З історії грошей України

10.1. Введення в грошовий обіг України купоно-карбованця

Після проголошення України 24 серпня 1991 року незалежною суверенною державою перед нею постало життєво важливе завдання — створення національної грошової системи. Вирішення її ускладнювалось розривом економічних зв'язків, яке супроводжувалось прогресуючим спадом виробництва, зростанням інфляційних процесів і початком глибокої фінансової кризи.

У той час в обігу України перебували рублі колишнього СРСР і, враховуючи значну лібералізацію цін, яка мала відбутися у січні 1992 року, потреба в рублях для забезпечення готівкових розрахунків значно зросла. Це ставило Україну в залежність від Росії, де здійснювалося їх друкування. Слід зазначити, що ці застереження повністю підтвердилися.

З метою захисту українського споживчого ринку Верховна Рада України 9 вересня 1991 року прийняла рішення про введення з січня 1992 року в обіг на території України купонів багаторазового використання. Статус купоно-карбованця передбачався як тимчасова національна валюта, яка вводиться в обіг паралельно з рублем колишнього СРСР на короткий перехідний період. Проте подальший розвиток інфляційних процесів в Україні вніс свої корективи і купоно-карбованець проіснував майже чотири роки.

Правомірність випуску Національним банком України купоно-карбованців була закріплена законодавчо. Законом України «Про банки і банківську діяльність», прийнятим 20 березня 1991 року, Національному банку України було надано монопольне право на випуск національних грошей в обіг.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 28 грудня 1991 року «Про заходи у зв'язку з введенням в обіг купонів багаторазового використання» купонокарбованці вводилися тільки у готівковий обіг на території України (для розрахунків населення за продовольчі і промислові товари) з 10 січня 1992 року. В той же час рубль колишнього СРСР залишався паралельно функціонувати в готівковому і безготівковому обігу. Номінальна вартість купонів багаторазового використання в українських карбованцях була еквівалентна відповідним номіналам рублів.

Купоно-карбованці зразка 1991 року були представлені купюрами номінальною вартістю 1, З, 5, 10, 25, 50, 100 українських карбованців. Усі вони мали однаковий розмір — 105,53 мм і один малюнок. Різнилися тільки номінальною вартістю і кольором. Купоно-карбованці мали один спільний захисний елемент — водяний знак типу «шеврон», рівномірно розташовані у шаховому порядку групи з чотирьох смуг. На всіх купюрах була відсутня нумерація.

На лицьовому боці номіналів вартістю 1,3,5,10, 25, 50, 100 українських карбованців ліворуч зображено фрагмент пам'ятника засновникам Києва — братам Кию, Щеку і Хориву та їх сестрі Либеді, що був збудований на березі Дніпра до 1500-річчя міста. У правій частині знака написи зверху вниз «Україна», «купон», цифрове значення номіналу і «український карбованець». Унизу вказані емітент — Національний банк України і рік випуску — 1991. На зворотному боці купюр зображено Софійський собор у Києві.

Колір купонів вартістю 1 карбованець — світло-коричневий, З карбованці — темно-зелений, 5 — блакитний, 10 — рожевий, 25 — фіолетовий, 50 — світло-зелений, 100 — коричневий. При визначенні кольорів купоно-карбованців для зручності в користуванні була виконана кольорова гама рублів колишнього СРСР.

Виплати населенню купонів на першому етапі здійснювалися не рідше одного разу на місяць із розрахунку 25 відсотків від місячної суми доходів після їх оподаткування та інших обов'язкових виплат, але не більше ніж 400 карбованців. Різниця виплачувалася рублями. Такі обмеження були зумовлені недостатньою кількістю купонів для обслуговування всього готівкового обігу, а також наявністю значної маси рублів у населення. Незабаром норму виплат купонів було підвищено до 50 відсотків місячної суми доходів громадян, а з 1 березня 1992 року виплати купонами досягли 70 відсотків (у цілому не менше ніж 450 карбованців на місяць).

Перші позитивні результати запровадження купонів багаторазового використання вплинули на прийняття Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 4 квітня 1992 року «Про розширення введення в обіг купонів багаторазового використання», згідно з якою від 1 квітня 1992 року всі грошові виплати населення повинні були здійснюватися у купонах. Відповідно і продаж усіх товарів народного споживання з того часу проводився виключно за купони багаторазового використання.

У той же час у безготівковому обігу, де проводилась більша частина розрахунків між суб'єктами господарювання, продовжував функціонувати рубль. Тому для зміцнення національної грошової системи був зроблений наступний крок до розширення сфери функціонування українського купонокарбованця.

Указом Президента України «Про реформу грошової системи України» від 7 листопада 1992 року з 12 листопада того року було припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України. Єдиним законним засобом платежу в Україні в готівковому і безготівковому обігу став український карбованець.

У зв'язку із загостренням в Україні інфляційних процесів, швидким знеціненням українського карбованця починаючи з другої половини 1992 року купони номіналами від 1 до 100 карбованців не могли забезпечити в повному обсязі потреби економіки в готівці. З урахуванням цього Національний банк України прийняв рішення про введення в обіг нових, більш високих номіналів купонів замість вилучених з обігу дрібних номіналів. Усього за період з травня 1992 р. по травень 1995-го в обіг додатково було випущено 12 номіналів купонів — від 200 до 1 млн. карбованців. У той же час 1994 року залишили готівковий обіг купони номіналами 1, 3, 5, 10, 25 карбованців, а до 1 вересня 1995 року — купони номіналом 500 карбованців включно. З 1 липня 1995 року формування роздрібних цін і тарифів на товари та послуги, а також розрахунки здійснювалися в сумах, кратних 1000.

Купони номіналами 100, 200, 500, 1000, 2000 і 5000 українських карбованців зразка 1992 року мають на лицьовому боці в лівій половині зображення пам'ятника засновникам Києва, під ним серійний номер, а ліворуч від пам'ятника розміщено Малий Державний герб України. Праворуч, зверху донизу ідуть написи: «Україна», «купон», цифрами номінал, «українських карбованців», «Національний банк України» і рік випуску. На зворотному боці купонів відповідних номіналів зображено: ліворуч — Софійський собор, праворуч — багатоколірна розетка хвилястих смуг та Малий Державний герб України, у чотирьох кутах позначено номінал.

Кольори купонів розподілялися так: 100 карбованців — оранжево-бузковий, 200 — коричневий, 500 — бузковий, 1000 — пурпурний, 2000 — яскраво-синій, 5000 — червоний.

Купони номінальною вартістю 10000, 20000, 50000 і 100000 українських карбованців були випущені в обіг у другій половині 1993 року і мали більші розміри — 126 х 57 мм, у папері купонів містилися флуоресцентні волокна та нитка з мікродруком слова «Україна», що повторювалося.

На лицьовому боці купона зліва зображено фрагмент пам'ятника князю Володимиру, а ще далі ліворуч — Малий Державний герб України. У правій половині розміщуються традиційні написи, що повторюються на всіх інших купонах. На зворотному боці купонів зображено фрагмент будинку Національного банку України, багатоколірну розетку хвилястих смуг і Малий Державний герб України.

Купони мали такі кольори: 10000 карбованців — зелений, 20000 — фіолетовий, 50000 — коричневий, 100000 — темно-зелений.

У грудні 1994 року були випущені останні номінали купоно-карбованців — 500000 і 1000000 карбованців. На лицьовому боці цих купонів зображено пам'ятник Т. Г. Шевченку в Києві, а на зворотному — будинок Київського Національного університету імені Т. Г. Шевченка.

Основні кольори купона номіналом 500000 карбованців — блакитно-фіолетовий на лицьовому боці і фіолетово-жовто-оранжевий на зворотному, а в купона 1000000 карбованців у кольоровій гамі переважали коричневий, блакитний і фіолетовий кольори.

