то небагатьма, знаходжу інколи, кому б сказати що-небудь».

Серпень, 19 — грудень. Гоголь навчається у дев’ятому (останньому) класі Гімназії.

Серпень—вересень. У Гімназії поновлені репетиції шкільного театру.

Вересень, 26. Старший професор М.В. Білевич звинуватив Гоголя разом з іншими гімназистами у вживанні спиртних напоїв. На його вимогу відбулося позачергове зібрання Конференції, на якому лікар К.К. Фібінг засвідчив відсутність ознак сп’яніння в гімназистів.

Жовтень, 3. Гоголь відвідує Покровський ярмарок, який тими днями відбувався в Ніжині.

З листа Гоголя до П.П. Косяровського: «Ще від самих часів минулих, від самих років майже неусвідомлення, я палав незгасаючим жаданням зробити життя своє потрібним для блага держави, я кипів принести хоч найменшу користь. Тривожні думки, що я не зможу, що у мене стануть на шляху, що не дадуть можливості принести їй хоч найменшу користь, кидали мене у глибокий відчай. …бути в світі і не означити свого існування — це було для мене жахливо. Я перебирав подумки всі стани, всі посади в державі й зупинився на одному. На юстиції. Я бачив, що тут роботи буде найбільше, …що тут тільки буду істинно корисним людству. Неправосуддя, найбільше у світі нещастя, більше за все краяло моє серце. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втратити, не зробивши блага».

Протягом року. Гоголь поповнює «Книгу всякої всячини» історичними записами, лексикографічними та фольклорними матеріалами, серед яких «Лексикон малоросійський», «Вірша, казана гетьману Потьомкіну на світле свято Воскресіння», виписки з «Малоросійських пісень» М.О. Максимовича і «Малоросійського села» І.Г. Кулжинського.

Гоголь працює над ідилією «Ганц Кюхельгартен».

Січень. Старший професор М.В. Білевич негативно оцінює поведінку Гоголя при вивченні юридичних наук: «Неслухняний, дуже, потребує виправлення, різкий на язик і грубий». За знання предмета виставив «З».

Березень, 1. У листі до матері Гоголь пояснює конфлікти з професурою станом навчання в Гімназії, що можна зрозуміти як завбачливе застереження щодо можливих результатів іспитів: «Я не говорив ніколи, що втратив цілих 6 років даремно, скажу тільки, що ще треба дивуватися, що в цьому дурнуватому закладі міг стільки дізнатися… Крім невдатних викладачів, крім великої недбалості і т. п., тут мовам зовсім не навчають… Якщо я щось і знаю, то цим зобов’язаний цілковито одному собі… Ким хочете вважайте мене, та тільки зі справжнього мого поприща ви дізнаєтеся мій справжній характер, вірте, …що…ніколи не принижувався я у душі і що я все життя своє прирік благові».

Травень, 1. Гімназистів у парадних мундирах зібрали для зустрічі імператора Миколи І, однак він проминув Ніжин інкогніто.

Червень, 27. Гоголь закінчив гімназію з правом на чин 14 класу.

Червень, після 28. Гоголь виїздить у Василівку.

Серпень, 27— вересень, 2. Гоголь на ярмарку у Кременчуку: найбільше «промотався на вина і закуски» (лист до П. Косяровського від 8 вересня).

Вересень, до 8. Гоголь складає дарчу, в якій висловлює бажання передати матері частину маєтку з будинком, садом, лісом і ставками, які належали йому за заповітом.

Вересень. З листа Гоголя О.С. Данилевському: «Вибач, друже мій, що я не сього ж часу, по приїзді моєму, з’являюся до тебе. Коні наші всі виморені жахливо, бо колесили з Полтави по всіх околицях».

Жовтень, 16. З листа М.І. Гоголь-Яновської П. Косяровському: «Нікоша має чинок у ранзі університетських студентів 14 класу. З ним нечесно вчинили, так само, як і з іншими, які були в його відділенні. Через причину партій наставників. Йому слід було отримати 12 клас… Головне, що треба було запобігати перед ними, а він ніяк не міг того зробити».

Жовтень, 26—28. Родина Гоголів відвідує Кибинці з нагоди іменин Д.П. Трощинського. Останній адресується у Санкт-Петербург до Л.І. Голенищева-Кутузова з рекомендаційним листом, у якому просить за Миколу Гоголя.

Грудень, 2. М.І. Гоголь в листі П. Косяровському повідомляє, що від’їзд сина планується на 6 грудня: «Нікоша мій хоче неодмінно через чотири дні виїхати, хоч ще не все для нього готове, але ніяк уже не можу втримати його більше, треба визначитися йому до нового року».

Грудень, 13. Гоголь разом з О. Данилевським виїздять із Василівки до Петербурга. Дорогою вони заїжджають до родини Капністів у Обухівку, де Гоголь обіцяє С.В. Скалон: «Ви або нічого про мене не почуєте, або почуєте що-небудь дуже гарне».

Грудень, 14—15. Прямуючи до Петербурга, Гоголь з Данилевським зупиняються в Ніжині.

Грудень, кінець місяця. Гоголь і Данилевський у Петербурзі.

Січень, 3. Гоголь повідомляє матері, що у Л.І. Голенищева-Кутузова ще не був через його хворобу, а «…Петербург мені здався зовсім не таким, як я гадав, я його уявляв набагато красивішим, розкішнішим, і чутки, які розносили інші про нього, теж брехливі».

Лютий, 15. У Миргороді М.І. Гоголь отримує свідоцтво про те, що її син Микола Гоголь приналежний до миргородського дворянства.

Березень, 23. У Петербурзі вийшов «Сын Отечества и Северный архив» (Т. 2, № 12) з першим надрукованим твором Миколи Гоголя — вірш «Італія» (без зазначення імені автора).

Квітень, 30. Гоголь просить матір надіслати комедії батька «Вівця-Собака» і «Роман з Параскою», написати про «звичаї», «точні назви одягу, який носили у часи гетьманські», «про колядки, Івана Купала, про русалок», а якщо «є, крім того, якість духи чи домовики, то про них детальніше з їхніми назвами та справами; безліч носиться між простого народу повір’їв, страшних розповідей, легенд, різних анекдотів і т. п.».

Починає роботу над «Вечорами на хуторі біля Диканьки».

Травень, 22. Гоголь нагадує матері про своє прохання збирати етнографічні матеріали, зокрема про ігри картярські та хороводні, і з ностальгією згадує весну в Україні: «Прихід весни в нашу запилюжену столицю, котра зовсім не схожа на весну, змушує мене скрушно згадувати нашу малоросійську весну».

Червень, кінець місяця. Вийшов «Московский телеграф» (№ 12) з негативним відгуком М.О. Полевого про «Ганца Кюхельгартена».

Липень, 20. Негативний відгук О.М. Сомова про «Ганца Кюхельгартена» надрукувала «Северная пчела» (№ 87). Там же вміщена інформація, що книга «продається в усіх книжкових ятках».

Липень, 23. Гоголь передав матері право на управління своєю частиною маєтку особливою довіреністю, надісланою у листі до неї від 24 липня.

Липень, 24. Гоголь дякує матері за інформацію про українські звичаї, ділиться своїми творчими планами: «В тиші усамітнення я готую запас, якого, належно не обробивши, не пущу у світ, я не люблю квапитися, а тим більше займатися поверхово. …Твір мій, якщо коли вийде, буде іноземною мовою, і тим більше мені потрібна точність, <щоб> не спотворити неправильними назвами сутнісного імені нації».

Гоголь повідомляє матір про намір виїхати за кордон: «…я недалеко їду: дорога моя тепер лежить у Любек».

Липень, кінець місяця. Перед від’їздом Гоголь викупив у книготорговців екземпляри «Ганца Кюхельгартена» і спалив їх.

Серпень, 13. У листі з Любека Гоголь пояснює матері головну причину свого від’їзду: «Майже всю весну і літо у Петербурзі я хворів; тепер, хоч і здоровий, але у мене великий висип на всьому обличчі і на руках». Тож за порадою лікарів має лікуватися в Травемюнде, містечку неподалік від Любека, що викликає в нього згадки про Україну: «Місця, які оточують Любек, непогані, але не годящі проти наших біля Псла. Будиночки, розкидані за містом, оповиті та обсаджені деревами, кущами і квітами, прекрасні й дуже схожі на петербурзькі дачі; повітря вельми здорове, а клімат дещо подібний до нашого, тобто полтавського, хоча фрукти, здається, тут дозрівають пізніше, втім все ж не так, як у Петербурзі, де досі ще їдять малину й суниці. Тут видно принаймні вишні вже».

Серпень, 23. Гоголь — матері: «Дорога з Травемюнде у Любек і особливо з Любека у Гамбург є великим і різноманітним садом. Поля місцеві поділені на невеликі ділянки, котрі всі обсаджені у два ряди кущами. Снопи на полях не у копах, як у нас, а приставляються один до одного, як у нас коноплі».

Вересень, 22. Гоголь повертається до Петербурга.

Вересень—жовтень. Спроби Гоголя зробити сценічну кар’єру виявилися невдалими.

Жовтень, кінець місяця. Гоголь подає прохання на ім’я міністра внутрішніх справ про зарахування на службу.

Листопад, 12. У листі до матері Гоголь розповідає про свої закордонні враження, зокрема, побачене там намагається використати для облаштування будинку у Василівці: «Я знайшов спосіб розташувати його надзвичайно зручно, за найменшої переробки, на манер будинків, які бачив у Німеччині».

Листопад, 15. Гоголь зарахований на випробувальний термін у Департамент державного господарства і публічних споруд.

Січень. Гоголь з французької переклав статтю «Про торгівлю росіян наприкінці XVI і на початку XVII століття», яка не була надрукована.

Лютий, 2. Гоголь просить матір збирати «стародруковані книги», «рукописи стародавні часів гетьманщини», «записки, які вели предки якогось старовинного роду», монети, стріли тощо.

Лютий, 25. Гоголь подав прохання про звільнення з Департаменту державного господарства і публічних споруд.

Лютий—березень. В «Отечественных записках» надрукована без імені автора повість Гоголя «Бісаврюк, або Вечір на Івана Купала. Малоросійська повість (з народних переказів), розказана дячком Покровської церкви».

Березень, 27. Гоголь подає прохання про прийняття на службу в Департамент наділів.

Квітень, 2. У листі матері Гоголь говорить про наміри змінити своє життя: «Я вже радився тут і щодо моїх намірів перебратися у провінцію, та зізнаюся, Боже бережи, коли доведеться їхати в Росію. Як на мене, якщо їхати, так уже їхати в одну Малоросію. Та зізнаюся, якщо розсудити як слід, то, незважаючи на моє бажання їхати в Малоросію, я зовсім втрачу все, якщо виїду з Петербурга. Тут тільки людині досягнути можна чогось; тут тисяча шляхів для неї; треба тільки вдатися до терпіння, з яким можна-таки дочекатися свого».

Квітень, 10. Гоголь прийнятий на службу в Департамент наділів на посаду старшого писаря.

Червень, 3. Гоголь затверджений у чині колезького реєстратора і приведений до присяги.

У листі до матері говорить про свої заняття в Академії мистецтв і про зустрічі з «однокоритниками» з Ніжина: «Чи повірите, що …їх тут до 25 чоловік. Ви, певно, думаєте, що таке знайомство має бути обтяжливим — аніскільки, це не в селі, де зобов’язані частувати своїх гостей столом або чаєм. Кожен у нас їсть у себе, приятелів же і товаришів частує бесідою, якою кожен із нас буває цілком задоволений». У 1830—1833 рр. в Петербурзі з ніжинських «однокоритників» Гоголя мешкали: К.М. Базилі, Є.П. Гребінка, О.С. Данилевський, Н.В. Кукольник, В.І. Любич-Романович, П.Я. Лукашевич, А.П. Мокрицький, І.Г. Пащенко, М.Я. Прокопович, М.О. Ріттер, П.Г. Редкін та ін.

Липень, 22. Гоголь призначений помічником столоначальника.

Грудень, 18. Цензурний дозвіл альманаху «Северные цветы на 1831 год», де надрукована «Глава з історичного роману» Гоголя «Гетьман» за підписом ОООО.

Грудень, 19. Гоголь — матері: «Ви мені приписуєте ті твори, які я б ніколи не визнав своїми, ні за які гроші. …Якби я писав щось у цьому роді, то певно б обрав для цього Малоросію, яку я знаю, а не ті країни і людей, яких я не знаю ні звичаїв, ні поведінки, ні справ».

Грудень. Знайомство з В.А. Жуковським, П.О. Плетньовим, ймовірно, з А.А. Дельвігом.

Січень, 1. Вийшли друком «Вчитель» — «Глава з малоросійської повісті “Страшний кабан”» за підписом «П. Глечик» і стаття «Кілька думок про викладання дітям географії» за підписом «Г. Янов».

Січень, 16. За підписом «М. Гоголь» надрукована стаття «Жінка», написана на пошану померлого А.А. Дельвіга.

Лютий, 6. За рекомендацією П.О. Плетньова Гоголь отримує посаду вчителя історії в Патріотичному інституті.

Лютий, 22. П.О. Плетньов пише Пушкіну про Гоголя, високо оцінюючи його як письменника і людину: «Жуковський від нього у захваті. …Він любить науки тільки заради них самих і як митець готовий заради них зазнати всіляких незгод. Це мене зворушує і захоплює».

Березень, 9. Гоголь звільнений з Департаменту наділів.

Березень, 22. Надрукований «Успіх посольства», другий уривок «з малоросійської повісті “Страшний Кабан”», без підпису.

Квітень, 1. Гоголь призначений старшим учителем історії Патріотичного інституту, затверджений у чині титулярного радника.

Травень, 20. Гоголь знайомиться з О.С. Пушкіним.

Травень, 26. Цензурний дозвіл першої частини «Вечорів на хуторі біля Диканьки».

Червень, кінець місяця. Гоголь мешкає у Павловську; часто буває в Царському Селі, де спілкується з В.А. Жуковським та О.С. Пушкіним. Працює над повістю «Зачароване місце».

Серпень, 21. У листі до матері Гоголь повідомляє, що надсилає їй число альманаху «Северные цветы на 1831 год» з надрукованою там «Главою з історичного роману»: «Книжка буде вам приємною, бо в ній ви знайдете мою статтю, яку я писав, перебуваючи ще в ніжинській Гімназії. <…> — Вона підписана чотирма нулями: ОООО»^*.

Вересень, початок місяця. У Петербурзі виходить перша частина «Вечорів на хуторі біля Диканьки».

Вересень, 19. Гоголь надсилає матері «Вечори…», зазначаючи, що книга «сподобалася всім, починаючи з государині…»

Листопад, 2. З листа Гоголя до О.С. Данилевського, який перебуває на Кавказі: «Порося моє давно вже вийшло у світ (тобто «Вечори…»). Один екземпляр надіслав я до тебе у Сорочинці. …Одначе, про всяк випадок, надсилаю тобі ще один».

Кінець року. Гоголь працює над другою частиною «Вечорів на хуторі біля Диканьки».

Лютий, 19. Гоголь присутній на обіді петербурзьких літераторів у О.Ф. Смірдіна з нагоди переселення його книжкової крамниці на Невський проспект.

Березень, 2. У газеті «Северная пчела» (№ 59) друкується оголошення про вихід другої частини «Вечорів на хуторі біля Диканьки».

Квітень, 16. У листі матері Гоголь спростовує чутки про комету в Петербурзі: «Хтось, я уявляю собі, працює в Полтаві над вигадкою всієї цієї нісенітниці? Я думаю, люди все значні: правитель губернської канцелярії, губернський стряпчий, прокурор. А Марія Василівна Клименко, певно, розвозить усе це, як запечатані листи, по провінціях».

Травень, 12. Гоголь — матері: «Тутешній клімат — не Малоросія. … Травень у нас найбільш гидкий: дощі і сніг безупинні, і я не наважуюся довго виїздити на дачу…»

Червень, 9. Гоголь звертається з проханням до статс-секретаря імператриці М.М. Лонгінова: «Маючи необхідність їхати у домашніх обставинах у маєток мій, що знаходиться у Полтавській губернії Миргородського повіту, покірно прошу …наказати надати мені належну відпустку на канікулярний час».

