З історії грошей України

7.1. Грошова система українських земель під владою Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії (1918—1939)

7.1.1. Грошова система українських земель під владою Польщі

Відновлення незалежності Польщі, яка перебувала в складі Російської імперії, розпочалось восени 1918 року. Поразка Німеччини, розпад Австро-Угорської імперії та підтримка західноєвропейських країн і США прискорили процес державотворення в Польщі. 6 листопада 1918-го у Любліні виник перший незалежний уряд Польської республіки, який очолив Ю. Пілсудський. Формування Польської держави було завершене встановленням її кордонів за ухвалою Паризької мирної конференції в січні 1919 року й прийняттям конституції у березні 1921-го.

Починаючи з 1919 року, під польською окупацією опинились 125,7 тисячі квадратних кілометрів земель Східної Галичини і Західної Волині, що становило третину всієї площі тодішньої Польської держави. Відповідно до даних перепису 1932 року, на всій території проживало 8,9 млн. чоловік, у тому числі — 5,6 млн. українців. Ці масштабні надбання стали для Польщі не тільки новими джерелами сировини, дешевої робочої сили та ринками збуту, а й зумовили появу й загострення ряду зовнішніх і внутрішніх проблем, які дестабілізували ситуацію в країні.

Першу власну банкноту — 100 марок — Польща випустила 15 січня 1919 року в результаті проведених реформ.

У 1921 — 1924 роках на території українських земель у складі Польщі перебували в обігу польські марки: 1/2, 1, 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1000, 5000, 250000, 500000, 1000000, 10000000... З інфляційної банкноти найвищою була купюра в 100 млн. марок, випущена 20 листопада 1923 року.

Щоб ліквідувати фінансовий хаос і припинити інфляцію, у квітні 1924 року замість цілком знецінених польських марок в обіг вводився злотий. Це відбулось у ході реформи 1924 р. за ініціативи міністра фінансів Польщі С. Грабського. Злотий поділявся на 100 грошів. Обмін старих польських марок на злоті проводився за курсом 1 800 000 марок = 1 злотий.

Уряд Польщі, проводячи грошову реформу, не зміг забезпечити розмінної монети у потрібній кількості, тому випускав розмінні монети на паперовій основі. На розрізаних банкнотах вартістю 1 і 10 млн. марок робили наддруки — 1 і 5 грош. Випустили їх в обіг у квітні 1924 року.

Польські злоті складались з грошей: 1 злотий — 100 грошей. Гроші були таких номіналів: 1, 2, 5, 10, 20, 50. Поряд з монетами ходили паперові банкноти: 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 злотих.

Золотий курс становив: 1 дол. США — 5 злотих, але нестабільність у країні призвела до економічної кризи, в якій опинились майже всі країни Європи в 1929 — 1933 pp., і вже в 1934-му курс становив: 1 дол. США — 10 злотих.

20 злотих. Польща, 1936 р.

Польські злоті були в обігу на західноукраїнських землях до 1 листопада 1939 p.; і обмінювались, після входження Західної України до складу УРСР, на радянські рублі за курсом 1:1.

Однією з особливостей міжвоєнного періоду в Польщі стало повернення до масового карбування приватних монет, творцями яких були військові торгові кооперативи, організовані при окремих полках, батальйонах, військових клубах. За умовами та характером обігу, зазначені металеві гроші польських полків можна віднести до знаків спеціального призначення. Виготовляли їх з цинку, алюмінію, рідше з міді та латуні, починаючи з 1920 року і використовували як у військових підрозділах армії Речі Посполитої, так і на окупованих нею територіях. Металеві бони військових кооперативів (здебільшого однотипні) дають підстави припускати, що існувала центральна монетна установа (двір), яка й займалась їх виготовленням. На аверсі карбувався номер і назва військової частини, а на деяких — ще й назва населеного пункту квартирування війська. На реверсі вказувались номінали бон.

Причиною емісії цих грошей було здійснення короткочасних позик кадровим офіцерам польської армії.

У стані економічної кризи та всезростаючої інфляції в Польщі бони на металевій основі були досить надійними засобами платежу вузького спеціального призначення.