Деякі номінали купонів додатково випускалися в обіг у модифікованому варіанті з окремими незначними відмінностями від першого зразка випуску і доповнювали їх в обігу.

У цілому ж купони проіснували в готівковому обігу України із січня 1992 року по серпень 1996 року і зіграли важливу державну роль у становленні національної грошової системи, а з нею і державного суверенітету України. Безумовно, український купоно-карбованець прийняв на себе всі негативні явища періоду гіперінфляції — різке падіння життєвого рівня населення і купівельної спроможності карбованця, нестабільність його курсу до іноземних валют, недостатній рівень конвертованості.

Але поступово український карбованець набув усіх ознак звичайної грошової одиниці, поширившись на весь український ринок. На його основі шляхом проведення економічних перетворень було приборкано інфляцію, забезпечено макроекономічну стабілізацію і створено необхідні передумови для запровадження постійної повноцінної національної валюти України — гривні.

10.2. Перша грошова реформа в Україні (1996 p.). Запровадження гривні

Здійснилась і вже стала надбанням української історії надзвичайно важлива для нашої молодої держави подія. На п'ятому році незалежності Україна отримала один із найсуттєвіших атрибутів державності — повноцінну грошову одиницю — гривню, яка була введена в обіг 2 вересня 1996 року згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні».

Проведення грошової реформи в Україні стало можливим завдяки здійсненню урядом і Національним банком упродовж 1995 року і в першій половині 1996-го політики, спрямованої на стабілізацію економічних процесів, що створило необхідні передумови для успішного проведення грошової реформи. Серед таких передумов основними були:

•уповільнення темпів інфляції;

•стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют;

•призупинення спаду виробництва.

Основним позитивним результатом цієї політики стало значне зниження темпів інфляції. Якщо у 1994 році індекс цін споживчого ринку становив 501 %, то в 1995-му - 282 %, а в першому півріччі 1996-го - 124,9 %, при цьому в червні і липні 1996 року — лише 100,1 %.

Після уніфікації валютного курсу в IV кварталі 1994 року почався процес його поступової стабілізації, а починаючи з березня 1996-го курс українського карбованця до долара США та інших іноземних валют постійно підвищувався і напередодні реформи стабілізувався на рівні 176 тис. крб. за 1 долар США.

За січень — серпень 1996 року було досягнуто значне уповільнення темпів зниження промислового виробництва до 3,7 % проти 14,1 % за відповідний період 1995 року. При цьому темп зниження обсягів валового внутрішнього продукту за цей період також знизився з 12,4 % До 9,5 %.

Таким чином, за всіма основними показниками було досягнуто позитивних результатів, що створювало належні умови для запровадження І гривні й утримання в подальшому її стабільності.

Поліпшення макроекономічної ситуації напередодні проведення грошової 'реформи було досягнуто за рахунок активного запровадження ринкових елементів регулювання економіки. Серед них — перехід на покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, що сприяло зниженню тиску на емісію грошей, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, яка забезпечила поліпшення платіжного балансу, а також підтримання позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок за депозитами і кредитами комерційних банків, що створило основу для залучення і зберігання грошей у банках.

Підготовча робота з проведення в Україні грошової реформи була розпочата ще 1995 року і включала розроблення Концепції проведення грошової реформи, законодавчих, нормативно-правових актів та інструктивних матеріалів, організаційно-технічних заходів.

Для забезпечення організації і координації цієї роботи Указом Президента України була створена Державна комісія з проведення в Україні грошової реформи і відповідна робоча група.

Концепція проведення грошової реформи, базуючись на аналізі макроекономічної ситуації в Україні, визначала основні завдання, характер, механізми, загальні підходи до процедури та етапи проведення грошової реформи.

Основні завдання грошової реформи (1996 р.) відповідно до Концепції полягали в:

•заміні тимчасової грошової одиниці — українського карбованця (у готівковому обігу — купоно-карбованця) на повноцінну національну валюту —гривню;

•зміні масштабу цін;

•створенні стабільної грошової системи.

Незважаючи на те, що український карбованець у процесі функціонування поступово набув усіх ознак грошової одиниці, його тимчасовий статус негативно впливав на підвищення довіри населення до національної валюти та підтримання економічної стабільності в Україні, яка встановилася після зупинення інфляційних процесів. Тому введення повноцінної національної валюти — гривні мало важливе значення для закріплення подальшої макроекономічної стабільності.

Здійснення грошової реформи передбачало також продовження курсу держави на забезпечення фінансової стабільності, прискорення розрахунків, залучення до банківської системи надлишкової готівки, що перебувала в обігу, забезпечення стабільності курсу національної валюти до іноземних валют.

Грошова реформа в Україні мала прозорий і безконфіскаційний характер. При виборі типу грошової реформи виходили з необхідності забезпечення таких завдань:

•повна довіра населення до нової національної валюти;

•утримання стабільності на грошовому, споживчому і валютному ринках України, недопущення інфляційного сплеску, що міг негативно вплинути на життєвий рівень населення;

•запобігання спекулятивним операціям при обміні карбованців на гривні;

•недопущення посилення психологічної і соціальної напруги в суспільстві.

Успішне виконання цих завдань забезпечував тільки безконфіскаційний тип реформи, який передбачав здійснення обміну карбованців на гривні без обмежень. Це було повністю підтверджено самим ходом реформи.

Були проаналізовані також основні негативні наслідки, які могла мати грошова реформа в разі запровадження конфіскацій заощаджень населення і коштів підприємств, установ і організацій. Серед них:

•виштовхування карбованця в тіньову сферу, розвиток спекулятивних операцій;

•порушення пропорцій на макроекономічному рівні і стабільності на споживчому і валютному ринках.

Слід врахувати, що на початку грошової реформи в обігу було 366 трлн. карбованців, а товарних запасів тільки на суму 157 трлн. крб. Резерви іноземної валюти були недостатніми для того, щоб підтримати в цих умовах стабільний курс національної валюти до іноземних валют. Це означає, що в разі введення обмежень на обмін карбованців на гривні почалося б масове скуповування товарів, особливо тих, які легко реалізувати або можливо зберігати, а також скуповування іноземної валюти, що створило б тиск на валютний курс. Зважаючи на стихійний стрімкий процес, який охоплює короткий період часу, він неминуче зірвав би досягнуту напередодні реформи економічну стабільність і призвів би до суттєвого інфляційного сплеску та зриву валютного курсу.

Негативні наслідки обмеження обміну карбованців на гривні проявляються також у відмові підприємств приймати карбованці при платежах за товари і послуги, формуванні різних цін на однакові товари і послуги залежно від валюти платежу, появі комерційних структур, які скуповують карбованці за півціни й отримують прибутки від такої діяльності.

Економічні негаразди доповнює велика психологічна і соціальна напруга в суспільстві, яка знаходить вираження у створенні великих черг, особливо в перші дні обміну (оскільки люди бояться, що їм не обміняють гроші), ускладненні роботи пунктів обміну, місцевих комісій, негативному ставленні до уряду та владних структур.

Підсумовуючи зазначене, можна констатувати, що вперше в історії України була проведена цивілізована безконфіскаційна грошова реформа, яка забезпечила недоторканість грошових заощаджень населення і зберегла економічну і соціальну стабільність.

Від типу грошової реформи залежить термін її проведення. Якщо встановлюються обмеження щодо обміну грошей, то термін повинен бути максимально короткий, наскільки дозволяють технічні можливості. Головна мета — не дати можливості в часі обміняти надлишкові гроші.

При обміні грошей без обмежень строк може бути досить тривалим —від місяця до року і більше. У технічному плані в умовах України мінімальним строком обміну були 15 днів, які Державною комісією з проведення в Україні грошової реформи визначені як найбільш прийнятний варіант. Проте в подальшому обмін карбованців на гривні для громадян було продовжено і він тривав 2,5 року після грошової реформи.

