24:33:42

vi)

Милиця прийшов до мене варити борщ, так вiн сказав по телефону: "Я йду варити борщ". I саме зараз iз захватом жонглював буряками. З Милицею завжди все так: вiн забуває, навiщо взяв в руки той чи iнший предмет, чим взагалi хотiв займатися, але при тому вiн постiйно вигадує, чим можна себе розважити. "А ти коли-небудь вiдчував себе мудаком?" - раптом запитує вiн. Я тим часом копирсаюся в купi смугастих светрiв Клятої Шу. Менi закортiло взяти пару штук i десь подiти: знищити, викинути, зiпсувати. Щоб вони зникли. Звiсно, нiхто не гарантує, що вона не пiде i не купить собi ще штук вiсiм, але менi так легше, коли я в них копирсаюся i думаю, як я їх знищуватиму. "Тобто я, в принципi, мав на увазi - ти зараз мудаком не почуваєшся?" - "Не почуваюся. В мудака мають бути вуса, вiн не знає, хто такий Грiн, його мрiя - трахнути когось на столi, а всiх жiнок вiн вважає стервами".

У Милицi падає буряк. "Мудак може бути поголеним мудаком i чудово знати, хто такий Грiн. Натомiсть вiн може не знати, хто такi Вахмурка i Гржемелiк, думати, що всi жiнки - повiї, а не стерви, i нiкого не хотiти трахнути взагалi", - зауважує Милиця. Вiн полiз за буряком, який виявився спритним хлопчиною - чкурнув вiд Милицi пiд стiл. "Мудаки ще люблять жонглювати овочами, а потiм принижуватися та просити їх виповзти з-пiд столу", - кажу я. "Мудаки, може, i жонглюють час вiд часу. Коли вони вiльнi вiд своїх повсякденних зайнять, - чую я пiд столом. - А повсякденно вони беруть светри молодих дружин своїх батькiв i замислюють светрове викрадення або навiть вбивство. От чим вони, переважно, займаються, приятелю". Я чую пiдстолове реготiння.

"От тобi смiшно, так? А ти знаєш, що вона вчора запитала: "А як там Милиця поживає?" - "Серйозно? Її це цiкавить? Клас! Що ти вiдповiв?" - "Слухай, може, виповзеш? Якось незручно спiлкуватися, коли ти вовтузишся пiд столом". - "Не хвилюйся, твiй член в безпецi. Я буду поки що тут. Тут нормально". - "Кляту Шу насправдi не цiкавить, як ти поживаєш, вона постiйно вигадує теми для розмови зi мною, i ти - унiверсальна тема. Але ти зовсiм не звернув увагу на те, як вона тебе назвала". - "Повтори!" - "Милиця!" - "То й що?" - "Не то й що. Ти для неї - Милицький Сергiй Владленович, от хто. Ну, я не звiр, можна - Сергiй. Можна було запитати, наприклад: "Макс, а як поживає твiй приятель Сергiй?" А не Милиця. Милиця - ти для мене i батька". - "Та я майже для всiх Милиця. Менi не шкода". - "Менi шкода. Я не хочу, щоб вона зазiхала на моїх друзiв, це не її справа". - "А її светри - це твоя справа?" - "Слухай, я iнколи не можу збагнути на чиєму ти боцi. То на якому ти боцi, Милиця?" - "Зараз на правому. Лiвий я вiдсидiв". Милицi надзвичайно весело.

"Я вчора мав вiльний час на роботi". - "I на що ти його згаяв?" - "Я не згаяв, я шукав в Iнтернетi, що вiдбувалося в 1973 роцi." Милиця виповз з-пiд столу. Без буряка. "I що тодi вiдбувалося?" - "Та багато чого. Тобi цiкаво?" - "Ну! Я навiть не уявляю собi, що тодi могло вiдбуватися. Мої батьки ще навiть не познайомилися. Хоча… якщо пригадати, то в цей рiк помер Брюс Лi. Я це точно знаю, бо вчора дивився про нього передачу. Ти не дивився? Даремно, дуже цiкаво було. Показували, як вiн - туди рука - фуаях, сюди ногою: вжих, бемциць, шия - уееее, знову нога - вжих, просто супер. I таке враження, що гепається прямо на яйця, а - нi, встає, наче огiрочок! Якби так впасти на яйця, не думаю, що можна було б так легко пiдвестися ще й посмiхатися, тут якась схiдна таємниця… Що ти набурмосився? А, зрозумiло. Звiсно, що про таке не цiкаво слухати, треба побачити. О! А ще тодi понароджувалися лялечки! Я колись вiдслiдковував хронологiю народжуваностi красунь. Чого ти мовчиш, пам'ятаєш, я тодi намагався вирахувати, коли народжуються красунi. Так от… 1973 рiк… згадав! Єва Герцигова, Хайдi Клум, Нiв Кемпбел та Тайра Бенкс! Вони вже зараз тiтки, мабуть! Блiн, а я б iз задоволенням з кожною з них пере… то що ти кажеш?"

