Мережане вікно
У світ, у ніч,
У спогади, у вічність,
І рама темна,
Неначе сум душі...
І музика дерев,
І сльози вкрадені
У тиші,
Що так застигла,
Неначе сум душі.
Опало листя,
Заміліла річка,
Неспокій болем
Тисне на виски,
Неначе сум душі.
Калини кетяг
До руки торкнувся,
Сльоза упала,
Чиста і пекуча, —
Утаємничена,
Неначе сум душі...
Осінь 2003