Враховуючи значні інфляційні процеси, що відбулися в Україні за період 1992 — 1994 років, введення нової національної валюти — гривні вимагало проведення зміни масштабу цін з урахуванням визначеного рівня деномінації українського карбованця. Відповідні розрахунки й обгрунтування були проведені і враховували такі економічні та соціальні аспекти:

•рівень інфляції в Україні;

•рівень цін на основні споживчі товари;

•рівень середньої та мінімальної заробітної плати і пенсій;

•курс національної валюти до іноземних валют;

•прийнятний номінальний ряд банкнот і розмінних монет гривні;

•фактична купюрна структура купоно-карбованців;

•рівень цін на метал, який використовується в розмінних монетах порівняно з їх номінальною вартістю.

У результаті був прийнятий рівень деномінації українського карбованця —100000 крб. за 1 гривню, який став єдиним загальноприйнятим для перерахування цін, переоцінки матеріальних і грошових коштів, обміну готівки.

Важливим питанням, яке мало вирішальне практичне значення для забезпечення організованості проведення грошової реформи, була організація обміну карбованців на гривні.

Розглядалися три варіанти проведення обміну грошей населенням: перший — виключно через установи банків (досвід західних країн), другий —створення комісій при підприємствах, установах і організаціях (досвід реформ у СРСР), третій — поєднання першого і другого варіантів.

Враховуючи необхідність проведення обміну грошей в обмежений термін та з метою запобігання паніці і посиленню соціальної напруги було обрано більш гнучкий третій варіант, який передбачав можливість вибору населенням проведення обміну грошей на підприємствах, в установах і організаціях через спеціально створені комісії або безпосередньо через пункти обміну в установах банків. Це дозволяло також підвищити оперативність обслуговування населення і збільшити середньоденні потоки грошей.

Невід'ємною частиною підготовки до грошової реформи в Україні було виготовлення нової національної валюти — гривні. У зв'язку з браком власної матеріально-технічної бази виробництва банкнот і монет було вирішено замовити їх виготовлення за кордоном. У жовтні 1991 року перше замовлення на виготовлення банкнот номіналами 1, 2, 5, 10 і 20 гривень було розміщено на канадській фірмі «Canadian Bank Note Company Limited», а пізніше на фірмі «Thomas De La Rue Company Limited» (Великобританія) були замовлені банкноти номінальною вартістю 50, 100 та 200 гривень.

Розмінні монети було вирішено карбувати на Луганському верстатобудівному заводі і частково — на Монетному дворі Італії. Усі банкноти, виготовлені за кордоном, і розмінна монета установами Національного банку України були перераховані, перевірені на якість й упаковані відповідно до нормативних вимог в Україні.

Цю величезну за обсягом роботу було завершено 1995 року.

Робота з підготовки до проведення грошової реформи, яка проводилася Державною комісією з проведення в Україні грошової реформи, включала низку заходів технічного, методичного та організаційного характеру. Основним виконавцем комплексу цих робіт був Національний банк України.

Після розгляду і затвердження Концепції проведення грошової реформи в Україні була розпочата робота з розробки відповідних законодавчих і нормативних актів та інструктивних документів. Вони включали пакет з більш ніж 20 документів, серед них найважливіші — Указ Президента «Про грошову реформу в Україні», рішення Державної комісії з проведення грошової реформи «Про заходи щодо підготовки до проведення грошової реформи», інструкція « Про порядок обміну українських карбованців на гривні в пунктах обміну та на підприємствах, в установах і організаціях» та деякі інші. Ці документи визначали порядок проведення грошової реформи, механізм запровадження гривні і вилучення з обігу карбованців, проведення процедури обміну грошей, перерахування балансів банків, статей активів і пасивів 'балансів підприємств і організацій усіх форм власності та цінних паперів у гривні і відповідної переоцінки вкладів населення з урахуванням рівня деномінації, забезпечення установ банків необхідною кількістю банкнот і монет для оперативного проведення обміну грошей.

Відповідно до рішень Державної комісії з проведення грошової реформи для організації та координації роботи з питань підготовки і проведення грошової реформи в регіонах: при уряді Автономної Республіки Крим, обласних, Київській і Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністраціях та міських радах були створені відповідні комісії.

Вони розробляли організаційні заходи щодо підготовки до грошової реформи, які включали надання допомоги установам банків у створенні мережі пунктів обміну, їх обладнанні і технічному забезпеченні, створення комісій на підприємствах, організацію інформаційної бази та забезпечення зв'язків із засобами масової інформації. Відповідні комісії забезпечували контроль за дотриманням встановленого порядку обміну карбованців на гривні в пунктах обміну і комісіях на підприємствах, за правильністю перерахування цін, тарифів, заробітної плати, за виконанням інших вимог законодавчих і нормативних актів, а також повинні були вирішувати серйозні питання щодо обміну карбованців на гривні.

Для проведення обміну населенню карбованців на гривні було створено понад 10 тисяч обмінних пунктів комерційних банків, з них 1,8 тисячі — у багатолюдних місцях, на залізничних станціях і аеропортах, 92 тисячі комісій з обміну на підприємствах, в установах і організаціях та 14 тисяч пунктів на підприємствах зв'язку для обслуговування пенсіонерів.

Пункти обміну карбованців на гривні створювалися уповноваженими комерційними банками, до яких насамперед належали банки «Аваль», «Україна», «Промінвестбанк», Укрсоцбанк, Ощадний банк, Укрексімбанк та інші, які мали належним чином обладнані сховища, а також широку мережу установ і філій. Комерційними банками проводилася відповідна робота щодо забезпечення пунктів обміну необхідними кваліфікованими кадрами, технічними засобами, а місцеві органи влади вирішували питання забезпечення їх надійної охорони, збереження і перевезення цінностей, при необхідності забезпечували додатковими приміщеннями.

Усі установи банків, підприємства зв'язку, що проводили обмін карбованців на гривні, необхідно було оперативно забезпечити достатньою кількістю готівки. Ця проблема була вирішена шляхом створення на тимчасовій основі в базових комерційних банках резервних фондів Національного банку України і введення системи авансування.

У разі необхідності за розпорядженням Національного банку з базового комерційного банку могли одержати підкріплення гривнею і монетою інші банки. При відсутності коштів на коррахунках будь-який комерційний банк міг отримати в регіональному управлінні Національного банку України аванс гривневої готівки для здійснення обміну населенню українських карбованців на гривні з укладенням відповідного договору. При цьому використання авансів на інші цілі, включаючи поточні виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інші платежі, категорично заборонялося. Аванси на обмінні операції видавалися комерційним банкам спочатку на строк до двох днів, а пізніше в ході грошової реформи він був продовжений до п'яти днів з обов'язковим їх погашенням або поверненням невикористаної гривні.

Регіональні управління НБУ постійно контролювали цільове використання наданих авансів. У разі встановлення нецільового використання або неправильного отримання авансу з таких комерційних банків у безспірному порядку стягувався штраф.

З метою накопичення та аналізу інформації про стан вилучення з обігу українських карбованців та їх обміну на гривні на період проведення грошової реформи в Україні Національний банк України постановою Правління від 22 серпня 1996 року (№ 219) запровадив Порядок складання і подання оперативної статистичної та бухгалтерської звітності про хід проведення грошової реформи і обміну карбованців на гривні. Було встановлено щоденне подання статистичної звітності про касові обороти банків та про стан обміну карбованців на гривні, а також одноразово — про переоцінку заощаджень громадян та інші операції.

Аналогічний порядок видачі авансів установами комерційних банків був передбачений для підприємств зв'язку з метою забезпечення безперебійного проведення обмінних операцій.

Важливою складовою організації проведення грошової реформи в Україні було інформаційне забезпечення. Воно включало проведення роз'яснювальної роботи серед населення через засоби масової інформації, оперативний зв'язок регіонів з центром, установ банків між собою та передачу необхідної інформації, а також збір та узагальнення статистичної звітності й аналітичної інформації про хід грошової реформи, що в комплексі мало велике значення для забезпечення організованості і порядку.