Я сказав Милицi, що в його головi купа смiття i треба щось iз цим робити. Милиця зауважив, що вiн не винний в тому, що в нього хороша пам'ять. "Але ти хотiв розповiсти про 1973 рiк! То й чого ти мовчиш?" В цьому був весь Милиця: вiн спочатку верз те, що спадало йому на думку, а потiм обов'язково ображався через те, що хтось, на його думку, замовчував iнформацiю. Йому не випадало замислитися, що декому просто не давали рота розкрити. Але я фiзично не мiг сердитися на нього довго. Втiм, на нього нiхто довго не мiг сердитися, бо то був Милиця, а вiн завжди такий.

"Уяви собi. В 1973 роцi "Квiни" випустили мiй улюблений альбом "Квiн", а Юрайя Хiп "Солодку свободу". - "Це класнi штуки!", - зауважив Милиця. "I це ще не все. "Пiнки" випустили "Темний бiк Мiсяця". Взагалi для музики то був класний рiк: "Абба", Стiв Вандер, "Лед Зепелiн", "Бi Джiс" - всi випустили альбоми, а деякi навiть два!" - "Ну, а чого їм не випускати? В Америцi були класнi часи!" - "В Америцi все було так, як є зараз, щоб ти знав. Наприклад, вона активiзує вiйну на Ближньому Сходi при наявнiй паливнiй кризi з одного боку (одинадцять арабських держав погоджуються щодо щомiсячного скорочення видобутку нафти на 5% допоки США не змiнять свою полiтику на Ближньому Сходi), а з iншого боку - зупиняють вiйну проти В'єтнаму". - "Якби не араби з нафтовими вибриками, вони б азiатiв ще потурмосили, як на мене". - "Я й кажу! Ти - песимiст. Краще святкувати закiнчення однiєї вiйни, нiж концентруватися на початку iншої. Музики радiють миру! Вони ж всi були проти вiйни! Дiти квiтiв й таке iнше!" - "В мене таке враження, що ти мене не слухаєш". - "Чого ти прискiпуєшся? Я уважно слухаю. Можу повторити все, що ти сказав, але - продовжуй!"

"О'кей. Слухай ще. У Вашингтонi стартує "Уотергейт"! Менi здається, що це перша спроба "запаковування" президентiв. В сiчнi 1973 iнаугурується Нiксон, а вже в груднi присягає народовi Америки Джеральд Форд, бо Нiксона зуотергейтили вщент!" - "Слухай, а ти не знаєш, хто-небудь вже написав книжку "10 кращих способiв спакувати Президента?" - "Не знаю. Можливо, вже й написали…" - "Шкода, як би це з'ясувати? Якщо нiхто не написав, то я б узявся. Була б суперкнига, з тих часiв вiдбулося стiльки гейтiв… є що аналiзувати". - "В google пошукай. А взагалi це драматична iсторiя. Президенти спочатку брешуть. Всi. Нiхто вiдразу не зiзнається". - "Ти б в такому зiзнавався?" "В будь-якому випадку довелося би". - "Краще пiзнiше, все-таки не дуже приємна штука - публiчна хльоста. А взагалi кожний вчинок рiзними людьми сприймається абсолютно по-рiзному. Може, вiн думав, що чинить все тiп-топ?" - "Пiдслуховування? Навряд чи…" - "А що там європейцi?"

