Суспільно-політичні твори

Примітки

1

Кармазина М. Світ ідей Миколи Міхновського // Нова політика. — 1998. — № 6. — С. 43-44.

2

Шемет С. Микола Міхновський (Посмертна згадка) // Хліборобська Україна. — Відень, 1924-1925. — Кн. V.

3

Борис Р. Микола Міхновський в дореволюційний час. — Львів, 1936.

4

Коллард Ю. Спогади юнацьких днів. 1897-1906. — Торонто, 1972; Євтимович В. Військово-мілітарна акція «Оборони України» в 1904-1907 рр. // Календар «Червоної калини». — Львів, 1938; Коваленко О. На межі двох віків. — У зб.: З минулого. — Т. 2. — Варшава, 1939.

5

Андрієвський В. Микола Міхновський (Нарис суспільно-політичної біографії) // Визвольний шлях. — 1974. — № 4. — С. 588.

6

Мірчук П. Микола Міхновський. Апостол української державності. — Філадельфія, 1960. — С. 8.

7

Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань. 1917-1918. Друге видання. — Львів, 1994.

8

Книш З. Військова діяльність Миколи Міхновського. — У кн.: Книш З. Так перо пише. Вибрані статті. — Вінніпег, 1965. — С. 127-143; Книш З. Микола Міхновський і вибори до Четвертої Думи. — Там само. — С. 108-126; Книш З. Конституція України в проекті Української народної партії. — Там само. — С. 73-107.

9

Курас І. Ф., Турченко Ф. Г., Геращенко Т. С. М. І. Міхновський: постать на тлі епохи // Український історичний журнал. — 1992. — № 9, 10; Ткаченко Ю. «Батько українських націоналістів» (Микола Міхновський) // Віче. — 1995. — № 11; Го-рєловМ. Подвижники незалежної України. Історичні розвідки. — К., 1996.

10

Шемет С. Вказ. пр. — С. 13; Уривок до спогадів Г Совачевої // Самостійна Україна (Чикаго). — 1976. — № 7-8. — С. 21.

11

Державний архів Чернігівської області (Далі — ДАЧО). — Ф. 1435. — Оп. 1. — Спр. 832. — Арк. 109.

12

Там само. — Арк. 6 зв.

13

Там само. — Арк. 110.

14

Там само. — Арк. 14-15, 108.

15

Державний архів м. Києва. — Ф. 16. — Оп. 465. — Спр. 604. — Арк. 337-338.

16

Кривошея В. Родовід Міхновського // Українська генеалогія: теорія, методологія, історія та практика. — К., 1996. — С. 146.

17

Оглоблин О. Студії з історії України. Статті і джерельні матеріали. — Нью-Йорк; Київ; Торонто, 1995. — С. 67.

18

Див.: Шевченко Т Г Біографія. — К., 1984. — С. 94, 108; Шевченко Тарас. Твори. — Т. 10. — Чикаго, 1960. — С. 156.

19

ДАЧО. — Ф. 1435. — Оп. 1. — Спр. 832. — Арк. 109.

20

Т. Г Шевченко. Біографія. — С. 387.

21

Там само. — С. 357.

22

Державний архів Харківської області. — Ф. 200. — Оп. 1. — Спр. 251. — Арк. 108.

23

Там само. — Арк. 109.

24

Сенаторский И. Историческая записка об открытии Прилуцкой Мужской Гимназии (1874-1884). — Прилуки, 1913. — С. 10-11.

25

Там само. — С. 11.

26

Отчет о состоянии Прилуцкой гимназии за 1912-1913 учебный год. Составил секретарь Педагогического совета И. Якимовский. — Прилуки, 1914. — С. 17-18.

27

ДАЧО. — Ф. 1435. — Оп. 1. — Спр. 832. — Арк. 14-15.

28

Андрієвський В. Вказ. праця. — С. 589.

29

Енциклопедія Українознавства. — Т 1. — Перевидання в Україні. — Львів, 1993. — С. 381.

30

ДАЧО. — Ф. 1435. — Оп. 1. — Спр. 832. — Арк. 108.

31

Державний архів м. Києва. — Ф. 16. — Оп. 465. — Спр. 597. — Арк. 15.

32

Дорошенко Дм. Мої спомини про давнє — недавнє минуле (1901-1914 роки). — Вінніпег, 1949. — С. 67.

33

Турченко Ф. Микола Міхновський: студентські роки (Фрагмент біографії) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2002. — Вип. Х.

34

Державний архів м. Києва. — Ф. 16. — Оп. 465. — Спр. 628. — Арк. 40.

35

Там само. — Спр. 631. — Арк. 121; Спр. 639. — Арк. 54.

36

Державний архів Російської Федерації (далі — ДАРФ). — Ф. 102. — Оп. 1898. — Спр. 604. — Арк. 7.

37

Державний архів м. Києва. — Ф. 16. — Оп. 465. — Спр. 1409. — Арк. 4.

38

Там само. — Спр. 604. — Арк. 338.

39

Цит. за: Гермайзе Й. Нариси історії революційного руху на Україні. Т. 1. — Українська Революційна партія (РУП). — К., 1926. — С. 42.