У зв'язку з цим необхідно підкреслити, що вперше в Україні населення було завчасно повідомлено про час і порядок проведення грошової реформи. Указ Президента «Про грошову реформу в Україні» був підписаний 25 серпня 1996 року й оприлюднений у засобах масової інформації наступного дня, тобто за тиждень до початку реформи. У той же період були опубліковані перші рішення Державної комісії з проведення в Україні грошової реформи, а також нормативні документи Національного банку України. На цілодобовий режим роботи було переведено електронну пошту Національного банку України, яка забезпечувала безперебійний зв'язок з комерційними банками і регіональними управліннями НБУ.

Грошова реформа проводилася з 2 по 16 вересня 1996 року, результатом якої стало запровадження повноцінної національної валюти України — гривні.

Із 2 вересня 1996 року Національний банк України припинив емісію українських карбованців і випустив в обіг банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінні монети номінальною вартістю 1,2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Випуск в обіг нової національної валюти здійснювався шляхом проведення обміну населенню українських карбованців на гривні, а також виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, допомог, інших грошових виплат населенню виключно в гривнях.

Напередодні грошової реформи були перераховані в гривні за встановленим курсом — 100000 карбованців за 1 гривню, без обмежень і конфіскацій — ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії та інші грошові виплати населенню, кошти юридичних осіб та інших суб'єктів господарювання (резидентів і нерезидентів), що зберігались на рахунках у банках і в цінних паперах, усі види заощаджень населення на рахунках у банках, страхових полісах і цінних паперах, а також активи і пасиви балансів підприємств, установ, організацій, установ банків, укладені угоди тощо.

З першого дня реформи безготівкові розрахунки (включаючи перекази), бухгалтерський облік усіх операцій та складання звітності повинні були проводитись лише в гривнях.

Із 2 по 16 вересня 1996 року в готівковому обігу паралельно функціонують як гривні, так і карбованці при поступовому вилученні останніх. Суб'єкти господарювання всіх форм власності відповідно до рішення Державної комісії з проведення в Україні грошової реформи від 26 серпня 1996 року № 2/96 «Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 25 серпня 1996 року», № 762 «Про грошову реформу» зобов'язані були приймати до оплати проданих товарів та наданих послуг як українські карбованці (з урахуванням курсу обігу), так і гривні, а здачу, як правило, видавати в гривнях і копійках та забезпечити щоденну здачу виторгу в банки.

У результаті населення мало можливість вільно розпоряджатися наявними карбованцями, купуючи товари і сплачуючи різні послуги, розміщуючи їх на вклади в банках і здійснюючи обмін карбованців на гривні. Після 16 вересня приймання карбованців у всі види платежів було припинено і продовжувався лише обмін їх на гривні. З цього моменту гривня стала єдиним законним засобом платежу на території України.

У період грошової реформи обмін карбованців на гривні проводився:

•робітникам, службовцям, студентам — через каси підприємств, установ, організацій спеціально створеними комісіями;

•пенсіонерам — відповідними комісіями у відділеннях зв'язку, установах банків або за місцем виплати пенсій;

•відпочиваючим у санаторіях і будинках відпочинку, хворим, пристарілим — комісіями відповідних установ;

•іншим категоріям населення, а також громадянам, які не проводять обмін карбованців на гривні через комісії підприємств, установ і організацій, включаючи підприємства зв'язку — пунктами обміну уповноважених комерційних банків.

Таким чином, населення могло самостійно обирати місце проведення обміну карбованців на гривні.

Станом на 2 вересня 1996 року емісія карбованців становила 338,1 трлн. крб., з них 319 трлн. крб. перебували в обігу і 19,1 трлн. крб. — у касах банків. За період реформи з 2 на 16 вересня на погашення цієї емісії банківською системою було вилучено в резервні фонди Національного банку 327,9 трлн. крб. (97 відсотків емітованих до реформи готівки), у тому числі з обігу 309,5 трлн. крб. і з кас банків — 18,4 трлн. крб. У результаті після завершення грошової реформи залишилось невилученими 10,2 трлн. крб.

Із загальної суми вилучених з обігу карбованців у період проведення грошової реформи 199,2 трлн. крб., або понад 64 відсотки, обміняно населенню пунктами обміну банків, підприємствами зв'язку та комісіями підприємств, 69,7 трлн. крб. (22,5 %) — надійшло через купівлю товарів та оплату послуг; 3 трлн. крб. — внесено населенням на вклади в установах банків, 3,2 трлн. крб. — здано в банки заактованих залишків кас підприємств і 3,1 трлн. крб. надійшло від підприємств зв'язку. Решту надходжень карбованців становили інші надходження і платежі.

За період з 2 по 16 вересня 1996 року обмін здійснили 11,3 млн. чоловік, або 28 відсотків загальної чисельності працюючого населення та пенсіонерів. При цьому в розрахунку на одного чоловіка середня сума обміну карбованців на гривні становила за весь період реформи 17,6 млн. крб. У перші дні реформи цей показник був значно вищим і становив 25 — 27 млн. крб. У результаті за перші п'ять днів реформи було вилучено 55,5 % карбованцевої готівки.

Основні обсяги обміну населенню карбованців на гривні (74 відсотки) проходили через пункти обміну установ банків, з них найбільше через установи Ощадного банку — 36 відсотків, банку «Україна» — 19, банку «Аваль», включаючи підприємства зв'язку, — 14, Промінвестбанку — 13 відсотків.

Після завершення проведення грошової реформи обмін громадянами карбованців на гривні був продовжений на період із 17 вересня по 15 жовтня 1996 року через каси комерційних банків за рішеннями місцевих держадміністрацій. Враховуючи численні звернення громадян, які з поважних причин не змогли вчасно здійснити обмін карбованців на гривні, його знову було продовжено з 15 жовтня 1996 року до 28 лютого 1997 року через регіональні управління Національного банку України, а з 1 березня 1997 року Національний банк України, користуючись наданим йому правом, ще неодноразово продовжував обмін карбованців на гривні. За період з 19 вересня 1996 року по 15 травня 1999-го додатково було обміняно громадянам на гривні 4,3 трлн. крб.

Таким чином, станом на 1 квітня 1999 року загальна сума вилучених карбованців становила 331,6 трлн. крб., у тому числі з обігу — 312,5 трлн. крб. При цьому залишились невилученими з обігу 6,5 трлн. крб., або 1,9 відсотка емісії карбованців, що рахувалася за балансом напередодні грошової реформи.

У процесі проведення грошової реформи були виконані всі завдання, які були поставлені перед нею, а прогнози щодо наслідків і результатів реформи повністю виправдалися. Запровадження повноцінної національної валюти — гривні укріпило довіру населення до грошової системи України і стало важливим фактором продовження економічних реформ.

Найскладнішою проблемою було утримати стабільність на грошовому, споживчому і валютному ринках. У процесі реформи її вирішено на високому рівні зі значним позитивним результатом. Темпи інфляції в період і після реформи не тільки не зросли, а стабільно знижувалися з 5,7 відсотка в серпні (напередодні реформи) до 0,8 відсотка в грудні 1996 року. На рівні одного відсотка в місяць темпи інфляції збереглися і наступного року, а в цілому за 1997-й рівень інфляції досяг 140 % проти 282 % у 1996-му.

Одним із позитивних результатів грошової реформи стала стабілізація курсу гривні до іноземних валют. У період реформи та перші 20 днів після неї курс гривні до долара США зберігався на одному рівні — 176 гривень за 100 доларів США, що відповідало курсу, який склався у карбованцях напередодні грошової реформи. До кінця 1996 року реальний курс гривні до долара США зростав.

