Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні

1

Смолич Ю. Революція і письменник. Нотатки з першого покоління. — «Вітчизна», 1967, № 11, с. 166.

2

Смолич Ю. Головне — що сказати людям. — У кн.: Література і сучасність. К., 1977, вип. 10, с. 176–177.

3

Смолич Ю. К. Автобиография. — В кн.: Советские писатели. Автобиографии в двух томах. М., 1959, т. 2, с. 369.

4

Смолич Ю. Революція і письменник, с. 165.

5

Білецький О. Проза взагалі і наша проза 1925 року. — Зібр. праць. У 5-ти т. К., 1966, т. 3, с. 36.

6

Білецький О. Проза взагалі і наша проза 1925 року. — Зібр. праць:. У 5-ти т. К., 1966, т. 3, с. 36.

7

Смолич Ю. Головне — що сказати людям, с. 172–173.

8

Між іншим, Ю. Смолич у спогадах про М. Йогансена згадував про «конфуз, що трапився з книжкою»: видавничий редактор (Клебанов), що був й упорядником якогось альманаху в тому ж видавництві «ЛІМ», «взяв з книжки один розділ для альманаху, але… забув його потім покласти назад, у рукопис. Рукопис так і набрали, а тоді надрукували без цього розділу. А розділ цей був основним, у якому розкривалася таємниця технічного винаходу, про який йшла мова в романі (ультразвук), і без цього розділу повіствування ставало просто безглуздим» (Смолич Ю. Розповідь про неспокій. К., 1968, с. 148–149). Досить показово, що ні тодішня критика, ні пізніші дослідники не помітили цього видавничого «конфузу».

9

Смолич Ю. Розповіді про неспокій немає кінця. К., 1972, с. 45.

10

Йогансен М. Про творчість Ю. Смолича. Спроба характеристики. — «Критика», 1929, № 12, с. 58.

11

Смолич Ю. Розмова з читачем. К., 1953, с. 66. Далі посилаючись на це видання, вказуємо сторінку в тексті у дужках.

12

Піскунов В. Творчість Юрія Смолича. К., 1962, с. 84.

13

Первый Всесоюзный съезд советских писателей. Стенографический отчет. М., 193.4, с. 46.

14

Про Юрія Смолича. К., 1980, с. 9. Далі, посилаючись на це видання, вказуємо сторінку в тексті в дужках.

15

Білецький О. Зібр. праць, т. 3, с. 44, 41.

16

Історія української літератури. У 8-ми т. К., 1971, т. 8, с. 449.

17

Новиченко А. Проблеми стильової диференціації в сучасних східнослов'янських літературах. К., 1968, с. 31.

18

Айтматов Ч. Ответственность перед будущим. — «Вопросы литературы», 1967, № 9, с. 82.

19

Трансвааль — провінція в Південній Африканській Республіці. У 1856 р. на території Трансвааля бури, нащадки голландських, французьких та німецьких колонізаторів, створили Південно-Африканську Республіку. В 1877 р. вона була анексована Великобританією. В 1899–1902 рр. спалахнула одна з перших воєн епохи імперіалізму — війна між бурами та англійцями, яка закінчилася перемогою Великобританії. Внаслідок війни Трансвааль та інша бурська республіка — Оранжева Вільна держава — були перетворені в англійські колонії, а корінне африканське населення опинилося під подвійним гнітом — бурів та англійських колонізаторів.

20

«Нива» — щотижневий ілюстрований науково-популярний та літературно-художній журнал, розрахований на масового читача. Виходив у Петербурзі в 1870–1918 рр.

21

Преторія — столиця Південної Африканської Республіки, адміністративний центр провінції Трансвааль. Названа в честь Андрієса Преторіуса (1798–1853), який очолив в 30-50-х роках XIX ст. колонізацію бурами земель у Південній Африці.

22

Енциклопедія «Просвещение». — Йдеться про «Большую энциклопедию» (20 основних томів і 2 додаткові), опубліковану петербурзьким видавництвом «Просвещение» в 1900–1909 рр.

23

Рубенс Пітер Паулс (1577–1640) — фламандський живописець, картини якого відзначаються реалістичністю спостережень, неповторною красою образів, блискучим колоритом.

24

Ван-Дейк Антоніс (1599–1641) — фламандський живописець, майстер психологічних і парадних портретів, учень Рубенса.

25

Остаде (Адріан ван Остаде; 1610–1685) — один із представників демократичного напряму в голландському живописі.

26

Софіївка — дендрологічний заповідник АН УРСР, визначна пам'ятка українського садово-паркового мистецтва доби класицизму. Розташований в м. Умані Черкаської області. Споруджений в 1796–1801 рр. в урочищі Кам'янка в маєтку графа Потоцького. У спогадах, присвячених Ю. Смоличу, журналіст і краєзнавець М. Комарницький писав: «У 1937 році до моїх рук уперше потрапила біографічна повість Юрія Смолича «Дитинство», в якій я прочитав рядки, присвячені уманському парку, і дізнався, що письменник народився в Умані, в сім'ї вчителя місцевої чоловічої гімназії, і не раз маленьким хлопчиком разом з батьками бував у Софіївці. Тут він, як і інші діти, частував шматочками французької булки білих лебедів на Нижньому саду, з радісним сміхом ловив долонями бризки фонтана «Змія». Дитячі враження від уманського дивосаду назавжди залишилися в пам'яті Юрія Корнійовича. Батько його, Корнелій Іванович Смолич, кандидат фізико-математичного факультету Московського університету, почав свою працю як викладач математики й фізики в Уманській чоловічій гімназії 31 січня 1884 року, а виїхав з Умані десь улітку 1906 року, коли його було переведено на посаду інспектора в Білоцерківську гімназію… Виїхав у 1906 році з батьками і шестирічний Юра. І лише влітку 1949 року Юрій Корнійович відвідав Умань — місто свого народження» (Про Юрія Смолича. К., 1980, с. 22).

27

Софія — графиня Софія Вітт Потоцька (1760–1822) — дружина Станіслава Щенсного Фелікса Потоцького (1752–1805), який в її честь наказав кріпосним зодчим спорудити «Софіївку».

