З давнього

Недодружила й недолюбила...

У спогадах гірких розворушила,

Розвішала на сонечку сушити

Колись сльозами все те перемите...

А потім — склала в схови цементові,

Щоб і не згадувать ніде й ніколи,

І лати ковані тоді ж наділа,

Забралом очі і лице закрила,

Все заховала, з думки віддалила...

І треба ж — знов розворушила!

Червень 2003

Загрузка...