40

Державний архів м. Києва. — Ф. 16. — Оп. 465. — Спр. 1395. — Арк. 26, 34 зв., 35 зв.

41

Там само. — Спр. 1399. — Арк. 56.

42

Там само. — Арк. 15, 45 зв., 30 зв.

43

Старицька-Черняхівська Л. Вибрані твори. Драматичні твори. Проза. Поезія. Мемуари. — К., 2000. — С. 804-805.

44

Наумов С. Братство тарасівців // Український історичний журнал. — 1999. — № 5. — С. 38.

45

Шемет С. Вказ. праця. — С. 4.

46

Старицька-Черняхівська Л. Вказ. праця. — С. 805.

47

Там само.

48

Цит. за: Сиваченко М. Олександр Кониський і його проза. — У вид.: Кониський Олександр. Вибрані твори. — К., 1986.

49

Наумов С. Вказ. праця.

50

Слабченко М. Матеріали до економічно-соціальної історії України ХІХ ст. — Т. 2. — Харків, 1927. — С. 204; Лавріненко Ю. Історичне тло і попередники РУП // Сучасність. — 1978. — № 6. — С. 316.

51

Мірчук П. Микола Міхновський. Апостол української державності. — Філадельфія, 1960. — С. 15.

52

Лавріненко Ю. Вказ. праця. — С. 316.

53

Наумов С. Вказ. праця. — С. 38.

54

Старицька-Черняхівська. Вказ. праця. — С. 805.

55

Ткаченко Ю. «Батько українських націоналістів» (Микола Міхновський) // Віче. — 1995. — № 11. — С. 128.

56

Шелухін С. Українство 80-их років ХІХ в. і мої зносини з Ів. Франком // Літературно-науковий вісник. — 1926. — Кн. 7-8. — С. 260.

57

Липа І. Братерство тарасівців (Спомини) // Літературно-науковий вісник. — 1925. — № 7-8. — С. 266.

58

Козуб С. Коцюбинський у «Братерстві тарасівців». — У вид.: Коцюбинський М. Твори. — Т. 7. — Листування (1886-1906) / Під ред. С. Козуба. — Харків; Київ, 1930. — С. 17.

59

Там само. — С. 18.

60

Андрієвський В. Вказ. праця. — С. 589.

61

Шемет С. Вказ. праця. — С. 4.

62

Андрієвський В. Вказ. праця. — С. 590.

63

Державний архів м. Києва. — Ф. 16. — Оп. 465. — Спр. 1395. — Арк. 35.

64

Наумов С. Вказ. праця. — С. 44.

65

Лотоцький О. Сторінки минулого. — Варшава, 1932. — Т 1. — С. 211.

66

Самійленко В. З українського життя в Києві в 80-х роках ХІХ ст. — У кн.: Володимир Самійленко. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні переклади. Переспіви та переклади. Статті та спогади. — К., 1990. — С. 530.

67

Наумов С. Вказ. праця. — С. 40.

68

Там само. — С. 38, 44.

69

Лотоцький О. Вказ. праця. — С. 212.

70

Слабченко М. Вказ. праця. — С. 204.

71

Борис Р. Микола Міхновський в дореволюційний час. — Львів, 1936. — С. 8.

72

Мірчук П. Вказ. праця. — С. 15.

73

Коллард Ю. Вказ. праця. — С. 22.

74

Дорошенко В. Українство в Росії. Новійші часи. — Відень, 1917. — С. 42.

75

Наумов С. Вказ. праця. — С. 42.

76

Там само.

77

Самійленко В. Вказ. видання. — С. 527.

78

Наумов С. Вказ. праця. — С. 56.

79

Там само.

80

Самійленко В. Вказ. видання. — С. 528.

81

Млиновецький Р. Вказ. праця. — С. 20.

82

Оршан Я. Розвиток української політичної думки за сто літ // Смолоскип. — 1993. — Ч. 1. — С. 49.

83

ШпорлюкР. Українське національне відродження в контексті європейської історії кінця XVIII — початку ХІХ століть // Україна: Наука і культура. — К., 1991. — Вип. 25. — С. 163.

84

Кістяківський Б. О. Українці і російське суспільство // Філософська і соціологічна думка. — 1992. — № 1. — С. 104.

85

Див.: Стеблій Ф. Визначна пам’ятка української політичної думки середини ХІХ століття — «Слово перестороги» Василя Подолинського // Записки наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 1994. — Т. ССХХVШ. Праці історико-філо-софської секції. — С. 437.

86

Будзиновський В. Ішли діди на муки (Введення в історію України). — Нью-Йорк, 1958. — С. 29-31.

87

Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник. — К., 2001. — С. 19-20.

88

ДАРФ. — Ф. 102. — Оп. 1898. — Спр. 150. — Арк. 6.

89

Грушевський М. Спомини // Київ. — 1989. — № 9. — С. 109.

90

Риш А. Очерки по истории Спилки // Летопись революции. — 1925. — № 2. — С. 130-131.