28

«Фльор д'оранж» — білі квіти помаранчевого дерева, в деяких країнах є однією з деталей весільного вбрання нареченої.

29

Порт-Артур. — Йдеться про оборону Порт-Артура 2 січня — 20 грудня 1904 р. під час російсько-японської війни. Російські війська під керівництвом генерала Р. І. Кондратенка героїчно обороняли військову фортецю Порт-Артур і витримали чотири штурми. Після загибелі Кондратенка генерал А. М. Стессель здав противнику фортецю.

30

Ляоян. — Мається на увазі битва біля м. Ляоян в Північно-Східному Китаї, яка відбулася 11–21 серпня 1904 р. під час російсько-японської війни. Російська Маньчжурська армія зазнала в Ляоянській битві поразки.

31

Маньчжурія — історична назва сучасної північно-східної частини Китаю. Походить від назви ранньофеодальної держави Маньчжу, яка існувала на цій території в першій половині XVII ст. Під час російсько-японської війни в Маньчжурії знаходився штаб командуючого Маньчжурською армією генерала О. М. Куропаткіна.

32

Мукден. — Мається на увазі битва поблизу Мукдена (Шеиьяна) у Північно-Східному Китаї під час російсько-японської війни, яка відбулася 6-25 лютого 1905 р. і в якій російські війська зазнали поразки.

33

Нагасакі — місто і порт в Японії, на острові Кюсю.

34

Куропаткін Олександр Миколайович (1848–1925) — російський генерал, у 1898–1904 рр., під час російсько-японської війни, командував військами в Маньчжурії, зазнав поразки під Ляояном і Мукденом.

35

Стессель Анатолій Михайлович (1848–1915) — російський генерал, під час російсько-японської війни виявив бездарність і боягузтво; здав фортецю Порт-Артур японцям. Військовий суд присудив Стесселя до страти, але він був помилуваний царем Миколою II.

36

Ліневич Микола Петрович (1838/1839-1908) — російський генерал. Під час російсько-японської війни в жовтні 1904 — березні 1905 рр. головнокомандуючий збройними силами на Далекому Сході.

37

Рождественський Зіновій Петрович — адмірал, командуючий Другою Тихоокеанською ескадрою, яка 20 вересня 1904 р. була направлена з Балтійського моря на Далекий Схід. Один із головних винуватців її загибелі під час Цусімської битви 1905 р. Під час бою був поранений і разом зі своїм штабом потрапив у полон.

38

Ура! (японськ.) — Ред.

39

Xунхузи (китайськ. червонобородий) — назва учасників збройних банд, які діяли у Північно-Східному Китаї до перемоги революції.

40

Гаолянові хащі — зарослі однорічної зернової рослини, висота стебла якої досягає чотирьох метрів; маньчжурське просо.

41

Як ваше здоров'я (франц.). — Ред.

42

За гріхи (єврейськ.). — Ред.

43

На здоров'я (єврейськ.). — Ред.

44

Чорт забирай! Це неможливо (франц.). — Ред.

45

Стародуб — колишнє повітове місто Новгород-Сівсрського намісництва (тепер Брянської області РРФСР), в якому деякий час у місцевій гімназії викладав фізику і математику батько письменника.

46

Щоб знеславити трагедію мого дворянського стану… (франц.) — Ред.

47

Старовіри — прихильники старообрядництва, які не прийняли церковної реформи XVII ст., виступали проти офіційної православної церкви. До 1906 р. переслідувалися царським урядом.

48

Привіт! (лат.) — Ред.

49

Чорна сотня — погромно-монархічні організації («Союз російського народу», «Союз Михаїла Архангела» та іи.), озброєні загони декласованих елементів, які боролися з революційним рухом в 1905–1907 рр. У книзі «Я вибираю літературу» (с. 40) Ю. Смолич писав: «Дев'ятсот п'ятого року — ми проживали тоді в місті Стародубі, і там прокотилася хвиля страшних єврейських погромів, — батько з мамою переховували цілу купу євреїв, що рятувалися від чорної сотні. І батько — освічений атеїст — хапався за ікони, щоб виставити їх на вікнах нашої хати і тим оборонятися від чорносотенної зграї, що нишпорила за євреями по хатах».

50

«Ведмеді в лісі» Шишкіна… — картина російського художника-передвижника Івана Івановича Шишкіна (1832–1898). В своїх картинах він розкрив красу і багатство російської природи.

51

… звисало сьогодні аж п'ять мотузок. — Про ці події Ю. Смолич у книзі «Я вибираю літературу» (с. 46) писав: «Та з нас доволі було спогаду про те, що ми бачили дев'ятсот п'ятого року власними очима і чули на власні вуха і що добре вкарбувалося в пашу дитячу пам'ять. Єврейський погром, купка інтелігентів, ремісників та гімназистів старших класів, що пробували приборкати погромників, п'ятеро гімназистів, що забарикадувались у будинку гімназії і відстрілювались від нападу оскаженілої юрби бандюг, — про цих гімназистів казано в нашій родині, що то були «революціонери», і двоє з них переховувалися тієї ночі в батьковому кабінеті. А на ранок другого дня посеред базарного майдану ми побачили шибеницю і на ній п'ятеро повішених — якраз не з погромників, а з тих, хто виступав проти погромників, і драгуни, що прибули на «втихомирення» і повішали цих п'ятьох молодиків, пояснювали натовпові цікавих, що то повішено… анархістів».

52

Кочубей Василь Леонтійович (1640–1708) — один з діячів української старшини, яка орієнтувалася на Російську державу. У серпні 1707 р. Кочубей і полтавський полковник І. Іскра надіслали листа Петру І, в якому повідомляли про таємні переговори гетьмана І. Мазепи з польським королем С. Лещинським і шведським королем Карлом XII про відрив України від Росії та перехід під владу польсько-шведських загарбників. Кочубей та Іскра були видані царським урядом Мазепі, якому вдалося виправдатися перед Петром І, і незабаром страчені.

53

«Природа и люди» — щотижневий ілюстрований журнал для сімейного читання. Виходив у Петербурзі в 1889–1918 рр. Особливий успіх мав у молоді, оскільки в ньому друкувалися науково-фантастичні твори.