Червень, 15. Гоголь пише О.С. Данилевському, пропонуючи виїхати назустріч один одному і зустрітися у Толстому чи Василівці: «Наші ніжинці майже всі потяглися на це літо в Малоросію, навіть Красненький поїхав, а в липні місяці, коли б тобі спало на думку зазирнути в Малоросію, то застав би мене, як я ліниво повертаюся з поля від косарів чи безтурботно лежу під крислатою яблунею без сюртука, на килимі, біля відра холодної води з кригою та ін. Приїзди!..»

Червень, кінець місяця. Гоголь виїхав із Петербурга до Москви, прямуючи у Василівку. В Москві відбулося знайомство з М.П. Погодіним та родиною Аксакових.

Липень, 4. Гоголь затримується у Москві, з листа до матері: «..я тепер не певен, чи буду у вас, чи ні, бо термін моєї відпустки недалекий від закінчення свого і мені треба буде квапитися у Петербург; втім напевне я і сам не знаю».

Липень, 4—7. Гоголь знайомиться з М.М. Загоскіним, І.В. Киреєвським, М.С. Щепкіним, І.І. Дмитрієвим.

Липень, 7. Гоголь виїхав із Москви у Василівку.

Липень, 8. З Подільська Гоголь пише М.Я. Прокоповичу про свої пригоди дорогою і запрошує приїхати у Василівку: «Я їду прямо на Полтаву, отже, не побачу Ніжина. Ти повинен, я тебе заклинаю усім (утім, ти сам же й слово навіть дав) негайно приїхати з братом до мене в село Василівку, яку в народі називають Яновщина. Що тобі робити в Ніжині? Якісь застарілі любовні справи? …Приїзди, якщо я тобі скільки-небудь дорогий, бо від твого приїзду здоров’я моє неодмінно виправиться. …Ось тобі маршрут: із Ніжина в Прилуки, із Прилук у Пирятин, із Пирятина в Лубни, із Лубен у Миргород, із Миргорода на село Устивицю в містечко Яреськи, а з Яресьок кожен покаже тобі дорогу на Каменецький міст у село Василівку чи Яновщину».

Липень, 20. Гоголь у Василівці.

Гоголь — І.І. Дмитрієву: «Тепер я живу у селі, достеменно такому, яке змальоване незабутнім Карамзіним! Мені здається, він копіював малоросійське село: так барви його яскраві й подібні з місцевою природою. Чого б, здавалося, не вистачало цьому краю? Повне, розкішне літо! Хліба, фруктів, усього рослинного погибель! А народ бідний, маєтки розорені й недоїмки невиплатні».

Вересень, 2. З листа Гоголя М.П. Погодіну: «За місяць я обійму вас у Москві, і тоді поговоримо докладніше про все». Гоголь, жартуючи, пише, що хоч і покращив своє здоров’я, але йому загрожує врожай фруктів: «Клята, наче зумисне, цього року родючість Украйни спокушує мене невідступно, і бідний мій шлунок безперервно зайнятий травленням то груш, то яблук».

Вересень, 23. З листа Гоголя І.І. Дмитрієву: «Ваше привітання мене з небом Украйни і яскравим промінням сонця прийшлося дуже доречно: весь серпень тут був чарівним, початок вересня схожий на літо. Я у повному задоволенні».

Вересень, 29. Гоголь виїздить із Василівки до Петербурга разом з молодшими сестрами Єлизаветою і Ганною.

Жовтень, 18—23. Гоголь у Москві. Відвідини Аксакових, М.М. Загоскіна. Знайомство з О.М. Бодянським, зближення з М.О. Максимовичем.

Жовтень, 30. Гоголь у Петербурзі.

Листопад, кінець місяця. Сестер Гоголя прийняли до Патріотичного інституту на «підготовче» відділення.

Кінець року. Гоголь починає роботу над статтею «Погляд на утворення Малоросії» та повістю «Старосвітські поміщики».

Кінець 1832—1833. Гоголь надіслав П.В. Киреєвському 4 6 українських пісень.

Січень, 9. У бенефіс В.А. Каратигіна в Петербурзі поставлені «Вечори на хуторі біля Диканьки», «малоросійська інтермедія в одній дії, взята з повістей сієї ж назви пасічника рудого Панька, з приналежними до неї співами і танцями».

Лютий, 8. У листі О.С. Данилевському Гоголь згадує минуле літо, гімназичних товаришів Кукольника і Любича-Романовича, зізнається у власній бездіяльності («Я вивіз, одначе, з дому всю розкіш лінощів і нічого рішуче не роблю. Розум у дивній бездіяльності. Думки такі розгублені, що ніяк не можуть зібратися в одне ціле, і не один я, все, здається, дрімає». Згадує про смерть М.І. Гнєдича, і повідомляє про публікацію Т.Б. Булгаріна: «Вітаю тебе з новим земляком — набутком нашої вітчизни. Це Тадей Бенедиктович Булгарін. Уяви собі, вже друкує малоросійський роман під назвою “Мазепа”. Довелося й нам терпіти! В альманасі Комета Белы був уміщений його уривок під титулом “Похід вольниці Палея”, де персонажі говорять навіть малоросійською мовою».

Травень, 2. Гоголь матері повідомляє про навчання сестер, а також намагається відмовити її від облаштування взуттєвої фабрики: «Я зумисне тут розпитував знаючих фабрикантів про виробництво шкіри, з якими саме для цього познайомився. Деякі з них заводили в Малоросії і скаржаться на особливий неуспіх, скаржаться на те, що Москва все підриває. Там виробляються шкіри доволі погано, і через те надзвичайно дешево; а народ мало дивиться на добротність, та більше на дешевизну».

Перша половина року. Задуми повістей «Записки божевільного музиканта», «Портрет» (початок роботи), «Ніс» (перший начерк), задум комедії «Женихи». Триває робота над комедією «Володимир 3-го ступеня», з якої Гоголь улітку читав уривки О.С. Пушкіну.

Червень, 8. Гоголь заспокоює матір щодо вимірів землі власником Диканьки В.П. Кочубеєм: «Заради Бога, не беріть близько до серця всяку дрібницю. Велике діло, що Кочубей міряв нашу землю! Нехай він хоч усю її розташує в себе на плані! Ми можемо розташувати його Диканьку в себе на плані. Це все дурниця, коли він не має на неї ніяких актів. Отож все скінчено. Я думаю, що це вимірювання відбулося просто з цікавості знати сусідні землі. Може, він має намір прикупити до себе що-небудь, і тому виміряв завчасно для свого кошторису. Шкода, що в Яворівщині живуть у нас такі телепні, котрим ні до чого немає діла, у котрих, коли б власний язик їхній стали міряти аршинами, так вони не попитали б».

Липень, 2. Гоголь дякує М.О Максимовичу за надіслані книжки і запрошує наступного року їхати в Україну: «Киньте справді кацапію, та їдьте у гетьманщину. Я сам думаю те саме зробити і наступного року махнути звідси. …Для чого й кому ми жертвуємо всім. Їдьмо! Скільки ми там назбираємо всякої всячини! Все викопаємо. …Отож ви спіймаєте ще в Малоросії осінь. Духмяну, славну осінь, зі своїм свіжим, непідробним букетом».

Серпень, 30. З листа Гоголя до матері: «Я досі ще не переїхав у місто, і хоч надписую на листі до вас Петербург… та все ще живу у Стрельні. Мене дуже цікавить, який у нас у Малоросії неврожай, яка ціна на хліб, і т. п., і т. п.».

Листопад, 8. Прийнятий указ «Про заснування в місті Києві Імператорського університету Св. Володимира». Гоголь мав намір зайняти там кафедру всесвітньої історії.

Листопад, 9. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Тепер я взявся за історію нашої єдиної, бідної України. Ніщо так не заспокоює, як історія. Мої думки починають литися тихіше і стрункіше. Мені здається, що я напишу її, що я скажу багато того, чого до мене не говорили».

Листопад, 22. З листа Гоголя до матері: «Я маю подякувати вам за посилку, сестру за пісні, з яких особливо та, що: Що се братця як барятця, дуже характерна і гарна. Та найбільшу зробили ви мені послугу, надіславши старовинний зошит з піснями, між якими є багато дуже чудових. Зробите велику послугу, коли відшукаєте подібні до того зошита з піснями, котрі, я думаю, найбільше водяться у старовинних скринях між старими паперами у старовинних панів чи нащадків старовинних панів».

Грудень, 2. Гоголь читає О.С. Пушкіну «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».

Грудень, після 20. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Дякую тобі за все: за лист, за думки в ньому, за новини та ін. Уяви, я теж думав. Туди, туди! В Київ! У древній, у прекрасний Київ! Він наш, він не їхній, чи не правда? Там чи навкруг нього діялися діла старовини нашої.

Я працюю. Я усіма силами стараюся; але на мене находить страх: може бути, я не встигну. Мені набрид Петербург чи, краще, не він, а клятий клімат його: він мене допікає. Так, це славно буде, якщо ми займемо з тобою київські кафедри. Багато можна буде наробити добра.

А нове життя серед такого гарного краю! Там можна оновитися всіма силами».

Грудень. Гоголь під впливом М.О. Максимовича вирішив добиватися кафедри всесвітньої історії в Києві і залучає до підтримки О.С. Пушкіна. У зв’язку з цим береться за статтю «Про викладання всесвітньої історії».

Грудень, 23. З листа Гоголя О.С. Пушкіну: «Я захоплююся зарані, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. …Там закінчу я історію Украйни і півдня Росії, і напишу Всесвітню історію, якої, у справжньому вигляді її, досі, на жаль, не тільки на Русі, а навіть у Європі немає. …Порадійте знахідці: я дістав літопис без кінця, без початку про Украйну, написаний, за всіма ознаками, наприкінці XVІІ-го ст.».

Грудень, 31. Гоголь пише ліричне звернення до ангела-охоронителя і до наступного 1834 року — «Будь і ти моїм Ангелом».

Січень, 7. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Чого ж ти не пишеш ні про що? Ох, ці земляки мені! Що ми, брате, за лінюхи з тобою! Однак наперед поставити умову: щойно в Київ — лінь до біса, щоб і дух її не пах. Хай перетвориться він у руські Афіни, богоспасенне наше місто! …Чи знаєш ти зібрання галицьких пісень, які вийшли минулого року?.. Дуже гарна річ! Між ними є багато справжніх малоросійських, таких гарних, з такими свіжими барвами і думками, що вельми не завадить включити їх у задумане зібрання».

Січень, 11. З листа Гоголя М.П. Погодіну: «Я весь тепер занурений в Історію малоросійську і всесвітню; і та, й друга у мене починають рухатися. Це надає мені якогось спокійного й байдужого до житейського характеру, а без цього я був би жахливо сердитий на всі ці обставини. …Малоросійська історія моя надзвичайно шалена, втім інакшою їй бути не можна. Мені дорікають, що мова в ній занадто вже горить, не історично пекуча і жива; та що за історія, коли вона нудна!»

Початок року. Гоголь вивчає українські пісні за книгою Waclaw'a z Oleska, Pieśni polskie і ruskie ludu galicyjskiego, видрукованою y Львові в 1833 р. З неї доповнює своє зібрання українських пісень.

Січень—лютий. У «Северной пчеле», «Московском телеграфе» та «Молве» надруковане «Оголошення про видання Історії Малоросії».

Лютий, 12. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «В одному листі ти пишеш про Київ. Я думаю їхати. …Ти роздивися гарненько характер земляків: вони лінуються, але зате, коли що візьмуть у свою голову, то навіки. Адже тут тільки рішучість: раз почати, і все… Друкарня буде під боком. Чого ж більше? А повітря! а сливи! а рогоза! а соняшники! а пасльон! а цибуля! а вино хлібне, як каже приятель наш Ушаков. Тополі, груші, яблуні, сливи, морелі, терен, вареники, борщ, лопух!.. Це просто розкіш! Це одне тільки місто у нас, в якому якось пасує бути келії вченого».

Лютий, 27. Цензура забороняє «Кривавого бандуриста».

Лютий (після 12) — березень (до 6). У «Журнале Министерства народного просвещения» надрукована стаття Гоголя «План викладання всесвітньої історії».

Березень, початок місяця. Гоголь обраний дійсним членом Товариства любителів російської словесності при Московському університеті.

Квітень, 5. Гоголь звертається до міністра народної освіти С.С. Уварова з клопотанням про переведення М.О. Максимовича у Київ.

Квітень, 18. Цензура дозволяє другу частину «Новоселья», де надрукована «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».

Квітень, після 22. В листі матері адресується до сестри Марії: «…вона писала мені про карти, які десь бачила. Якщо там є карти Галіції, Буковини, Кроації, Угорщини, Богемії, Трансильванії, Померанії й взагалі західних слов’янських земель і Австрії, то нехай купить. Але мені не треба ні Франції, ні Іспанії, ні Швеції, ні Англії, ні Італії, ні Швейцарії, ні Данії. А я їй за це надішлю ноти».

Травень, 4. М.О. Максимович призначений професором російської словесності Київського університету Св. Володимира.

Травень. Гоголь у листі К.С. Сербиновичу пише, що в разі непризначення в Київ, готовий вирушити на Кавказ.

Травень, 28. З листа Гоголя Максимовичу: «Я збожеволію, якщо мені дадуть російську історію. Якщо ж вони мене водитимуть далі і не відправлять зараз же, то, зізнаюся, я кину все і відкланяюся».

Травень, 29. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Оскільки не скоро доходять до вас петербурзькі книги, то надсилаю тобі особливий віддрукований аркуш, також і аркуш з історії Малоросії, котрий мені зело не хотілося давати. Я чув уже судження деяких записних знавців, котрі дивляться на цей шматок, як на повну історію, забуваючи, що ще попереду цілих 80 глав вони читатимуть і що ця глава лишень — фронтиспіс. Я б, утім, вельми бажав бачити твої зауваження…»

Червень, 8. Гоголь закінчує роботу над статтею «Про середні віки». В листі М.О. Максимовичу пише, що, ймовірно, переїзд до Києва не відбудеться: «Ти бачиш, що сама доля озброюється, щоб я їхав до Києва. …мені не бачити його».

Червень, 9. Гоголь подав прохання про призначення на кафедру всесвітньої історії Санкт-Петербурзького університету.

Червень, 27. З листа Гоголя Максимовичу: «Отже, ти в дорозі. Благословляю тебе! Я певен, що тобі буде весело, дуже весело в Києві. …Я до тебе буду, неодмінно буду… Книжок я тобі у Москву не надсилаю, бо боюся, щоб ти з ними не розминувся, а надсилаю прямо в Київ, де вони на тебе чекатимуть. Чорт забирай! Як тільки уявлю, що тепер на київському базарі цілі рядна вивалюють персиків, абрикос, яке все там ні по чому, що києво-печерські монахи вже облизують уста, домислюючи про виробництво вина з доморослого винограду, і що тополі ушипигують незабаром увесь Київ, так, їй-бо, й розбирає їхати, кинувши все».

Липень, 19. Гоголь призначений ад’юнктом по кафедрі історії Санкт-Петербурзького університету.

Серпень, 7. В листі до В.В. Тарновського Гоголь питає про ніжинських товаришів, повідомляє, що залишається у Петербурзі, хоч планував поїхати в Україну, надсилає «Римську історію» Нібура і коментує стан справ з Київським університетом: «Ну, якої ж сволоти набрали у ваш київський університет! Мені навіть шкода бідолаху Максимовича, що він утрапив між ними».

Серпень, 14. Гоголь підбадьорює Максимовича: «Все йде як слід, а він ще й кисне!.. Хоч душа сильно сумує за Украйною. Але треба покоритися, і я покорився не ремствуючи, знаючи, що зі свого боку доклав усі можливі сили».

Серпень, 23. Гоголь цікавиться у Максимовича, «що і як у Києві», та повідомляє: «Історія моя зазнає страшних змін: у першій частині ціла половина цілком нова». Зазначає, що працює над «Арабесками».

Серпень, друга половина — вересень. Написана стаття «Картина Брюллова» («Останній день Помпеї»), закінчена робота над повістями «Невський проспект», «Записки божевільного», «Портрет».

Вересень. Гоголь читає першу лекцію у Санкт-Петербурзькому університеті («Про середні віки»).