7.1.3. Грошова система українських земель під владою Румунії

Перед розпадом Австро-Угорщини 25 жовтня 1918-го у Чернівцях було створено Український крайовий комітет — як буковинська делегатура Української Національної Ради. Президентом краю було проголошено О. Поповича. Помірковані румуни на чолі з А. Ончулом погоджувались на поділ краю на українську і румунську частини, проти чого виступили румунські шовіністи на чолі з Я. Фльондором. 11 листопада 1918 року румунські війська окупували Чернівці та Північну Буковину. Нашвидку сформований з числа румунів «генеральний конгрес Буковини» 28 листопада 1918-го проголосив злуку Буковини з Румунією. На мирній конференції в Сен-Жермені 10 вересня 1919 року за Румунією було визначено Південну Буковину, а в Севрі 10 серпня 1920-го — усю Буковину.

За офіційною статистикою, 1920 року на території Румунії проживало близько 790 тис. українців, або 4,7 процента всього населення. Основними місцями їхнього проживання були Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії.

У 1919 році в Румунії відбулась грошова реформа, у результаті чого на одинадцяти грошових знаках Австрії з номіналами від 10 до 10000 леїв ставили свій напис, а потім друкували власну валюту в леях у восьми вартостях від 1 до 1000. Розмінна одиниця до лея — бані. 1 лея =100 баням.

1000 пенге. Угорщина, 1945 р.

7.2. Грошова система українських земель 1939 - 1944 років

Період, що увійшов в історію людства під назвою Друга світова війна, охоплює рівно шість років — з вересня 1939-го по вересень 1945-го. Що стосується України, то Другу світову війну можна поділити на два виразних етапи. Перший розпочався 1 вересня 1939 року, коли німці напали на Польщу, а Радянський Союз незабаром окупував її східні території. Основна риса цього етапу, який торкався лише західних українців, полягала в переході їхніх земель під окупацію нової влади, насамперед — радянської. Зі вступом радянських військ на Західній Україні проводився обмін польських злотих на радянські рублі й червінці.

Декларація А. Гітлера від 12 жовтня 1939 року утворила з частини земель переможеної Польщі Генерал-губернаторство, уряд якого видав 1 березня 1940-го вісім паперових грошових знаків із номіналами: 1, 2, 5, 10, 20, 50,100 і 500 злотих. На всіх ужито виключно польську мову. Німецький уряд, хоч завоював Польщу й проголосив її побічним краєм Рейху, не наважився зневажити польську мову, проте все ж заборонив друкувати зображення польського герба.

Другий етап почався з нападом Німеччини на СРСР 22 червня 1941 року й тривав до осені 1944-го, коли німецькі війська вигнали з України.

Одразу ж після вторгнення гітлерівська армія широко використовувала воєнні марки — білети імперських кредитних кас єдиного зразка, виплачуючи їх військовослужбовцям і купуючи на них харчі на місцевих ринках.

На захопленій території Радянського Союзу (як і в багатьох окупованих країнах Європи) німецькі власті зберегли за національною валютою — радянським рублем — силу законного платіжного засобу. Упродовж періоду окупації банківські та казначейські білети залишались в обігу і приймались як купівельний і платіжний засіб. Офіційний курс окупаційної марки був значно завищений: 10 руб. за 1 марку, тобто майже в 5 разів більший порівняно з довоєнним курсом імперської марки.

Основними провідниками окупаційної емісійної політики були імперські кредитні каси, які регулювали грошовий обіг шляхом введення в обіг валюти в окупаційних марках. Особливо багато цих марок було в обігу в Україні.

Швидка окупація великих територій України призвела до створення 17 липня за ініціативою А. Гітлера нового міністерства для окупованих східних областей на чолі з А. Розенбергом — його міністром. 20 серпня 1941-го з окупованих українських земель Гітлер утворив Райхскомісаріат України з гауляйтером Східної Пруссії Е. Кохом на чолі та з осідком у Рівному на Волині.

Галичину у серпні 1941-го було прилучено до Генерал-губернаторства з центром у Кракові, а губернатором призначено А. Вахтера.