У результаті проведення грошової реформи вдалося забезпечити поліпшення стану фінансово-грошової системи. Після реформи відмічається зниження темпів зростання готівки в обігу, а в період серпня — жовтня обсяги готівки навіть знизилися на 150 млн. грн., її питома вага в загальній грошовій масі знизилася із 45 % на 1 серпня 1996 року до 43 % на 1 січня 1997-го. За той період прискореними темпами зростають вклади і депозити населення в комерційних банках. За період з 1 серпня по 1 листопада обсяги вкладів збільшилися на 101 млн. грн. (15 %) і досягли 785 млн. грн. Реформа сприяла також більш активному надходженню платежів від населення за комунальні та інші послуги, збільшенню обсягів реалізації товарів. Тільки за 12 днів реформи в банки надійшло в цілому торговельного виторгу на суму 761 млн. грн., або на 21,5 % більше, ніж за відповідний період серпня.

Підсумовуючи результати грошової реформи, можна відзначити широкомасштабність цього заходу, який включав повну заміну в готівковому обігу за короткий період часу (два тижні) грошових знаків, зміну масштабу цін і переведення всієї грошової системи, включаючи безготівкові розрахунки, на нову грошову одиницю — гривню. Відкритий безконфіскаційний характер грошової реформи свідчить про її демократичність і цивілізованість.

10.3. Загальна характеристика української національної валюти

Банкноти гривні зразка 1992 року номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20 гривень виготовлені на спеціальному білому папері, що не флуоресціює в ультрафіолетових променях, із світлим водяним знаком, розташованим по всій банкноті у вигляді «тризуба». Банкноти номінальною вартістю 1 гривня (зразків 1994 і 1995 років), 2, 5, 10, 20 гривень (випуску 1997 року) та 50 і 100 гривень мають багатотоновий фіксований водяний знак у вигляді «портрета», який повторює портрет, що надрукований на лицьовому боці банкноти і видимий при розгляді банкноти проти світла.

На лицьовому боці всіх банкнот зображені портрети видатних діячів історії та літератури України, розташовані номінали банкнот літерами та цифрами, написи «Україна», або «Україна Національний банк України». Дизайн банкнот доповнюють орнаменти, розетки, сітки, які виконано багатоколірним друком. На банкнотах номіналом 1 (1994 p.), 50 і 100 гривень розміщені нумерація і підпис Голови Національного банку України, а на банкноті 1 гривня — і рік її випуску. Портрети, написи та окремі декоративні елементи банкнот номіналом 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень виконані рельєфним друком.

На зворотному боці банкнот зображені історико-архітектурні пам'ятки України, літерами та в чотирьох кутах цифрами вказано номінал банкноти. Дизайн зворотного боку банкнот доповнюють розетки, стрічки, сітки, які виконані багатоколірним друком. На банкнотах зразка 1992 року номіналом 1, 2, 5, 10, 20 гривень проставлено рік прийняття зразка, нумерація і підпис Голови Національного банку України.

Банкнота номінальною вартістю 1 гривня (1992, 1994 і 1995 pp.)

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Володимира Великого; зворотного боку — руїни Херсонеса. Переважаючий колір банкнот зразка 1992 р. —темно-зелений, розмір — 135x70 мм, банкнот зразка 1994, 1995 pp. — зелено-коричневий, розмір — 133x66 мм.

Банкнота номінальною вартістю 2 гривні (1992, 1995 pp.)

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Ярослава Мудрого; зворотного боку — Собор Софії Київської. Переважаючий колір банкнот зразка 1992 р. — коричневий, розмір — 135x70 мм, банкнот зразка 1995 pp. — рожево-коричневий, розмір — 133x66 мм.

Банкнота номінальною вартістю 5 гривень (1992, 1994 і 1995 pp.)

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Богдана Хмельницького; зворотного боку — Церква в селі Суботові. Переважаючий колір банкнот зразка 1992 р. — темно-синій, розмір — 135x70 мм, банкнот зразка 1994, 1995 pp. — блакитно-темно-синій, розмір — 133x66 мм.

Банкнота номінальною вартістю 10 гривень (1992, 1994 pp.)

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Івана Мазепи; зворотного боку — Печерська лавра. Переважаючий колір банкнот зразка 1992 р. — фіолетовий, розмір — 135x70 мм, банкнот зразка 1995 pp. — темно-синьо-червоний, розмір — 133x66 мм. Банкнота номінальною вартістю 20 гривень (1992, 1995 pp.) Основні малюнки: лицьового боку — портрет Івана Франка; зворотного боку — Львівський оперний театр. Переважаючий колір банкнот зразка 1992 р. — сіро-коричневий, розмір — 135x70 мм, банкнот зразка 1995 pp. — коричнево-зелений, розмір — 133x66 мм.

Банкнота номінальною вартістю 50 гривень

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Михайла Грушевського; зворотного боку — Будинок Верховної Ради України. Переважаючий колір банкнот — фіолетовий, розмір — 133x66 мм.

Банкнота номінальною вартістю 100 гривень

Основні малюнки: лицьового боку — портрет Тараса Шевченка; зворотного боку —Собор Святої Софії. Переважаючий колір банкнот — зелений, розмір — 133x66 мм.

Основні захисні елементи в банкнотах гривні розміщуються залежно від номінальної вартості і років випуску. Так, банкноти зразка 1992 р. номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20 гривень мають загальний водяний знак на папері у вигляді світлих ліній Тризуба, який повторюється по всій площині паперу і видимий при розгляді банкноти проти світла, а також видимі захисні волокна синього і жовтуватого кольорів, хаотично розміщені в товщі і на поверхні паперу з двох боків банкноти. Захисні елементи цих банкнот включають, крім того, флуоресцентний номер, надрукований методом високого друку чорною фарбою горизонтально, серію і номер банкноти, які в ультрафіолетових променях флуоресціюють зеленим світлом та флуоресцентний друк на зворотному боці банкнот (крім банкноти номіналом 10 гривень), кодоване зображення Тризуба (крім номіналу 1 гривня), яке видиме при розгляді банкноти проти світла на рівні очей при повороті на 45 градусів.

Банкноти номіналами 1 гривня (1994 і 1995 pp.), 2 (1995 p.), 5 (1994 і 1997 pp.), 10 (1994 p.), 20 (1995 p.), 50 і 100 гривень мають такі особливості захисту. Важливим елементом захисту в цих банкнотах виступає фіксований водяний знак, який розміщений на білому полі банкнот у вигляді портрета, що повторює портрет, надрукований на лицьовому боці банкнот і видимий при розгляді банкнот проти світла.

У банкнотах відповідних номіналів представлений захист у вигляді захисної стрічки: в банкнотах номіналами 1 (1994 і 1995 pp.), 2 (1995 p.), 5 (1994 і 1997 pp.), 10 (1994 p.) гривень — темна смуга або полімерна стрічка, видима проти світла та має напис «Україна», що повторюється, який можна прочитати за допомогою збільшувального скла; у банкнотах номіналами 1 (1995 p.), 2 (1995 р.) гривні — полімерна стрічка з написом «1 гривня» і «2 гривні»; у банкнотах номіналом 20 гривень — металізована стрічка (віконна), яка періодично (6 разів) виходить на поверхню паперу з лицьового боку банкноти і має вигляд блискучого пунктиру, а при розгляданні банкноти проти світла — безперервна темна смуга, що перетинає банкноту поперек.

У цій групі банкнот використані: суміщений малюнок (орнамент з лівого боку банкноти), усі елементи якого на лицьовому і зворотному боках збігаються і доповнюють один одного; знак для сліпих — рельєфний елемент, розміщений у лівому нижньому куті лицьового боку банкнот, який відчувається на дотик і визначає номінал банкноти, кодоване зображення — приховане цифрове зображення номіналу, яке видиме при розгляданні банкноти проти світла на рівні очей під кутом 45 градусів.