91

Гермайзе Й. Вказ. праця. — С. 43.

92

Липа І. Вказ. праця. — С. 267.

93

М. Б. Український рух серед харківського студентства 1890-х років // З минулого. — Варшава, 1938. — Т 1. — С. 25.

94

Дорошенко Д. Нарис історії України. — К., 1991. — Т 1. — С. 318.

95

Андрієвський В. Вказ. праця. — С. 590.

96

Старицька-Черняхівська Л. Вказ. праця. — С. 804.

97

Мороз М. О. Літопис життя і творчості Лесі Українки. — К., 1992. — С. 115-118.

98

Там само. — С. 109.

99

Коллард Ю. Вказ. праця. — С. 25-26.

100

ФранкоІ. Рец. кн.: А. Фаресов. Народники и марксистці. — У вид.: Франко І. Зібр. творів: У 50 т. — Т. 45. — К., 1988. — С. 272.

101

Тучапский П. Из пережитого. — Одесса, 1923. — С. 30-31.

102

Шемет С. Вказ. праця. — С. 6.

103

Невідомі документи про Миколу Міхновського (Вступна стаття, підготовка документів до друку та примітки Сергія Квіта) // Українські проблеми. — 1994. — № 2. — С. 97-98.

104

ДАРФ. — Ф. 102. — Оп. 1898. — Спр. 700. — Арк. 3.

105

Невідомі документи про Миколу Міхновського. — С. 100.

106

Там само. — С. 101.

107

Андрієвський В. Вказ. праця. — С. 590.

108

Дорошенко В. Революційна українська партія. — Львів, 1921. — С. 44-45; Лавріненко Ю. Українська Соціал-Демократія (Група УСД) та її лідер Леся Українка // Сучасність. — 1971. — № 5, 6, 7-8.

109

Лавріненко Ю. Українська Соціал-Демократія... — № 7-8. — С. 141.

110

Іван Франко і Леся Українка про шляхи розвитку українського політичного руху // Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. — Т 1. — (Б. м.): Сучасність, 1983. — С. 39, 50.

111

Там само. — С. 46.

112

Там само. — С. 48.

113

Там само. — С. 34.

114

Там само.

115

МорозМ. Вказ. праця. — С. 299-300.

116

Коллард Ю. Вказ. праця. — С. 25-26.

117

Козуб С. Вказ. праця. — С. 18.

118

Лотоцький О. Сторінки минулого.— Варшава, 1933. — Ч. 2. — С. 75.

119

Центральний державний історичний архів україни (далі — ЦДІА), м. Київ. — Ф. 442. — Оп. 850. — Спр. 47. — Арк. 1.

120

Лотоцький О. Сторінки минулого. — Ч. 2. — С. 75.

121

Коллард Ю. Вказ. праця. — С. 42, 44, 146.

122

Стовба О. Матеріали до історії роду Міхновських // Український історик. — 1983. — № 2-4. — С. 81-82.

123

Коллард Ю. Вказ. праця. — С. 42, 146.

124

Шемет С. Вказ. праця. — С. 6.

125

Наумов С. Вказ. праця. — С. 59.

126

ЦДІА, м. Київ. — Ф. 274. — Оп. 1. — Ч. 1. — Спр. 26. — Арк. 110, 122.

127

Невідомі документи про Миколу Міхновського. — С. 96-97.

128

Наумов С. Вказ. праця // Український історичний журнал. — 1999.— № 5. — С. 40; № 6. — С. 62.

129

Коцюбинський М. Твори. — К., 1974. — Т. 5. — С. 89.

130

Наумов С. Вказ. праця // Український історичний журнал. — 1999. — № 6. — С. 62.

131

ЦДА, м. Київ. — Ф. 274. — Оп. 1. — Спр. 536. — Арк. 5, 24.

132

Гермайзе Й. Вказ. праця. — С. 19.

133

Зіньківський Т. Молода Україна, її становище і шлях. — У вид.: Писання Тр. Зіньківського: В 2 кн. — Львів, 1896. — Кн. 2. — С. 81-119.

134

Гундорова Т. Суспільно-політичний рух «Молодої України» і проблема модерної української нації // Сучасність. — 1992. — № 3. — С. 110.

135

Profession de foi молодих українців. — У зб.: Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали. — Т. 1.

136

Крип’якевич І., Дорошенко Д., Пастернак Я. Велика історія України. — Львів; Вінніпеґ, 1948. — С. 835.

137

Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу. — К., 1993. — С. 351.

138

ШпорлюкР. Імперія та нації. — К., 2000. — С. 269-270.

139

Невідомі документи про Миколу Міхновського. — С. 99.

140

Там само. — С. 98.

141

Там само. — С. 94-103.

142

Там само. — С. 99-100.

143

Там само. — С. 99.

144

Там само. — С. 101.

145

Там само.

146

Там само. — С. 99.

147

Там само.

148

Купчинський О. Листи Мирона Кордуби до Михайла Грушевського: питання творчих взаємин і співпраці учня і вчителя // Михайло Грушевський і українська історична наука. Збірник матеріалів конференції. — Львів, 1999.