54

Гаучоси (гаучо) — етнічна група в Аргентині, яка склалася в XVI–XVII ст. від шлюбів іспанців з індійськими жінками. Вели бродячий спосіб життя, пасли отари. Нащадки гаучо влилися в склад аргентинської нації. Ідеалізований романтичний образ гаучо етап символом волелюбності та сміливості, оскільки гаучо неодноразово повставали проти колонізаторів-поміщиків.

55

Міклухо-Маклай Микола Миколайович (1846–1888) — російський вчений-етнограф, мандрівник. Вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Океанії, Австралії. Виступав проти расизму та колоніалізму.

56

Пржевальський Микола Михайлович (1839–1888) — російський мандрівник, дослідник Центральної Азії. Вперше описав природу Центральної Азії, відкрив багато хребтів, озер та рік. Зібрав цінні колекції тварин і рослин, уперше описав дикого верблюда, дикого коня («кінь Пржевальського»), тібетського ведмедя.

57

Стенлі Генрі Мортон (1841–1904) — американський дослідник Африки, журналіст. В 1871–1872 рр. як кореспондент газети «Нью-Йорк геральд» брав участь у пошуках Давида Лівінгстона; разом з ним дослідив озеро Танганьїка. Двічі пересік Африку, дослідив всю течію ріки Конго.

58

Лівінгстон Давид (1813–1873) — англійський дослідник Африки. Дослідив басейн річки Замбезі, відкрив водопад Вікторія, здійснив кілька тривалих подорожей по Південній та Центральній Африці.

59

І в цьому місті — вже третьому в Юриному ще короткому житті… — Йдеться про Білу Церкву, райцентр у Київській області, розташований на річці Рось. В автобіографії Ю. Смолич писав: «… гимназии на мою долю и долю брата и сестры выпали, по тем временам, исключительно захолустные: Умань, Стародуб, Белая Церковь, Глухов, Каменец-Подольск, Жмеринка. Я учился последовательно в четырех последних» (Советские писатели. Автобиографии в двух томах. М., 1959, т. 2, с. 369).

60

Могікани — індійське плем'я в Північній Америці.

61

«Что ты спишь, мужичок?» — перший рядок однойменного вірша російського поета Олексія Васильовича Кольцова (1809–1842).

62

Пані ворона, забравшись на дерево… (франц.) — Ред.

63

«Метр карбо сюр єн арбр перше…» — початковий рядок байки французького письменника Жана де Лафонтеиа (1621–1695) «Ворона і Лисиця».

64

Хто мчить так пізно в ніч швидше вітру… (нім.) — Ред.

65

«Вер рейтет зо шпет дурх нахт унд вінд…» — початкові рядки балади Йоганна Вольфганга Гете (1749–1832) «Лісовий цар».

66

Річард І Левине Серце (1157–1199) — англійський король (з 1189 р.) з династії Плантагенетів. Загинув під час війни з Францією.

67

… про хрестовий похід тисяча сто дев'яностого року… — Йдеться про третій хрестовий похід 1189–1192 рр., який очолили німецький імператор Фрідріх І Барбароса, французький король Філіпп II Август і англійський король Річард І Левине Серце. Наслідком походу було завоювання фортеці Акри та о. Кіпр.

68

Мазепа Іван Степанович (1644–1709) — гетьман Лівобережної України в 1687–1708 рр. Провадив кріпосницьку політику, нещадно придушував виступи народних мас проти соціального гноблення. У перші роки Північної війни (1700–1721) уклав таємну угоду з шведським королем Карлом XII і польським королем С. Лещинським, згідно з якою Лівобережна Україна і Київ, а також білоруські землі і Смоленщина мали відійти до Польщі. В жовтні 1708 р. Мазепа, за яким пішла лише купка старшин та невелика кількість козаків, відкрито перейшов на бік ворога. Після розгрому шведських військ у Полтавській битві 1709 р. Мазепа разом з Карлом XII втік до турецьких володінь, де незабаром помер.

69

— уривок із поеми О. С. Пушкіна «Полтава» (1828–1829).

70

— уривок із поеми О. С. Пушкіна «Полтава».

71

… парк графині Браніцької, Олександрія. — Йдеться про видатну пам'ятку садово-паркової архітектури кінця XVIII ст. «Олександрію», названу ім'ям колишньої власниці дендропарку Олександри Браніцької. Парк було створено руками кріпаків. На території «Олександрії» органічно поєднуються природні пейзажі з численними архітектурними спорудами.

72

… в преріях Техасу, в хащах Дакоти… — Техас — штат на Півдні США, Північна Дакота — штат на Півночі США.

73

Сьєрра-Невада — гірський хребет у південно-західній частині США, в системі Кордільєр.

74

Кордільєри — одна з найбільших за протяжністю гірських систем земної кулі (довжина понад 18 тис. км), яка охоплює окраїни материків Північної та Південної Америки. Діляться на Кордільєри Північної та Південної Америки, або Анди.

75

Міссурі — річка в СІНА, притока Міссісіпі, однієї з найбільших річок у світі.

76

Ацтеки — найчисленніша індіанська народність Мексіки. В XI ст. створили свою державу, в 1519–1521 рр, завоювали іспанські конкістадори. До часів іспанського завоювання культура ацтеків досягла високого рівня розвитку.

77

Ірокези — група індіанських племен у Північній Америці, в кінці XVI–XVIII ст. — союз племен. Майже повністю знищені колонізаторами.

78

Майн Рід (Рід Томас Майн; 18І8-1883) — англійський письменник. Його авантюрно-пригодницькі романи пов'язані з темою боротьби та страждання пригноблених народів Америки («Мисливці за скальпами» (1851), «Білий вождь» (1855), «Вершник без голови» (1866) та ін.).

79

Купер Джеймс Фенімор (1789–1851) — американський письменник. Цикл його романів про героїчні та трагічні події колонізації Північної Америки («Піонери» (1823), «Останній з могікан» (1826) та ін.) стали класикою світової дитячої літератури.

80

Небраска — штат у центральній частині США, адміністративний центр Лінкольн.