Жовтень. Вийшло вересневе число «Журнала Министерства народного просвещения» зі статтею «Про середні віки» — вступна лекція Гоголя в університеті. У присутності О.С. Пушкіна і В.А. Жуковського Гоголь читає лекцію про Аль-Мамуна (за свідченням М.І. Іваницького) або лекцію про норманів (за свідченням C.І. Барановського).

Листопад, 6. Гоголь обіцяє матері приїхати: «…весною старатимуся бути в Малоросії».

Листопад, 10. Цензурний дозвіл «Арабесок» і другого видання «Вечорів на хуторі біля Диканьки».

Грудень, 29. Цензурний дозвіл «Миргорода».

Січень. Надруковані «Арабески. Різні твори М. Гоголя».

Січень, 22. З листа Гоголя Максимовичу: «Я думаю, ти багато почув нових пісень. Ти повинен неодмінно поділитися зі мною і надіслати. Та чи немає яких-небудь отаких старовинних переказів? Гей, не лови ґав! Час біжить, і з кожним роком все стирається. …Я пишу історію середніх віків, котра, думаю, становитиме томів вісім, якщо не дев’ять».

Лютий, після 20. Гоголь мав розмову з попечителем Санкт-Петербурзького навчального округу щодо поширення несхвальної думки про його лекції.

Лютий, 21. Надрукований «Миргород. Повісті, що служать продовженням “Вечорів на хуторі біля Диканьки”».

Березень, 18. Гоголь надсилає в «Московский наблюдатель» повість «Ніс», яку редакція відхилила.

Березень, 22. З листа Гоголя Максимовичу: «Ой, чи живі, чи здорові / Всі родичі гарбузові?.. Надсилаю тобі Миргород. Либонь, тобі він припаде до душі. Принаймні я б хотів, щоб він прогнав хандричний твій настрій духу, котрий, скільки я помічаю, інколи заволодіває тобою в Києві. Їй-богу, ми всі страшенно віддалилися від наших первісних елементів. Ми ніяк не звикнемо (особливо ти) дивитися на життя, як на пусте, як завжди дивився козак. Чи пробував ти коли-небудь, вставши вранці з ліжка, утнути в самій сорочці по всій кімнаті тропака?.. я наприкінці весни постараюся припхатися в Київ, хоч мені, втім, зовсім не по дорозі».

Квітень, 3. З’являється 27-ме число «Литературных прибавлений к Русскому инвалиду» з передруком уривків «Записок божевільного».

Квітень, кінець місяця. Гоголь клопочеться про відпустку на чотири місяці з Патріотичного інституту і Санкт-Петербурзького університету для поїздки на Кавказ для лікування. Натомість з’їздив у Василівку і Крим.

Квітень, 26. Гоголь виїхав з Петербурга до Василівки.

Травень, після 15. Гоголь у Василівці.

Травень, 24. Гоголь пише М.Я. Прокоповичу про свої сумніви: «Сиджу вдома на роздоріжжі близько тижня вже, не знаючи, куди краще їхати — на Кавказ чи у Крим, де нині славляться мінеральні грязі та. купальні в морі».

Червень, 1. Гоголь з Василівки пише Г.І. Спаському у Перекоп: «Я замалим було не побував сам у Перекопі та Криму Південному за мінеральними грязями і слідами татарськими і древніх козаків, та купа домашніх турбот, можна сказати, вхопила мене за горло і не пускала. …тепер читаю старі рукописи, котрих вдалося викопати добрячий запас, все здебільшого приналежний до малоросійської історії…»

Червень, 25. З представлення начальниці Патріотичного інституту про звільнення Гоголя: «…будучи одержимим хворобою, може пробути у відпустці доволі тривалий час і тим поставити інститут у скрутне становище…»

Червень—липень, початок. Гоголь у Криму (Саки).

Липень—серпень. Гоголь знову у Василівці. Працює над драмою «Альфред».

Серпень, біля 11. Гоголь від’їздить із Василівки. Дорогою разом з Данилевським кілька днів були в Києві у Максимовича.

Вересень, 1. Гоголь повернувся до Петербурга.

Жовтень. Гоголь працює над драмою «Альфред».

Грудень, 4. Гоголь закінчив комедію «Ревізор».

Грудень, 31. Гоголь звільнений з посади ад’юнкта по кафедрі історії Санкт-Петербурзького університету.

Січень. У продаж надійшло друге видання «Вечорів на хуторі біля Диканьки».

Січень, 18. З листа Гоголя М.П. Погодіну: «…чи не можеш ти щось мені викопати про слов’ян? Зроби ласку. Може, ти уклав якісь виписки з різного сміття і особливо щось про Галіцію древню і нову. Чи немає де якого-небудь опису обрядів, звичаїв їхніх та ін.?»

Лютий, 21. З листа Гоголя М.Д. Білозерському: «Донеслися до мене інші звістки, також дуже, дуже неприємні мені, буцімто згорів Ніжинський ліцей. Зізнаюся, це так мене засмутило, як не засмутила б звістка про те, що згорів власний батьківський дім».

Лютий—березень. Гоголь працює для «Современника». Готується вистава «Ревізора».

Березень, 9. Гоголь отримав 2500 карбованців за «Ревізора» з тим, щоб найближчим часом виїхати за кордон.

Березень, 13. Цензурний дозвіл першого видання «Ревізора».

Березень, 31. Цензурний дозвіл першого тому «Современника», де надруковані «Коляска», «Ранок чиновника» (назву змінено цензурою на «Ранок ділової людини»), стаття «Про рух журнальної літератури в 1834‒35 р.» і кілька рецензій Гоголя.

Квітень, 19. Прем’єра «Ревізора» на сцені Александринського театру у Петербурзі.

Квітень, 29. Гоголь повідомляє М.С. Щепкіна про закінчення роботи над «Одруженням» і про свою відмову керувати постановкою «Ревізора» у Москві: «Тепер я бачу, що значить бути комічним письменником. Найменший привид істини — і проти тебе постають, і не одна людина, а цілі стани. Уявляю, що було б, якби я взяв що-небудь із петербурзького життя, котре мені більше й краще тепер знайоме, ніж провінційне».

Травень, 10. Гоголь доручає М.С. Щепкіну керівництво постановкою «Ревізора», а в листі М.П. Погодіну зізнається: «Їду за кордон, там розвію той сум, якого завдають мені щодня співвітчизники. Письменник сучасний, письменник комічний, письменник звичаїв повинен подалі бути від своєї батьківщини. Пророку немає слави у вітчизні…»

Травень, 15. З листа Гоголя С.Т. Аксакову: «…зайнятий приготуваннями до мого від’їзду, котрий буде якщо не 30 травня, то 6 червня неодмінно. Та по поверненні з чужих країв я постійний мешканець столиці древньої».

Травень, 25. Перша вистава «Ревізора» в Москві, в Малому театрі.

Травень, 26. З листа до матері: «За кордоном, думаю, пробути більше року. Я чув, що у наших місцях знову говорять про неврожай. Якщо ці неприємні чутки точно справедливі, то чи не краще б вам не думати тепер про куріння горілки, а приберегти запас?..»

Перед від’їздом за кордон Гоголь зробив розпорядження дати вольну своєму кріпакові Якиму Німченку, але той відмовився.

Червень, 6. Гоголь і О.С. Данилевський від’їздять за кордон.

Червень, 28—31. Гоголь у Гамбургу.

Червень, 28. З листа до В.А. Жуковського: «Це великий перелом, велика епоха мого життя. Знаю, що мені багато зустрінеться неприємного, що я терпітиму і нестачу і бідність, та ні за що в світі не повернуся швидко. Довше, довше, якомога довше буду в чужій землі. І хоча думки мої, моє ім’я, мої труди належатимуть Росії, але сам я, але тлінне тіло моє буде віддаленим від неї».

Липень, перша половина. Гоголь через Бремен, Оснабрюк і Дюссельдорф прибув у Аахен.

Липень, друга половина. З Аахена Гоголь поїхав у Кельн, потім плив два дні Рейном на пароплаві, висадився у Майнці і звідти диліжансом прибув у Франкфурт-на-Майні.

Липень, 26. Гоголь виїздить із Франкфурта-на-Майні у Баден-Баден, де затримується на три тижні.

Серпень, середина місяця. Гоголь проїхав Базель, Берн, Лозанну і прибув до Женеви.

Серпень—жовтень. Гоголь у Швейцарії: Женева, Веве, Лозанна. Піднімався у гори, читав Вальтера Скотта, Мольєра, Шекспіра. У Веве, де мешкав більше місяця, поновив роботу над «Мертвими душами».

Вересень, 27. Гоголь відвідав Ферней, маєток Вольтера.

З листа М.Я. Прокоповичу: «Коли, коли-небудь, ми зберемося разом і згадаємо і Ніжин, і Петербург, і молодість? Весела і сумна буде наша гулянка».

Листопад, 6. З листа Гоголя матері: «Вчора я був у Фернеї і відвідав Вольтера. Бачив його палац, куди приїздили королі і принци. До нього веде прекрасна каштанова алея у три ряди. Перед будинком маленька церква з написом: Вольтер Богу!»

Листопад, початок місяця. Гоголь приїхав у Париж. Продовжив роботу над «Мертвими душами».

Листопад, 12. З листа Гоголя В.А. Жуковському: «…який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з’явиться у ньому! Це буде моя перша вагома річ, річ, котра винесе моє ім’я. <…>

Мертві течуть жваво, свіжіше і бадьоріше, ніж у Веве, і мені цілком здається, буцім я в Росії: переді мною всі наші, наші поміщики, наші чиновники, наші офіцери, наші мужики, наші хати, словом, уся православна Русь».

Листопад, 28. З листа М.П. Погодіну: «Про Париж тобі нічого не пишу. Місцева атмосфера цілковито політична, а я завжди тікав від політики. Не поетова справа утиратися у мирський ринок. Як мовчазний монах, живе він у світі, не належачи до нього, і його чиста, непорочна душа вміє тільки розмовляти з Богом».

Листопад. З листа до матері: «Вчора я був у Луврській картинній галереї вдруге уже і все насилу зміг вийти. Картини тут зібралися найкращі з усього світу. Був минулого тижня у відомому саду, де зібрані всі рідкісні рослини з усього світу і всі на вільному повітрі. Слони, верблюди, страуси й мавпи ходять там, як у себе вдома».

Листопад—грудень. У Парижі Гоголь зустрічається з А. Міцкевичем, Б. Залеським, О.О. Смирновою, ніжинським приятелем І.П. Симоновським. Бере уроки французької мови.

Січень, 14. З листа до матері: «Шкода мені тільки, що у вас знову невелика благодать у справах господарчих. Наша Малоросія точно нещасливий край: неврожай — лихо; врожай — теж».

Січень—лютий. Гоголь у Парижі у товаристві О.С. Данилевського, О.О. та М.М. Смирнових, О.І. Тургенєва, А. Міцкевича, Б. Залеського. Працює над «Мертвими душами». Дізнається про смерть О.С. Пушкіна.

Лютий, 15. З листа до матері: «Тепер у Парижі найгаласливіший час — карнавал: бали за балами, спектаклі чудові. …і до сих пір, хоча вчора уже почався піст, ні бали, ні маскаради не припинилися. Мені хочеться Світле свято зустріти в Римі і бути в церкві Святого Петра, де має служити сам Папа…»

Лютий, друга половина. З листа Гоголя українською мовою до Б. Залеського: «Дуже — дуже було жалко, що не застав пана земляка дома. Чував, що на пана щось напало — не то сояшниця, не то завійниця (хай їй присниться лисий дідько), та тепер, спасибо Богові, кажут начей-то пан зовсім здоров. Дай же Боже, щоб на довго, на славу усій козацькій землі давав би чернецького хліба усякій болізні і злидням. Та й нас би не забував, писульки в Рим слав. Добре б було, коли б і сам туди коли-небудь примандрував. Дуже, дуже близький земляк, а по серцю ще ближчий, чим по землі. Микола Гоголь» (орфографія Гоголя, по можливості, збережена. — Комент.).

Березень. Гоголь їде у Рим через Геную у Флоренцію.

Березень, 26. Гоголь приїхав у Рим разом з І.Ф. Золотарьовим.

Березень, 28. З листа до матері: «Їхав я морем і землею з затримками і зупинками, та, попри все, устиг саме до свята. Обідню прослухав у церкві Святого Петра, котру відправляв сам Папа».

Березень, друга половина — червень, перша половина. Гоголь у Римі в товаристві Балабіних, Рєпніних, кн. З.О. Волконської, художників О.А. Іванова, І.С. Шаповалова та ін.

Березень, 30. З листа М.П. Погодіну: «Я живу близько року в чужій землі, бачу прекрасні небеса, світ, багатий мистецтвами і людиною. Та хіба перо моє взялося змальовувати предмети, що можуть вразити кожного? Жодного рядка не міг присвятити я чужому».

Квітень, 15. З листа О.С. Данилевському: «Що сказати тобі взагалі про Італію? Мені здається, буцім я заїхав до старовинних малоросійських поміщиків. Такі ж дряхлі двері біля будинків, з величезною кількістю непотрібних дірок, які бруднять одяг крейдою; старовинні підсвічники і лампи у вигляді церковних.

…Закохуєшся у Рим дуже повільно, потроху — і вже на все життя. Словом, уся Європа для того, щоб дивитися, а Італія для того, щоб жити».

Квітень, 18. Через В.А. Жуковського Гоголь клопочеться про пансіон, «який дається вихованцям Академії мистецтв, що мешкають в Італії», чи хоч би такий, «який дається дячкам, що перебувають тут при нашій церкві», щоб «продовжити розпочату мною велику працю, яку написати з мене взяв слово Пушкін».

Червень, 3. Гоголь просить М.Я. Прокоповича надіслати йому «рукописні книги»: «там у мене виписки і матеріали всього. Тепер же берусь не на жарт за важливу справу». Ймовірно, ці матеріали були потрібні Гоголю для роботи над «Мертвими душами», а також у зв’язку з задумом драми з історії Запорожжя.

Червень, 12—13. Гоголь через Турін виїхав у Баден-Баден.

Липень, початок місяця — серпень. Гоголь у Баден-Бадені.

Липень, 21. З листа до М.Я. Прокоповича: «Який гидкий, який жахливий час! Дощ, сльота. Серце моє сумує за Римом і за моєю Італією! І не дочекаюся, поки мине місяць, котрий мені треба вбити на місцевих водах».

Серпень, 14. У Бадені Гоголь читає Смирновим дві перші глави з «Мертвих душ». На читанні присутні А.М. Карамзін, гр. Л.О. Сологуб і В.П. Платонов.

Вересень, початок місяця. Гоголь приїхав у Франкфурт.

Вересень, 3. З листа М.О. Смирнову: «Тургенєв, між іншим, сказав важливу істину, котра почасти відома, може, й Олександрі Осипівні, — що, мешкаючи за кордоном, нудишся за Росією, а не встигнеш приїхати в Росію, так уже нудить від Росії…»

Вересень, перша половина. Гоголь приїхав у Женеву.

Жовтень, середина місяця. Гоголь виїхав у Рим через Мілан і Флоренцію.

Жовтень (друга половина) — листопад (перша половина). Гоголь у Римі працює над «Мертвими душами».

Листопад, 2. З листа М.Я. Прокоповичу: «Я тебе просив вислати мені мої рукописи — всі повністю, без винятку. Будь ласка, не забудь цього виконати. Вони мені цілковито всі потрібні, в тому числі, разом з ними, є й друковані екстракти зі справ і доповідні записки, і малорос<ійські> пісні; все це надсилай. …Якщо що-небудь вийшло щодо російської історії, видання Нестора, або Київського літопису, Іпатьєвського чи Хлєбніковського списку — будь ласка, присилай. Якщо вийшов переклад Слов’янської історії Шафарика чи що-небудь стосовно слов’ян, чи міфол<огії> слов<’янської>, також які-небудь акти до древньої рос<ійської> історії, чи гарне видання російських пісень, чи малорос<ійських>, — все це візьми у Смірдіна, нехай поставить на мій рахунок…»

Грудень, 22. З листа до матері: «Я дуже радий, що ви трохи розважили себе поїздкою у Київ. Це для вас добре — і для здоров’я, і для задоволення, і для душі, бо приємніше молитися там, де спочивають святі. Щодо моїх почуттів і думок про це, ви праві, що сперечалися з іншими, що я не зміню обрядів своєї релігії. Це цілком справедливо. Тому що як релігія наша, так і католицька цілковито одне і те саме, і тому цілковито немає потреби змінювати одну на другу. Та й друга істинні».

