Бувайте, і дякуємо за рибу

Розділ 37

На протязі трьох днів і ночей стояв срібний робот у приголомшеному здивуванні на залишках Найтсбрідж, ледве помітно похитуючись і намагаючись виконувати певні завдання.

Депутати уряду приїхали, щоб побачити його, пишномовні журналісти біля своїх вантажівок запитували один одного в прямому ефірі, що вони думають з приводу цього, рейси військових бомбардувальників зворушливо намагались атакувати його — але жодних ящерів так і не з’явилось. Він повільно сканував горизонт.

В ночі це було особливо видовищно. Освітлений телевізійними командами, які обступили його постійно знімаючи, як він постійно нічого не робив.

Він думав і думав, і нарешті прийшов до висновку.

Йому пора вислати свої серсвіс-роботів.

Роботу слід було подумати про це раніше, але в нього і без того були проблеми.

І от, одного разу, жахливою металевою хмарою вилетіли з одного з люків маленькі скрипучі роботи. Вони носилися над землею, несамовито атакуючи одні предмети і захищаючи інші.

Один з них, нарешті знайшов зоомагазин з якимось ящірками, і негайно почав його захищати в ім’я демократії так дико, що лише маленька ділянка магазину вціліла.

Поворотний момент наступив тоді, коли першокласна команда маленьких скрипучих роботів знайшла зоопарк у Ріджентс-парк, і зокрема тераріум.

Згадуючи помилки, які вони допустили з зоомагазином, летючі дрилі і лобзики принесли більших і жирніших ігуан до гігантського срібного робота, який спробував провести високоінтелектуальні розмови з ними.

Нарешті робот оголосив світу, що не зважаючи на повний, відвертий і широкомасштабний обмін поглядами високоінтелектуальні розмови закінчились нічим. Ящери були визнані не дієздатними, і це все, робот збирається у коротку відпустку кудись, і тому він з якихось причин вибрав Борнмут.

Форд Префект, дивлячись на це все по телевізору кивав головою, сміявся і відкорковував наступну пляшку пива.

Вся потрібна для відправлення підготовка була негайно проведена.

Літаючі інструменти скрипіли, пиляли, свердлили і підпалювали різний мотлох світловими променями весь день і цілу ніч. І от, вранці, приголомшливий, гігантський козловий кран почав помалу котитися в західному напрямку по кількох дорогах одночасно, з роботом, який стояв на ньому, і підтримувався іншим краном.

Помалу просуваючись до своєї цілі, наче дивний карнавал, навколо якого дзижчали його слуги, гелікоптери, вантажівки різних телеканалів, які гасали туди і назад, він нарешті прибув до Борнмута, де повільно звільнився від обійм транспортної системи, пішов і влігся на пляжі на десять днів.

Це було, безперечно, поки що найбільш вражаюче видовище, яке коли не будь траплялося в Борнмуті.

Щодня навколо периметра, який огородили і охороняли, як рекреаційну зону робота, збирався натовп і намагався розгледіти, що ж він робить.

Він робив аж нічого. Просто лежав на пляжі. Доволі дивно, лицем вниз.

Одного разу, журналіст місцевої газети пізно ввечері спромігся зробити те, чого ніхто ще в світі не зміг зробити — він зав’язав коротку розмову з одним із сервіс-роботів, які охороняли периметр.

Це був надзвичайний прорив.

— Здається з цього вийде чудова історія, — довірливо сказав журналіст, поділившись сигаретою через металеву огорожу, — але її потрібно подати під вигідним, місцевим кутом. В мене тут маленький список питань, — продовжив він, незграбно риючись у внутрішній кишені, — можливо, ви зможете передати їх йому, щоб він поглянув.

Маленька літаюча викрутка сказала, що подивитись, що можна зробити і поскрипіла геть.

Відповідь і не збиралася надходити.

Цікаво, що питання, які знаходилися на тому шматочку паперу більш менш точно співпадали з питаннями, які гасали по масивних, покритих бойовими шрамами, промислової якості схемах мозку робота. А запитання були такі:

«Як ти почуваєшся, знаючи, що ти робот?»

«Як це, бути з космосу?», а ще

«Тобі сподобався Борнмут?»

Рано вранці, наступного дня почалося спаковування речей, і за кілька днів стало зрозуміло, що робот збирається мирно покинути Землю.

— Річ в тому… — сказала Фенчьорч Форду, — ти можеш провести нас на борт?

Форд різко подивився на годинник.

— В мене є кілька важливих незакінчених справ, яким конче треба приділити увагу, — вигукнув він.