"У бритишiв - жахлива iнфляцiя. Бастують шахтарi, медичний персонал, газовики та навiть державнi службовцi. Протестують геть усi профспiлки, уряду нiхто не дає спокiйно жити". - "Якi ж вони активнi! Нам постiйно дорiкають пасивнiстю, та в нас що, була нагода гейтити та бастувати в той час? А вони тiльки тим i займалися, коли нашi батьки будували свiтле майбутнє". - "Ми зараз надолужуємо". - "Ага. А вони будують свiтле майбутнє. Ну, звiсно, це цiлком природне явище! Чи є якiсь скандали? Менi подобаються скандали. Коли я про таке чую або читаю, почуваюся дуже моральною людиною".

"Аякже! В Британiї один високопосадовець йде у вiдставку через захоплення повiями та гашишем". - "Якби нашi урядовцi були такими вразливими та якби додати в перелiк захоплень лихослiв'я та пияцтво, в країнi настала би чергова урядова криза. I парламентська, i президентська". - "А що з цього всього робить наш Президент? Має ж щось робити. Вiн же людина, все-таки. Може притуляється до вуликiв та матюгається на бджiл?" - "Хто його знає? Я за ним з диктофоном не ходжу i за його бджолами також". - "А як ти гадаєш, якщо обматюгати бджолу, вона потiм робить обматюганний мед? А що буде, якщо це покуштувати?" - "Не знаю щодо меду. Але я колись був на селi, там дiд мого приятеля бiгав за пiвником та матюгався на нього - страшне. Не мiг вхопити. Ми потiм цього пiвня зжерли. Наче - нiчого. Але хто знає? Може в менi щось i змiнилося, тодi я про це не думав". Ми помовчали. "Слухай, якась така тема… непевна, я згадав зараз звичайнi ковбаски, менi стало зле. Краще скажи менi, якщо ти читав, що робили мої улюбленi латиноси? Дженiфер Лопес вже виповнилося три роки! I в неї ще були свої, непротезованi сiднички! I хтось їх вже мацав!" - "Терпiти не можу Дженiфер Лопес.

В Аргентинi прийшов до влади Хуан Перон та Евiта, про неї ти маєш знати". - "А то! Евiта… донт край фо мi, Аржентiна, Айв бiн неве лефт ю…" "Ти можеш не спiвати? А Пiночет вкорiнився в Чiлi". - "Аугусто Пiночет з'їв з Альєндiв сто котлет…" - "Припини про їжу!" - "Добре, припинив. А що особисто тебе вразило?" - "Двi речi. Нi, навiть три! Перша пов'язана з фiнансовою аналiтикою. Виявляється, у 1973 роцi вперше ввели плавнi обмiннi курси валют…" - "Навiть не буду в тебе питати, що це таке". - "Тут все просто, уяви собi…" - "Нi! Я спiвати припинив. То й ти перемикайся на щось iнше, я не можу чути пояснень про плавнi обмiннi курси валют, про неплавнi також. Давай краще про друге, якщо воно не про курси валют. Про перше ти розповiв, дякую, що там в тебе друге?" - "Генрi Кiсiнджера було призначено державним секретарем США". - "I що тобi з того? Вiн твiй хрещений батько?" - "Я знав, що ти спитаєш!

Нi, просто моєю першою книжкою, яку я прочитав англiйською мовою, була саме "Дипломатiя" пана Кiсiнджера, i це я розцiнюю як знак долi". - "Який саме? Моя перша книжка англiйською мовою була про Робiна Бобiна Барабека… але якщо я зараз про це буду згадувати, ми знову повернемо на тему котлет з Альєндiв та до зматюгаченого президентського бджолиного меду". Милиця обожнював знаки долi i нiколи не проґавлював нагоди подiлитися своїми дитячими спогадами у вiдповiдь на спогади будь-кого iншого. Цiкаво, що все, що б я не пригадав про себе (а це iнколи траплялося випадково, несвiдомо), Милиця згадував про себе протягом кiлькох хвилин.

"Якби я знав… А загалом у 1973 роцi намагалися вибороти незалежнiсть та повагу до себе iрландцi та iндiйцi, злодiйкували палестинськi терористи, падали лiтаки, в школах тримали заручникiв, Iзраїль все воював i воював, великими фармацевтичними концернами випускалися неякiснi лiки, якi травмували дiтлахiв…" - "Все те саме. А культура та погода? I спорт!" - "Не знаю щодо спорту та погоди, не вдалося вiдслiдкувати. А щодо культури, то третя подiя як на мене - вихiд стрiчок Фелiнi "Амаркорд" та "Згiнний Диявола". - "Амаркорд" - це естетство, в якому забагато гладких тiток". - "Це не естетство i не гладкi тiтки, це - дитячi спогади, i це все те, що сформувало Фелiнi…" - "Нехай. Не естетство i не гладкi тiтки. Погоджуюся. Ти великий фахiвець у формуваннях особистостi.