149

Невідомі документи про Миколу Міхновського. — С. 104.

150

Там само. — С. 99.

151

Гундорова Т. Вказ. праця. — С. 109-112.

152

ЦДІА, м. Київ. — Ф. 442. — Оп. 850. — Спр. 47. — Арк. 1.

153

Там само. — Ф. 274. — Оп. 1. — Спр. 536. — Арк. 17.

154

ДАРФ. — Ф. 102. — Оп. 1898. — Спр. 150. — Арк. 6.

155

ЦДІА, м. Київ. — Ф. 1235. — Оп. 1. — Спр. 642. — Арк. 1 зв., 2.

156

Грицак Я. Чи була школа Грушевського? // Михайло Грушевський і українська історична наука. Збірник матеріалів конференції. — Львів, 1999.

157

Купчинський О. Вказ. праця. — С. 181.

158

Невідомі документи про Миколу Міхновського. — С. 101.

159

Там само. — С. 92, 103.

160

Коковський Ф. Микола Міхновський і література // Назустріч: Література. Мистецтво. Наука. Громадське життя (Двотижневик). — 1937. — Ч. 12. — 15 червня.

161

Невідомі документи про Миколу Міхновського. — С. 91-101.

162

Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876-1895). — Чернівці, 1910. — Ч. 4.

163

Невідомі документи про Миколу Міхновського. — С. 100.

164

Там само. — С. 101.

165

Там само. — С. 95.

166

Там само. — С. 91.

167

Там само.

168

ДАРФ. — Ф. 102. — Оп. 1898. — Спр. 150. — Арк. 7-7 зв.

169

Там само. — Арк. 105-105 зв.

170

Липа І. Вказ. праця. — С. 267.

171

Чикаленко Є. Спогади. 1861-1907. — Нью-Йорк, 1955. — С. 242, 316.

172

ДАРФ. — Ф. 102. — Оп. 1898. — Спр. 150. — Арк. 61.

173

Profession de foi молодих українців. — С. 23.

174

ДАРФ. — Ф. 102. — Оп. 1899. — Спр. 150. — Арк. 32, 38, 40; Спр. 701. — Арк. 1.

175

ТТДТА, м. Київ. — Ф. 1235. — Оп. 1. — Спр. 642. — Арк. 2 зв.

176

Касьянов Г. Український соціалізм: люди, партії, ідеї (Початок ХХ століття) // Політологічні читання. — 1992. — № 2. — С. 104-105.

177

Коллард Ю. Вказ. праця. — С. 50.

178

Лотоцький О. Сторінки минулого. — Ч. 2. — С. 213.

179

Берло Г Мої знайомства з деякими українськими діячами // Самостійна Україна. — 1950. — Ч. 11 (107). — С. 95.

180

Лінецький С. М. Міхновський: Міфи історіографії та правда історії // Молода нація. — 1996. — Вип. 1. — С. 68; Геращенко Т. Микола Міхновський у спогадах і оцінках його сучасників // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2000. — Вип. ІХ. — С. 215.

181

Теліга О. Партачі життя (До проблеми цивільної відваги). — У зб.: Прапори духа. Життя і творчість Олени Теліги. — На чужині, 1947. — С. 93.

182

Антонович К. З моїх споминів про Миколу Міхновського // Самостійна Україна (Чикаго). — 1957. — Ч. 11. — С. 5.

183

Невідомі документи про Миколу Міхновського. — С. 98, 99.

184

Там само. — С. 98.

185

Там само. — С. 97.

186

Там само. — С. 98.

187

Чикаленко Є. Спогади. — С. 242.

188

Там само. — С. 243.

189

Гундорова Т. Вказ. праця. — С. 110-111.

190

Невідомі документи про Миколу Міхновського. — С. 94-95.

191

Там само. — С. 96.

192

Там само. — С. 98.

193

Коллард Ю. Вказ. праця. — С. 28-29.

194

Там само. — С. 39.

195

Інститут рукописів ЦНБ ім. В. Вернадського, м. Київ. — Ф. ІІІ. — Од. зб. 7039. — Арк. 2.

196

Коллард Ю. Вказ. праця. — С. 28.

197

Мартос Борис. Визвольний здвиг України. — Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1989. — С. 20.

198

Державний архів м. Києва. — Ф. 16. — Оп. 465. — Спр. 1395. — Арк. 35.

199

Подаємо за монографією: Турченко Ф. Микола Міхновський: Життя і Слово. — К.: Генеза, 2006. — С. 285-286.

200

З певними змінами в розташуванні матеріалів подаємо за монографією: Турченко Ф. Микола Міхновський: Життя і Слово. — К.: Генеза, 2006. — С. 287-294.

201

Згодом цей текст неодноразово перевидавався. Наводимо кілька видань: Венцлар: Союз Визволення України, 1917; [Мюнхен:] На чужині, 1948 (з передмовою Юрія Колларда); Київ: Діокор, 2002 та ін. — Ред.

202

З невеликими доповненнями, позначеними зірочкою на кінці позиції — *, подаємо за монографією: Турченко Ф. Микола Міхновський: Життя і Слово. — К.: Генеза, 2006. — С. 295-297.

