Збірка творів

Кімната в заїзді «Підв’язка».

Входять Фальстаф і Пістоль.

ФАЛЬСТАФ

Не дам жодного пенса!

ПІСТОЛЬ

Як так, то буде світ мені за мушлю,

Її мечем розкрию я негайно

І зразу поверну собі всю суму.

ФАЛЬСТАФ

Жодного пенса! Тобі мало того, що ти стільки разів віддавав у заставу моє добре ім’я? Я тричі ручився за тебе й за твого горілчаного брата Німа. Без мене ви б давно вже дивилися на світ крізь ґрати, мов двоє павіанів. Через вас я попаду в пекло, бо присягався своїм друзям джентльменам, що ви добрі вояки й хоробрі хлопці. А коли пані Бріджет згубила ручку від віяла, я дав слово честі, що в тебе її немає.

ПІСТОЛЬ

Чи ж я не поділивсь? Не дав п’ятнадцять пенсів?

ФАЛЬСТАФ

А ти подумай, дурисвіте, невже я важив би своєю душею задарма? Ну, годі, не висни на мені, я тобі не шибениця. Щезни! Кишені вирізувати в натовпі — ось де ти мастак. Гайда в свій родовий маєток, що зветься роздоріжжям! Іч яка цяця — не хотів віднести мого листа, поганець, бо йому, бачите, честь не дозволяє! Ох ти, мерзото! Навіть мені, хоч як я силкуюся втримуватись у межах честі, часом доводиться забувати про страх Божий, ставити потребу понад честь і шахрувати, викручуватись, дурити. А ти, бовдуре, хочеш честю прикрити своє лахміття, свій хижий, підступний норов, свою шинкарську мову і базарну лайку? Ото велике цабе — не схотів прислужитись мені!

ПІСТОЛЬ

Я каюся, чого ж тобі ще треба?

Входить Робін.

РОБІН

Сер, з вами хоче поговорити якась жінка.

ФАЛЬСТАФ

Нехай заходить.

Входить Спритлі.

СПРИТЛІ

Доброго ранку, ваша милосте.

ФАЛЬСТАФ

Доброго ранку, шановна пані.

СПРИТЛІ

Ні, ваша милосте, з вашого дозволу я не зовсім пані.

ФАЛЬСТАФ

Ну, то шановна панно.

СПРИТЛІ

Така, як матінка моя була

В той день, коли мене вже привела.

ФАЛЬСТАФ

Я вам вірю. А що ви хочете від мене?

СПРИТЛІ

Дозвольте, ваша милосте, сказати вам двоє слів.

ФАЛЬСТАФ

Хоч дві тисячі слів, красуне. Я уважно слухаю.

СПРИТЛІ

Сер, тут у Віндзорі є така собі пані Форд. Тільки відійдімо трохи далі, коли ваша ласка. Сама я живу в доктора.

ФАЛЬСТАФ

Он як. То що там із пані Форд?

СПРИТЛІ

Правда, ваша милосте, мова про неї. Тільки відійдімо трохи далі.

ФАЛЬСТАФ

Запевняю вас, ніхто нас не чує. Це мої люди. Мої власні слуги.

СПРИТЛІ

Ага! Хай Господь їх благословить і зробить ще й своїми слугами.

Відходять убік.

ФАЛЬСТАФ

То що там із пані Форд?

СПРИТЛІ

Вона така добра жінка. Боже праведний, який же з вас шалапут, нехай Господь простить вам і всім нам грішним!

ФАЛЬСТАФ

Що там із пані Форд? Ну, кажіть!

СПРИТЛІ

Не буду довго розводитись. Ви їй так закрутили голову, що вона аж нетямиться. Найкращому з двірських дженджиків, коли до Віндзора наїздив двір, не вдавалось так її розтривожити. А там же які рицарі і лорди, пани хоч куди, і всі в каретах. Їй-богу, карета за каретою, лист за листом, дарунок за дарунком, і все таке пахуче, самий мускус, і шурхотить шовками та грезетом. А слова які галантерейні, а вина, а цукри, все найкраще, найсмачніше! Жодна жінка не встояла б, а вона, їй-богу, ні на кого навіть не поглянула. Мені самій нині вранці давали двадцять золотих ангелів, та мене, як то кажуть, не обкрутять ніякі ангели, я беру їх тільки за чесні послуги, а не за таке. А вже її, присягаюсь вам, не могли вмовити бодай пригубити вина найзначніші особи, а то ж були графи, не хтось. Та що там графи — весь королівський почет! Але для неї всі вони, їй-богу, були як трава при дорозі.