81

… кухарчиних дітей… — Так називали у дворянсько-буржуазному середовищі дореволюційної Росії учнів шкіл і вищих навчальних закладів, які вийшли з нижчих соціальних верств.

82

«Киевская мысль» — щоденна газета ліберально-буржуазного напряму (1906–1918). В газеті співробітничали кадети і меншовики-ліквідатори. В роки першої світової війни «Киевская мысль» стояла на шовіністично-оборонних позиціях, підтримувала імперіалістичну політику самодержавства. Після революції теж провадила антинародний курс.

83

«Русские ведомости» — одна з найпопулярніших російських газет. Видавалася в Москві в 1863–1918 рр.

84

«Петербургская газета» — щоденна ліберально-буржуазна газета, яка виходила в 1906–1918 рр. Під час першої світової війни займала шовіністичні позиції.

85

… що був «маніфест»… — Йдеться про Маніфест 17 жовтня 1905 р. («Про вдосконалення державного порядку»), підписаний царем Миколою II в момент найвищого піднесення Жовтневого Всеросійського політичного страйку. Маніфест обіцяв громадянські політичні свободи і законодавчу думу. Це була вимушена уступка самодержавства повсталому народу, перша перемога революції. Та водночас царизм посилив репресії проти революціонерів.

86

Стенька Разін (Разін Степан Тимофійович; бл. 1630–1671) — керівник селянської війни 1670–1671 рр., донський козак. У 1662–1663 рр. донський отаман, воював з кримськими татарами і турками. Весною 1670 р. очолив селянську війну, в ході якої виявив себе досвідченим організатором і воєначальником. Був виданий козацькою старшиною царському урядові. Страчений в Москві.

87

Пуришкевич Володимир Митрофанович (1870–1920) — реакційний державний і політичний діяч, один з лідерів «Союзу російського народу», «Союзу Михаїла Архангела» — найреакційніших чорносотенних організацій.

88

Дурново Петро Миколайович (1845–1915) — російський державний діяч, у 1905–1906 рр. міністр внутрішніх справ. Жорстоко придушував революційний рух.

89

Вітте Сергій Юлійович (1849-19)5) — російський державний діяч, граф, в 1905–1906 рр. — голова ради міністрів. Уряд, очолюваний Вітте, проводив політику гноблення національних меншостей. Автор Маніфесту 17 жовтня 1905 р. Був одним з організаторів розправи над учасниками московського повстання 1905 р,

90

… повстання в Брестському полку у Севастополі. — Під керівництвом севастопольської військової організації РСДРП в 1904 р. відбулися заворушення матросів флотської дивізії, берегових екіпажів, повстання на броненосці «Потемкин», севастопольське збройне повстання 1905 р.

91

Матюшенко Опанас Миколайович (1879–1907) — один із керівників повстання на броненосці «Потемкин» у 1905 р., унтер-офіцер Чорноморського флоту.

92

Лейтенант Шмідт — Шмідт Петро Петрович (1867–1906) — лейтенант Чорноморського флоту, керівник повстання на крейсері «Очаков» у 1905 р.

93

Микола Другий (1868–1918) — останній російський імператор (1894–1917), син Олександра III. Перебував під впливом реакційних політичних і релігійних діячів, авантюристів. За його правління Росія програла російсько-японську війну (1904–1905), з 1907 р. стала членом Антанти. В ході революції 1905–1907 рр. був змушений погодитися на створення Державної думи і проведення столипінської аграрної реформи. За його правління Росія прийшла до катастрофічного стану в першій світовій війні. Скинутий Лютневою революцією. Розстріляний за рішенням Уральської обласної ради.

94

… «ієрихонської труби»… — За біблійною легендою, стіни Ієрусалима впали від звуків труб завойовників (ієрихонських труб). Вживається в значенні: надто гучно, голосно.

95

Коли в тисяча вісімсот вісімдесят шостому році, в двадцять п'яті роковини смерті Шевченка, ми робили демонстрацію… — В «Автобиографии» Ю. Смолич писав, що за батьком, Корнелієм Івановичем, «еще со студенческой скамьи тянулась незначительная «неблагонадежность» (за участие в демонстрации по поводу 25-летия смерти Шевченко), и его назначали преподавать только в гимназии заштатных городков» (Советские писатели. Автобиографии в двух томах, т. 2, с. 369).

96

Інститут шляхетних дівчат — середній закритий навчально-виховний заклад у дореволюційній Росії для дворянських дочок (відкрився з другої половини XVIII ст.).

97

Мене взяли до інституту як сироту севастопольського героя… — В «Автобиографии» Ю. Смолич писав: «Мать моя (Олена Адамівна Смолич. — Н. І.) была преподавательницей со званием «учительницы народных школ», которое она приобрела, закончив Киевский институт благородных девиц, куда — вопреки происхождению — была принята согласно существовавшему тогда положению о бесплатном казеннокоштном обучении как дочь героя обороны Севастополя 1854–1855 годов. Это звание в третьем колене «внук героя обороны Севастополя», — предоставляло и мне с братьями и сестрами право бесплатного учения в любом (даже привилегированном) низшем, среднем и высшем учебном заведении» (Советские писатели, Автобиографии в двух томах, т. 2, с. 368–369).

98

Марина Мнішек (бл. 1588 — бл. 1614) — політична авантюристка, дочка польського магната. Дружина Лжедмитрія 1 і Лжсдмнтрія II. Видана яїцькими козаками російському урядові. Померла в ув'язненні.

99

… в суворінському виданні… — тобто виданні Олексія Сергійовича Суворіна (1834–1912), російського буржуазного видавця і журналіста.

100

«Вірую» — християнська молитва.

101

Я тоді прочитаю йому Єфрема Сіріна, — смиренно сказав він. Молитву Єфрема Сіріна Юра любив. — Єфрем Сірін (тобто сірієць; бл. 306–373) — християнський письменник, автор численних богословських творів, які були популярні на Русі («Слово о злих жонах», «Паранезис» та ін.). У книжці «Я вибираю літературу» (с.54) письменник згадував: «… молитва Єфрема Сіріна у великий піст: «Господи і владико живота мого, дух праздності, унинія, любоначалія і празднословія не даждь мі, дух же целомудрія, сміреномудрія, терпенія, любве даруй мі, рабу твоєму…» Ніякі церковні співи, хіба що за винятком «Христос воскрес», не викликали у мене тоді, за дитячих років, як і тепер, коли я освічений атеїст, ніяких почуттів, ця ж молитва саме тоді — а при згадці і дотепер — викликають оте тремтливе почуття».