Січень—червень. Гоголь у Римі працює над «Мертвими душами».

Лютий, 5. З листа до матері: «Ви запевняєте, що наш клімат у Малоросії має ту саму дію, що в Італії, і що Кричевський мене вилікує неодмінно. На це я вам скажу, що клімат місцевий зовсім не той, що у Малоросії. У вас тепер, поза сумнівом, 25 градусів морозу, а тут 15 градусів тепла. Ніякого вітру, тепло і набагато краще, ніж навесні. …Клімат у Римі безпечний і найкращий у світі».

Квітень—травень. Гоголь зустрічається в Римі з поляками — членами ордену «із-мертвих-встанців» П. Семененком та І. Кайсевичем. Гоголь захоплюється їх релігійною діяльністю в ім’я вільної Польщі. Члени ордену роблять спробу схилити Гоголя до прийняття католицизму.

Квітень, 23. З листа О.С. Данилевському: «Ти питаєш мене, куди я влітку. Нікуди, нікуди, крім Рима. Посох мій мандрівний вже не існує».

Квітень, друга половина. Гоголь через М.Я. Прокоповича просить І.Г. Пащенка, «щоб він зробив невеликого роду викрадення яких-небудь казусних справ», потрібних йому для роботи над «Мертвими душами».

Червень, 25. З листа П.А. В’яземському: «Італія, прекрасна, моя ненаглядна Італія продовжила моє життя, але викорінити цілком хворобу, що деспотично увійшла в єство моє і перетворилася на натуру, вона не в силах. Що коли я не закінчу праці моєї?.. О, геть ця жахлива думка! Вона містить у собі ціле пекло мук, яких не доведи Боже відчути смертному».

Липень, 2. З листа М.Я. Прокоповичу: «… я про тебе думаю часто, завжди. І ні розкіш цих країн, де я живу тепер, ні південь, ні чудові небеса, ніщо не в силах перешкодити мені думати про тебе, з ким почався союз наш під алеями лип ніжинського саду, у другому музеї, на маленькій сцені нашого домашнього театру, і зміцнювався, стягнутий холодом петербурзького клімату, крізь усі дні нашого перебування разом».

Липень—серпень. Гоголь у Неаполі й Касталламаре.

Серпень, 14. Гоголь у листі М.П. Погодіну говорить про роботу над «Мертвими душами» і свої задуми: «…я веду свою роботу, і вона буде закінчена, але інші, інші… О друже! які існують великі сюжети».

Серпень, друга половина. Гоголь їде у Париж.

Серпень, 28. Гоголь із Ліворно в листі до матері просить відомостей «про теперішній стан нашого краю, чи поправляється наша Полтавська губернія, і який нинішній генерал-губернатор, і які прибутки наших поміщиків. Про це я нічого не знаю, а хотів би, між іншим, знати». Цікавлять його новини «про сусідів і хто з них приїздив до нас у церкву недільного дня і потім, звісно, обідав у нас, у що був одягнений чи одягнена, і що казав чи казала. Я не знаю, чого мені тепер прийшла фантазія знати про це».

Вересень, перша половина. Гоголь у Парижі.

Вересень (кінець місяця) — жовтень (перша половина). Гоголь повертається у Рим дорогою через Ліон і Марсель.

Вересень, 28. З листа О.С. Данилевському: «Я багато, багато разів шкодув<ав> через те, що взяв цю підлу дорогу на Марсель. Нічого рідного до самого Рима. Це, їй-бо, нудьга. Там хоч Женева з мамзелями Фабр і Калам, з чаєм у Коронованому готелі і, врешті, з натхненним Міцкевичем, що мені приносило чимало задоволен<ня>».

Грудень, 1. У листі М.П. Погодіну Гоголь говорить про роботу над «Ревізором»: «Я почав переробляти і виправляти деякі сцени, які були написані доволі недбало і необачно».

Грудень, 19. Гоголь Показує В.А. Жуковському пам’ятки Рима.

Грудень, 31. З листа О.С. Данилевському: «Я отримав лист від матусі. Вона пише, що у Полтаві чекала дуже довго, з тим, щоб дочекатися, коли даватимуть “Ревізора” у якомусь тамтешньому театрі і що кріпосний бовдур, якого відправили про це дізнатися, перебрехав і переплутав і нічого не добився, і що вони, натомість, потрапили на Шекспірового “Гамлета”, котрого вислухали усього, і на другий день, на їхнє невимовне задоволення, тобто матусі і сестри, дізналися, що гратимуть “Ревізора”, і вирушили того ж вечора. <…> З кільк<ох> випадково сказаних слів у листі матусі я міг також помітити, що мої співвітчизники, тобто Полтавської губернії, терпіти мене не можуть».

Січень—червень (перша половина). Гоголь у Римі.

Січень, 18. З листа до В.М. Рєпніної: «Я такий тепер щасливий приїздом Жуковського, що це одне наповнює мене всього. Побачення наше було дуже зворушливим. Перше ім’я, вимовлене нами, було: Пушкін».

Лютий, 12. З листа О.С. Данилевському: «Я, як тобі вже відомо, проводив увесь час з Римом, тобто з його руїнами, природою і з Жуковським, котрий тепер тільки поїхав і залишив мене сиротою, і мені стало вперше сумно в Римі».

Березень, 8. М.П. Погодін приїхав у Рим.

Березень, 25. Гоголь, М.П. Погодін і С.П. Шевирьов відвідали майстерню О.А. Іванова.

Квітень—травень. Гоголь біля помираючого Й.М. Вієльгорського.

Травень, 5. З листа Гоголя М.П. Погодіну: «Йосиф, здається, справді помирає. Бідолашний, лагідний, благородний Йосиф. …Нема життя на Русі людям прекрасним. Самі тільки свині там живуть…»

Травень, 21. Смерть Й. Вієльгорського.

Травень, 30. З листа до М.П. Балабіної: «Я проводжу тепер безсонні ночі біля одра хворого, помираючого мого друга Йосифа Вієльгорського. …Клянуся, незбагненно дивна доля всього доброго у нас у Росії! Щойно воно встигає з’явитися — і одразу смерть!»

Липень, 5. Граф П.І. Кутайсов надсилає Гоголю та Є.Р. Рейтерну повідомлення про їхнє прийняття у члени-кореспонденти петербурзького Товариства заохочення художників.

Серпень, 15. З листа Гоголя М.П. Погодіну: «Ще тижнів на півтора залишаюся у Марієнбаді. …Нічого особливого зі мною не трапилося. Відчуваю порожнечу без тебе, але не сумую. Малорос<ійські> пісні зі мною. Припасаю і намагаюся якомога надихатися старовиною».

Серпень, 25. З листа С.П. Шевирьову: «Переді мною вияснюються і проходять поетичними лавами часи козацтва, і якщо я нічого не зроблю з цього, то я буду великим дурнем. Чи малоросійські пісні, котрі тепер у мене під рукою, навіяли їх, чи на душу мою найшло само собою яснобачення минулого, тільки я чую багато того, що нині рідко трапляється. Благослови!»

Вересень, 10. Гоголь з Відня пише С.П. Шевирьову про труднощі з роботою над новою драмою з історії Запорожжя: «Труд мій, котрий почав, не йде; а, відчуваю, річ може бути славна».

Вересень, 22. Гоголь і М.П. Погодін виїхали з Відня у Росію.

Вересень, 26. Гоголь приїхав у Москву і зупинився у М.П. Погодіна.

Гоголь пише матері листа з Москви з поміткою «Трієст»: «Якщо я буду у Росії, то це буде ніяк не раніше листопада місяця, та й то, якщо знайду для цього зручну нагоду і якщо ця поїздка мене не розорить».

Вересень, 27. 3 листа Гоголя П.О. Плетньову: «Я у Москві. …Як дивно! Боже, як дивно. Росія без Пушкіна. …Я побачу вас — і Пушкіна немає. Нащо вам тепер Петербург? До чого вам тепер ваші любі колишні звички, ваше колишнє життя? Киньте все! і поїхали у Рим. <…> Як близько там до неба. Боже, Боже, Боже! о мій Рим. Прекрасний мій, чудовий Рим».

Жовтень, 9. Гоголь у В.А. Жуковського читає «Мертві душі».

Жовтень, 17. Гоголь вперше присутній на виставі «Ревізора» у московському Малому театрі.

Жовтень, 24. Гоголь з Москви пише матері листа з поміткою «Відень»: «Я сьогодні виїжджаю. Вирішено, я їду в Росію на короткий час, на час, який дозволить мені пробути моє здоров’я».

Жовтень, 26. Гоголь з Аксаковими виїздить у Петербург.

Жовтень, 30. Гоголь у Петербурзі, зупиняється у П.О. Плетньова.

Листопад, 5. У листі до М.П. Погодіна пише, що через випуск сестер з Патріотичного інституту потребує грошей.

Листопад, 13. Гоголь з С.Т. Аксаковим говорив про розпочату трагедію з історії Запорожжя, «в якій все готово, навіть до останньої нитки в одязі дійових осіб; що це його давнє улюблене дитя, що він уважає, що ця п’єса буде найкращим його твором і що йому буде цілком достатньо двох місяців, щоб переписати її на папір».

Листопад, 14—15. Гоголь переїхав від П.О. Плетньова на квартиру В.А. Жуковського.

Листопад, 19. Гоголь забрав сестер з інституту і тимчасово оселив у Балабіних.

Листопад—грудень. Гоголь читає перші чотири глави «Мертвих душ» у М.Я. Прокоповича.

Грудень, 5. Гоголь у П.А. Вяземського читає перші глави «Мертвих душ» і початок повісті «Рим».

Грудень, 11. Гоголь у Карамзіних читає «Мертві душі».

Грудень, 17. Із сестрами та Аксаковими Гоголь виїздить із Петербурга до Москви.

Грудень, 21. Гоголь з сестрами у Москві, зупиняються у М.П. Погодіна.

Грудень, 29. З листа Гоголя О.С. Данилевському: «Так, я в Росії. Останню треба принести жертву. …я не буду в Малоросії і не маю ніякої можливості це зробити. Та бажаючи виконати синівський обов’язок, тобто надати матусі змогу мене бачити, запрошую її до Москви, на два тижні. На мене ж чекає, як сам знаєш, дорога немала в мій любий Рим, де там тільки знайду заспокоєння. Дух мій страждає».

Січень. У Москві Гоголь зустрічається з композитором О.І. Верстовським, який збирався написати оперу «Страшна помста».

Січень, 25. З листа Гоголя М.П. Погодіну: «О, вижени мене, заради Бога і всього святого, геть у Рим, хай відпочине душа моя. Швидше, швидше. Я загину. Ще, мабуть, мотиве освіження! Не може бути, щоб я зовсім помер…»

Березень, 7. Гоголь пише П.О. Плетньову про труднощі з отриманням закордонного паспорта і просить вислати довідку про його службу у Петербурзькому університеті.

Квітень, 6. У «Прибавлении» до 28 числа «Московских ведомостей» надруковано об’яву Гоголя: «Пан, який не має власного екіпажу, шукає попутника до Відня, який має власний екіпаж, на половинних витратах…»

Квітень, 12. З листа Гоголя М.Д. Білозерському: «За два тижні я їду. Здоров’я моє та й я сам вже не годяться для місцевого клімату, а головне — моя бідна душа: їй немає тут притулку, чи, краще сказати, для неї немає такого притулку тут, куди б не доходили до неї хвилювання. Я ж тепер більше годящий для монастиря, ніж для життя світського».

Квітень, до 13. У Москву приїхала мати Гоголя Марія Іванівна з молодшою донькою Ольгою.

Квітень, 13. Гоголь читав у Аксакових перед пасхальною заутренею шосту главу «Мертвих душ».

Квітень, 27. Марія Іванівна Гоголь разом з дочками виїхала з Москви у Василівку.

Травень, 9. Гоголь у саду М.П. Погодіна влаштовує обід на честь своїх іменин. Серед гостей — І.С. Тургенєв, П.А. Вяземський, М.Ю. Лєрмонтов, М.Ф. Орлов, М.О. Дмитрієв, М.М. Загоскін, К.С. Аксаков, П.Я. Чаадаєв, О.С. Хомяков, М.С. Щепкін, П.Г. Редкін та ін. Лєрмонтов читав Гоголю уривки з поеми «Мцирі».

Травень, 18. Гоголь разом з В.О. Пановим виїхав у Італію, пообіцявши друзям повернутися за рік і привезти для друку перший том «Мертвих душ».

Червень, 10. У листі С.Т. Аксакову з Варшави Гоголь просить дістати для нього «яких-небудь докладних записок і справ», необхідних для роботи над «Мертвими душами».

Червень, 14. Гоголь і В.О. Панов у Кракові.

Червень, 17 — липень, середина місяця. Гоголь і В.О. Панов перебувають у Відні.

Червень, 25. З листа О.А. Іванову: «Я був у Росії і чорт знає де. Тепер сиджу у Відні, п’ю води, а наприкінці серпня чи на початку вересня буду в Рим, побачу вас, поплетемося до Фалькона їсти Bacchio arosto або girato чи осушимо фольєту Asciuto, і настане знову райське життя…»

Липень—серпень. Гоголь працює над драмою з історії Запорожжя: «Сюжет, котрий останнім часом ліниво тримав я у голові своїй, не насмілюючись навіть братися за нього, розгорнувся переді мною у величі такій, що все в мені відчуло солодке трепетання. І я, забувши все, переселився зненацька у той світ, в якому давно не бував, і тієї ж миті засів за роботу…»

Серпень, після 10 — вересень, 2. У Відні Гоголь захворів, лікував його М.П. Боткін.

Вересень, 2. Гоголь у Венеції зустрічається з В.О. Пановим.

Вересень, 25. Гоголь, В.О. Панов, М.П. Боткін приїздять у Рим. В.О. Панов переписує окремі глави «Мертвих душ».

Жовтень, 13. Гоголь вичитує сестру Анну за забобонність: «Саме ти сказала, що у вас багато було свят і що братися за голку тут (тобто у Василівці) вважається страшним гріхом».

Листопад. Гоголь читає В.О. Панову початок драми з історії Запорожжя. З листа В.О. Панова С.Т. Аксакову від (21 листопада): «Це буде, як він мені сказав, трагедія. План її він задумав ще у Відні, почав писати тут. Дія в Малоросії. У кількох сценах, котрі він уже написав і прочитав мені, є одна особа комічна, котра, виражаючись не стільки у діях, скільки у словах, тепер уже досконалість. Про інші судити не можна: вони мають ще вималюватися в самій дії. Головна постать ще не оприявнилася».

Грудень, друга половина місяця. В листі С.Т. Аксакову Гоголь пише про підготовку до друку першого тому «Мертвих душ»: «Я тепер готую до повної очистки перший том “Мертвих душ”. Змінюю, перечищаю, багато переробляю зовсім…»

Січень — серпень. Гоголь у Римі.

Січень, 7. Отримавши офіційне повідомлення про обрання в члени-кореспонденти Товариства сприяння мистецтвам, Гоголь, дякуючи, відмовляється через неможливість участі у його роботі.

Лютий, 14. На віллі кн. З.О. Волконської Гоголь читає «Ревізора» на підтримку художника І.С. Шаповалова.

Березень, 5. Гоголь відправляє С.Т. Аксакову обіцяні йому в листі від 28 грудня 1840 р. «виправлення і додатки» до другого видання «Ревізора».

Березень. З листа Гоголя К.С. Аксакову: «Є в російської людини ворог, непримиримий, небезпечний ворог, аби його не було, вона стала б велетнем. Ворог цей — лінощі чи, краще сказати, якесь хворобливе присипляння, що долає росіянина».

Травень, 6. В.О. Панов від’їздить із Рима. П.В. Анненков займає в помешканні Гоголя кімнату, в якій жив В.О. Панов.

Травень—червень. П.В. Анненков під диктовку Гоголя переписує перші шість глав «Мертвих душ».

