Червоний. Без лінії фронту

Після екранізації літературного твору, як правило, виникає дискусія: що краще — книжка чи фільм? У випадку з «Червоним» сумнівів немає: це книжка та фільм, що здобули любов глядачів і читачів та доповнюють одне одного. Тому поява кінороману «Червоний. Без лінії фронту» як складової однойменного кінопроекту однозначно на часі.

«Червоний. Без лінії фронту» підтвердив реноме Андрія Кокотюхи як вправного майстра в царині пригодницької літератури. Автор від разу до разу «нарощує» свою історичну компетентність, і його художні твори щоразу більше нагадують документальні романи. Сюжет побудований надзвичайно вдало — подаючи інформацію про одні й ті самі події з різних точок зору, ведучи розповідь від осіб з відмінними світоглядними переконаннями, автор розкриває цілу гаму емоцій, котрі супроводжували вчинки та переживання його героїв. Прочитаний текст провокує відчуття того, що йдеться про реальні події, реальних історичних героїв.

Переможець завжди один. Часто навіть не той, хто себе ним проголосив. І тому Данило Червоний вправно орудує ножем і пістолетом, а головне — силою волі, проти будь-якого наїзника, який приходить на його землю. Його Україна велика — від Донбасу до Львова. І Данило без революційних гасел та ефектних жестів робить те, що вміє робити найкраще. Воює.