102

«Птичка божия не знает ни заботы, ни труда» — слова з поеми О. С. Пушкіна «Цыгане» (1824).

103

Це вже в четвертому місті — місті Глухові — жив Юра, і знову доводилося йому мешкати в гімназичному подвір'ї. — Після м. Стародуба батьки письменника переїхали до м. Глухова Сумської області, де Корнелій Іванович викладав математику і фізику в місцевій гімназії. Щодо зміни по батькові Корнелія на Корпія Ю. Смолич писав в «Автобиографии»: «Зовут меня по-настоящему Смолич Юрий Кориельевич: в «Корнеевича» (по-украински — «Корнійовича») меня переделали органы милиции, наделяя паспортом в 1931 году» (Советские писатели. Автобиографии в двух томах, т. 2, с. 378).

104

Гарібальді Джузеппе (1807–1882) — італійський революціонер і полководець, керівник національно-визвольного і демократичного руху в Італії.

105

… Том Сойєр і Гекльберрі Фінн… — герої твору американського письменника Марка Твена (Семюеля Клеменса; 1835–1910) «Пригоди Тома Сойєра» (1876).

106

Макс Ліндер (справжнє ім'я та прізвище Габрієль Лев'єль; 1883–1925) — французький кіноактор, зірка німого кіно. Починаючи з 1905 p., знімався в серії короткометражних комедій «Макс шукає наречену», «Макс-тореадор», «Макс і лікар» та ін.

107

Капітан Гаттерас — головний герой повісті французького письменника-фантаста Жюля Верна (1828–1905) «Подорожі і пригоди капітана Гаттераса» (1866).

108

Юриній бабі було дуже багато років. — У книзі «Я вибираю літературу» (с. 53–54) Ю. Смолич писав: «Про мою бабку — постать вельми примітну та кумедну — я не буду тут згадувати, бо ж у моїй автобіографічній повісті «Дитинство» я відтворив її кумедний і парадоксальний образ до найменших деталей. Додам тільки, що вона теж була свого роду поетом-фантастом та брехуном: наприклад, любила похвалятися тим, що нібито поміщицького роду і була дуже багата. Один раз казала, що мала двісті десятин, а другий раз десятин тих було аж двісті тисяч. Іншого разу хвалилася, що походить з… гетьманської династії і добре пам'ятає гетьманський осідок у Батурині. Все це було чистісінькою брехнею, крім походження з Батурина… І вся її «латифундія» — то було дві десятини ораниці, а заміж вона вискочила за драгунського прапорщика, в час постою в Батурині його полку, поляка Сташинського — майбутнього героя оборони Севастополя в воєнну кампанію тисяча вісімсот п'ятдесят шостого року».

109

«Газета-копейка» — газета бульварного типу, виходила в Петербурзі в 1908–1918 pp. В. І. Ленін назвав її буржуазною, безпринципною торгашеською газеткою (див.: Ленін В. І. Повне зібрання творів, т. 21, с. 420).

110

«Князь Серебряный» графа Толстого. — Йдеться про Олексія Костянтиновича Толстого (1817–1875) — російського письменника, автора історичного роману «Князь Серебряный» (опублікований 1863 p.).

111

Нат Пінкертон — герой бульварної літератури про детективів і сищиків, ім'я якого походить від імені американського сищика А. Пінкертона, котрий в 1850 р. заснував приватне розшукне агентство.

112

Печорін, княжна Мері — головні персонажі роману Михайла Юрійовича Лермонтова (1814–1841) «Герой нашего времени» (1840).

113

Колезький асесор — у Росії чин у державних установах, у губернському управлінні, відповідав чину майора, згодом капітана. Був встановлений Табелем про ранги в 1722 р.

114

Нік Картер — герой бульварної літератури про сищиків та детективів, яка виникла в США і здобула велику популярність в Європі, зокрема в Росії (у петербурзькому видавництві «Развлечение» в 1907–1908 pp. вийшло 6 млн. примірників книжок про пригоди Ніка Картера).

115

Шерлок Холмс — тут персонаж бульварної літератури про сищиків та детективів, не має нічого спільного з героєм багатьох творів англійського письменника Артура Конан Дойля (1859–1930) Шерлоком Холмсом.

116

… руського сищика Путіліна. — Йдеться про героя так званої «сищицької» літератури, яка виходила великими тиражами в дореволюційній Росії.

117

… сімдесят п'ять випусків «Пещери Лейхтвейса». — Йдеться про низькопробне «пригодницьке» чтиво, розраховане на підлітків. Видавалося великими тиражами в дореволюційній Росії.

118

… поміщика Терещенка. — Михайла Івановича Терещенка (1888–1956) — великого землевласника і капіталіста-цукрозаводчика. У 1917 p. — міністр закордонних справ буржуазного Тимчасового уряду. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції — білоемігрант.

119

Він кохав Вассу ніяк не менше, як Дон Кіхот Дульцінею Тобозьку… — Йдеться про героїв видатного твору епохи Відродження іспанського письменника Сааведра Мігеля де Сервантеса (1547–1616) «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський» (ч. 1, 1605; ч. 2, 1615).

120

Фільварки — Польські, Руські фільварки — назви районів Старого міста у Кам'янці-Подільському, куди переїхали батьки письменника після Глухова. В. П. Бєляєв, автор книги «Стара фортеця», у книжці спогадів «Про Юрія Смолича» (с. 30) писав: «Дуже давно, читаючи одну з перших чудових книг Смолича «Дитинство», згадував я, що дія відбувається в рідному Кам'янці-Подільському. Це було розкидане над обривистими скелями українське місто, на вулицях якого назавжди залишилися для історії сліди незабутнього Кобзаря України Тараса Григоровича Шевченка, першого декабриста Володимира Раєвського, знаменитої актриси Марії Савінової, Володимира Даля, Мачтета, посланця Леніна — Фріца Платена, ленінградського письменника Юрія Тинянова й багатьох-багатьох визначних людей».