ФАЛЬСТАФ

А що вона веліла мені передати? Швидше-бо кажи, мій Меркурію в спідниці!

СПРИТЛІ

Скажу: вона дістала вашого листа, тисячу разів дякує за нього і просить передати вам, що її чоловіка не буде вдома від десятої до одинадцятої.

ФАЛЬСТАФ

Від десятої до одинадцятої?

СПРИТЛІ

От-от. І тоді ви можете прийти подивитися на картину, вона каже, що ви знаєте, на яку. Її чоловіка, пана Форда, не буде вдома. Ох, як вона, сердешна, мучиться з ним! Він страх який ревнивий, у неї, бідолашної, не життя, а пекло.

ФАЛЬСТАФ

Отже, від десятої до одинадцятої. Кланяйтесь їй від мене, голубко, я неодмінно прийду.

СПРИТЛІ

Оце по-моєму. Та в мене є ще одне ділечко до вашої милості: пані Пейдж також вітає вас від щирого серця. І дозвольте сказати вам на вухо, що вона теж цнотлива, вихована й скромна, другої такої не знайдеться у Віндзорі, не пропустить жодної молитви, ні вранішньої, ні вечірньої. Вона попросила мене передати вашій милості, що, хоч її чоловік рідко виходить з дому, вона все-таки сподівається знайти колись таку хвилину. Зроду я ще не бачила, щоб жінка так закохалася! Мабуть, ви знаєте якісь чари, їй-богу, знаєте!

ФАЛЬСТАФ

Ні, запевняю вас. Усі чари — в моїй показній постаті, інших я не знаю.

СПРИТЛІ

Хай Бог вас благословить!

ФАЛЬСТАФ

Але скажіть мені, голубко, ось що: чи пані Форд і пані Пейдж не признавались одна одній, що закохані в мене?

СПРИТЛІ

Ото була б кумедія! Ні, не такі вже вони дурні. Але була б кумедія! Пані Пейдж ласкаво просить вас прислати їй свого малого пажа, її чоловік відчуває до нього велику психопатію, а він, повірте мені, порядна людина. Жодній жінці у Віндзорі не ведеться так добре, як їй, вона робить, що хоче, каже, що хоче, купує, що хоче, тринькає гроші, лягає і встає коли заманеться, має геть усе. І, правду сказати, вона й варта цього, бо в цілому Віндзорі немає більше такої ласкавої жінки, як вона. Нічого не вдієш, доведеться вам послати їй свого пажа.

ФАЛЬСТАФ

Ну що ж, пошлю.

СПРИТЛІ

Неодмінно пошліть, він може стати вашим посередником, ось побачите. Тільки придумайте якесь умовне слово, коли передаватимете щось одне одному, щоб хлопчина не зміг нічого збагнути. Молодим та зеленим не годиться знати всіляку гидоту. Нам, старим, інакше, ми всього набачилися й уміємо мовчати.

ФАЛЬСТАФ

Прощавайте, голубко, і кланяйтесь їм обом. Ось вам гаманець. І я ще лишаюся вашим боржником. Робіне, іди з цією жінкою.

Робін і Спритлі виходять.

Такі новини я люблю!

ПІСТОЛЬ (убік)

Ця відьма — Купідонова вістунка.

Напни вітрила і гайда за нею!

Здобудь її! А ні — хай тоне все.

(Виходить)

ФАЛЬСТАФ

Що ти скажеш на це, сердего Джоне? Так і далі роби. Твоє старе тіло ще послужить тобі, краще, ніж служило. Виходить, жінки ще й досі накидають на тебе оком. Здається, стільки вже витрачено, а є ще чим орудувати. Дякую тобі, моє добре тіло! Нехай собі кажуть, що ти неоковирно, абияк зліплене, байдуже — зате міцно.

Входить Бардольф.

БАРДОЛЬФ

Сер Джоне, там унизу на вас чекає якийсь пан Хорт, хоче побалакати з вами. Це він уранці послав вам пляшку вина.

ФАЛЬСТАФ

Кажеш, пан Хорт?

БАРДОЛЬФ

Так, сер.

ФАЛЬСТАФ

Проси його.

Бардольф виходить.

Такі пани Хорти, що можуть уполювати не тільки зайця, а й пляшку вина, мені до вподоби. Ага, пані Форд і пані Пейдж, спіймались ви на мій гачок! За ваше здоров’я! (П’є)

Повертається Бардольф з перевдягненим Фордом.