203

«Полтавские епархиальные ведомости» (Далі: ПЕВ).

204

Текст їх надруковано в журналі «Орлик» за серпень 1947, ст. 3.

205

Див. «Спогади юнацьких днів» Юрія Колларда (ЛНВ, кн. IV, стор. 426 та кн. IX, стор. 783, 784). Див. також журнал «Орлик», серпень 1947, стор. 2 — Микола Міхновський. — Ю. К.

206

А ця партія в своїй газеті «Іскра» назвала цю брошуру «дико шовинистической».

207

Цю дату подаю за статтею Ю. К. «Микола Міхновський» (харківський період), що надрукована в «Орлику», місячнику культури і суспільного життя в Берхтес-ґадені, ч. 8, серпень 1947. Звідти беру й інші інформації про діяльність М. Міхновського в той час у Харкові.

208

Там же, стор. 1.

209

Там же, стор. 2.

210

«Самостійна Україна», вид. з 1948 р., стор. 18.

211

Там же.

212

Там же.

213

Там же, стор. 19.

214

Там же, стор. 22.

215

Там же, стор. 23.

216

Там же, стор. 25.

217

Там же, стор. 30.

218

Там же.

219

Там же, стор. 8.

220

Виходив у 1902-1903 рр. під проводом Д. Антоновича.

221

Власне таким був і славнозвісний «Указ» 1876 р., підписаний царем Олександром II.

222

Під таким заголовком він оголосив статтю в органі «Спілки» «Праця», ч. II.

223

«Самостійна Україна», стор. 12-13.

224

Цитую за згаданою статтею Ю. К. в «Орлику», стор. 3.

225

Там же, стор. 3-4.

226

Там же, стор. 4.

227

Це власне не був «закон», а таємне розпорядження — «указ» міністра внутрішніх справ з дозволу царя Олександра II. — В. А.

228

Там же, стор. 4.

229

«Самостійна Україна», стор. 10.

230

Цебто без дозволу адміністрації.

231

Д. Дорошенко, «Історія України», 1917-1923 рр., том І, Доба Центральної Ради, стор. 40.

232

Там же, стор. 344.

233

Там же, стор. 345.

234

В. Є[втимови]ч, цитована праця, стор. 13.

235

Д. Дорошенко, цитована праця, стор. 350.

236

Там же, стор. 355.

237

Там же, стор. 357.

238

С. Шемет, «Хліборобська Україна», кн. V, стор. 21-22 (за Д. Дорошенкам, цитована праця, стор. 358-359).

239

П. Милюков, «История второй русской революции», т. І, вид. 2, Софія, 1922, стор. 80-81. Цитую за Д. Дорошенкам, там же, стор. 366.

240

М. Падалка, «Виступ Полуботківців 4-9 липня 1917 р. в Києві». Збірник «До зброї», Тарнів-Львів, 1921 р., стор. 66. Цитую за Д. Дорошенком, там же, стор. 366.

241

«Вістник Укр. Генер. Військ. Комітету», ч. 5-6. (За Д. Дорошенкам, цитована праця, стор. 368).

242

Д. Дорошенко, цитована праця, стор. 358-359.

243

Див. Віктор Андрієвський, «З минулого. 1917 р. на Полтавщині». Берлін, 1921. Накладом «Українського слова», стор. 150-156.

244

«Протофіс» — скорочене: «Промисловість, торгівля, фінанси». Всеросійський союз тодішніх російських капіталістів. — В. А.

245

Докладних відомостей про перебування М. Міхновського на Кубані годі здобути. Деякі, з дуже убогими фактичними даними, вміщено в статті М. Марченка «Микола Міхновський», «Український Літопис», 1947, ч. 3 і 4.

246

«Український Літопис», ч. 4, стор. 31-33.

247

В. Є[втимови]ч, цитована праця, «Укр. Літопис», ч. 3, стор. 12.

248

М. Марченко, цитована праця, «Укр. Літопис», ч. 3, стор. 17-18.

249

«Самостійна Україна», стор. 10-11.

250

Там же, стор. 11.

251

Цю заяву Б[ориса] М[артоса], н зважаючи на його спростування, кількакратно стверджено. Див.: В. Андрієвський, «З минулого», стор. 10, а також його «Дві Віри», Міттенвальд, 1950, стор. 24.

252

«Самостійна Україна», стор. 11.

253

Див. його брошуру «На іспиті великої Революції» видавництво «Україна», 1949, стор. 50.

254

Д. Донцов, Новий наступ на націоналізм. «Гомін України», ч. 6, 1969.

255

І. Лисяк-Рудницький, Націоналізм (Між історією і політикою, статті до історії та критики української суспільно-політичної думки, Мюнхен, В-во «Сучасність», 1973), стор. 233-234.

256

М. Грушевський, На українські теми. «Літературно-Науковий Вістник», т 38, 1908, стор. 111-124.

257

М. Міхновський, Самостійна Україна (Вецляр, Видання Союзу Визволення України, 1917), стор. 3-4.