Серпень, після 7. Гоголь виїхав із Рима через Флоренцію і Геную в Німеччину, з наміром відвідати у Дюссельдорфі В.А. Жуковського.

Серпень, кінець місяця. Гоголь не застав В.А. Жуковського у Дюссельдорфі і вирушив на зустріч із ним до Франкфурта. Тут Гоголь читав йому драму з історії України.

Гоголь спалює драму з історії Запорожжя.

Серпень, після 26 — вересень, до 26. Гоголь мешкає у Ганау в товаристві М.М. і П.М. Язикових. Починає роботу над другою редакцією «Тараса Бульби».

Вересень, 26. Гоголь і П.М. Язиков виїздять із Ганау до Росії.

Жовтень, початок місяця. Гоголь проїздом у Берліні, про що повідомляє В.А. Жуковського. Надсилає останньому чернетку листа, який написав від імені О.А. Іванова, з клопотанням про подовження матеріальної допомоги на три роки.

Жовтень, 7. Гоголь приїхав у Петербург.

Жовтень, середина місяця. Гоголь приїхав у Москву для публікації першого тому «Мертвих душ». Зупинився у М.П. Погодіна.

Жовтень, друга половина — листопад. Гоголь налагоджує переписування «Мертвих душ». Поки переписували перші шість глав, Гоголь у помешканні М.П. Погодіна прочитав останньому, а також С.Т. і К.С. Аксаковим «решту п’ять глав».

Грудень, 7. Гоголь передає рукопис «Мертвих душ» московському цензору І.М. Снєгірьову.

Грудень, друга половина. Дізнавшись про несприятливі відгуки цензорів, Гоголь забирає рукопис «Мертвих душ» у І.М. Снєгірьова.

Попечитель Московського навчального округу граф Строганов повідомляє Гоголя, що він «рукопис пропустить, що заборона й капості сталися без його відома».

Січень, 1—7. Гоголь передає через В.Г. Бєлінського рукопис «Мертвих душ» у Петербург.

Січень, 7. У листі П.О. Плетньову Гоголь говорить про вороже ставлення Московського цензурного комітету до «Мертвих душ» і просить його, О.О. Смирнову і В.Ф. Одоєвського посприяти проходженню рукопису в Петербурзі.

Січень, біля 24. Не отримуючи відомостей з Петербурга, Гоголь пише В.Ф. Одоєвському з проханням повернути рукопис «Мертвих душ».

Січень. З листа Гоголя до М.П. Балабіної: «З того часу, як стала моя нога на рідну землю, мені здається, ніби я опинився на чужині. Бачу знайомі, рідні обличчя; та вони, мені здається, не тут народилися, а десь їх в іншому місці, здається, бачив; і багато дурниць, незрозумілих мені самому, ввижаються у моїй збентеженій голові».

Січень — лютий, початок місяця. Гоголь закінчує роботу над «Римом».

Лютий, 6. Не отримуючи відомостей з Петербурга, Гоголь пише П.О. Плетньову, що готовий відкласти публікацію першого тому «Мертвих душ»: «Я бачу, не судилося моєму творінню тепер бути надрукованим. Та й до того, минув і час. Я вмію покоритися».

Лютий, 14. П.О. Плетньов повідомляє Гоголю, що цензором «Мертвих душ» призначений О.В. Никитенко.

Лютий, кінець місяця — березень. Гоголь закінчує переробку «Портрета».

Березень, 9. Цензурний дозвіл першого тому «Мертвих душ» (без «Повісті про капітана Копєйкіна», яку заборонили).

Березень, 17. З листа Гоголя П.О. Плетньову: «Надсилаю вам повість мою: Портрет. Вона була надрукована в Арабесках; та ви цього не лякайтесь. Прочитайте її, ви побачите, що залишилася одна тільки канва колишньої повісті, що все вишите на ній наново».

Березень, друга половина — квітень. Гоголь тривожиться за рукопис «Мертвих душ».

Березень, 30. З листа Гоголя М.М. Язикову: «Скажу тільки тобі, що стан мій досі тяжкий і що напади, котрі були зовсім залишили мене поза Росією, тепер повернулися. І тому як благодаті чекаю щасливого від’їзду».

Квітень, 5. Гоголь отримує рукопис «Мертвих душ» з петербурзької цензури і, дізнавшись про заборону «Повісті про капітана Копєйкіна», вирішує «за краще переробити її, ніж втратити зовсім».

Квітень, 5—9. Почалося друкування першого тому «Мертвих душ» (2400 примірників).

Квітень, 5—10. Гоголь переробляє «Повість про капітана Копєйкіна».

Квітень, 9. З листа Гоголя М.Я. Прокоповичу: «…рукопис мій («Мертві душі»), певно, таскався по руках багатьох, отож про нього говорять. Я ж страх люблю чути всі балачки, особливо жорсткі балачки і погляди з недоброзичливих сторін. Вони мені тепер усі потрібні до останнього».

Квітень, 10. Гоголь відправляє П.О. Плетньову у Петербург перероблену «Повість про капітана Копєйкіна» для передачі цензору О.В. Никитенку з листом для останнього, в якому просить дозволити її нову редакцію.

Квітень, кінець місяця — травень, початок. Гоголь працює над коректурою «Мертвих душ».

Травень. 9. У М.П. Погодіна проходить іменинний обід Гоголя, на якому присутні С.Т. і К.С. Аксакови, Т.М. Грановський, О.С. Хомяков, І.В. Киреєвський, Ю.Ф. Самарін, М.М. Загоскін, М.Ф. Павлов, Д.М. Свербєєв, П.В. Нащокін, П.Г. Редкін та ін.

Травень, 9. З листа Гоголя О.С. Данилевському: «Відповіді не чекаю на цей лист у Москві, бо за півтора тижні від сього числа їду. Це буде моє останнє і, ймовірно, найбільш тривале віддалення від вітчизни: повернення моє можливе тільки через Єрусалим».

Травень, 11—15. Гоголь отримує рукопис «Повісті про капітана Копєйкіна» з дозволом цензури.

Травень, 15. У листі М.Я. Прокоповичу Гоголь повідомляє, що за два тижні буде в Петербурзі і «Мертві душі» вже будуть видрукувані: «Попроси Бєлінського, щоб сказав що-небудь про них кількома словами, як можна сказати, не прочитавши». Це прохання В.Г. Бєлінський виконав у № 6 «Отечественных записок».

Травень, 15—17. Закінчилося друкування «Мертвих душ». С.П. Шевирьову Гоголь довірив продаж видання.

Травень, 22. Гоголь отримує закордонний паспорт.

Травень, 23. У № 41 «Московских ведомостей» надрукована об’ява про появу нової книги: «Мандри Чичикова, або Мертві душі, поема М. Гоголя, надрукована на веленьовому папері, у велику 8 частину аркуша, 473 стор., М., 1842, ціна у гарній обгортці 10 крб. 50 коп.».

Гоголь виїздить з Москви у Петербург.

Травень, 25—26. Гоголь у Петербурзі.

«Мертві душі» надійшли у продаж у Петербурзі.

Червень, 5. Гоголь виїздить з Петербурга за кордон.

Червень, 8—13. М.Я. Прокопович у Петербурзі починає друкувати «Твори» Гоголя у чотирьох томах.

Червень, 20. Гоголь у Берліні.

З Берліна Гоголь виїздить на курорт Гастейн через Дрезден і Прагу.

Липень—вересень, перша половина. Гоголь у Гастейні з М.М. Язиковим.

Серпень, 15. У листі С.П. Шевирьову Гоголь просить написати свою думку про «Мертві душі»: «Крім тебе, навряд чи хто інший може правдиво і як слід оцінити їх».

Серпень, 18. Гоголь пише великого листа С.Т. Аксакову з приводу «Мертвих душ» і зазначає, що в жодному разі не поїде в Єрусалим «раніше закінчення всього труда» (тобто другого і третього томів).

Вересень, 1. З листа до матері: «Я бачу також з листа вашого, що ви вже встигли з’їздити на прощу у Диканьку і Будище. Молитва — святе діло, та пам’ятайте, що вона нікчемна, коли не супроводжується святими ділами. Молитви діла, а не молитви слова вимагає від нас Ісус».

Вересень, 10. Гоголь з Гастейна надсилає М.Я. Прокоповичу рукопис «Гравців» і просить повідомляти йому про розмови з приводу «Мертвих душ».

Вересень, 11. У московському Большому театрі в бенефіс І.Ф. Самаріна були поставлені «Комічні сцени з нової поеми Мертві душі…» (інсценування М.І. Куликова) за участю М.С. Щепкіна (Поштмейстер).

Вересень, 22. Гоголь і М.М. Язиков приїхали у Венецію.

Листопад, 2. Гоголь просить М.П. Балабіну повідомляти йому все, що кажуть про його твори: «…і особливо, коли ганьблять і засуджують мене. Останнє мені дуже треба знати».

Листопад, 4. Гоголь з М.М. Язиковим приїхав на зиму в Рим і винайняв старе помешкання на Via Felice, № 126.

Листопад, 4 — кінець року. Гоголь мешкає в Римі; працює над виданням «Творів» і другим томом «Мертвих душ»; спілкується з О. Івановим, Ф. Іорданом та ін.

Листопад, 28. З листа П.О. Плетньову: «До мене дійшли чутки, буцім з «Мертвих душ» тягають цілими сторінками на театр. Я ледве міг у це повірити».

Кінець року. У Петербурзі вийшли з друку перший і другий томи «Творів» Миколи Гоголя.

Січень—квітень. Гоголь у Римі. Наприкінці січня приїздить О.О. Смирнова. Гоголь знайомить її та її брата з архітектурними пам’ятками і художніми скарбами Рима.

Січень, кінець місяця. Цензура скасувала заборону третього і четвертого томів «Творів» Гоголя, і вони вийшли у світ.

Лютий, 28. У листі С.П. Шевирьову, який квапив його з другим томом «Мертвих душ», Гоголь пише, що останній буде готовий не раніше ніж за два роки.

Березень, 18. З листа Гоголя С.Т. Аксакову: «Що тепер я півроку живу в Римі без грошей, не отримуючи нізвідки, це, звісно, байдуже. Нагодився Язиков, і я зміг у нього зайняти. Та іншим разом це може статися не у Римі: у мене попереду глухі усамітнення, далекі від’їзди. Не випускайте цього з поля зору. Якщо не вистачить і не трапиться до строку грошей, збирайте їх хоч у вигляді милостині. Я злидар і не соромлюся свого звання».

Квітень, 17. З листа М.Я. Прокоповичу: «Коли мені потрібно зненацька зірватися з місця і їхати в іншу землю, тоді це потрібно зробити зненацька. З цим надто пов’язана моя творча здатність, оновлення, освіження і та незбагненна мені самому потреба, вдоволення якої закінчувалося важким станом і, зрештою, просто моральною і фізичною хворобою».

Травень, 1—9. Гоголь у Флоренції, Болоньї, Модені, Мантуї, Вероні, через Трент, Ровердо, Інсбрук і Зальцбург прямує у Гастейн.

Травень, 24—28. Гоголь приїхав у Мюнхен, де «засів на кілька днів» для роботи.

Травень, 24. У листі К.С. Аксакову Гоголь цікавиться публічними читаннями своїх творів у Москві.

Травень, 28. З листа М.Я. Прокоповичу: «М<ертвих> д<уш> не тільки не підготовлений другий том до друку, але навіть і не написаний. Раніше двох років (якщо тільки мої сили будуть постійно свіжими в цей час) не може вийти у світ. А що публіка бажає і вимагає другого тому, це не резон».

Червень, 8—10. Гоголь у Франкфурті зустрічається з В.А. Жуковським, разом з яким і його дружиною виїздить у Вісбаден. Знайомиться з критичними статтями про «Мертві душі».

Липень—серпень. Гоголь у Баден-Бадені. Тут перебуває О.О. Смирнова, якій він «кожного дня по обіді» читає «Іліаду» у перекладі М.І. Гнєдича. З Бадена Гоголь їздив у Карлсруе побачитися з А. Міцкевичем.

Вересень, 1. Гоголь прочитав отримані з Петербурга статті В.Г. Бєлінського про «Мертві душі» і «Твори». З листа С.П. Шевирьову: «Бєлінський смішний. А найприкметніша заувага його <про> Рим. Він хоче, щоб римський князь мав той же погляд на Париж і французів, який має Бєлінський. Я був би винуватим, коли б навіть римському князю навіяв такий погляд, який маю я на Париж. Тому що і я, хоч можу зіткнутися у художньому відчутті, але взагалі не можу бути однієї думки з моїм героєм. Я належу до живої і сучасної нації, а він до віджилої».

Вересень, 24. Ф.А. Міллер передав Гоголю екземпляри його «Творів», надіслані з Петербурга М.Я. Прокоповичем.

Листопад, 4. З листа М.М. Язикову: «Дюссельдорф я залишаю. Зима в Італії для мене необхідна. У Німеччині вона просто мерзотна і не варта підошви нашої російської зими. У Рим з різних обставин не доїду, а зазимую у Ніцці, куди завтра ж і виїжджаю».

Листопад, після 19. Гоголь проводить зиму в Ніцці в товаристві О.О. Смирнової, Вієльгорських та Сологубів. Мешкає у Вієльгорських. По обіді читає О.О. Смирновій виписки з творів отців церкви, інколи — Марка Аврелія. Вранці працює над другим томом «Мертвих душ».

Грудень, 2. З листа В.А. Жуковському про роботу над «Мертвими душами»: «Такі відкриваються таємниці, яких і не чула доти душа. І багато в світі стає після цього труда ясним».

Січень—березень. Гоголь мешкає у Вієльгорських. Пише твори «Правило житія у світі», «Про ті душевні нахили і недоліки наші, які нас бентежать і заважають нам перебувати у спокійному стані»; починає роботу над книгою про Божественну Літургію.

Лютий, 2. В листі С.П. Шевирьову Гоголь просить призупинити друге видання «Мертвих душ» під приводом того, що не бачить «великого розпродажу», а також просить купити й подарувати від його імені М.П. Погодіну, С.Т. Аксакову та іншим видання книги Томи Кемпійського «Про наслідування Христу».

Лютий, 15. Гоголь пише розлогий лист М.М. Язикову про завдання ліричної поезії.

Березень, 12. З листа С.П. Шевирьову: «Я їду говіти і зустріти Пасху в Штутгарт. Звідти у Франкфурт до Жуковського, котрий віднині переселяється туди жити».

Березень, 18. У листі до О.А. Іванова Гоголь застерігає художника від зневіри і занепаду духу: «Поки не зробиш погано, то тих пір не зробиш добре».

Квітень, 2. Гоголь просить М.М. Язикова надіслати свої вірші, які були необхідні для задуманої ним статті про російську поезію.

Квітень—травень, перша половина. Гоголь у Франкфурті, мешкає у В.А. Жуковського; просить друзів надсилати книги з Росії.

Квітень, 13. З листа О.С. Данилевському: «Переїзди мої здебільшого залежать від стану здоров’я, інколи для освіження душі після якої-небудь важкої внутрішньої роботи (кліматичні красоти участі не беруть; мені геть байдуже, що є навкруг мене), частіше для того, щоб побачитися з людьми, потрібними душі моїй».

Травень, 10. Гоголь пише П.В. Анненкову лист, в якому виразно звучать окремі мотиви майбутніх «Вибраних місць із листування з друзями».

Червень, 12. Гоголь пише матері листа, в якому відгукується на смерть сестри Марії: «…я вирушив негайно у Штутгарт, де наша церква, і відслужив за нею панахиду… Нещастя не посилаються нам даремно; вони посилаються нам із тим, щоб ми озирнулися на самих себе і пильно у себе вдивилися».

Липень, 12. З листа М.М. Язикову: «Ти питаєш, чи пишуться М<ертві> д<у-ші>? І пишуться й не пишуться. Пишуться надто повільно і зовсім не так, як би хотів, і на заваді цьому часто і хвороби, а ще частіше я сам… Я йду вперед — іде і твір, я зупинився — не йде і твір».

Вересень, 15. Гоголь у листі до сестри Єлизавети просить передати матері, щоб та з Диканьки привезла образок Миколи Чудотворця: «…найменший, котрий можна було б носити на шиї у вигляді благословення».

