Щастя, а де ти живеш? Горлиці, скажіте!


Щастя, а де ти живеш? Горлиці, скажіте!

Вівці у полі пасеш? Голуби, звістіте!

О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!

Ти мати і дім, появися, покажися!

Щастя, а де ти живеш? Мудрії, скажіте!

Чи в небі ти пиво п'єш? Книжники, возвістіте!

О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!

Ти мати і дім, появися, покажися.

Книжники мудрі мовчать, птицю ж не спитаєш,

Де нашу матір шукать? І чи відшукаєш?

О щастя… і т. д.

Щастя нема на землі, щастя і в небі не знайти,

Не знайти й у вуглі — в іншім треба шукати.

О щастя… і т. д.

Небо і місяць, земля й зорі всі — прощайте!

Гавань ви злобна моя — більше не чекайте!

О щастя… і т. д.

Я проминув небеса — ще як полетіти?

Був у найнижчих низах — ще що повідкрити?

О щастя… і т. д.

Швидше і швидше лечу, скаче мій олень стрімко,

Вище небес хутко мчу: крин зелениться гінко.

О щастя, світе наш ясний!

О щастя, цвіте наш красний! Ти мати і дім, я бачу і чую тебе!

Ласощ його — се гортань, очі голубині,

Всеньке — любов і Харрань, руки кришталинні.

О щастя… і т. д.

Перстом мене не торкай — так не впізнаєш,

Зовні мене не шукай — не відшукаєш.

О щастя… і т. д.

Гей! Наверни-но свій зір, бо він окриляє!

Вище стихії і гір мене підіймає.

О щастя… і т. д.

Сядемо ж, братику мій, сядем для бесіди,

Гарний глагол твій живий чистить усі біди.

О щастя, світе наш ясний!

О щастя, цвіте наш красний! Ти — мати і дім, бачу і чую я нині.

Стадо пасеш ти в кринах, з полудня в горах заснеш,

Не в Гергесенських полях — їхніх долинах — живеш.

О щастя, світе наш ясний!

О щастя, цвіте наш красний! Ти — мати і дім, бачу і чую я нині.


Загрузка...