258

Там же, стор. 22.

259

Цит. за: П. Мірчук, Микола Міхновський, апостол української державности (Філядельфія, Т-во Української Студіюючої Молоді ім. М. Міхновського, 1960), стор. 34.

260

Там же, стор. 39.

261

Там же, стор. 34.

262

Там же, стор. 39-40.

263

Там же, стор. 46.

264

Там же, стор. 45.

265

Д. Донцов, Націоналізм. 3-тє вид. (Лондон, Українська Видавнича Спілка, 1966), стор. 153-154.

266

Там же. Див. Засади «чинного» («волевого») націоналізму, стор. 220-290. Ці засади такі: Воля, як закон життя; Романтизм, догматизм, ілюзіонізм; Фанатизм і «аморальність»; Синтеза раціоналізму та інтернаціоналізму; Творче насильство та ініціятивна меншість як порядкуючі сили.

267

Д. Донцов, Дух нашої давнини (Прага, В-во Ю. Тищенка, 1944), стор. 6-7.

268

Тексти подаються за сучасним правописом; лексичні та стилістичні особливості авторської мови збережено. — Ред.

269

Брошура «Свято робітників 1-го мая».

270

З-посеред пануючих націй з’являються філософи і моралісти, що ширять в суспільстві ідею не боронитися проти зла, що зло можна подужати тільки добром, так учить Лев Толстой.

271

Меттерніх, міністр австрійський, страшенно утискав угрів.

272

Під цим словом треба розуміти свідомий і активний її елемент.

273

Дивися: стан поневолених націй в Австрії, Німеччині, Англії і інших (УНП № 2 і № 3).

274

Північні штати прикривали свої економічні інтереси оголошенням, що вони нібито звоювали південних, аби знищити там невільництво.

275

Джерела: Токвіль: «De la démocratie en Amérique». Holst: «Verfassung n. Demokratie der Vereinigten Staaten». Ramsay: «History of the United States». Briuton: «The American race». Брайс: «Північноамериканська республіка». Лявеле: «Історія Сполучених Держав Півн[ічної] Америки».

276

Матеріали і джерела для студій над історією чеського народу (Богемії): Tomek: «Geschichte B. S.». Jirecek: «Das Recht in B. und Mähren geschichtlich dargestellt». Menger: «Der Böhmische Ausgleich». Schlesinger. «Geschichte B. S.».

277

Джерела по історії Угорщини: Sayous: «Historie générale der Hongrois» (1600 рік). Horvatek: «Jahre aus der Geschsichte Ungarns» (1823-67). L. Leger: «Hist[orie] de l’Autriche-Hongrie Iranyi et Chassin»; «Hist[orie] pol de la rècol de Hongrie».

278

Джерела: Джерелами чудово може служити сучасна познанська преса; із польських часописів в Росії найбільше відомостів подає часопис «Кга)».

279

Тепер в сучасну війну японсько-російську вся українська молодіж (не одна сотня тисяч) повезена на заріз в Манчжурію.

280

Енциклопедичний словник «Ґранат».

281

Представники від селян в земстві відіграють тільки смішну ролю безголосих депутатів, бо вони мовчки (з причини своєї повної безправності) слухають на земських зборах дебати дворян про те, куди повернути наздирані з селян гроші. Певна річ, вони повертають їх на користь своєї класи. Селянські безголосі депутати, майже завжди волосні старшини, вибирають дуже часто по волі «земського начальника» дворянина, який є і судією і адміністратором свойого району і боротьба з котрим українського безправного селянина просто неможлива.

282

В році 1904 полтавське земство послало петицію до російського] правительства о запровадження між іншими і укр[аїнської] викладної мови в елементарних сільських школах. Дуже приємне з’явище, хоч воно і виключне.

283

Дрібний власник і дрібний орендар панської і казенної землі.

284

Участь її у всіх ідейних рухах московського суспільства.

285

Нижча класа була тоді не юридично нижча, бо всі були вільні, а по економічній можності.

286

Потрібні джерела наведені раніше.

287

«Для того, аби зрівняти права ірландців з англічанами», так пояснялося в державнім акті, а фактично, щоб віддати ірландців в повне розпорядження англійської більшості в загальнім парламенті.

288

Ірландці — католики.

289

«Спілка феніїв», зорганізувавшися в Америці, поклала собі метою відбудувати ірландську республіку. На чолі цієї організації став в Америці Джон О’Магон, а в Ірландії — Джемс Стефенс. В 1863 році був конґрес феніїв в Америці; на тім конґресі ухвалено розпочати повстання в році 1865. Повстанню не пощастило.

290

3/4 ірландського народу говорить англійською мовою.

291

Національна ірландська партія 1877 року. Справа «феніїв».

292

Довгоречинцеву оренду.

293

Хай це буде наукою українцям в російській Україні.

294

Джерела для студіювання історії і сучасного стану Ірландії: Трачевський: «Історія XIX віку Західної Європи». O’Konnor: «History of the Irish people». O’Brien: «Parliamentary history of the Irish land question». Maine: «Early history of Irish institution». Montgomery: «History of land tenure in Ireland». De-Pressensé: «L’Irlande et l’Angle terre 1889 r.». Сеньобо: «Політична історія сучасної Європи».