Вересень, 24. Гоголь пише листи О.О. Смирновій та С.М. Сологуб, які стали першими начерками статті «Чим може бути дружина для чоловіка у простому домашньому побуті, за нинішнього стану речей у Росії».

Жовтень, 1. У листі М.М. Язикову Гоголь просить переказати С.П. Шевирьову, щоб той написав у «Москвитянине» про неприємну для нього появу його портрета в якомусь харківському виданні (альманах Є.І. Бецького «Молодик» на 1844 р.).

Жовтень. У Франкфурті Є.І. Бецький відвідав Гоголя з приводу публікації його портрета.

Жовтень, 26. У листі М.М. Язикову Гоголь повідомляє, що від Є.І. Бецького дізнався про публікацію свого портрета М.П. Погодіним минулого року в «Москвитянине»: «самочинно, без усяких обмовок, буцімто свій власний».

Грудень, 2. Гоголь дякує листом М.М. Язикова за надіслану тим збірку своїх віршів. Ідеї з цього листа пізніше Гоголь використав при написанні статті «Предмети для ліричного поета в нинішній час».

Грудень, перша половина місяця. Гоголь пише листи П.О. Плетньову і С.П. Шевирьову з проханням створити з грошей, отриманих від продажу його «Творів», фонд для допомоги бідним талановитим студентам Московського і Петербурзького університетів.

Грудень, 12. З листа Гоголя до матері: «З Петербурга пишуть мені про подію, що сталася в Єрусалимі, свідком якої був воронезький архірей, який перебував тоді біля Гробу Господнього, саме про те, що чули голос під час Божественної Літургії, котрий був витлумачений патріархом, як пророкування нещастя світові, якщо він не покається. Мені прислали молитву, привезену архіреєм. Судити про те не <наша> справа».

Грудень, 24. На питання О.О. Смирнової про те, яка в нього душа, Гоголь відповідає: «Скажу вам одне слово щодо того, яка у мене душа, хохлацька чи російська, бо це, як я бачу з листа вашого, слугувало один час предметом ваших розмірковувань та суперечок з іншими. На це я вам скажу, що сам не знаю, яка у мене душа, хохлацька чи російська. Знаю тільки те, що ніяк би не дав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи дуже щедро обдаровані Богом, і наче зумисне кожна з них окремо містить у собі те, чого немає в другій, — явний знак, що вони мають поповнити одна другу».

Січень, 2. У листі М.М. Язикову Гоголь зізнається: «Нервовий тривожний неспокій і різні ознаки цілковитого розклеювання в усьому тілі лякають мене самого». Тому вважає за потрібне від’їзд із Франкфурта до Парижа «для розваги і відновлення сил».

Січень, 14. Гоголь у Парижі, зупиняється в домі графа О.П. Толстого.

Січень—березень. Гоголь працює над книгою про Божественну Літургію.

Лютий, 2. Отримавши від С.П. Шевирьова звістку про обрання Гоголя почесним членом Московського університету, М.П. Погодін занотовує у щоденнику: «Призначення останнього всупереч думці аристократів і, можливо, уряду».

Лютий, 12. З листа Гоголя М.М. Язикову: «Жив внутрішньо, як у монастирі, й, на додачу до того, не пропустив майже жодної обідні у нашій церкві».

Лютий, 24. Гоголь — О.О. Смирновій: «Я бачу відчутніше, що клімат у Німеччині не такий для мене благотворний, як в Італії. Велика різниця в усьому. А тому, полікувавшись літо на водах холодних і морських, я думаю на зиму (майбутню) вирушити в Італію і звідти, вже не відкладаючи надовго, їхати в Єрусалим, відчуваючи, що тільки там отримаю повне одужання…»

Лютий. Виходить журнал «Москвитянин» на 1845 рік зі статтею І.В. Киреєвського «Бібліографія», в якій високо поціновується Гоголь як представник «сили російської народності».

Березень, 1. Гоголь від’їздить із Парижа.

Березень, 4. Гоголь повертається у Франкфурт, до В.А. Жуковського.

Березень, 14. З листа Гоголя Н.М. Шереметєвій: «Дорогою з Парижа до Франкфурта я знову почувався добре, а приїхавши у Франкфурт, знову погано. <…> А тому помоліться перш за все, друже мій, за моє здоров’я. Бо, щойно допоможе Бог мені дотягтися до майбутнього року, то на початку його і не відкладаючи вже на подальший час, вирушу в Єрусалим. З нинішнього літа чи осені вирушаю в Італію, з тим, щоб звідти бути напоготові сісти на корабель».

Березень, 27. Завдяки клопотанню О.О. Смирнової та В.А. Жуковського, Гоголю, зваживши на його хворобливий стан, призначений пенсіон з державних коштів на три роки.

Березень—травень, початок місяця. Гоголь у Франкфурті. Тяжко хворіє, що викликає в нього думки про смерть. Виникає задум книги «Вибрані місця з листування з друзями».

Квітень, 2. З листа Гоголя О.О. Смирновій: «А на осінь і зиму щоб я міг переїхати в Рим і провести цей час плідно і як потрібно душі моїй, а з початком нового майбутнього року щоби міг я підготуватися> до від’їзду і приїхати в Єрусалим до посту й Пасхи, а після Пасхи, здійснивши як слід перебування в Єрусалимі, повернутися в Росію. Тоді ступлю я твердою ногою на рідну землю, і буде в радість і мені і вам моє повернення, і всякому буду тоді, можливо, в допомогу, в якому б стані він не перебував, до якого б звання не належав і яке б місце не посідав, і всім буду рідним, і всі мені будуть рідними… Тепер же, поки що, і мені всі чужі, і я всім чужий. Приїхати в Росію мені хочеться таким чином, щоб уже не їхати з Росії».

Квітень, 5. Гоголь — М.М. Язикову: «Я знаю тільки те, що де не випаде мені тягатися влітку, але треба тягатися і їздити; дорога й переїзди мені робили добро. А восени — у Рим, де зустріну і початок зими, а наприкінці зими — в Єрусалим, до говіння і Пасхи. А з Єрусалима — в Москву. Все це, звісно, у такому разі, коли Бог буде таким милостивим, що звелить прийти до ладу душевним і тілесним моїм силам».

Травень—червень. Гоголь лікується на водах у Гомбургу, неподалік від Франкфурта; відвідує В.А. Жуковського.

Червень, 5. З листа Гоголя М.М. Язикову: «Батько мій теж був слабкої статури і помер рано, загас через нестачу власних сил своїх, а не через напад якоїсь хвороби».

Червень, кінець місяця — липень, початок. Гоголь вдруге спалює першу редакцію другого тому «Мертвих душ».

Липень, початок місяця. Гоголь виїздить із Франкфурта у Берлін для консультацій з лікарями. Через Галле і Дрезден приїздить на лікування у Карлсбад.

Липень, 24. Гоголь — В.А. Жуковському: «Ось уже п’ять днів, якщо не більше, як п’ю води Карлсбада. Більше нічого не можу сказати: такий слабкий і в такому знесиленому стані».

Вересень, кінець місяця — жовтень, початок. Не закінчивши курсу лікування, Гоголь їде в Берлін, до лікаря Шенлейна, який діагностує нервовий розлад (з ураженням нервів у шлунку) і схвалює поїздку у Рим.

Жовтень, 24. Гоголь повідомляє рідних і друзів про повернення до Рима.

З листа О.О.Смирновій: «Я знову у Римі, довга дорога мені знову допомогла. Вічний Петро знову переді мною; Колізей, Монте-Пінчіо і всі наші старі друзі зі мною. …Чекаю з нетерпінн<ям> змалювання вашого приїзду в Калугу, до найменших подробиць, які всі до одної мені потрібні».

Грудень, 8. З листа до матері: «Государя я так само, як і всі, бачив мигцем, але разів зо три. Він пробув у Римі тільки чотири дні; йому справ і занять була тут купа і зовсім не до того, щоб приймати всяку дрібноту, подібну до мене».

Листопад—грудень. Гоголь у Римі; зустрічається з художниками О.А. Івановим, Ф.О. Міллером, Ф.І. Іорданом; відвідує поетесу Є.П. Ростопчину.

Протягом року. У Парижі критика і читацька публіка захоплено зустріла французьке видання повістей Гоголя «Тарас Бульба», «Записки божевільного», «Коляска», «Старосвітські поміщики», «Вій» (переклад Луї Віардо за участі І.С. Тургенєва).

Січень—травень. Гоголь у Римі. В листах і розмовах скаржиться на хворобливий стан; поновлює роботу над другим томом «Мертвих душ».

Січень, початок місяця. У Лейпцигу вийшли німецькою мовою «Мертві душі», які в передмові перекладач Ф. Льобенштейн назвав «народною російською книгою».

Січень, 8. З листа Гоголя М.М. Язикову: «Звістка про переклад “М<мертвих> д<уш>” німецькою мовою мені була неприємна. Крім того, що мені взагалі не хотілось би, щоб про мене що-небудь знали завчасно європейці, цьому творові непристойно з’являтися в перекладі ні в якому разі до часу його закінчення, і я б не хотів, щоб іноземці припустилися такої дурної помилки, якої припустилася більша частина моїх співвітчизників, прийнявши “М<ертві> д<уші>” за портрет Росії».

Січень, 27. Гоголь просить О.О. Смирнову повідомляти йому про Калугу та її мешканців, про селян «як поміщицьких, так і казенних, про всі у них і з ними зміни і взагалі про все, що тільки стосується їхньої долі».

Лютий, 26. З листа Гоголя М.М. Язикову: «З усіх засобів, які на мене досі впливали, я бачу, що дорога і подорож впливали найбільш благотворно. А тому з весною почну їзду і постараюся писати в дорозі».

Березень, 4. З листа О.О. Смирновій: «Літо все їздитиму Європою в місцях, де не був, восени по Італії, взимку островами Середземного моря, Грецією і нарешті в Єрусалим. Тепер же їхати в обітовану землю не можу з багатьох причин, а головне, що не готовий — не в тому сенсі, щоб смів думати, буцім можу бути коли-небудь готовим до такої поїздки, та й яка людина може так приготуватися? Але тому, що насправді неспокійно на душі, не зробив ще того, внаслідок чого і по закінченні чого мав намір тільки здійснити цю поїздку.

Мене тепер цікавить Калуга і вся внутрішність Росії, а тому не позбавляйте мене звістки про всяку подію, якою б вона вам нікчемною не здавалася».

Березень, 16. З листа В.А. Жуковському: «Восени об’їду Італію, взимку береги Середземного моря, Грецію, Єрусалим і через Константинополь, коли благословить Бог, у Росію, що має бути навесні майбутнього, 1847 року. Протягом подорожі я влаштуюсь так, щоб у дорозі писати, тому що труд сей потрібний: приходить такий час, коли поява моєї поеми є сутнісною необхідністю для нинішнього стану справ і думок».

Квітень, 21. З листа Гоголя М.М. Язикову: «Мені б тепер дуже хотілося прочитати повісті наших нинішніх письменників. Вони справляють на мене дію збуджувальну, попри саму важкість хворобливого стану мого. В них уже тепер прозирає речовинна і духовна статистика Росії, а це мені дуже потрібно».

Квітень, 23. З листа до матері: «Відчуваю, що більше всього мені слід надіятися на Святі Місця і поклоніння Гробу Господньому, ніж на лікарів і лікування».

Травень, 5. Гоголь пише М.М. Язикову, «виїжджаючи з Рима».

Травень—листопад. Гоголь подорожує Європою, лікується, спілкується з друзями.

Липень, 4—6. Гоголь відправляє П.О. Плетньову для публікації статтю «Про Одіссею, яку переклав Жуковський».

Жовтень, 3—22. Гоголь у Франкфурті, у В.Д. Жуковського. Закінчує роботу над книгою «Вибрані місця з листування з друзями», пише «Розв’язку Ревізора».

Жовтень, 5. Гоголь у різкій формі відмовляється від участі у слов’янофільському «Московском сборнике». З листа М.М. Язикову: «Виховай спершу себе для спільної справи, щоби вміти точно про неї говорити як слід. А вони: надягнув жупан та завів бороду, та й думають, що розповсюджують цим російський дух по російській землі!»

Жовтень, 16. Гоголь відправляє П.О. Плетньову «п’ятий і останній зошит» «Вибраних місць із листування з друзями».

Жовтень, 20. З листа П.О. Плетньову: «Ти питаєш, коли ж я в Росію. Знає це той, хто керує всіма нашими обставинами. Щодо мене, то скажу тобі, що ще ніколи не було в мені бажання такого сильного їхати в Росію, і я думаю з Єрусалима після Світлого свята першим весняним шляхом на Константинополь і Одесу спрямувати вітрило до берегів її».

Листопад, 8. З листа Гоголя Н.М. Шереметєвій: «Пишу до вас… із Флоренції, з дороги. …Тепер все просуваюся на південь, щоби бути ближче до тепла, котре мені необхідне, і до Святих Місць, котрі мені ще більше необхідні. …Подорож моя не є простим поклонінням. Багато, багато мені треба буде там обміркувати біля Гробу самого Господа, в Нього попросити благословення на все, в самій ті<й> землі, де ходили Його небесні стопи».

Листопад, 14. Гоголь повідомляє матір про те, що незабаром вона отримає «Вибрані місця із листування з друзями». Надсилає їй уривок із «Заповіту», який має стосунок до справ родини.

Листопад, 24. З листа О.О. Смирновій: «Переді мною прекрасний Неаполь і повітря заспокійливе і тихе. Я тут зупинився немов на якомусь прекрасному роздоріжжі, чекаючи попутного вітру волі Божої до від’їзду мого у Святу землю».

Грудень, 9. Лист С.Т. Аксакова Гоголю з суворою критикою «Розв’язки Ревізора».

Грудень, 16. З листа М.М. Язикову: «Що робиться в Петербурзі з моєю книгою, я рішуче нічого не знаю, а між тим через ці затримки і зволікання змінилися мої власні обстав<ини> і віддаляється мій власний від’їзд, який відбувся б у тому разі, коли все потрібне для подорожі, як власне гроші від продажу книги, так само й інші, причетні до цього потреби, вирішаться наприкінці цього чи на початку наступного року. Але тепер, як бачу, Богові не угодно, щоб я вирушив цією зимою в дорогу. Бачу й сам, що далеко ще не так готова душа моя, як слід їй бути, щоб ця подорож принесла мені саме те, чого хочу».

Січень, 7. Смерть М.М. Язикова — одного з найближчих друзів Гоголя.

Січень, 11. Цензурний дозвіл першого числа журналу «Современник» зі статтею В.Г. Бєлінського «Погляд на російську літературу 1846 року», в якій йдеться про значення для російської літератури натуральної школи та її глави Гоголя.

Січень, 12. У Петербурзі опубліковані «Вибрані місця із листування з друзями».

Січень, 20. Гоголь відповідає на закиди С.Т. Аксакова щодо містицизму і «нового напряму» творчості: «На книгу мою нападуть з усіх кутків, з усіх боків і в усіх можливих сенсах. Ці напади мені тепер дуже потрібні: вони покажуть мені ближче мене самого і покажуть мені в той же час вас, тобто моїх читачів».

Січень, 25. Гоголь цього дня пише два листи матері, що була стривожена отриманим уривком із «Заповіту», бо зрозуміла його як попередження про близьку кончину сина. З листа Гоголя матері: «Не збагну, чого ви думаєте, що я маю намір залишитися назавжди в Єрусалимі, тоді як я саме для того їду в Єрусалим, щоб мати право повернутися в Росію і почати нарешті мою службу істинну вітчизні, до якої так довго готуюся чи, краще, — до якої готує мене сам Бог».

Лютий, 4. Гоголь відкидає пропозицію О.А. Іванова зайняти місце секретаря при попечителі російських художників у Римі.

Лютий, 6. Гоголь отримує звістку про видачу паспорта для подорожі в Єрусалим. Гоголь починає клопотання про дозвіл до друку другого, повного видання «Вибраних місць із листування з друзями».

Лютий, 11. З листа С.П. Шевирьову: «Безголів’я щодо книги моєї в Петербурзі та інші непередбачувані перешкоди відсунули від’їзд мій на Схід, а тому гроші зберігай у себе до мого запиту».