Слухай, а навiщо воно тобi все це було потрiбно? Нi, я не до того, що все це нецiкаво. Дуже цiкаво, класно поговорили, але чого саме 1973-й? Взяв би рiк, коли народилися ми, 1982. Менi було б цiкаво, що вiдбувалося, га?" - "А ти майже вгадав, подумай ще!" - "Я не можу думати, я зголоднiв. То де, до речi, борщ, на який ти мене запрошував?" - "Милиця!!! У 1973 роцi народилися не тiльки цi лялечки, про яких ти згадав, а й ще одне одоробло". -"Патрiк Суейзi?" - "Тьху. Чого вiн тобi спав на думку? Поясни менi! Чого ти такий телепень?" - "Я не телепень. Менi вчора сказали, що я на нього подiбний. Не знаю, чому в мене все це ув'язалося, але я вже такий". Коли Милиця зауважував, що вiн - такий, менi нiчим було контраргументувати, я заквашувався. "Нi, не Патрiк. Народилася Клята Шу. От хто народився". - "То й що? Мала ж вона колись народитися. Навiщо було читати про подiї року, в який вона народилася, та ще й запам'ятовувати це? Слухай, а ти, часом, не закохався?" - "Ти в око давно не отримував? Треба ж таке вигадати! Щоб я закохався в Кляту Шу? В жiнку, яка вдягається в смугастi светри, i майже батькову дружину? Ти - збоченець". - "Чого б це? Я в неї не закохувався. Я нормально до неї ставлюся, без емоцiй! А от ти…" - "А що я? Ти з нею не живеш в однiй квартирi, i не знаєш, як воно! Рiк, в який народився твiй особистий ворог, треба знати достеменно. Бачиш, який вiн хиткий та сповнений жахливих подiй? Один Уотергейт багато чого вартий". - "А що може означати Уотергейт у зв'язку з народженням Клятої Шу?" - "Схильнiсть Клятої Шу до шахрайства та окозамилювання. От що це має означати". - "Невже? Якщо керуватися твоєю логiкою, боюся думати, яке лайно скоїлося в 1982 роцi, i як би ти приплутав це до мене". - "Я б до тебе нiчого не приплутував, бо ти - мiй друг, а я нiчого i нiколи не приплутую до друзiв". - "А якби нi?" - "Годi ворожити".