295

Угорська, що належить уграм.

296

Округах, повітах угорської України.

297

Колосальна еміграція до Америки.

298

Правительство французьке ухвалило не давати пенсії 32-м неслухняним попам-бретонцям, що проповідують і вчать по-бретонськи.

299

Правничий факультет відкрито в Інсбруку, але тепер у ньому викладів нема із-за розрухів цього року — як про це сповіщали свого часу і російські часописі.

300

Крейцар менше російської копійки — 0,78 коп.

301

Включаємо інституції земства до уряду російського.

302

«Гасло», що його видавала РУП, докоряє українській академічній молодіжі, що вона «занадто багато уваги і сил віддає боротьбі за національну мову». Там же домагання національної викладної мови в школах призначається річчю другорядної ваги і навіть по свойому значенню прирівнюється до жидівської справи: знесення % вступу жидів у московські вищі школи. За такі речі «Гаслові» можуть бути вдячні тільки жиди та москалі, наші вороги, а для української нації таке порівняння є великою образою. Ці порівняння викликали велике обурення більшості української інтелігенції і з часом можуть одвернути симпатії українського суспільства від органів і видань РУП і від самої РУП.

303

На право продавати українські книжки треба дозволу губернатора.

304

Рабський в тіснім розумінні.

305

Тепер і в Г аличині кооперативний рух значно збільшився рівнобіжно зі збільшенням національної] самосвідомості.

306

Також іноді і з запомоги російського] уряду.

307

Адже укр[аїнські] селяни по шию запозичені в земстві і правительстві.

308

Джерела: Трачевський: «Історія ХІХ віку Західної Європи». Th. Juste: «La rèvolut. Belguique». Сеньобо: «Політична історія сучасної Європи».

309

І через те служить моральним чинником.

310

Його промови до німецького народу.

311

Руський, росіянин, москаль — ці назви мають теж саме значення

312

Слово жид в руській мові єсть образливе, проте в українській і польській це слово єсть назва нації, і іншого слова в українській мові для назви сього народу нема.

313

Залізничні тарифи (плата за провіз товарів) дуже високі для українських губерній і низькі для хліборобних руських губерній, дають змогу хлібу з далеких східних руських губерній і навіть з Сибіру конкурирувати з хлібом українським на закордоннім західнім ринку (хоч на Україні зарібна плата нижча і Україна бік-о-бік з Австрією та Германією). Патронат промисловості центру. Високі пошліни на закордонні товари, що мають конкурирувати з товарами і виробами промислових московських районів. Перешкода на Україні засновувати ту промисловість, яка може стати в конкуренцію з промисловістю московських фабрично-заводських районів. Нерозви-нена промисловість на Україні змушує народ український жити тільки в землі — звідси велика конкуренція на робочі руки в хліборобстві, низька зарібна плата наймита, котрій може хіба тільки дорівнятись плата убогого наймита галицького. Промислові московські райони мають дешевий український хліб, проте український хлібороб має дорогі і недобрі вироби московської промисловості, бо закордонним товарам і виробам, дешевим і добрим, россійська таможня йти не дозволяє, накладаючи на їх колосальні «пошліни». Шовіністична політика російського уряду до українців звернулась і на ті українські книги, що йдуть з Галичини. Аби унеможливити пересилку їх з Галичини в Україну, уряд наклав на їх велику «пошліну» (17 карб[ованців] — пуд).

314

Необхідно поперед мати средство до життя, а потім мислить про моральні вчинки. — Арістотель. Працюючий вартий прогодування. — Христос. Поперед треба жити, а потім чинити — оборона необхідного ступеня егоїзму. — Спенсер. Сен-Сімон, Фур’є, Прудон, П’єр Леру, Огюст Конт, Кабе..., Маркс, Енгельс, Зомбарт, Геркнер.

315

Це надто важка річ по економіях, де поміщики надто користають з цього.

316

На Заході міські робітники добились уже багато дечого з того, що ми тут виставляємо. Проте сільські наймити там ще терплять гірку долю. — Напружимо усі сили, аби на Україні одночасно поліпшилась доля як міських, так і сільських робітників.

317

Хоч в тім парламенті тільки жменя роб[ітничих] представників, які не мають сили повернути законодавство на свій лад.

318

R. Comm. on agriculture. «Final Repport» (1897). — Koenig: «Die Lage der englischen Landwirtschaft» (1896). — Reitzenstein: «Agrarische Zustände in Frankreich» (1884). — Alland: «La crise agricole» (1896). — Rosher: «Agrarwesen in Agrarpolitik» (1892). — Rogers: «History of agriculture and prices in England». — Herkner: «Праця в Західній Європі». — Wallace: «Land nationalisation».

319

Під цим класом розуміємо робітників і хліборобів, взагалі нижчі класи.

