На кленовім мості

Чолом тобі, прадавній Корсунь,—

Містечко з древнім родоводом!

Стоїш собі століттями над Россю —

Частиночка історії мого народу.

Тебе велінням князя Ярослава

В часи лихі ворожої навали

Фортецею міцною збудували

І «місто-воїн» гордо нарекли.

Не раз стогнав ти у вогнях і ранах,

І слави, й мук — всього зазнав.

Вітав полки Хмельницького Богдана,

Полковника Золотаренка теж стрічав.

Ось парк старий — твоя окраса.

Величний шум столітніх сосон.

Зберіг наш парк сліди великого Тараса —

Його каштан росте ще й досі.

Текли роки, подій було немало,

Води багато у Росі спливло.

Пожарами не раз усе палало,

І горя, й сліз — всього було.

В сорок четвертому бої гриміли,

Здригалася земля од вибухів і болю.

Ворожу рать тут оточили й розгромили —

Таке не забувається ніколи.

Уклін тобі, мій добрий Корсунь, —

Бузкове місто над рікою!

Тебе зовуть перлиною Надросся —

Благословенним будь у мирі й супокої!