Червоний. Без лінії фронту

Примітки

1

Охоронне відділення та охоронна поліція в Польщі між двома світовими війнами.

2

Східна Малопольща (пол. Małopolska Wschodnia) — у міжвоєнний період (1920—1939) польська назва української Галичини, яка входила до складу Другої Польської Республіки. Адміністративно поділялася на Тарнопольське, Станіславівське та Львівське воєводства, де переважало українське населення.

3

Волинське воєводство — адміністративно-територіальна одиниця Другої Польської Республіки, утворена 1921 року з семи західних повітів Української Народної Республіки, раніше — Волинської губернії Російської імперії.

4

Йдеться про пацифікацію (умиротворення) — масштабну каральну акцію, яку схвалив особисто керівник польської держави Юзеф Пілсудський у вересні 1930 року. Операція тривала до кінця листопада й супроводжувалася насильством, убивствами, арештами українців за етнічною належністю. Руйнувалися господарства, кооперативи, хати-читальні, храми. Пацифікація викликала міжнародний скандал, бо документальні матеріали й фотофакти були передані українськими активістами в західну пресу. На підставі цього була подана петиція до Ліги Націй.

5

«Читанка для чемних діточок» — дитяча книжка, вперше видана у Володимирі-Волинському та надрукована у Львові з ініціативи Комісаріату Українських Січових Стрільців 1917 року.

6

Почаївський монастир у часи Другої Польської Республіки входив до складу Польської православної церкви. Її великими зусиллями вдалося вберегти від передачі в підпорядкування римо-католицької церкви. На території монастиря зберігалося, зокрема, українське православне життя.

7

Йдеться про Велику, або Першу, світову війну (1914—1918).

8

Четвертий відділ державної поліції Другої Польської Республіки мав окрему «референтуру спеціальних справ», яку популярно називали «політичною поліцією». Референтура була створена для діяльності проти українських національних політичних спільнот, передусім — Організації українських націоналістів, комуністів та діячів німецької громади Польщі. Поза тим кримінальний кодекс тогочасної Польщі покарання за політичні злочини не передбачав. Усі справи проти діячів українського підпілля порушувалися переважно за статтею «тероризм».

9

Організація Українських Націоналістів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року у Відні, легалізована в Україні 1993-го як громадська організація. У міжвоєнній Польщі, через причетність членів Організації до антипольських акцій, у тому числі — силових, визначена терористичною й заборонена. Після вбивства провідника ОУН Євгена Коновальця у квітні 1938 року розділилася на два табори — радикальну ОУН(Б) й помірковану ОУН(М). За радянських часів ОУН визначалася уже як «профашистська» сила незалежно від розмежування.

10

Береза-Картузька — концентраційний табір (місце відокремлення, ізолювання), створений польською владою в 1934 році в місті Береза-Картузька на Берестейщині, тепер — територія Білорусі. Був місцем позасудового утримання противників керівного режиму в Другій Польській Республіці.

11

13—25 серпня червоні війська під командуванням Михайла Тухачевского почали наступ на Варшаву. Війська Армії УНР взяли участь в обороні Львова та Замостя, стратегічно важливих у цій військовій операції міст.

12

Галлер, Юзеф (1873—1960) — польський військовик, генерал армії, у серпні-вересні 1920 року командував обороною Варшави, став короткочасним ситуативним союзником війська УНР.

13

Йдеться про Розвідчу управу штабу Дієвої армії УНР, яку очолював генерал-хорунжий Борис Снігірів (1890—1921).

14

Алкогольний бізнес родини Бачевських засновано 1856 року у Львові. У період II Речі Посполитої алкоголь фірми Бачевських належав до двох найпопулярніших експортних товарів Польщі. Його популярність була такою, що в тогочасній польській літературі бренд «Baczewski» використовували як синонім до слова «горілка».

15

Книга поета, прозаїка, драматурга й педагога Миколи Угрина-Безгрішного (1883—1960), видана 1934 році в Рогатині, розповідає про долю п’ятнадцятого куреня, створеного як вишкільна військова організація у війську Українських Січових Стрільців 1916 року.

16

«Робітництво і релігія-ідея-преса-вкладка: найкоротша історія України для діячів» — твір письменника, публіциста, політичного діяча Осипа Назарука (1883—1940), побачив світ 1926 року в Чикаго.

17

Військова референтура ОУН — керівний орган, створений після затвердження на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні (1929 р.) програмних документів Організації. Згідно з документами Першого Конгресу, Військова референтура «...веде організацію військового вишколу, розробляє пляни організації армії і фльоти, узгіднює діяльність українських військових організацій». Одночасно з центральною військовою референтурою Проводу на еміграції Крайова екзекутива ОУН на західноукраїнських землях утворила власну військову референтуру, яка опікувалася військовими вишколами та, спільно з бойовою референтурою, бойовими акціями підпілля. У 1937—1938 рр. з ініціативи військової референтури сформовано бойові партизанські відділи під загальною назвою «вовки».

18

Від початку 1930-х років до створення Служби безпеки ОУН (1940 р.) як окремої референтури в структурі Організації діяли внутрішня й зовнішня розвідки. Внутрішня займалася слідством щодо членів ОУН та викриттям зрадників усередині. Зовнішня протистояла польській дефензиві й поліції та збирала дані про розміщення окупаційних військ на західноукраїнських землях.