320

Буржуазні партії пануючих націй, що зараз скрізь на світі стоять у державної власті, провадять шовіністичну політику щодо націй зневолених. Робочі партії пануючих націй, навіть, ті, що визнають соціалізм, більш пильнують своїх місцевих інтересів, як світової справедливості. Егоїзм, як індивідуальний, так класовий і національний, і серед соціалістичних робочих партій міцно держить в своїх руках керму життя.

321

Правда, нам скажуть, адже ж РСД обстоює за автономію Польщі (тільки за автономію). Так, обстоює, — але досвід 100-ліття ясно доводить, що з Польщі не зробити російської губернії, не обернути поляків в москалів. І тому ліпше зоставить поляків у спокої. Певно, скоро навіть р[осійський] уряд зоставить Польщу в спокої, бо бачить, що його москалізаторські заходи безцільні. Справа з українською нацією інша, і російське правительство, і суспільство сподіваються, що українців на москалів переробити можна, і тому усувають все те, що може збудити національну свідомість українців.

322

Що пишливо хваляться своєю культурою.

323

До останнього часу російський уряд володіє школою; він обернув її в поліцейську інституцію, бо хоче через школу управляти духовним життям народу.

324

§13 РСД вимагає вселюдної примусової освіти.

325

Спинить текучу воду — вона загниває, поростає болотним бадиллям, населяється болотними істотами. Дайте воді істок — картина міняється: водорослі, болотне бадилля, болотні істоти десь зникають, нові рослини і нові істоти населяють прозору воду.

326

Коли ж це буде? Коли на Україні буде суд для усіх справедливий і безсторонній? — Тільки після захвату політичної власті на Україні з’єднаними робітниками і селянами і установленого їми виборного всенародного українського правительства, коли закони вироблятимуть рівно справедливо для усіх, що оселяють Україну.

327

Пояснення.

328

Промову було виголошено російською мовою. Текст подаємо в українському перекладі Петра Ромка. — Ред.

329

Навпаки (латин.). — Ред.

330

Рідна мова (нім.). — Ред.

331

Місцева говірка (франц ). — Ред.

332

Кореспонденція газети «Северный курьер» 22 травня 1900 р.

333

Поляки австрійські, вибившися на волю, самі нині страшенно утискують і гноблять наших братів-українців галицьких, не дивлячися на те, що більшість польської нації теж страждає в тяжкім ярмі Германії і Росії. Цими утисками наших братів поляки громадять на свою голову пожежу народної ненависті українців, котра може скінчитися для поляків дуже зле. Не гнобити і шкодити один одному нам треба, а допомагати, щоб обом націям вибитися на волю, на простір вільного та поступового розвою.

334

Р. ІІІ.; ч. 1., 1901 р.

335

Причина ясна — москалі не хочуть навчити наших дітей мислення.

336

Та досвід минулого ясно нам доводить, що сього ми ніколи не діждемося від москалів, а через те і можливість змови з ними не має ніякої рації.

337

Прізвища д. Ратнера та Шмакова уживаю тільки через те, що їх ужив мій пасквілянт. Очевидно, ніякої прикрості їм не маю на думці зробити, ставлячи поруч.

338

Стародавня римська формула, яка визначає найтяжчий засуд — вилучення з громадського життя.

339

Промова підпоручика Миколи Міхновського, виголошена на першому Українському військовому з’їзді у Києві 6 травня 1917 р.

340

Вмираючи, вітаємо тебе, царю! (латин.)

341

У «Речи» нещодавно видрукувано було «Платформу українських поступовців». А отсе з’явилася платформа другої групи, яку подаємо тут повністю. — Ред.

342

Мабуть, автор натякає тут на дивне з’явище в нашій літературі: ми маємо багато перекладів з чужинних мов і знаємо, що перекладчики тих мов цілком не вміли. Так з’явилася «Калевала» і багато інших. — Ред.

343

Доки будеш щасливий, багато приятелів матимеш, Коли ж надійдуть хмарні часи — самітний лишишся.

344

Оскільки відомо, сума ще й досі не збільшилася. — Увага ред.

345

Колишня (архаїчна) форма шлюбу в австралійських дикунів. — Ред.

346

Як відомо, кожен українофіл, доживши до 50 років, має право на титул Батька України.

347

Психічна хвороба, коли божевільний уважає себе за генія.

348

Лист не передруковуємо, бо його включено в основну частину цього видання. — Ред.

349

Терміна «руський» — уживаємо в значенні «російський».

350

Так у тексті. — Ред.

351

Злопам’ятний указ, що заборонив друкувати книжки українською мовою.

352

З сими виводами пов [ажного] Автора годі без застережень згодитися, хоч би тому, що ліберальніший устрій Росії дав би вже сам через себе російським українцям більше средств до борби, а і тії средства ipso facto мусили би бути успішніші, отже, і хосенніші у своїх наслідках для українців. З огляду на се спільну діяльність з усіма ліберальнішими та революційними партіями Росії треба уважати для українців не лише вказаною, але навіть конечною, розуміється, без абдиковання зі своїх національних та політичних претензій чи змагань, противно — з їх ясним і рішучим застереженням. Конституційну Росію треба вважати етапом до самостійності України. — Прим. редакції.