Разом з тим, усі банкноти, що є в обігу, мають також загальні для всіх елементи захисту, такі, як райдужний друк, антисканерна сітка, рельєфні елементи (крім банкнот номіналом 1 гривня 1992 p.), захисні волокна, флуоресцентний друк і номер (крім банкнот випуску 1997 p.), прихований номінал (крім банкнот номіналом 1 гривня 1994 p.), мікротекст у вигляді напису безперервно повторюваного слова «Україна» (усі номінали) та абревіатури «НБУ» (для банкнот випуску 1997 р. і номіналами 50 і 100 гривень).

На банкнотах номіналами 1 гривня (1994 p.), 50 і 100 гривень є магнітний номер, серія та номер цих банкнот мають магнітні властивості.

10.4. Випуск пам'ятних і ювілейних монет

Монети — унікальне явище в історії людської цивілізації. Вони є джерелом інформації про політику, економіку і культуру давно минулих епох та сучасності.

Монета втілює в собі кілька призначень. По-перше, вона є національною валютою, тобто виразом державності і носієм товарно-грошових відносин. По-друге, монета є носієм матеріальних благ, утіленням багатства. По-третє, монета є засобом інформації про історію і сучасність держави.

Перші монети з'явилися на українській землі — Київській Русі ще в X—XI ст. Це були златники і срібляники з гербом тризубом. У ті ж часи в грошовому обігу Русі — України з'явилися незвичайні за формою і вагою срібні злитки-гривні, назва яких походить від прикраси, яку носили на шиї (на «загривку») та служили водночас і грошима, і нагородою. Через сім століть проголошена Українська Народна Республіка запровадила 1 березня 1918 року грошову одиницю — гривню, яка перебувала в обігу два роки. І от після розпаду Радянського Союзу Україна, здобувши державну незалежність, у вересні 1996 року провела грошову реформу і ввела в грошовий обіг гривню, відродивши стародавню назву національної грошової одиниці.

У більшості країн світу на державному рівні розробляються та реалізуються програми випуску пам'ятних і ювілейних монет. Україна також уже чотири роки розробляє і затверджує такі програми, включаючи до них найбільш видатні події в історії України, а також у сучасному її житті. Тематика монет є необмеженою і включає історію, архітектурні пам'ятки, видатні особистості, знаменні дати, культуру, літературу, спорт, флору і фауну, релігію тощо. При цьому слід враховувати, що тема монети має бути цікавою для значного кола колекціонерів — вітчизняних та іноземних. При визначенні оптимальних обсягів виробництва, напрямів реалізації пам'ятних і ювілейних монет першочерговим завданням є ґрунтовне вивчення та аналіз ринку нумізматичної продукції. Важливою передумовою цього є збирання і накопичення інформації щодо того, який ідейно-тематичний спектр монет найбільше цікавить потенційних покупців. Це істотно впливає на формування монетної політики Національного банку України. Одним із основних принципів монетної політики є популяризація ідеї створення монети, що впливає на формування попиту на неї.

Монетна політика — це не тільки практичне здійснення державою низки заходів, пов'язаних із виробництвом, емісією монет, урегулюванням питань щодо грошового ринку і грошової системи, а й надзвичайно важлива сфера публічних стосунків центрального банку із громадськістю.

При формуванні ідейно-тематичного спектра українських монет було визначено кілька базових позицій, які склали його основу: князівський та гетьманський періоди історії, її видатні постаті, флора і фауна, спорт. Якщо перші три позиції мають репрезентувати національну специфіку, то останні є традиційними для світового монетного виробництва і тут головне — оригінальність утілення ідеї.

На початку 1997 року Національний банк України прийняв довгострокову програму випуску пам'ятних і ювілейних монет України, присвячених становленню та розвитку української державності. Ця програма в монетах висвітлює більш як тисячолітню історію України, зародження і розвиток української державницької ідеї, багатовікову героїчну і трагічну боротьбу українського народу за створення власної незалежної держави.

Програма передбачає випустити протягом 1997 — 2005 років кілька великих серій пам'ятних і ювілейних монет.

Починаючи з 1996 року, Національний банк України почав випуск пам'ятних і ювілейних монет за тематичними серіями. За цей період започатковано сім серій монет. Серед них серії: «Княжа Україна», «Відродження української державності», «Герої козацької доби», «Духовні скарби України», «Флора і фауна», «Спорт», «Видатні діячі України». Насамперед у серії «Княжа Україна» планується випустити сім монет, присвячених князівському періоду Київської Русі. З них уже випущено в обіг три пам'ятних монети — «Кий», «Данило Галицький», «Аскольд». Серію «Герої козацької доби», яка відображає славну історію української нації і постаті її героїв- захисників, славних гетьманів України, представляють монети «Козак Мамай», «Северин Наливайко», «Визвольна війна середини XVII століття», «Дмитро Вишневецький», «Петро Дорошенко». До серії «Духовні скарби України» увійшли срібні монети «Десятинна церква», «Спаський собор у Чернігові» та золоті — «Київський псалтир», «Енеїда», а також монети «Успенський собор Києво-Печерської лаври» та «Михайлівський Золотоверхий собор».

Перша ювілейна монета України була випущена в обіг Національним банком України 7 травня 1995 року і присвячена 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Вона виготовлена з мельхіору тиражем 250000 штук і має в діаметрі 33 мм, номінальна вартість її була 200000 карбованців.

Пізніше, у серпні 1995 року, до цієї події були випущені в обіг ще чотири мельхіорові монети, присвячені містам-героям Києву, Одесі, Севастополю і Керчі, тиражами, відповідно, 100000, 75000 і 50000 штук.

До 400-ліття від дня народження видатного державного, політичного і військового діяча XVII ст., гетьмана України Богдана Хмельницького в серпні 1995 року в обіг було випущено мельхіорову ювілейну монету тиражем 250000 штук, а в червні 1996 року — таку ж срібну монету тиражем 10000 штук. Номінальна вартість цих монет була, відповідно, 200000 крб. і один мільйон карбованців.

1996 року Національним банком України було випущено в обіг 11 найменувань пам'ятних монет.

Серед них — мельхіорова монета, присвячена видатній українській поетесі, громадській діячці другої половини XIX — початку XX ст. Лесі Українці. Монету було випущено у березні 1996 року тиражем 100000 штук і номінальною вартістю 200000 крб.

Аналогічну монету «Леся Українка» зі срібла 925-ї проби тиражем 10000 штук вагою в чистоті 15,55 грама і номінальною вартістю 1 млн. крб. випущено в квітні 1996 року.

7 березня 1996 року Національним банком України випущені в обіг монети, присвячені 50-річчю Організації Об'єднаних Націй — мельхіорова тиражем 100000 штук номінальною вартістю 200000 крб. і срібна 925-ї проби вагою в чистоті 31,1 грама тиражем 10000 штук і номінальною вартістю 2 млн. крб:

До 10-річчя чорнобильської катастрофи 1996 року випущені срібна (номіналом 2 млн. крб.) і мельхіорова (номіналом 200000 крб.) монети тиражем, відповідно, 10000 і 250000 штук.

У червні 1996 року в обіг була випущена срібна монета, присвячена видатному українському філософу і просвітителю XVIII ст. Григорію Сковороді. Вона мала тираж 10000 штук і номінальну вартість 1 млн. крб.

У той же період уперше випускається в обіг серія монет, присвячена спортивній тематиці. Зокрема, до відкриття літніх Олімпійських ігор в Атланті (США) випущено срібні і мельхіорові монети — «100-річчя Олімпійських ігор сучасності» і «Перша участь у літніх Олімпійських іграх», тиражами 10000 і 100000 штук кожна та номінальною вартістю 2 млн. крб і 200000 крб., відповідно.

Монети України відтворюють не лише історію нашої нації, а й становлення її державності. Такою є срібна монета «Незалежність», присвячена 5-й річниці прийняття парламентом України Акта проголошення незалежності України. Вона має 925-ту пробу срібла вагою дорогоцінного металу в чистоті 31,3 грама, діаметр 39 мм і тираж — 10000 штук.