121

… хто винний в Тріполі — турки чи італійці. — Тріполі — столиця Лівії, розташована на узбережжі Середземного моря. У 1551–1911 рр. перебувала в складі Осьманської імперії. В жовтні 1911 р. місто захопили італійці.

122

… як добре було б податися інсургентами на Балкани, до повсталих чорногорців і болгар. — Йдеться про першу Балканську війну (1912–1913), війну держав Балканського союзу (Болгарія, Чорногорія, Греція, Сербія) проти Османської імперії, яка уярмила балканські народи.

123

Бальмонт Костянтин Дмитрович (1867–1942) — російський поет-символіст. Його вірші позначені високою поетичною культурою. З 1920 р. — емігрант.

124

… на Карвасарах… — назва району Старого міста в Кам'янці-Подільському, де знаходився караван-сарай східних купців.

125

Комерційна школа — середній навчальний заклад у дореволюційній Росії, що давав загальну і комерційну освіту. Навчання тривало сім-вісім років.

126

В газеті писалося про Сараєво… — Йдеться про вбивство наслідника австро-угорського престолу Франца Фердінанда та його дружини, яке сталося 28 червня 1914 р. в м. Сараєво (тепер столиця Республіки Боснії та Герцоговіни в Югославії). Це вбивство, здійснене конспіративною групою «Молода Боснія» (Г. Принцип та ін.), австро-німецькі імперіалісти використали як привід для розв'язання війни.

127

Квоускве-тандем, Катіліна!.. — початкові слова промови римського політичного діяча, оратора і письменника Марка Туллія Ціцерона (106-43 до н. е.), виголошеної проти римського претора Луція Сергія Катіліни (бл. 108-62 до н. е.), який намагався захопити владу. Змову викрив Ціцерон. Цей уривок був обов'язковою лектурою на уроках латинської мови в дореволюційних гімназіях.

128

«Дедалюс-інтереа…» — початок восьмої книги міфологічного епосу «Метаморфози» римського поета Публія Овідія Назона (43 до н. е. — бл. 18 н. е.).

129

Іловайський Дмитро Іванович (1832–1920) — російський історик, публіцист дворянсько-монархічної орієнтації. Автор «Історії Росії» (тт. 1–5), підручників із російської та загальної історії.

130

П'єр Безухов — один із героїв роману «Війна і мир» (1863–1869) Л. М. Толстого.

131

Генерал Кондратенко. — Роман Сидорович Кондратенко (1857–1904), під час російсько-японської війни успішно керував сухопутною обороною Порт-Артура. Був убитий під час артилерійського обстрілу.

132

І сніг, що засипає відступаючу французьку армію. — Йдеться про картину російського живописця Василя Васильовича Верещагіна (1842–1904) «На смоленській дорозі — відступ-втеча».

133

… треба було бігти на залізничну станцію — осередок, і центр усього громадського життя. — Дія роману «Наші тайни» відбувається в м. Жмеринці Вінницької області. У книжці «Я вибираю літературу» (с. 65) письменник згадував: «… роки отроцтва мого припали на початок світової війни, і проживали ми тоді в найбільшому прифронтовому екомунікаційному вузлі: тут схрещувались шляхи Південно-Західного і Румунського фронтів».

134

І ми були футболісти одної команди. — У книзі «Я вибираю літературу» (с. 61) Ю. Смолич писав: «У середніх класах, у Жмеринській гімназії, я захопився футболом і з іншими ентузіастами цього грища заходжувався створенням постійної команди, щоб не просто «ганяти м'яча», а й опановувати тактику комбінаційної гри. Футбольну команду я теж сприймав як своєрідне «братерство» поплічників та однодумців».

135

«Уланы с пестрыми значками, драгуны с конскими хвостами…» — рядки з вірша М. Ю. Лермонтова «Бородіно» (1837).

136

Євангеліє — зібрання ранньохристиянських творів, що оповідають про земне життя міфічного засновника християнства Ісуса Христа. Церква приписує авторство Євангелія апостолам або їхнім учням.

137

Сіон — пагорб у Єрусалимі, так звана «свята» гора, де, за Біблією, була резиденція царя Давида і храм Ягве. Слово «Сіон» в християнстві стало символом вірності богу.

138

Військова рампа. — Ю. Смолич у книжці «Я вибираю літературу» (с. 141) пояснює, що це — «трикутник між залізничних колій проти передмістя Угольник».

139

Вольнопьор — так прозивали «вольноопределяющихся», тобто солдатів, що завдяки освіті своїй мали деякі пільги у війську, наприклад відбували військову службу протягом коротшого часу.

140

Кассо Лев Арістидович (1865–1914) — міністр освіти Росії (1910–1914), великий поміщик, проводив украй реакційну політику, переслідував прогресивну професуру та революційне студентство, виступав проти існування шкіл з українською мовою навчання. Його діяльність була охарактеризована у статті В. І. Леніна «До питання про політику міністерства народної освіти» (Ленін В. І. Повне зібр. творів, т. 23, с. 121–130).

141

Тепер «вовчого» білета йому не минути. — Йдеться про документ, що закривав доступ у будь-який навчальний заклад дореволюційної Росії.

142

Кавалери, запрошуйте дам! (франц.) — Ред.

143

Директор. — У книжці «Gaudeamus igitur» (с. 129) письменник розповів про директора Жмеринської гімназії, який був прототипом Мопса: «Не знаю, який він був удома до своїх дітей, але до нас, гімназистів, це був просто звірюка. Від гімназистів він вимагав не тільки дисципліни, а якоїсь рабської покори. Ходити по вулицям нам, гімназистам, дозволялося тільки до сьомої години, — так записано було в правилах поведінки. Тож уявіть собі, директорові не було, мабуть, більшої втіхи, як самому тупцювати, з вулиці до вулиці й ловити гімназистів, аби завтра засадити без обіду або й вигнати з гімназії… Він був світоглядом гарячий монархіст. Коли цар Микола переїздив нашим містом, і нас, гімназистів, вишикували на пероні вокзалу, щоб горлали «ура» й підкидали шапки вгору, директор наш ридма ридав, «ліцезріючи обожнюваного монарха». В сімнадцятому році Лютнева революція та повалення монарха поклали його в ліжко, а там, після Жовтневої революції, він і помер. Виховати з нас, молодиків, міг він хіба що муштрованих, вірнопідданих служителів «вере и царю».