ФОРД

Дай вам, Боже, здоров’я, сер.

ФАЛЬСТАФ

І вам також, сер. Ви хотіли побалакати зі мною?

ФОРД

Я насмілився з’явитись до вас без попередження.

ФАЛЬСТАФ

Нічого, прошу. І що ж вам треба? (До Бардольфа) Іди вже собі, небоже.

Бардольф виходить.

ФОРД

Сер, я людина, що за свій вік витратила багато грошей. Прізвище моє Хорт.

ФАЛЬСТАФ

Любий пане Хорте, я радий познайомитися з вами ближче.

ФОРД

Любий сер Джоне, і я шукаю нагоди для такого знайомства. Не для того, щоб обтяжувати вас, бо скажу відверто: мені здається, я маю більше змоги труснути кишенею, ніж ви. Тому я й насмілився прийти сюди непроханий. Як то кажуть: пусти поперед гроші, то всі діла твої будуть хороші.

ФАЛЬСТАФ

Так, гроші — добрі вояки, скрізь собі проб’ють стежку.

ФОРД

Ваша правда. Ось у мене капшук грошей, який мені вже набридло носити. Поможіть мені, сер Джоне, візьміть собі частку цієї ноші. Половину або й усю.

ФАЛЬСТАФ

Дякую, сер. Але я не знаю, чим заслужив право бути вашим носієм.

ФОРД

Я скажу, чим, сер, якщо ви захочете мене вислухати.

ФАЛЬСТАФ

Кажіть, любий пане Хорте. Я радий слугувати вам.

ФОРД

Сер, я чув, що ви людина вчена, тому зрозумієте мене з двох слів. Я багато наслухався про вас і давно вже хотів відрекомендуватись вам, та все не випадало. Тож дозвольте відкрити вам одну таємницю, що виявить деякі мої вади. Але, любий сер Джоне, зважуючи мої дурощі, про які ви почуєте від мене, не забувайте й про свої власні витівки. Може, ви будете поблажливіші до мене, коли пам’ятатимете, як легко впасти саме в такий гріх.

ФАЛЬСТАФ

Добре, сер, кажіть.

ФОРД

У цьому місті мешкає одна дама, прізвище якої по чоловікові Форд.

ФАЛЬСТАФ

Он як! І що?

ФОРД

Я давно її люблю і, присягаюсь вам, багато чого віддав би задля неї. Я слідкував за нею шанобливо й закохано, ніколи не минав нагоди зустріти її, платив за кожну щасливу можливість бодай глянути на неї, не тільки їй купував подарунки, але й ще більше роздаровував їх іншим, аби лише довідатись, чого вона бажала б. Одне слово, я так її переслідував, як мене переслідувало кохання, переслідував, де тільки була змога. Та всі мої зусилля й гроші нічого не дали мені, крім, хіба, гіркого досвіду, який виявився дорожчим за найбільший діамант і який переконав мене, що поет казав правду:

Любов, як тінь: женись — вона втікає,

Втікай від неї — гнатись починає.

ФАЛЬСТАФ

І ви не отримали від неї жодної втішної обіцянки?

ФОРД

Жодної не отримав.

ФАЛЬСТАФ

А домагалися її?

ФОРД

Ніколи не домагався.

ФАЛЬСТАФ

То що ж то було за кохання?

ФОРД

Воно було, мов казковий замок, побудований на чужій землі. Я втратив свою прегарну будівлю, бо спорудив її не там, де треба.

ФАЛЬСТАФ

І навіщо ви розповідаєте мені про це?

ФОРД

Дослухайте мене до кінця, і все довідаєтесь. Бачте, хоч дама ця здається мені бездоганно чесною, я чув, що з іншими вона буває надто грайлива, навіть накликаючи на себе підозру. Я ось чого хотів би, сер Джоне. Ви джентльмен, прегарно вихований, красномовний, усюди бажаний гість, вас поважають за становище й особисті чесноти — за мужність рицаря, за галантність придворця й мудрість ученого.

ФАЛЬСТАФ

Ну що ви, сер!

ФОРД

Повірте мені! Та ви й самі це добре знаєте. Ось вам гроші. Витрачайте їх, будь ласка, витрачайте! Як треба — візьміть ще. До ваших послуг усе моє майно. І я за це нічого не хочу, тільки не пошкодуйте часу й візьміть ту пані Форд в облогу, перевірте її чесність. Пустіть у діло все своє зальотницьке мистецтво, здобудьте її, бо якщо справді хтось міг її здобути, то вам домогтися цього буде ще легше, ніж йому.

