Збірка творів

Кімната в домі Форда.

Входять Пейдж, Форд, пані Пейдж, пані Форд і Еванс.

ЕВАНС

Че найкраща з ушіх жіночих витівок, про які мені доводилошь чути!

ПЕЙДЖ

І він обом вам прислав листи одночасно?

ПАНІ ПЕЙДЖ

Ми отримали їх десь хвилин за п’ятнадцять одна після одної.

ПЕЙДЖ

Пробач, дружино. Відтепер ти вільна

Робити все, що хочеш. Швидше я

Подумаю, що сонце охололо,

Аніж що ти зрадлива. Єретик

Навернений — твердий подвійно в вірі.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Це добре, але, може, забагато?

Погані й ревнощі, й надмірне каяття.

Вернімсь до наших планів. Хай жінки

Призначать знову зустріч товстунові,

А ми його, спіймавши, провчимо.

ФОРД

Ну, то погодьмося на їхній задум.

ПЕЙДЖ

Як? Призначити йому побачення опівночі в лісі? Та що ви! Туди він нізащо не прийде!

ЕВАНС

Ви кажете, що його вже були вкинули в річку, а потім добре набили, нібито як брейнфордшьку відьму? Ну, то він шмертельно наляканий і не прийде на побачення. Думаю, що плоть його шуворо покарана і хтиві жадання покинули його нажавжди.

ПЕЙДЖ

І я так гадаю.

ПАНІ ФОРД

Прикиньмо краще, що йому зробити,

А заманити ми його зумієм.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Я пригадаю вам переказ давній.

Мисливець Герн, що був колись лісничим

У Віндзорському лісі, й після смерті

Навідує його в зимові ночі.

Страшний, рогатий, коло дуба ходить,

Бряжчить важким залізним ланцюгом,

На пні дерева сушить, вівці краде,

На кров худобі зводить молоко.

Ми від дитинства знаємо цю казку,

Старовина, що в кожне диво вірить,

Її як правду нам передала.

ПЕЙДЖ

Це так, і нині дехто ще боїться

У глупу ніч повз того дуба йти.

Але до чого це?

ПАНІ ПЕЙДЖ

А ось до чого.

Ми Фальстафа намовимо з’явитись

В той ліс до нас у Терновій подобі.

ПЕЙДЖ

Ну добре, хай він саме так і зробить —

Рогатим Герном з’явиться до вас.

А далі що? Як поведемось ми?

ПАНІ ПЕЙДЖ

А ось послухайте, що далі буде.

Ми нашу Анну та малого сина

І ще кількох таких дітей одягнем

Як фей і ельфів у зелене й біле,

Голівки їм свічками увінчаєм

І в руки калатальця всім дамо.

Коли ми з Фальстафом почнем розмову,

Хай вибіжать вони із-за кущів,

Співаючи. А ми, як їх побачим,

То, ніби з ляку, зразу втечемо.

А діти хай розпусника оточать,

Мов духи, і почнуть його щипати

Й допитуватись, як посмів він, смертний,

На їхні грища потаємні в лісі

З ’явитися.

ПАНІ ФОРД

І, поки він не скаже

Їм правди, хай печуть його свічками

Й щипають.

ПАНІ ПЕЙДЖ

А як все він розповість,

Ми вийдем, стягнемо із нього роги

І з глумом поведем його у Віндзор.

ФОРД

Це буде для дітей важке завдання.

ЕВАНС

Дарма, я навчу їх, що вони мають робити, та й шам ладен перебратися хоч і на мавпу, аби тільки припекти штарого грішника швічкою.

ФОРД

Ну, то чудово. Я іду по маски.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Хай Анна буде королева фей.

Її ми вдягнемо у сукню білу.

ПЕЙДЖ

Я шовку сам куплю.

(Убік)

В уборі тому

Із лісу Нікчем викраде її

Та й до вінця.

(Голосно)

Ну, шліть по товстуна!

ФОРД

А я піду до нього як пан Хорт.

Мені він скаже все й на все пристане.

За це не бійтесь. Нумо готувати

Для наших фей та ельфів їхні строї.

ЕВАНС

Ходімо швиденько. Це буде найкраща в світі рожвага, найчешніше ошуканство!

Пейдж, Форд і Еванс виходять.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Ви, пані Форд, пошліть іще раз Спритлі

Дізнатися, що думає сер Джон.

Пані Форд виходить.

Я ж з доктором домовитись біжу.

Сьогодні викрасти він має Анну.

Той Нікчем — дурень дурнем, хоч багатий.

Мій чоловік в зяті його обрав,

Я ж за Каюса. Він-бо грошовитий

І має руку при дворі. Тому,

Хоч би там що, я Нен віддам йому.