144

Байрон Джорж Ноел Гордон (1788–1824) — англійський поет-романтик. У багатьох своїх поемах створив образ розчарованого індивідуаліста-бунтаря.

145

… причисляв не лише Рудіна та Лаврецького… — герої романів I. С. Тургенєва «Рудін» (1856) і «Дворянське гніздо» 1859).

146

… підручник словесності Сіповського. — «История русской словесности» російського літературознавця Василя Васильовича Сіповського.

147

Інспектор Богуславський. — У книжці «Gaudeamus igitur…» (с. 129–131) Ю. Смолич писав про прототип Вахмістра: «Інспектором був у пас словесник, і, правду сказати, зовсім непоганий знавець свого предмета — принаймні в межах гімназичного курсу. До того ж знав старі мови — церковнослов'янську, латинську й грецьку. Був він «активним і в громадському житті»: до святкування трьохсотліття династії царів Романових він випустив патріотнчно-монархічну брошуру, що так і звалася «Трехсотлетие дома Романовых». Цю брошурку вручали кожному гімназистові як подарунок до царського тезоіменитства… За цю брошуру та нелюдське поводження з гімназистами ми, гімназисти, його з нашої гімназії і вигнали. Був то, сказати б, наш перший революційним акт. Знаю і дальшу його життєву путь. За якийсь рік — гетьманщина тоді була на Україні — раптом виник наш колишній інспектор на високому посту: став ученим секретарем тодішнього, за гетьмана, міністра освіти. І всі накази та різні там циркуляри по школах чи гімназіях йшли тепер за підписом нашого колишнього інспектора. Тремтіли ми тоді дуже: чекали, що він розправиться з нами за його ганебне вигнання. На наше щастя, гетьманщині невдовзі прийшов край, міністр накивав п'ятами, а наш інспектор покрутився в нових міністерствах петлюрівської Директорії, мабуть, там не припав до смаку, і виїхав до Польщі. Власне, в свої рідні місця на Волинь, яку на той час загарбала білопанська Польща. В Луцьку він став директором польської гімназії… Коли гітлерівці напали на нашу країну і почалася війна, раптом виявилося, що наш «герой» діяв у підпільній організації націоналістів. Гітлерівці, як відомо, потурали українським націоналістам, і він виринув із невідомості кудись угору, але чимось проштрафився і потрапив до гітлерівського концентраційного табору, вийшов звідти як «жертва» фашизму. Останні відомості, які я мав після війни про нього, були скупі, але промовисті: подвизався біля церковних справ — став діячем якоїсь релігійної секти».

148

Це був Hіцше. «Так говорил Заратустра». — Мається на увазі твір німецького реакційного філософа Фрідріха Ніцше (1844–1900) «Так говорив Заратустра» (1883–1884), в якому утверджувався культ сильної особистості, «надлюдини».

149

… «передержки» вже тривали… У виданні 1937 p. Ю. Смолич дав до цього місця таку примітку: «Передержки — повторні іспити восени для тих, хто не склав весною» (Смолич Юрій. Дитинство, с. 37).

150

Вона була одним з п'яти найбільших нещасть гімназії… — Відповідаючи на лист читача М. Г. Кошарпівського, в якому зазначалося, що в дореволюційних гімназіях були і справжні педагоги, Ю. Смолич писав: «Були прогресивні вчителі і в нашій гімназії. Але характерними були якраз реакціонери. Адже дія відбувається в глибокій провінції, ще й прикордонній та «черте оседлости», куди засилали що було найгіршого серед педагогів того часу, до того особливо «благонадійних» в цьому небезпечному закутню Російської імперії. Адже треба було «обрусевать», і учителі в наших місцях додержували до зарплатні додаток за «обрусение края» (лист від 12 червня 1957 p., особистий архів дружини письменника О. Г. Смолич).

151

Бокль Генрі Томас (1821–1862) — англійський історик і соціолог-позитивіст, представник географічної школи в соціології. Головна його праця «Історія цивілізації в Англії» (1857–1861).

152

В рік святкування трьохсотліття… — тобто трьохсотліття династії царів та імператорів, які царювали з 1613 по 1917 р. Трьохсотліття пишно відзначалося в 1913 р. З цього приводу В. І Ленін в статті «Маївка революційного пролетаріату» писав: «Царева чорна сотня і поміщики, орава чиновників і буржуазія відсвяткували 300-річчя ювілей грабежу, татарських наїздів і зганьблення Росії Романовими» (Ленін В. І. Повне зібр. творів, т. 23, с. 283).

153

Чи не хочете закурити? (нім.) — Ред.

154

Це були перші полонені. — У книжці «Я вибираю літературу» (с. 38) письменник згадував про справжні події, які лягли в основу цього епізоду: «… це сталося на початку першої світової війни, коли мені було вже чотирнадцять років. Ми — гімназисти і гімназистки нашого прифронтового тоді міста — постійно чергували на залізничній військовій рампі, обслуговуючи солдатський «питательный пункт» для маршових батальйонів, що прямували на фронт, та поїзди з пораненими, що з фронту пробивалися у тилові госпіталі. І от одного дня прибув на військову рампу з фронту ешелон із військовополоненими австро-угорської армії. Це було до чорта цікаво — і, звичайно, ми поспішили зав'язати з ними знайомство, радіючи з нагоди перевірити на практиці набуті за гімназичним курсом знання з німецької мови. Ой леле! На наші запитання, висловлені неоковирною німецькою мовою, ми дістали відповідь… мовою цілком зрозумілою — отією самою, що чували на базарі, від хатніх робітниць чи й читали в «Гайдамаках» Шевченка…».

155

Він почував себе генералом Скобелєвим… — Михайло Дмитрович Скобелєв (1843–1882) — російський генерал. Підчас російсько-турецької війни 1877–1878 рр. успішно командував загоном під Плевною, потім дивізією в битві при Шипці — Шейново.