Цей окупаційний уряд України 10 березня 1942 року в Рівному разом з Центральним Емісійним банком України випустив вісім банкнот на доброму папері з водяними знаками у валюті карбованців: 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500. Було також виготовлено 2 крб., але їх не було запущено в обіг.

Лицьова частина, виключно німецькою мовою, включала: цифрами і літерами: «Ein (Funf, Zehn, Zwanzig, Funfzig, Hundert, Zweihundert, Funfhundert) Karbowanez. Ausgegeben auf Grund der Verordung von 5. Marz 1942. Zentralnotenbank Ukraine» і нечіткий підпис та штемпель: німецький орел на свастиці, з написом довкола «Zentralnotenbank Ukraine», у правому нижньому полі червоною фарбою серійне число на номіналах 1, 5 і 10 крб., а шестицифрове на всіх вищих номіналах. Над цифрами в декораційних рамках рисунки:

знака 1 крб. — цифра 1. Розмір банкноти (48 х 93 мм) D знака 5 крб. — голова дівчини з квітами (60 х130 мм)

знака 10 крб. — голова жінки з колосками пшениці (68 х150 мм)

знака 20 крб. — голова робітника (75 х 164 мм)

знака 50 крб. — голова шахтаря (85 х 174 мм)

знака 100 крб. — голова моряка (92 х 177 мм)

5 крб. Україна, 1942 р.

знака 200 крб. — голова жінки на тлі снопів (97 х 182 мм)

знака 500 крб. — голова службовця (104 х 182 мм)

Зворотний бік був однаковий для всіх банкнот, двомовний: угорі — німецькою мовою «Zentralnotenbanlc Ukraine», у другому рядку — висота номіналу словом і «Karbowanez», а нижче зліва — «Geldfalschund wind mit Zuchthaaus bestraft». У центрі — великою цифрою номінал, а далі те саме в перекладі: «Фальшування грошових знаків карається тяжкою тюрмою», номінал (літерами) і «карбованців» та «Центральний Емісійний Банк України».

З випуском в обіг білетів у карбованцях населення до 25 липня 1942 року повинно було обміняти радянські грошові знаки в купюрах по 5 руб. і вище на карбованці. Крім цього, в Україні залишались у грошовому обігу ще й скарбничі білети переважно купюрами в 1 і 3 руб., окупаційні рейхсмарки, радянська розмінна монета, а також німецька монета — 1,5 і 10 пфенінгів.

Швидке знецінення карбованців почалось з часу наступу Червоної Армії навесні та влітку 1944 p., приблизно тоді ж відбулась масова відмова від окупаційних марок, курс яких на «чорному ринку» став стрімко падати.

До 1 січня 1944 року емісія банку України становила 1 195 млн. марок.

Попри те, що ці грошові знаки було видрукувано в Німеччині та з технічного погляду вони були дуже високоякісні, для українського населення це були гроші окупантів, чужі та ворожі.

Упродовж Другої світової війни Закарпатська Україна залишалась у складі Чехо-Словаччини, і там ходили грошові знаки цієї країни.

У Протектораті Чехії та Моравії в 1939 — 1945 pp. гітлерівські окупанти випустили нові банкноти номіналами: 1, 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1 000 і 5 000 корон.

Словаччина в часи своєї незалежності (1939 — 1944 pp.) емісувала 14 банкнот у валюті словацьких корон восьми номіналів: від 5 до 5000. Словацька корона мала 100 гелерів.

Офіційним днем завершення вигнання військ Німеччини та її союзників з території України вважається 14 жовтня 1944 року, коли відбулось урочисте зібрання в Києві, на якому українські землі було проголошено вільними від німецької окупації.

ВИСНОВКИ

Міжвоєнний етап та період Другої світової війни стали для

населення Західної України одними з найскладніших як з

політичного, так і з соціально-економічного погляду.

Хоча принцип самовизначення націй отримав після першої світової війни загальне визнання, він застосовувався не завжди, внаслідок чого не всі народи здобули державність. Це, зокрема, і західні українці.

Різні частини Західної України потрапили під контроль таких

держав, як Польща, Чехо-Словаччина, Угорщина, Румунія. Політичніта економічні процеси в кожній з цих країн мали настількизначний вплив на підневільні західноукраїнські території, щоукраїнці не мали жодної можливості отримати суверенітет і створити власне грошове господарство.

