Осінь нам приходить, а весна пройшла…


Осінь нам приходить, а весна пройшла,

Кози діти родять, як весна прийшла.

Ледве літо запалало, а козля вже цапом стало,

Цап бородатий!

Гей, забудемо печалі! Вік утіхи дасть нам мало,

Засолоджуйсь, життя!

Хто журбу приховає хоч би і на дні,

Зразу й умирає — губить свої дні,

Гей-но, радосте, втіхо, серце спить собі тихо,

Пряме ж ти, життя!

Не красне довготою, а красне добротою,

Як та пісня, життя!

Бог мій милосердий, я його люблю,

Бо то камінь твердий, сум, прецінь терплю.

Він живий, не вмирає, бо живе з ним, палає

І душа моя.

А кого забуває, той печалі хай має,

Бо ото сирота!

Солодощів бажаєш? Вбий ти завидь усю,

Вдовольняйся, чим маєш, — і осягнеш красу.

Плюнь на гробнії прахи й на дитячії страхи,

Смерть — то спокій лише.

Жив отак у Афінах, жив отак в Палестині

Епікур — Христос.


This file was created
with BookDesigner program
bookdesigner@the-ebook.org
04.08.2010
Загрузка...