Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»

Розпошир удаль зір свій, як і розуму коло,

Про кінець, що вже близько, згадай,

Визначай свою ціль, озирнися навколо,

Спостерігши бажань власних край, —

На яких же речах ти будинок поклав?

Коли камінь — стоятиме дім,

Як пісок же під ним — то б хоч як не стояв,

Розметнеться за вітром сухим.

Всяка плоть пісок той, як у світі сім слава,

І жадоба затоплює їх,

Полюби шлях вузький, бо загал — то кугава,

Боже серця і думань моїх!

Коли треба нараз повернути в Сіон,

То для чого пускатись у світ?

Шлях важкий пролягає в Ієрихон,

Град не кинь, де душі маєш цвіт.

Як пустився, буває, у сі ти дороги,

Доля шлях перепинить завжди,

Бо як ступлять хоч раз в теє прірвисько ноги,

Розум може не стримать біди.

Ну, а ти, який дух усе той же єси,

І не всякне число твоїх літ,

Дух розбійництва в нас переміси!

І зірви з нас трипрокляту сіть!