Січень—лютий. Перший лист Гоголя протоієрею М.А. Константиновському, якій матиме на нього великий вплив, з проханням висловитися про «Вибрані місця із листування з друзями».

Березень, 4. Гоголь змушений пояснювати М.П. Погодіну свою думку щодо нього, виказану у «Вибраних місцях із листування з друзями».

Березень, 6. У листі В.А. Жуковському Гоголь визнає, що поява «Вибраних місць із листування з друзями» прозвучала «у вигляді якогось ляпасу: ляпасу публіці, ляпасу друзям моїм і, врешті, ще найсильнішого ляпасу мені самому… Я розмахнувся в моїй книзі таким Хлестаковим, що не маю духу зазирнути в неї».

Березень, 16. З листа В.Ф. Одоєвському: «Я думав, що з приводу виходу книги моєї друзі мої покладуть собі за неодмінний обов’язок передати мені свої відчуття, вказати мені мої хиби, помилки чи упущення, доведуть до мого відома зауваги розумних людей, — словом, дадуть мені нагоду озирнутися на самого себе і суворіше поглянути на себе. І хоч би яке-небудь слово від кого-небудь із Петербурга!»

Квітень, 6. Гоголь радить своїй сестрі О.В. Гоголь взяти на виховання хрещеницю, сироту Емілію.

Квітень, 15. З листа О.О. Россету: «Книга моя у певному сенсі випробувальний камінь, і повірте, що ні на якій іншій книзі ви не промацали б нинішнього часу так удосталь, що таке нинішня російська людина, як на цій».

Квітень, 20. З листа О.О. Смирновій: «Літо проводжу на водах, липень і серпень в Остенде на морському купанні, а звідти на осінь в Італію, щоби звідти в Єрусалим. А біля Гроба Господнього зміцнюся і духом, і тілом, та й чи може бути інакше?»

Квітень, 24. З листа О.О. Россету: «Я б хотів отримати повісті Даля, які щойно вийшли, і дві частини “Петербурзьких вершин” Буткова. Взагалі все, що тільки зачепило хоч скількись російську людину та її життя, мені тепер дуже потрібне». Гоголь також повідомляє, що отримав два числа «Современника». Там були надруковані рецензія В.Г. Бєлінського на друге видання «Мертвих душ» (№ 1) та його відгук про «Вибрані місця із листування з друзями» (№ 2).

Квітень, 28. Гоголь поновлює листування з М.Я. Прокоповичем з метою через нього передати лист В.Г. Бєлінському з приводу його відгуків у «Современнике». З листа Гоголя: «Якщо ти думаєш (особливо після прочитання моєї книги), що я змінився чи став не той, що був колись, то скажу тобі, що я все той же і майже те саме люблю, що любив у юності моїй, хоч і не відкривав нікому багатьох сокровенних почуттів; різниця вся в тому, що тепер багато в мені стало простішим (за книгою не суди) і що я більше, ніж будь-коли, люблю старовинні мої зв’язки і колишніх друзів моїх, особливо тих, з котрими з незабутнього Ніжина почалася моя дружба».

Квітень, 30. З листа М.П. Погодіну: «Ми були б тепер дуже потрібні один одному. Допомога брата, необхідна на всякому путі нашого життя, стає ще необхіднішою, коли путь цей — проща».

Травень, 11—18. Гоголь виїздить із Неаполя.

Червень, 10 — липень, 10. Гоголь у В.А. Жуковського у Франкфурті.

Червень, 20. Гоголь через М.Я. Прокоповича надсилає В.Г. Бєлінському лист з приводу статті останнього в «Современнике» про «Вибрані місця із листування з друзями». З листа Гоголя до В.Г. Бєлінського: «Я зовсім не мав на увазі завдати вам прикрощів ні в якому місці моєї книги. Як це вийшло, що на мене розсердилися всі до єдиного в Росії, цього я поки ще не можу сам збагнути. Східні, західні і нейтральні — всім стало прикро».

Червень—липень, початок. Гоголь пише «Доповнення до Розв’язки “Ревізора”».

Червень—липень. Гоголь працює над «Авторською сповіддю».

Липень, 15. В.Г. Бєлінський у Зальцбрунні пише різку відповідь Гоголю, звинувачуючи його в лицемірстві, користолюбстві і закидаючи надмірну увагу до релігійних питань, пов’язаних з майбутнім російського народу.

Липень, кінець місяця — серпень, початок. Гоголь пише лист-відповідь В.Г. Бєлінському, який так і залишився невідправленим.

Серпень, 2. З листа О.П. Толстому: «Ваші відомості про бідну нашу Росію невтішні. Я теж маю багато невтішних: до кровопролиття на Кавказі додалася ще й холера у тих місцях. Та як подумаю, адже нам перш за все треба жити в Богові, а не в Росії. Адже ми знаємо, що без Божої волі нічого не робиться. А воля Божа розумна, воля Божа знає, що нам треба».

Серпень, 10. З листа Гоголя В.Г. Бєлінському: «Бог знає, може у ваших словах є частка правди. Скажу вам тільки, що я отримав біля п’ятдесяти різних листів з приводу моєї книги: жоден з них не схожий на інший; немає двох людей суголосних у думках про один і той самий предмет, що заперечує один, те стверджує другий. …Поки мені здалося тільки те неспростовною істиною, що я не знаю зовсім Росії, що багато змінилося з тих пір, як я в ній не був, що мені треба майже наново дізнаватися все те, що є в ній тепер».

Серпень, 12. З листа П.В. Анненкову: «Здоров’я моє… підупало від цієї нищівної історії з приводу моєї книги. Багато ударів такими були відчутними для всякого роду дражливих струн, що дивуюся сам, як я ще залишився живий…»

Серпень, 24—28. Гоголь відмовляється від наміру друкувати у доповненому вигляді «Вибрані місця із листування з друзями» та «Авторську сповідь» до поїздки в Єрусалим.

Серпень, 28. З листа С.П. Шевирьову: «Що стосується пояснень на мою книгу, то я вирішив справу цю залишити. Поки не з’їжджу в Єрусалим, не робитиму нічого, а перед тим й інші від багато чого отямляться».

Листопад—грудень. Гоголь у Неаполі. Спілкується з С.П. Апраксіною та О.П. Толстим. Шукає супутника в Єрусалим, хоч зізнається у відсутності бажання їхати туди і в тому, що перспектива омріяної подорожі лякає його.

Січень, 10. Гоголь пише В.А. Жуковському з Неаполя лист під назвою «Мистецтво є примирення з життям», який мав намір надрукувати у наступному виданні «Вибраних місць із листування з друзями».

Січень, 12. Цензурний дозвіл першого числа журналу «Современник» за 1848 р. з першою статтею В.Г. Бєлінського «Погляд на російську літературу 1847 року», що містить нарис про натуральну школу. Називаючи Гоголя засновником цієї школи, В.Г. Бєлінський зазначає народність його творчості, оригінальність і самобутність, силу впливу на російську літературу.

З листа М.О. Константиновському: «Мені здається, що в мені й віри немає зовсім; визнаю Христа богочоловіком тільки тому, що так велить мені розум мій, а не віра. …Хочу вірити. І, попри все це, я насмілююсь тепер йти вклонитися Святому Гробу. Цього мало: хочу молитися за всіх і все, що тільки є в російській землі і вітчизні нашій».

Січень, 18. З листа О.А. Іванову: «Що ж до житейських турбот і обставин, то вони тепер у всіх погані, стан у всіх сутужний. Все це спонукає мене не покладатися на те, що буде, і пришвидшити від’їзд мій у Святу Землю. …Я збираюся виїхати днями, — тим більше, що залишатися в Неаполі не зовсім весело. В місті неспокійно; що буде, бозна».

Січень, 22. Гоголь на Мальті.

Січень, 23. Гоголь з Мальти пише А.М. Вієльгорській, що з Неаполя його «вигнали раніше», ніж він збирався, «різні політичні заворушення…»

Січень, 27. Гоголь від’їздить з Мальти. З листа О.П. Толстому: «…я змінив дорогу і їду через Константинополь, бажаючи уникнути двадцятиденного карантину. Погода хмарніє, гримить грім і шумить дощ. Яким-тο буде моє плавання? Чи порятує Бог мене недостойного?»

Лютий, перша половина. Гоголь у супроводі К.М. Базилі, виїхав у Єрусалим.

Лютий, 16. Гоголь у Єрусалимі.

Заувага в записнику Гоголя: «Микола Гоголь — у Св. Граді».

Лютий, 17. З листа матері і сестрам: «Кілька рядків до вас із Єрусалима. Дякуючи Богові, я прибув сюди благополучно. …Пробуду тут недовго і, якщо благословить Бог, то, можливо, в червні чи липні місяці зазирну до вас у Малоросію».

Березень, 18. Гоголь у Бейруті. З листа С.П. Шевирьову: «З допомогою генерального нашого консула в Сирії Базилі, мого старого товариша по школі, путь у Єрусалим, через Сидон і древній Тір і Акру, а звідти через Назарет, здійснив. Чекаю тут, у Бейруті, тільки на пароплав, щоб переїхати у Константинополь через Смирну, де дванадцять днів буду у карантині. Провівши скількись часу у Константинополі — в Одесу, з Одеси — в Малоросію, що припаде, можливо, на кінець червня. Літо проведу в Малоросії. В серпні місяці хочеться в Москву і в ній обійняти вас».

Квітень, 6. Гоголь з родиною К.М. Базилі виїздить у Константинополь.

В листі до В.А. Жуковського розповідає про Літургію біля Гроба Господнього і свої враження протягом служби: «Вже мені заледве віриться, що я й був у Єрусалимі. А між тим я був точно, я говів і причащався біля самого Гроба Святого. Літургія здійснювалася на самому гробовому камені. Як це було неперевершено! Я не пам’ятаю, чи молився я. Мені здається, я тільки радів тому, що влаштувався на місці, такому зручному для моління і яке так сприяло молінню. Молитися ж власне я не встиг. Так мені здається. Літургія неслася, мені здавалося, так швидко, що самі крилаті моління не в силах були наздогнати її. Я не встиг майже отямитися, як опинився перед Чашею, яку виніс священик із вертепу для причастя мене, недостойного…»

Квітень, 13—14. Гоголь у Константинополі.

Квітень, 16. Гоголь прибув до Одеси на пароплаві-фрегаті «Херсонес».

Квітень, 16—30. Гоголь перебуває в Одеському карантині через епідемію холери.

Травень, 1. Обід в Одесі на честь Гоголя.

Травень, 7. Гоголь з Одеси виїздить у Василівку.

Травень, 9 — серпень, 24. Гоголь у Василівні. Піклується про благоустрій садиби, страждає від спеки, важко хворіє шлунком. Відвідує Полтаву і Сорочинці.

Травень, 16. З листа Н.М. Шереметєвій: «Біля Гроба Господнього я був начебто з тим, щоб там, на місці, відчути, як багато в мені холоду сердечного, як багато себелюбства і самолюбства. Отже, далеко від мене те, що я вважав ледь не близько. За всього того мене наснажує ще промінь надії».

З листа О.С. Данилевському: «Ти запитуєш мене про враження, які справив на мене вигляд давно залишених місць. Було трохи сумно, от і все».

Травень, 25 — початок червня. Гоголь у Києві.

Червень, 3. Гоголь повернувся у Василівку.

Відповідає на лист К.С. Аксакова з критикою «Вибраних місць із листування з друзями»: «По-перше, мене дещо здивувало, що ви, замість звістки про себе, розводилися про книгу мою, про яку я вже не сподівався почути що-небудь після повернення мого у вітчизну. Я вважав, що про неї вже всі пересуди закінчилися і вона забута. Я, однак, прочитав уважно три великих ваших сторінки. Багато в них дало мені зрозуміти, що ви з того часу, як ми з вами розсталися, досліджували (історичним і філософським шляхом) сутність природи російської людини і, певно, зробили чимало значних висновків».

Червень, 8. З листа П.О. Плетньову: «Брався був за перо, та чи спека втомлює мене, чи я все ще не готовий. А між тим відчуваю, що, можливо, ще ніколи не був так потрібен труд, що становить предмет давніх обмірковувань моїх і помислів, як нинішнього часу».

Червень, 15. З листа С.П. Шевирьову: «Ось уже місяць, як я на батьківщині, де видається мені поки що дещо порожньо, хоч сам не знаю чому; нічого не думається і не пишеться; голова тупа. Навкруг посухи й холера. В майбутньому чекає голод і та сама повсюдна недоумкуватість. Якщо Бог не втрутиться врешті сам у справу, люди загинуть через власні дурощі. Дурощі роблять останнім часом успіхи неймовірні, і хто від кого дурніший — це тепер нерозв’язна задача».

Липень, 26. З листа до К.М. Базилі: «Я всупереч сподіванням прожив у селі набагато більше, ніж думав: холера і всілякі хвороби навкруг, а зрештою і моя власна хвороба, від котрої досі ледве зміг поправитися, затримали мій від’їзд. У половині серпня думаю, одначе, піднятися в Москву…»

Серпень, 17. Полтавським цивільним губернатором М.І. Ознобішиним видане свідоцтво «чиновнику 8 класу» Гоголю «на проїзд його в міста С.-Петербург і Москву у власних справах».

Серпень, 24. Гоголь у Сорочинцях відвідує родину Данилевських.

Серпень, кінець місяця — початок вересня. Гоголь з Данилевськими гостює в А.М. Марковича в с. Сварково Глухівського повіту Чернігівської губернії.

Вересень, початок місяця. Гоголь повідомляє рідних, що разом з А.М. Марковичем виїздить в Орел, а звідти у Москву.

Вересень, 7. Гоголь у Москві.

Вересень, 16 — жовтень, 9. Гоголь у Петербурзі, де спілкується з П.О. Плетньовим, Вієльгорськими, М.Я. Прокоповичем, О.О. Смирновою, П.В.Анненковим. Знайомиться з М.О. Некрасовим, І.А. Гончаровим, Д.В. Григоровичем, О.В. Дружиніним.

Жовтень, 14. Гоголь у Москві, зупиняється у М.П. Погодіна.

Листопад, 11. «На честь перебування Гоголя у Москві Погодін урочисто відсвяткував день свого народження у фраках і білих краватках».

Листопад, 20. З листа П.О. Плетньову: «Міркую, думаю і обдумую другий том “М<ертвих> д<уш>”. Читаю переважно те, де чутно сильніше присутність російського духу. Перш ніж візьмуся всерйоз за перо, хочу назвучатися російськими звуками і мовою. Боюся нагрішити проти мови».

Грудень, початок місяця. Гоголь переїздить від М.П. Погодіна до графа О.П. Толстого на Никитський бульвар.

Грудень—лютий 1849. Гоголь часто буває у Аксакових, читає їм «Одіссею» у перекладі В.А. Жуковського, а також російські пісні, зібрані О.В. Терещенком. Займається з О.М. Бодянським сербською мовою, щоб читати народні пісні, зібрані Вуком Караджичем.

Лютий, 25. З листа О.С. Данилевському: «Цієї зими я якось почав хворіти. Суворий північний клімат починає допікати. Нічого не можу тобі сказати поки що щодо того, де буду влітку, а ще менше — чи буду в Малоросії…»

Березень, 19. День свого сорокаліття Гоголь проводить у Аксакових.

Березень, 30. У листі до А.М. Вієльгорської Гоголь схвально відгукується про «Домострой», надрукований у «Временнике Московского общества истории и древностей российских».

Квітень, 3. Гоголь у листі В.А. Жуковському скаржиться на «нерухомість» у своїх літературних справах і на «заціпеніння», яке його охопило.

Весна. У Василівні голод, епідемічні хвороби, загибель домашніх тварин. Молодша сестра Гоголя Ольга лікує хворих, засновує аптеку. Гоголь надсилає кошти на ліки і допомогу голодуючим.

Травень, 9. Традиційний іменинний обід Гоголя у саду М.П. Погодіна.

Травень. Гоголь хворіє і скаржиться «на тяжкий розлад нервовий», що посилився через «певні душевні негаразди».

Червень, 5. Гоголь з М.П. Погодіним їдуть в маєток П.О. Вяземського Остаф’єво.