19

Роман (діал.).

20

Партизанські загони (діал.).

21

«Амурські хвилі» — вальс російського композитора Макса Кюсса, написаний на початку 1900-х років.

22

Гебітскомісар, або окружний комісар, — чиновник німецької окупаційної адміністрації під час Другої світової війни. Керував округою, мав повну владу над місцевим населенням та його майном.

23

Окраїни давньої Польщі (зазвичай про українські землі).

24

Уживається для підтвердження чого-небудь або запевнення в чомусь тощо (розм., заст.).

25

«До зброї!» — журнал, видання Головного командування УПА. Видавався в підпіллі з липня до грудня 1943-го на території окупованої України.

26

Ставка Верховного Головнокомандування — найвищий орган військового управління, який у роки радянсько-німецької війни керував Збройними силами СРСР. Планувала кампанії й стратегічні операції, ставила завдання фронтам і флотам, контролювала виконання поставлених завдань тощо. З липня 1941 року головою Ставки став Йосип Сталін.

27

НКДБ СРСР — Народний комісаріат державної безпеки, створений як окрема структура, виділена з НКВС (Народного комісаріату внутрішніх справ). Четверте управління займалося організацією диверсій і терору на зайнятих німцями територіях. До цих функцій входила також боротьба з національними та політичними рухами, які проповідували ідею національної незалежності й закликали до повалення окупаційних влад, у тому числі — радянської.

28

Місто Кристинопіль, від 1951 року — Червоноград Львівської області.

29

Боково-Антрацит, місто в Луганській області. Перейменовано в Антрацит 1962 року Указом Президії Верховної Ради УРСР.

30

Бійці шуцманшафтів — «охоронних команд», що, як правило, формувалися з місцевого населення та військовополонених. Спочатку перебували в складі допоміжної поліції Третього райху на окупованих територіях у роки Другої світової війни. Ці каральні батальйони діяли під безпосереднім командуванням німців та разом з іншими німецькими частинами.

31

Дід — неофіційне прізвисько Сидора Ковпака (1887—1967), командира Першої Української партизанської дивізії. Під час першої радянсько-української війни (1917—1921) очолював диверсійний більшовицький загін, боровся з військами гетьмана Скоропадського. Згодом закінчив спеціальну школу ОДПУ з підготовки організаторів підпільної та партизанської боротьби. Радянсько-німецьку війну зустрів у віці 54 років, специфічна зовнішність робила його старшим на вигляд.

32

Указом Президії РСФСР від 26 листопада 1943 року селище Воркута набуло статусу міста республіканського значення зі збереженням назви. Того ж року в СРСР офіційно запровадили поняття каторжних робіт як форму покарання.

33

ВОХР — війська внутрішньої охорони в складі НКВС СРСР, також — воєнізована відомча охорона підприємств та установ, що має право на носіння вогнепальної зброї.

34

Вільнонайманий працівник на території, де діють особливі закони. Передусім ідеться про міста, прилеглі до концентраційних таборів, табірних пунктів і такі, які утворюються й розвиваються довкола великих підприємств стратегічного значення. Без дозволу керівництва звільнитися не міг, але мав більше прав, ніж звільнений в’язень.

35

Мордвинов (Шефтель), Борис Аркадійович (1899—1953) — російський радянський театральний діяч, заслужений артист РСФСР. 1940 року арештований органами НКВС, 1941 року засуджений до трьох років виправних робіт. Звинувачення — шпигунський зв’язок. У 1943—1946 рр. був художнім керівником Воркутинського театру ГУЛАГу.

36

Металургійна вертикальна піч шахтного типу, призначена для виплавки чавуну або феросплавів із залізної руди.

37

Орлова, Любов Петрівна (1902—1975) — російська радянська актриса театру й кіно, лауреатка двох Сталінських премій. Професійна співачка (лірико-колоратурне сопрано), співала й танцювала сама в усіх фільмах за своєю участю. Комедія «Весна» (1947) знята на чеській студії «Баррандов», московську натуру та інтер’єри здебільшого відтворювали в чеських павільйонах. Пісня «Журчат ручьи» (музика Ісака Дунаєвського) з цього фільму у виконанні Орлової стала одним із «народних» хітів повоєнного СРСР.

38

Виходок — одна з назв туалета.

39

Актування — тут: дострокове звільнення з місць позбавлення волі через хворобу, інвалідність, відповідно — втрату працездатності. Підставою для цього є акт, складений лікарем після обстеження.

40

Козін, Вадим Олексійович (1904—1994) — радянський естрадний співак, ліричний тенор, композитор, автор більше сотні текстів для пісень. Платівки не випускалися після 1945 року, відколи Козін був засуджений за мужолозтво, покарання відбував на Колимі. Концертну діяльність відновив після звільнення в 1950-му, за дев’ять років знову був засуджений, решту життя провів у Магадані.

41

Йдеться про радянську комедійну стрічку «Трактористи» (1939, реж. І. Пир’єв), у якій роль Савки, тракториста-алкоголіка й порушника трудової дисципліни, зіграв актор Петро Алейников. Куплети в його виконанні «Здравствуй, милая моя, я тебя дождался, ты пришла, меня нашла — а я растерялся» були дуже популярні в сталінському СРСР, а роль зробила актора однією із суперзірок радянського кіно.