ФАЛЬСТАФ

Стривайте, сер, який же вам сенс намовляти мене здобути те, про що ви самі палко мрієте? По-моєму, ви знайшли дуже дивний лік на свою хворобу.

ФОРД

О, та ви зрозумійте, що я цим хочу досягти! Вона так надійно обмурувалася своїми чеснотами, що я боюся показати їй шал свого серця. Її чистота сяє так, що на неї страшно глянути. А маючи в руках якісь докази, я міг би сміливіше підступитись до неї зі своїми жаданнями. Тоді б її так не боронила чистота, добра слава, подружня вірність і тисяча інших укріплень, через які тепер мені важко пробитися. Що ви на це скажете, сер Джоне?

ФАЛЬСТАФ

Пане Хорте, найперше я згоден узяти ваші гроші. Потім — дайте мені свою руку. І, нарешті, слово джентльмена, що, коли ви того бажаєте, Фордова дружина буде ваша!

ФОРД

О, які ви добрі!

ФАЛЬСТАФ

Обіцяю вам, пане Хорте, вона буде ваша.

ФОРД

А про гроші не турбуйтесь, сер Джоне, скільки вам треба, ви їх матимете.

ФАЛЬСТАФ

А ви, пане Хорте, матимете пані Форд, неодмінно матимете. Можу вам сказати, що сьогодні я буду в неї. Вона сама призначила мені побачення. Якраз перед вами сюди приходила її повірниця чи помічниця. Я маю зустрітися з пані Форд між десятою й одинадцятою годиною, бо саме тоді її чоловіка, того шолудивого ревнивця, не буде вдома. Навідайтесь до мене ввечері, і я вам розповім, чого домігся.

ФОРД

Я щасливий, що познайомився з вами. А ви знаєте пана Форда?

ФАЛЬСТАФ

На біса мені той бідний рогоносець! Ні, я його не знаю. Але дарма я зву його бідним, кажуть, що той ревнивий бовдур, якому дружина наставляє роги, має купу грошви. Тим-то я й уподобав його жінку. Вона мені стане ключем до скрині свого рогатого сторожа. Ось де буде нагода поживитися!

ФОРД

Вам, пане, слід би його знати. Тоді ви могли б уникати зустрічі з ним.

ФАЛЬСТАФ

Хай він провалиться, крамар нікчемний! Від одного мого погляду в нього жижки затрусяться. Моя палиця, як метеор, заблисне над його рогатою головою, і він заніміє з жаху. Ось побачите, пане Хорте, я візьму гору над тим селюком, а ви візьмете його жінку. Не забудьте ж прийти ввечері. Форд — поганець, а я додам йому ще один титул. Ви переконаєтесь, пане Хорте, що він і поганець, і рогоносець. Приходьте ввечері, не забаріться. (Виходить)

ФОРД

От клятий ласій! Падлюка! В мене серце лусне з нетерплячки. Хто тепер скаже, що мої ревнощі безпідставні? Моя дружина послала до нього повірницю, час побачення визначено. Це ж змова! Хто б міг таке подумати? О, яка мука мати невірну дружину! Мою постіль хочуть споганити, скриню пограбувати, а чесне ім’я зганьбити! І я повинен мало що терпіти страшну кривду, а ще й вислухувати образи від свого майбутнього кривдника! Які образи, які прізвиська! Що проти них імена чортів і всякої пекельної нечисті! Сатана, Люцифер, Вельзевул — усе це звучить прегарно. А рогоносець, тюхтій-рогоносець! Навіть чорта не прозивають рогоносцем! Пейдж — дурень, заплішений дурень. Довіряє своїй дружині, не ревнує її. Та я швидше довірю фламандцеві масло, валлійському попові сир, ірландцеві пляшку горілки чи конокрадові коня, ніж свою дружину їй самій. Вона снує якісь плани, хитрує, вигадує, а коли вже жінка щось надумає зробити, то й зробить, серце надвередить, а свого доможеться. Хвалити Бога, що я ревнивий! Об одинадцятій годині. Я переб’ю їм побачення, викрию свою дружину, помщуся Фальстафові і поглузую з Пейджа. А тепер гайда додому. Краще прийти на три години раніше, ніж на хвилину спізнитися. Тьху, рогоносець! Рогоносець! (Виходить)