Липень, 1. Гоголь звертається з проханням до О.М. Марковича укласти і надіслати йому «маленький сільський календар річних робіт, як вони проводяться у вас у Чернігівській губернії».

Липень, після 4 або 5. Гоголь проводить чотири дні у маєтку О.О. Смирнової Бегічево Мединського повіту Калузької губернії. Під час сінокосу Гоголь звертає увагу на мальовничий одяг калузьких селянок і змушує художника Алексєєва «малювати їх з усіма візерунками на сорочках». Продовжує роботу над «Мертвими душами». Читає О.О. Смирновій кілька глав з другого тому.

Липень, кінець місяця. Гоголь повертається у Москву.

Серпень, початок місяця. Гоголь мешкає на дачі С.П. Шевирьова у Больших Вяземах і «з неймовірною таємничістю» читає йому перші глави другого тому «Мертвих душ».

Серпень, 14—18. Гоголь у Аксакових в Абрамцеві читає першу главу другого тому «Мертвих душ».

Вересень—жовтень, початок місяця. Поїздки Гоголя околицями Москви та сусідніми губерніями, в тому числі в Калугу до О.О. Смирнової.

Жовтень, 15. Гоголь, І.П. Киреєвський, А.О. Григор’єв та інші — у М.П. Погодіна. «Духовна розмова, а Гоголь нудився і випорснув».

Жовтень, кінець місяця. В Москву побачитися з Гоголем приїхав М.О. Максимович. Гоголь читав йому перші глави другого тому «Мертвих душ».

Осінь. З листа В.А. Жуковському: «Звістка про закінчену і надруковану “Одіссею” відібрала мову. Скотина Чичиков ледве дістався до половини своїх мандрів. Може бути, через те, що російському герою з російським народом треба бути незрівнянно гнучкішим, ніж грецькому з греками. Може бути, й через те, що авторові “М<ертвих> д<уш>” треба бути набагато кращим душею, ніж скотина Чичиков».

Грудень, 6—15. Гоголь скаржиться на млявість і повільність у роботі, на «несхильність до писання» і розумову сплячку, що здолала його.

Грудень, 6. З листа О.М. Марковичу: «Тільки й здається мені тверезою дією поїздка в Єрусалим. Творчість моя лінива».

Грудень, 21. М.О. Максимович відвідав Гоголя, щоб повідомити про повернення О.М. Бодянського в Московський університет, звідки той був звільнений за публікацію перекладу книги Флетчера «Про державу Російську, або Образ правління російського царя…» (1591). Гоголь негайно вирушив до О.М. Бодянського, щоб привітати «з перемогою над супостатами».

Зима 1849—1850. Гоголь, О.М. Бодянський, М.О. Максимович щонеділі збираються у Аксакових, де слухають українські народні пісні у виконанні О.С. Аксакової: «щоб упитися піснями».

Січень, початок. Гоголь вдруге читає Аксаковим перероблену першу главу другого тому «Мертвих душ».

Січень, 19. Гоголь читає глави з другого тому «Мертвих душ» М.П. Погодіну, М.О. Максимовичу, Аксаковим.

Січень, 31. Гоголь стає хрещеним батьком сина Хомякових Миколи.

Лютий, перша половина. Гоголь хворіє.

Лютий, 28. На прохання В.А. Жуковського Гоголь пише великого листа з описом Палестини: «…не знаю, що можу повідомити тобі такого про Палестину, що б навело тебе на благодатні думки і спонукало б тебе натхненно взятися за перо і свою поему. Я думаю, що замість мене кожна проста людина, навіть російський мужичок, якщо тільки він з трепетом віруючого серця вклонився, обливаючись сльозами, кожному куточку Святої Землі, може розповісти тобі найбільше з того, що тобі потрібне. Моя подорож у Палестину точно була здійснена мною з тим, щоб дізнатися особисто і немов побачити власними очима, яка велика черствість мого серця. … Я удостоївся провести ніч біля Гробу Спасителя, я удостоївся причаститися святих тайн, що стояли на самому Гробі замість вівтаря, — і за всього того я не став кращим, тоді як усе земне мало б у мені згоріти і залишитися одне небесне».

Березень, 19. Сорок перший день свого народження Гоголь святкує у Аксакових разом з О.М. Бодянським, М.О. Максимовичем, О.С. Хомяковим та ін., співають українські народні пісні.

Квітень, друга половина. З листа П.О. Плетньову: «Збирався був їхати до тебе в Петербург про дещо поговорити, дещо прочитати з того, що написалося серед хвороб і всіляких тривог. Та тепер не знаю, як це буде. Справи матері моєї і сестер через неврожай і голод так розладналися, і вони самі опинилися в таких крайнощах, що я змушений зібрати все, яке у мене залишилось майно, і поспішати сам до них на допомогу».

З листа М.О. Константиновському: «Потрібної свіжості в роботі немає. І (не приховаю перед вами) це буває предметом таємних страждань, чимось на штиб хреста. Утім, можливо, все походить від знесилення тілесного, сили фізичні мої ослабли. Я всю зиму хворів… Думав з Богом пуститися в дорогу, в мандри, на Схід, під найблагодатніший клімат, що навівають околиці Святих Місць. Дорога завжди впливала на мене освіжуючи: і на тіло і на дух…»

Травень, 9. Іменинний обід в саду М.П. Погодіна. Присутні К.С. і Г.С. Аксакови, М.В. Берг, О.М. Островський, О.І. Кошелев, М.О.Максимович.

Травень, 15. З листа до матері, якій дає вказівки щодо ремонту садиби: «Якщо мені випаде їхати в Константинополь, тоді я зможу пробути місяць у вас і влаштувати так, щоб при мені все було закінчене, а до того часу прошу вас завчасно підшукати теслярів, мулярів і гарних пічників».

Весна. Гоголь через Веневітінових просить руки А.М. Вієльгорської, йому відмовляють. Його листування з Вієльгорськими припиняється.

Червень, 5. З листа О.С. Данилевському: «Тепер перебираюся на південь, на Середземне море. Дорогу хочу зробити на Малоросію, щоб ще побачитися з вами. …я приєднався до Максимовича, котрий їде звідси у Глухів. Отож якщо будеш в цей час поблизу Глухова, то зробиш велику послугу, і себе показавши, і мене підвізши».

Червень, 9. З листа до матері: «Говорячи про переробки у будинку, я зовсім не мав на увазі його перебудову, але поправку, перебирання підлоги, переустановлення окремих грубок, зміну деяких вікон і дверей, інакше облаштувати сіни й, зрештою, штукатурку всередині. …Хочу виконати роботу при собі, бо жінки багатьох речей ніяк не зуміють зробити…»

Червень, 13. Гоголь з М.О. Максимовичем від’їздять з Москви в Україну.

Липень, 1. Гоголь у Василівці.

Літо. Гоголь опікується ремонтом садиби у Василівці.

Липень, 18. З листа С.П. Шевирьову: «Я ще сиджу в Малоросії і піднімуся на південь не раніше як за півтора місяці: спека нестерпна. Немає сил ні працювати, ні навіть лікуватися; одне, що наважуюсь використовувати, — це купання».

Серпень, 20. В листі О.О. Смирновій Гоголь пише, що «тілом не дуже здоровий, але голова, слава Богу, вся сидить у другому томі» (йдеться про «Мертві душі»).

Вересень. Гоголь опікується насадженням дубового лісу у Василівці.

Жовтень, 1. На іменинах матері Гоголь читає їй і сестрам глави з другого тому «Мертвих душ».

Жовтень, після 1. Гоголь від’їздить із Василівки до Одеси.

Жовтень, 24. Гоголь в Одесі. Обідає у Рєпніних, розповідає про Константинополь.

Листопад, 7. У листі С.П. Шевирьову Гоголь пише про намір випустити друге видання своїх творів і продавати їх дешево.

Листопад. З листа до О.М. Трахимовського: «Не слід нам, миргородським дворянам, випустити з нашого повіту молодого Трощинського, котрого переманюють у Київську губернію… Кажу це не через які-небудь родинні стосунки, але тому що це насправді мені так здається. Нам такі дворяни потрібні. …Додає ще шпори моєму проханню і неприємний відгук про Миргородський повіт, який довелося мені почути дорогою від дворянства інших повітів, буцім вони з найбільшої глухомані й найбільш неосвічені у Полтавській губернії. Що повітове наше місто Миргород поганеньке, ми це знаємо самі і з цього сміємося. Але пустельність повітового міста і не процвітання його радше показують те, що дворяни сидять на місцях і зайняті справою, а не б’ють байдики у містах. …Принаймні наша спільна користь і вигода в тому, якщо посади за виборами будуть зайняті нашими найкращими родинами».

Грудень, 16. Гоголь — В.А. Жуковському: «Милосердний Бог мене ще уберігає, сили ще не слабіють, не дивлячись на слабкість здоров’я; робота йде зі звичною сталістю і хоч ще не закінчена, але близька до завершення».

Січень, 6. Гоголь у Рєпніних читає комедію Мольєра «Школа жінок».

Січень, 20. Гоголь у Рєпніних читає «Одіссею» у перекладі В.А. Жуковського.

Січень. Гоголь читає артистам одеського театру «Школу жінок» Мольєра і свою сцену «Лакейська».

Лютий, 3. Гоголь у Рєпніних читає «Бориса Годунова» О.С.Пушкіна.

Березень, 21. З листа до матері: «Я маю намір виїхати на майбутньому тижні, так, щоб до Страсної бути в Кагарлику. Якщо допоможе Бог здійснити дорогу благополучно, то або в суботу, або в неділю доберуся до Кагарлика».

Березень. Гоголь у Рєпніних читає глави другого тому «Мертвих душ».

Березень, до 27. Обід з нагоди від’їзду Гоголя з Одеси.

Березень, 27. Гоголь залишає Одесу.

Квітень, початок місяця. Гоголь приїздить у Кагарлик, до А.А. Трощинського, де гостює з дочками М.І. Гоголь; читає рідним першу главу другого тому «Мертвих душ».

Квітень, 20. Гоголь з матір’ю і сестрами приїздить у Василівку.

Травень, початок місяця. У Василівку з дружиною приїздить О.С. Данилевський і гостює до від’їзду Гоголя.

Травень, 29. Гоголь виїздить із Василівки у Москву.

Червень, 2. Гоголь в Оптиній пустині.

Червень, 5. Гоголь у Москві.

Червень, 25. Гоголь приносить Аксаковим нові записи народних пісень, читає четверту главу другого тому «Мертвих душ».

Червень. Гоголь відвідує Аксакових у Абрамцеві.

Липень, 13. Гоголь — у Аксакових; записав нову пісню, яку поклали на музику.

Липень, 15. З листа П.О. Плетньову: «Пишу тобі з Москви, втомлений, знеможений від спеки і пилу. Поквапився сюди з тим, щоб зайнятися справами щодо приготування до друку “Мертвих душ” другого тому і до того знесилився, що ледве в змозі водити пером, щоб написати кілька рядків записки, а не те, щоб поправляти чи навіть переписати те, що потрібно переписати».

Липень—серпень, початок. Гоголь на дачі у С.П. Шевирьова читає нові глави другого тому «Мертвих душ», загалом сім у незакінченій редакції.

Серпень, 15. Гоголь разом з М.П. Погодіним їздив на Преображенське кладовище до старообрядців, де вони були присутні на обіді зі співами.

Літо. Затримка з отриманням цензурного дозволу на друге видання творів Гоголя; чутки про заборону цього видання.

Вересень, 2. З листа сестрі: «Якщо поїду в Крим, якщо дістану грошей і якщо відшукаю не нову дешеву колясочку. Чи бачиш, скільки всіляких якщо…»

Вересень, середина місяця. Гоголь отримав з Петербурга від М.С. Скуридіна лист з виписками з виданої у Парижі французькою мовою брошури О.І. Герцена «Про розвиток революційних ідей у Росії»; болісно реагує на звинувачення в ренегатстві, які закидає йому О.І. Герцен.

Вересень, 22. Гоголь їде з Москви у Василівку, маючи намір відвідати хвору матір, побувати на весіллі у сестри Олени, а звідти — у Крим на зиму.

З листа до матері: «Я, щоб і вас потішити, вирішив їхати сам, але ви ніяк не зупиняйтеся з днем весілля і на мене не чекайте. Мені не можна швидко їхати. Нерви мої так розхиталися від нерішучості, їхати чи не їхати, що їзда моя буде неквапною; навіть побоююся, щоб вона не розладнала мене ще більше. До того ж я на вас тільки погляну і швидше у Крим, а тому ви, прошу, мене не затримуйте. В Малоросії залишитися на зиму для мене ще важче, ніж у Москві. Я захандрю і впаду в іпохондрію. Мені необхідний такий клімат, де б я міг кожного дня гуляти».

Вересень, 25. Гоголь доїхав до Калуги, відвідав Оптину пустинь. Почувався таким хворим, що, побоюючись захворіти в дорозі, вирішив повернутися в Москву.

Вересень, 30. Гоголь повідомляє С.П. Шевирьова про отримання дозволу на публікацію своїх творів.

Жовтень, 10. Цензурний дозвіл другого видання творів Гоголя.

Жовтень, 22. Гоголь — у Малому театрі на виставі «Ревізора». Гра акторів, за винятком С.В. Шумського — Хлестакова, викликала його невдоволення.

Жовтень, 31. Гоголь — на вечорі у Аксакових. Співають українські народні пісні; Гоголь розповідає про те, як О.С. Пушкін дав йому сюжет «Ревізора».

Жовтень, кінець місяця — листопад, початок. М.С. Щепкін привозить І.С. Тургенєва до Гоголя. Останній у розмові захищається від обвинувачень О.І. Герцена і на доказ незмінності своїх поглядів покликається на «Арабески».

Листопад, 15. У № 4 «Revue des Deux Mondes» надрукована стаття П. Меріме зі стриманою оцінкою творчості Гоголя.

Ніч з 31 грудня на 1 січня 1852. Гоголь, виходячи зі своєї кімнати, випадково зустрів лікаря Ф.П. Гааза, який, прагнучи привітати його, ламаною російською мовою побажав такого нового року, котрий подарував би йому вічний рік. Ці слова справили гнітюче враження на Гоголя.

Січень, 1. До Гоголя приходить Л.І. Арнольді, якому він говорить про закінчення другого тому «Мертвих душ».

Січень, початок місяця. Гоголь скаржиться С.Т. Аксакову, що справа з другим виданням творів «йде надзвичайно тупо».

Січень, 26. Помирає сестра М.М. Язикова, К.М. Хомякова, смерть якої Гоголь приймає близько до серця.

Січень, 27. На першій панахиді за К.М. Хомяковою Гоголь «ледве зумів залишитися до кінця». Над труною він говорив: «Ніщо не може бути урочистішим за смерть. Життя не було б таким прекрасним, якби не було смерті». Після панахиди Гоголь сказав О.С. Хомякову: «Все для мене скінчено!»

Січень, після 26. З Ржева до О.П. Толстого приїздить протоієрей Матвій Константиновський, розмови з яким вразили Гоголя. Отець Матвій вимагає від Гоголя відмови від письменства, зречення від Пушкіна як «грішника і язичника».

Лютий, 5. Гоголь проводжає на залізницю протоієрея Матвія Константиновського.

Лютий, 7. Гоголь їде у свою колишню парафіяльну церкву, сповідується і причащається.

Лютий, 9. Гоголь відвідує О.С. Хомякова, грається зі своїм малим хресником.

Лютий, 10. Гоголь просить О.П. Толстого передати рукописи його творів митрополиту Філарету, щоби той відібрав, що слід друкувати і що слід знищити. О.П. Толстой відмовляється, сподіваючись у такий спосіб подолати думки Гоголя про смерть. З цього дня Гоголь перестав виїздити з дому.

Лютий, ніч з 11 на 12. Гоголь спалює підготовлений до друку другий том «Мертвих душ».

Лютий, 13—18. Гоголь відмовляється від їжі і медичної допомоги.

Лютий, 14. Гоголь, за свідченням О.С. Хомякова, сказав: «Потрібно мене залишити, я знаю, що повинен померти».

Лютий, 20. Консиліум лікарів вирішує лікувати Гоголя проти його волі. Вжиті заходи привели до втрати свідомості Гоголем.

Лютий, 21, ранок, біля 8 години. Помер Микола Гоголь.