Зворотний зв’язок

II

Через вісім годин екран оживає. Замість обличчя Анто — суворе лице її батька. Він говорить:

— Притягання силових полів настільки велике, що наші кораблі не можуть відійти один від одного. Є тільки один вихід.

На екрані з’являється схема силових полів. Спалахує яскрава пляма…

— Саме в цьому місці треба зробити вибух, — продовжує батько Анто. — Передчасно ввімкнути двигуни на повну потужність. Чи витримають ваші організми таке перевантаження?

— Якщо немає іншого виходу, ми підемо на це, — відповідає капітан земного зорельота.

— А зараз ми б хотіли послухати історію Землі, — прохає батько Анто. На мить його погляд зупиняється на Іллі, і він тихо мовить:

— Це марне кохання…

…”Справжнє кохання не буває марним”, — в думках відповідає йому Ілля, не знаючи, що на цей раз безрозсудна юність виявилась мудрішою за старість.

— Розкажи про Землю, Ілля, — пропонує капітан.

Ілля підходить ближче до екрана, до самого пульта. Він повертає важіль і бачить приміщення чужого корабля і Анто. Вона дивиться на нього, і ось він уже в її зіницях…

“А ви говорили, що нам не зустрітися”, — майнула думка в Іллі, і його голос стає глухим від хвилювання.

Він розповідає історію Землі, називає сухі цифри, і на екрані спалахують формули і схеми, зображення тварин і рослин. А в зіницях Іллі — тільки Анто…