Ситуація, яка спостерігалась у грошовому обігу Закарпаття, Східної Галичини, Західної Волині та Буковини, на той час була вкрай невигідною для українців. Особливо негативний вплив мали роки німецької окупації під час Другої світової війни. Окупаційний уряд здійснював неодноразові емісії так званих «окупаційних», нічим не забезпечених грошей, випуск яких завжди призводив до знецінення національної валюти.

Через велику кількість різноманітних грошових знаків на території Західної України в той період існували сприятливі умови для фальшування грошей.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Валютний курс — вартісне співвідношення двох валют під час їх обміну; вартість грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни або у міжнародних платіжних засобах.

Воєнні гроші — це гроші, що використовуються як засіб платежу на окупованих або звільнених від військ ворожої країни територіях. Характеризуються:

•примусовим введенням у грошовий обіг в якості обов'язкових купівельних і платіжних засобів;

•встановленням твердого, переважно, завищеного курсу щодо національної місцевої валюти, що залишилась в обігу;

•випуском під фіктивне забезпечення (скарбничі векселі, облігації) державних позик з термінами погашення після закінчення і т. ін.

Воєнні грошові знаки емісувались як у місцевих грошових одиницях окупованих чи тих, що звільняються країн, так і у валюті країн-окупантів та країн-визволителів. Воєнні гроші — завжди інфляційні гроші, які піддаються швидкому знеціненню; їх емісія супроводжується примусовим вилученням значної частини заходів населення, а відповідно — і його розорення на окупованих територіях.

Девальвація — див. «Ключові поняття і терміни» у темі 4.

Інфляція— знецінення паперових грошей, що супроводжується зростанням цін на товари та послуги. Уперше цей термін використав американський економіст Дальмер для визначення грошового стану, який виник у США в зв'язку із громадянською війною (1861 — 1865). Ознаками інфляції є:

•підвищення цін на товари;

•падіння купівельної спроможності грошей;

•падіння курсу валюти країни;

•підвищення курсу іноземних валют. Інфляція викликає розладнаність грошової системи, створює фінансове напруження в країні.

Філер (угорська назва гелера) — розмінна монета Угорщини. У 1917 році 1 філер = 1/100 крони, з 1925 р. — 1/100 пенге, з 1946 р. — 1/100 форинта Угорської Народної Республіки. Філери випускали номіналами: 50, 20, 10, 5, 2, 1.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Яким було грошове господарство західноукраїнських земель у складі Польської держави?

2. Суть грошової реформи С. Грабського.

3. До якого часу гроші окупаційних держав перебували на території України і з чим це пов'язано?

4. Назвати особливості міжвоєнного періоду грошового обігу Польщі.

5. Назвати основні одиниці грошової системи:

•Чехо-Словаччини;

•Угорщини;

•Румунії.

6. Дати опис грошей, що випускались німецьким окупаційним режимом для України в 1942 році.

7. Дати визначення воєнних грошей і назвати приклади їх поширення.

8. Чому емісія «окупаційних» грошей була невдалою для фашистського уряду?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Гнатишак М. Гроші Української держави 1917 — 1920 pp. — Чікаго, 1971.

2. Кубійович В. Енциклопедія українознавства. — Львів, 1993.

3. Кучеренко Е., Мошнягин Д. Нумизматика в школе. — М., 1968.

4. Марковецька Г. Окупаційні паперові гроші Польщі, які були в обігу на території Східної Галичини (1919 — 1924 рр.) //Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку. Збірник тез доповідей. — Тернопіль, 1998. — С. 39.

5. Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 2. — К., 1992.

6. Рудик В. Окупаційні металеві бони польських військових частин у Західній Україні (1920 — 1939 pp.) як історико-економічне джерело //Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку. Збірник тез доповідей. — Тернопіль, 1998. - С 38 - 39.

7. Рябченко П. Паперові гроші на території України // Розбудова держави. - 1996. - № 3. — С 25 — 27.

8. Субтельний О. Україна. Історія. — К., 1991.

9. Сенилов Б. Военные деньги Второй мировой войны. — М., 1991.