"До речi про ворожiння. Не знаєш, хто б мiг поробити мого шнурка? Постiйно розв'язується сьогоднi, втомився вже нахилятися. Це розв'язування означає, що шнурковi пороблено". - "Клята Шу могла б". "Таке кажеш. Навiщо я їй?" - "А чого вона цiкавилася, як у тебе справи?" - "Ти ж сказав, що вона формально цiкавилася, бо я - унiверсальна тема". - "Я мiг i помилитися". - "Слухай, якщо якось вже не склалося з борщем, чи немає у вас якихось смачних сортiв чаю? Фруктовi сумiшi, чи щось подiбне? Я б випив, якщо чесно". - "Ха! Чаю в нас - хоч греблю гати! Про це Клята Шу потурбувалася, вона постiйно п'є чай. У неї слабкi судини i вона постiйно мерзне - от i надудлюється чаєм. Як не побачиш її - вона з фiлiжанкою, наче в неї така фiлiжанкова рука. Отож, якщо тобi раптом заманеться випити трохи чаю або смугастий светр - то вiдразу прямуй до нас. У нас все це є в неймовiрнiй кiлькостi!" - "Супер. А твої зараз де?" - "Мої?" - "Припини, ти ж зрозумiв. О'кей, уточню. Твiй батько та Клята Шу". - "Мої… Обережно зi словами, брате. Мої… Тьфуй. Мiй батько та його Клята Шу пiшли в гостi до родини Клятої Шу. I якщо в неї мати та батько спiлкуються в стилi Клятої, то мiй батько та його Клята повернуться щонайранiше опiвночi". "Знаєш, мене непокоїть твоя ворожiсть до Шу. Вона намагається бути з тобою щирою. Принаймнi в тi рази, коли я був присутнiм пiд час вашого спiлкування, вона цiлковито нормально поводилася. Я припускаю, що тебе може дратувати її манера спiлкування. Але нiчого поганого вона не робить, спiлкується, посмiхається, а ти оце зараз сидиш i намагаєшся знищити її светри. Вона хiба намагалася знищувати щось твоє?" - "Вона нищить мене та мої стосунки з батьком. Або вже знищила. Це у порiвняннi зi светрами - набагато серйознiше, як на мене". - "А як на мене, в тебе щось не те з головою. Менi здається, що поки що знищувач - ти. I я думаю, ти набрався ворожостi вiд Аделiни". - "Не треба про Аделiну. Не втручайся". - "Добре, не буду. Але вона не дзвонила?" - "Нi. Я вже втомився надумувати собi усiлякi поганi пояснення". - "То надумай щось хороше". - "Наприклад, що?" - "Ну, рiзне трапляється. Може, вона завагiтнила i поїхала розбиратися з собою i думати, що робити з дитиною". - "Господи… Навiщо менi дивитися серiали, якi обговорюють нашi офiснi дiвчатка, якщо в мене є ти?" "Слухай, а в тебе є досвiд спiлкування з жiнками, якi старшi за тебе?" - "Дуже розумне запитання. Милиця, як ти думаєш, я вчився в школi, iнститутi, в мене була матiр?" - "Та я не про викладачiв. I не про матiр. Ти б ще виховательку в дитячому садочку згадав. Я про стороннiх жiнок, себто не зовсiм стороннiх, а - знайомих, приятельок, колежанок, якi старшi за тебе? То спiлкувався?" - "Я не ходив до дитячого садка, в мене був дiд". - "А я ходив. Не можу сказати, що це було захопливо. Наприклад, змушували вранцi їсти вiнегрет, де можна було натрапити на нечищеного буряка. Я тодi набирав все це в рота, всю порцiю, а вона була величенька, завмирав, а коли нас вiдпускали, бiг до вiдходку - все це випльовувати. Не уявляєш собi, як воно було". - "Тепер уявляю. Милиця, я спiлкувався з дорослими жiнками. В мене керiвниця - старша за мене рокiв на п'ятнадцять, то й що? А ще є двi дiвчини в партнерськiй конторi, з якими я спiлкуюся у справах. Їм рокiв по двадцять вiсiм". "А ви спiлкуєтеся на нейтральнi теми? Вiльнi?" - "Що в твоєму розумiннi нейтральнi-вiльнi теми?" - "Ну щось вiдмiнне вiд теми… як там воно було… о! Про плавнi обмiннi курси валют". - "Можемо поговорити i про щось нейтральне. Ми ж нормальнi сучаснi люди, в нас є спiльнi iнтереси i все таке". - "О'кей. З тебе все витягувати доводиться, чого ти такий наполоханий? Ви говорите, зокрема, про музику, їхнiх коханцiв, твоє особисте життя, квiти, якi їм до вподоби, подорожi, машини?" - "Про подорожi говоримо.

Я розповiдав про те, як було в Мексицi". - "Включно про цiни на повiй?" - "Ти хворий? Ти б розповiдав своїй керiвницi та колегам з iншої фiрми про цiни на мексиканських повiй? I взагалi, вони ж не ти, щоб таким цiкавитися". - "А про текiлу?" - "Що про текiлу?" - "Ну, розповiдав ти, як правильно вживати текiлу?" - "Не розповiдав. Але це просто було недоречно. Мiг би розповiсти". - "Невже? I що, був би вiдвертим?" - "Я був би розумним. Про певнi речi треба обережно висловлюватися". - "Отже, в тебе з ними цензурованi стосунки, так?" - "Та з усiма в нас цензурованi стосунки, як ти не розумiєш? В тебе теж працює цензура, коли ти навiть зi мною спiлкуєшся, не помiчав?" - "Це не цензура, я просто намагаюся не ображати тебе, але iнколи я все рiвно…" - "Годi, я теж iнколи все рiвно, а iнколи й умисно… але я ж це визнаю!" - "Розумiєш, я мав на увазi - спiлкування з жiнкою, яка старша за тебе, але досить вiдверте спiлкування, з мiнiмiзованою цензурою, було в тебе таке?"

I я пригадав один випадок.