Ця монета започаткувала серію «Відродження української державності», яку продовжили срібна та мельхіорова монети із зображенням видатного вченого і політичного діяча, першого Президента України М. Грушевського. Її тиражі, відповідно, 10000 і 75000 штук, а номінальна вартість — 1 млн. крб. і 200000 крб.

Першою ювілейною монетою з гривневим номіналом стала мельхіорова монета «Софіївка» номінальною вартістю 2 гривні і тиражем 30000 штук, присвячена 200-річчю одного з кращих дендрологічних парків України.

У листопаді 1996 року Національний банк України представляє нову серію «Духовні скарби України», яку відкриває монета «Десятинна церква», присвячена 1000-річчю спорудження першої пам'ятки храму Київської Русі. Срібна монета номіналом 20 грн. випущена тиражем 5000 шт., а мельхіорова — номіналом 2 грн. і тиражем 30000 штук.

Завершує 1996 рік срібна монета до 400-річчя від дня народження видатного церковного, культурно-освітнього і політичного діяча України першої половини XVI ст. митрополита Київського і Галицького, одного із засновників першої вищої школи в Україні і Східній Європі — КиєвоМогилянської колегії (згодом — академії) Петра Могили. Вона випущена тиражем 5000 штук номінальною вартістю 10 гривень.

1997 рік продовжив монетний випуск і започаткував нові серії монет. Того року були випущені і перші золоті монети — «Т. Г. Шевченко» і «Києво-Печерська лавра», 900-ї проби, вагою в чистоті 15,55 грама, номінальною вартістю 200 гривень і тиражем, відповідно, 10000 і 20000 штук.

До 200-річчя від дня народження видатного українського вченого в галузі космонавтики і теорії космічних польотів Юрія Кондратюка (Олександра Шарлея), який перший у світі розрахував траєкторію польоту космічного корабля із Землі на Місяць, у червні 1997 року була випущена відповідна ювілейна монета з мельхіору номіналом 2 гривні і тиражем 20000 штук.

У серії «Духовні скарби України» в червні 1997 року випущено срібну пам'ятну монету номіналом 20 гривень «Спаський собор у Чернігові», присвячену визначній пам'ятці архітектури Київської Русі, закладеній у 1033–1039 pp.

23 липня 1997 року Національний банк України випустив в обіг срібну пам'ятну монету «Козак Мамай» номіналом 20 гривень і тиражем 5000 штук, яка відкрила нову велику серію монет «Герої козацької доби», присвячену уславленим синам України XVI — XVІІІ ст.

У той же період було випущено в обіг набір з чотирьох золотих монет «Оранта» 999,9 проби. На цих монетах відкарбовано мозаїчне зображення Матері Божої в соборі Святої Софії в Києві. Монети мали, відповідно, номінали 500, 250, 125 і 50 гривень, вагу в чистоті 31,1, 15,55, 7,78 і 3,22 грама, діаметри - 32, 25, 20 і 16 мм та тиражі - 1000, 3000, 4000 і 2000 штук.

До кінця 1997 року була випущена ще одна срібна монета 925-ї проби номіналом 20 гривень і тиражем 5000 штук, яка була присвячена Київському контрактовому ярмарку — важливій щорічній події в комерційно-торговельному і суспільно-політичному житті України кінця XVIII — початку XX ст., та дві мельхіорові монети номіналом дві гривні. Серед них — монети, присвячені Соломії Крушельницькій, видатній українській співачці, та до 1-ї річниці Конституції України, яку було ухвалено 28 червня 1996 року.

У листопаді 1997 року було введено в дію в першу чергу Монетного двору Національного банку України. Відтоді карбування пам'ятних і ювілейних монет в Україні із золота, срібла та інших металів здійснюється лише на власній виробничій базі із застосуванням найсучасніших технологій.

Надзвичайно насиченим щодо випусків пам'ятних монет став 1998 рік — усього введено в обіг 23 пам'ятні монети 18 найменувань, серед них —4 золотих, 9 срібних і 10 монет із нейзильберу.

Першою монетою, відкарбованою на Монетному дворі НБУ, була пам'ятна монета із золота 900-ї проби, номінальною вартістю 100 гривень і тиражем 2000 штук, присвячена 600-річчю створення книги псалмів "Київський псалтир" (1397 р.) — видатної пам'ятки національної української культури.

До 100-річчя з дня народження видатного українського поета-лірика Володимира Сосюри Національний банк України випустив ювілейну монету з нейзильберу номіналом 2 гривні тиражем 10000 штук.

Другою монетою в серії «Герої козацької доби» стала пам'ятна монета «Северин Наливайко» зі срібла 925-ї проби номінальною вартістю 20 гривень, вагою дорогоцінного металу в чистоті 31,1 грама і тиражем 5000 штук.

1998 року великим тиражем (по 200000 штук) відкрито нову серію пам'ятних монет « Відродження української державності», до якої увійшли такі монети з нейзильберу, як «80-річчя бою під Крутами», «80 років проголошення незалежності УНР».

Відзначаючи участь українських спортсменів у XVII зимових Олімпійських іграх у Нагано (Японія), Національний банк України 1998 року випустив в обіг срібні монети 925-ї проби номінальною вартістю 10 гривень — «Лижі», «Біатлон», «Фігурне катання» тиражами по 7500 штук кожна.

У травні 1998 року у зв'язку з проведенням у Києві щорічних зборів Ради керуючих Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) випущено пам'ятну монету з нейзильберу номінальною вартістю 2 гривні тиражем 10000 штук.

До 100-річчя першого в світі степового заповідника — Асканія-Нова Національний банк України випустив в обіг срібну 925-ї проби і мельхіорову монети номінальною вартістю, відповідно, 10 і 2 гривні й тиражами 10000 і 100000 штук.

Серію «Герої козацької доби» поповнила також срібна монета, присвячена 350-річчю початку національної визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького проти іноземного поневолення, номінальною вартістю 20 гривень, вагою дорогоцінного металу 31,1 грама, 925-ї проби і тиражем 10000 штук.

У серії «Княжа Україна» 1998 року виходять в обіг одна за одною відразу дві срібні монети: «Кий», присвячена князю Кию — легендарному засновнику Києва і Київської держави у V — VI ст., та «Данило Галицький», присвячена галицько-волинському і київському князю. Ці монети мають 925-ту пробу, номінальну вартість — 10 гривень і тиражі — по 10000 штук кожна.

У вересні 1998 року Національний банк України випустив в обіг монету з нейзильберу звичайної якості, присвячену 100-річчю заснування Київського політехнічного інституту — нині Національного технічного університету України. Номінальна вартість — 2 гривні, загальний тираж — 50000 штук.

1998 року золоті монети України поповнилися ще однією монетою — «Енеїда» 900-ї проби, вагою дорогоцінного металу 15,55 г, номінальною вартістю 100 гривень і тиражем 200 штук. Ця монета присвячена поемі основоположника нової української літератури Івана Петровича Котляревського і випущена в серії «Духовні скарби України».

З відродженням національних святинь пов'язані дві монети, відкарбовані в золоті й сріблі та з нейзильберу, — «Михайлівський Золотоверхий собор» і «Успенський собор Києво-Печерської лаври». Золоті монети мають 900-ту пробу, а срібні — 925-ту, номінальна вартість їх, відповідно, становить 100 і 10 гривень, тиражі — 3000 і 10000 штук. Монети з нейзильберу мають номінал 5 гривень, діаметр 35 мм і тиражі — по 200000 штук кожна.

Останньою монетою, що завершує 1998 рік, стала монета із нейзильберу, випущена Національним банком України до 50-річчя Загальної декларації прав людини. Номінальна вартість цієї монети — 2 гривні, а тираж — 100000 штук.

