– Блядь, це піздєц! – вітається Давид.
– Шо такое? – поправляє йому кучерик, що став дибом, Тріша.
– Ти не повіриш. Щойно такий жир був. Міні-купер. Грязний-грязний…
– Знову міні-купер? Бландінкі-нєряшкі?
– Та такий засраний, шо піздєц. Як перевозна мусорка, а в склі протерті ілюмінатори.
– Ги-ги. Внєдарожнік.
– Так самий жир в тому, що номер цієї тачки – «ҐЛАМУР»!!!
– А-а-а!!! Ні магу!!! Ловити треба було, ми би її зняли в сцені з білявками!
– Так ти шо, думаєш, я за ним не гнався?! Гнався, сигналив, на всіх світлофорах херачив на червоне!
– Ну і?
Ну і на одному перехресті він таки зупинився. Дивлюся – Да, всередині дві дєвки блондинисті, я давай руками махати: «Девушка! Аткройтє акно, мне с вамі срочна пагаваріть нада!» Ну, вона відкриває вікно і виявляється чуваком. З продепільованими руками…
– Га-га-га! Тачка білявок і підарасів! І want that one! [48] Да-да-да!
Яба-даба-ду! Знімаємо її!
– Та не, не знімаємо, – похнюпився Давид. – Чувак був такий злий і красивий, що я забув у нього спитати телефон.
– Ну та нічо', знайдем через міліцію. Скажемо, що він у нас щось спиздив. Заодно зареєструємо собі номер «Ы».