***
Чом бідний так на новину мій спів,
Не строїться відмінно все для моди?
Чом я не силуюсь, як іншим се уходить —
Пишних, надутих добирати слів?
Чом мисль моя одно й однаке все
Одіння носить, просте і щоденне?
І легко взнать мене, бо кождеє слівце
На свого творця вказує, на мене.
Про тебе, любко, я раз в раз співаю,
Про тебе, мого співу й серця раю!
В старі слова ввесь дух свій я вкладаю.
Тобі даю, що вже твоє здавен.
Як сонця схід і захід все ясен;
Так спів мій все новий, хоч все оден.