Усього протягом 1995 — 1998 років Національний банк України ввів у обіг 61 пам'ятну і ювілейну монету 45 найменувань. 1999 рік особливо вирізняється випуском значної частини монет у серіях, започаткованих попередніми роками.

Продовжуючи серію «Флора і фауна України», Національний банк України 20 січня 1999 року ввів у обіг пам'ятну монету «Орел степовий» номінальною вартістю 10 гривень із срібла 925-ї проби, вагою дорогоцінного металу в чистоті 31,1 г, діаметром 38,61 мм і тиражем 5000 штук. 28 січня 1999 року випущено однойменну монету номінальною вартістю 2 гривні із нейзильберу, діаметром 31,0 мм, тиражем 50000 штук.

У серії «Відродження української державності» 18 лютого 1999 року вийшла у світ ювілейна монета, присвячена 80-річчю проголошення в Києві 22 січня 1919 року декларації про Злуку (Об'єднання) Української Народної Республіки (УНР) із Західно-Українською Народною Республікою (ЗУНР). Номінальна вартість монети — 2 гривні, метал — нейзильбер, діаметр 31,0 мм, тираж — 50000 штук.

31 березня 1999 року серію «Герої козацької доби» поповнила срібна монета 925-ї проби, на якій викарбувано портрет українського козацького отамана Дмитра Вишневецького, котрий 1556 року спорудив укріплення на дніпровському острові Мала Хортиця, поклавши початок Запорозькій Січі. Монета має номінальну вартість 10 гривень, вагу дорогоцінного металу в чистоті 31,1 г, діаметр 38,61 мм, тираж — 10000 штук.

Спортивну тематику продовжили дві монети номінальною вартістю 10 гривень — «Потрійний стрибок» і «Паралельні бруси», випущені до XXVII літніх Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї (Австралія). Монети виготовлені зі срібла 925-ї проби, діаметром 38,61 мм, вагою дорогоцінного металу в чистоті 31,1 г, тиражем по 15000 штук кожна.

До 150-річчя від дня народження видатного письменника-демократа Панаса Мирного (П. Я. Рудченка) — автора відомих літературних творів «Хіба ревуть воли, як ясла повні», «Лимерівна», «Голодна воля», «Повія», Національний банк України випустив у серії « Видатні діячі України» монету номінальною вартістю 2 гривні. Монету виготовлено з нейзильберу підвищеної якості, діаметром 31,0 мм, тиражем 50000 штук.

У червні 1999 року Національний банк України випустив в обіг ювілейну монету тиражем 20000 штук, вартістю 2 гривні із нейзильберу поліпшеної якості, присвячену 100-річчю Національної гірничої академії України в Дніпропетровську, заснованої як Катеринославське вище гірниче училище.

У той же період нумізматичний світ побачив ще одну ювілейну монету номінальною вартістю 5 гривень, випущену до 900-річчя Новгород-Сіверського удільного князівства Київської Русі, утвореного на Любецькому з'їзді давньоруських князів, а також походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців у 1115 році, що його оспівано у видатній пам'ятці давньоруської і світової літератури «Слово о полку Ігоревім». Монета виготовлена з нейзильберу, діаметром 35 мм, тиражем 50000 штук.

У серії «Княжа Україна» 30 червня 1999 року випущено в обіг срібну монету «Аскольд», на якій зображено правителя Київської держави князя Аскольда. Номінальна вартість — 10 гривень і тираж — 10000 штук.

Відповідно до програми випуску пам'ятних і ювілейних монет 1999 року планується випустити монети в традиційних серіях «Герої козацької доби», «Флора і фауна», а також випустити нові серії монет — «2000-ліття Різдва Христового», «Давні культури України» та інші монети. Цю роботу буде продовжено і наступними роками. Україна має багату історію і прекрасні перспективи створення цікавої, насиченої національної нумізматичної колекції.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Банкноти— банківські білети — грошові знаки, що випускаються в обіг центральним емісійним банком. Забезпечені всіма активами банку та масою товару, що належить державі. На сьогодні це основний вид паперових грошей.

Деномінація — зміна номінальної вартості грошових знаків з метою стабілізації валюти чи спрощення розрахунків. Девальвація відбувається шляхом обміну за встановленим співвідношенням старих грошових знаків на нові. У тому ж співвідношенні перераховують ціни на товари та послуги.

Інфляція— див. «Ключові терміни та поняття» до теми 7.

Котирування (фр. coter — визначати) — встановлення курсів іноземних валют, цінних паперів на підставі валютного паритету чи цін товарів на біржах або неорганізованих ринках.

Курс обмінний — курс, за яким одну грошову одиницю обмінюють на іншу.

Обіг грошовий безготівковий — грошовий обіг, за якого рух грошей здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах з урахуванням взаємних вимог. Рух грошей у безготівковій формі відбувається у сфері грошового обігу.

Реформа грошова — проведення деномінації грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту тощо для зміцнення грошової системи.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які завдання стояли перед Україною після проголошення державної незалежності?

2. Коли і з якою метою в грошовий обіг України було введено купони багаторазового використання?

3. Назвати особливості перебування в грошовому обігу України купоно-карбованців.

4. Дати характеристику перших купоно-карбованців зразка 1991 року.

5. Як проводилися виплати купоно-карбованців населенню України?

6. З якого часу в Україні було припинено функціонування рубля і єдиним законним засобом платежу в готівковому і безготівковому обігу став український карбованець ?

7. Назвати причини, що зумовили збільшення номіналів українських карбованців у 1992—1995 роках.

8. Описати дизайн купоно-карбованців зразка 1992—1995 pp., порівняти їх з першими купонами.

9. Скільки часу в грошовому обігу України перебували купонокарбованці і яка їх роль у становленні національної грошової системи?

10. Коли в грошовому обігу України з'явилася національна грошова одиниця — гривня?

11. Назвати передумови проведення грошової реформи в Україні.

12. Якими були основні завдання грошової реформи?

13. Довести, що грошова реформа мала відкритий і безконфіскаційний характер.

14. Яким був рівень деномінації?

15. Назвати варіанти проведення обміну грошей населенням.

16. Де виготовлялися гривні і розмінні монети?

17. Охарактеризувати нормативну базу проведення грошової реформи.

18. Проаналізувати хід проведення обміну карбованців на гривні.

19. Яким був курс гривні до долара США після проведення реформи і чим зумовлюється його зміна?

20. Назвати призначення ювілейних і пам'ятних монет.

21. Дати характеристику тематичних випусків ювілейних монет Національного банку України.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., Яковлева Л. Гроші в Україні: факти і документи. - К., 1998. — С 109 — 128.

2. Дорофеева Н., Воронова Л. Перша цивілізована грошова реформав історії України //Вісник НБУ. - 1996. —№ 5. — С 16-19.

3. Ukraine's first non-confiscatary monetary reform // Passport to the new world. — March/ april, 1997.

4. Проблеми впровадження національної валюти в країнах Центральної та Східної Європи — практичні аспекти /Збірник матеріалів міжнародної конференції. Київ, «Пуща-Озерна», 28-29 травня 1992 року. — К.: Інтелсфера, 1992.

5. Терпило В. Монета — символ держави //Українська нумізматика і боністика: науково-популярний історико-культурологічний часопис, додаток до журналу «Вісник Національного банку України». — 1999. — № 1. — С 4-17.

6. Терпило В. Українська монета на межі тисячоліть //Українська нумізматика і боністика: науково-популярний історико-культурологічний часопис, додаток до журналу «Вісник Національного банку України». — 1999. — № 2. — С 15 — 23.

7. Ющенко В. Монетна політика в контексті загальної ідеології банку // Українська нумізматика і боністика: науково-популярний історико-культурологічний часопис, додаток до журналу «Вісник Національного банку України». — 1999. — № 2. — С 4—14.

8. Ющенко В., Панченко В. Історія української гривні. — К.: Національний університет ім. Т. Шевченка, в-во «Бібліотека українця», 1999.