Суспільно-політичні твори

Основні дати життя і творчості Миколи Міхновського[199]

1873, 19 (31) березня — в с. Турівці Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Згурівського району Київської області) народився Микола Іванович Міхновський.

1881-1891 — навчався в Прилуцькій чоловічій гімназії.

1891-1895 — був студентом на юридичному факультеті Київського університету.

1892 — став членом «Братства тарасівців».

1895-1899 — працював помічником адвоката в Києві, брав активну участь у громадсько-політичній роботі, зокрема у «Братстві тарасівців», студентських гуртках і Всеукраїнській безпартійній організації.

1899 — переїхав до Харкова, де зайнявся адвокатською практикою і включився в активну громадсько-політичну діяльність.

1900, 19 і 25 лютого — виступив у Полтаві і Харкові з викладенням самостійницької програми.

1900 — написав брошуру «Самостійна Україна» — програму РУП.

1900 — надрукував «Відкритий лист Революційної української партії до міністра внутрішніх справ Сіпягіна».

1901, кінець — 1902, весна — заснував Українську народну партію.

1904 — у співавторстві з В. Макаренком опублікував брошуру «Справа української інтелігенції в програмі УНП».

1905, вересень — опублікував Конституцію України — «Основний Закон Самостійної України — Спілки народу Українського».

1905, жовтень — брав участь у роботі харківського Комітету громадської безпеки, який прагнув уникнути кровопролиття в Харкові.

1905, листопад — початок грудня — разом з братами Шеметами видавав у Лубнах газету «Хлібороб».

1906 — опублікував Програму УНП.

1906, 25 березня — випустив у Харкові один номер газети «Слобожанщина».

1909 — брав участь у створенні «Третього харківського товариства взаємного кредиту».

1912 — видавав у Харкові часопис «Сніп». 1912-1913 — брав активну участь у роботі харківського «Товариства ім. Квітки-Основ’яненка».

1914, грудень — був мобілізований на фронт.

1917, початок березня — брав участь у створенні Української Центральної Ради.

1917, 6 березня — вперше виступив перед військовими Києва із закликом до створення українського війська.

1917, 19 березня — виступив на українській демонстрації в Києві.

1917, 6 травня — виступив на І Всеукраїнському військовому з’їзді.

1917, початок липня — був причетний до підготовки виступу солдатів полку ім. П. Полуботка.

1917, липень — наказом російського військового міністра, погодженим з керівництвом Центральної Ради, був висланий на Румунський фронт.

1917, листопад — повернувся з фронту і до ліквідації більшовицької влади перебував на Полтавщині.

1918, 28 квітня — зустрічався з генералом П. Скоропадським і вів переговори про майбутнє України.

1919, 21 січня — в умовах відступу військ Директорії виїхав до П. Болбо-чана у Кременчук, де здійснив невдалу спробу змінити воєнно-стратегічну ситуацію на фронті.

1919, кінець зими — весна — хвороба на тиф, арешт органами ЧК, звільнення.

1919, літо-осінь — перебував на захопленій більшовицькими, а пізніше — білогвардійськими військами території Лівобережної України.

1919, кінець — 1924, початок — перебування на Кубані.

1924, 3 травня — в ніч з 3 на 4 травня трагічна смерть у Києві.