156

… Малініних і Буреніних, Глезерів і Пецольдів, Крихацьких і Бурневських, Шапошникових і Вальцевих. — Йдеться про гімназичні підручники з арифметики, німецької мови, алгебри, збірники задач.

157

Хрест святого Володимира — орден, встановлений 22 листопада 1769 р. для відзначення громадських заслуг, мав чотири ступені.

158

… не на учнівській квартирі. — В книжці «Я вибираю літературу» (с. 62–63) письменник згадує: «Скільки я себе пам'ятаю, мати моя держала «учнівську квартиру». Спочатку, гадаю, то було просто від потреби витратити до кінця своє прагнення про когось турбуватись: не турбуватись ні про кого мати моя не могла — така вже була її вдача. Пізніше — після смерті батька (Корнелій Іванович помер в 1915 р. — Н. І.) — був у цьому і матеріальний інтерес: біля п'ятьох чи шістьох «нахлібників» харчувалися й ми, діти з мамою… Я з вдячністю пригадую нашу учнівську квартиру — життя в колективі однолітків дуже сприяло пізнішому, так би мовити, становленню в громадському житті».

159

Затримався Шая через процентну норму. — У книжці «Gaudeamus igitur…» (с. 95–96) Ю. Смолич писав про свого однокласника Сюню Лібермана, який був прототипом Шаї Піркеса: «… до гімназії євреїв приймали за відповідною процентною нормою: точних даних не маю, але здається — один на десять учнів-християн. Тож зрозуміло, що потрапити євреєві, особливо незаможному, до гімназії було надзвичайно важко, і вчитися треба було так, щоб не залишитися в класі на другий рік і тим самим «перевищити норму». Інколи, правда, в гімназіях з ліберальною дирекцією щастило в окремих випадках порушувати додержання норми — для учнів у старших класах».

160

Це був Дарвін… — Маються на увазі твори англійського природознавця, творця матеріалістичної теорії еволюції органічного світу шляхом природного добору Чарлза Роберта Дарвіна (1809–1882).

161

Пульман — чотириосьовий пасажирський або товарний залізничний вагон. Назва походить від прізвища американського інженера Джорджа Пульмана.

162

Конспект фізики Краєвича. — Йдеться про підручник фізики Костянтина Дмитровича Краєвича (1833–1892); перевидавався багато разів.

163

Бар — районний центр Вінницької області, відомий з XV ст.

164

Копайгород — селище міського типу Барського району Вінницької області.

165

Хотин — місто Чернівецької області, розташоване на Дністрі за 20 км від Кам'янця-Подільського. У 1621 р. польсько-українські війська у битві під Хотином розгромили турецьку армію.

166

Немирів — селище міського типу Вінницької області, райцентр. Заснований у кінці XIV ст.

167

Летичів — райцентр Хмельницької області, відомий з ХIII ст.

168

Джурин — село Шаргородського району Вінницької області.

169

Шаргород — райцентр Вінницької області, відомий з 1393 р.

170

Страховище (франц.) Ред.

171

… належить до партії соціал-демократів більшовиків… — революційної партії російського пролетаріату, заснованої В. І. Леніним 1903 р. Більшовики очолили боротьбу робітничого класу під час революції 1905–1907 рр. і під час Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р. Керований більшовиками робітничий клас, об'єднавши навколо себе незаможне селянство, здійснив Жовтневу революцію.

172

У повному складі (лат.). — Ред.

173

«Из-за острова на стрежень…» — російська народна пісня, переробка пісні російського поста і етнографа Дмитра Миколайовича Садовникова (1846–1883).

174

Ніагара — Ніагарський водопад на р. Ніагара в Північній Америці.

175

Фіхте Йоганн Готліб (1762–1814) — німецький філософ, представник німецького класичного ідеалізму.

176

Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770–1831) — німецький філософ-ідеаліст, у його вченні діалектичний метод суперечив догматичній системі.

177

Шопенгауер Артур (1788–1860) — німецький філософ-ірраціоналіст представник волюнтаризму. Песимістична філософія Шопенгауера особливо поширилась в Європі у другій половині XIX ст.

178

Платон (428 або 427 до н. е. — 348 або 347) — давньогрецький філософ-ідеаліст. Вчення Платона — перша класична форма об'єктивного ідеалізму.

179

Арістотель (384–322 до н. е.) — давньогрецький філософ і вчений. Вихователь Александра Македонського. Основоположник формальної логіки.

180

Декарт Рене (1596–1650) — французький філософ, математик, фізик і фізіолог.

181

«Внучки». — У книжці в «Gaudeamus дgitur…» (с. 63) Ю. Смолич пояснив етимологію цього слова: «… городське чотирикласне училище… офіційно звалося «Вище начальне училище», і на кашкетах учні носили герб з трьома літерами — ВНУ. Так їх і прозвали «внучки».

182

Внучки — учні вищого навчального закладу.

183

Митька Ізвольський був старий, «вічний» студент. — У книжці «Я вибираю літературу» (с. 103) Ю. Смолич пише про прототип свого персонажа: «Я був просто закоханий в одного такого «вічного» студента, що проживав у нашому місті (коли я вчився у Жмеринській гімназії), — Митьку Добровольського, який, власне, і студентом уже не був, вигнаний з університету через «політичну неблагонадійність» та поселений у Жмеринці під нагляд поліції… Час від часу — особливо коли через Жмеринку проїздив цар Микола — Митьку заарештовували жандарми і вивозили кудись. Але за якийсь час Митька повертався і знову чарував нас, гімназистів, своєю шинелею та кашкетом, збурюючи в наших серцях романтичні мрії про студентські роки. Пізніше, в сімнадцятому році, в дні Лютневої революції, Митька Добровольський і здійснював у нашому місті революційний переворот. Ще пізніше — після Жовтневої революції — виявилося, що Митька — меншовик, а не більшовик. Ще згодом, либонь, під час німецької окупації, стало відомо, що Митька хоча й меншовик, але інтернаціоналіст і співробітничає з більшовицькою фракцією. Потім минуло років сорок, і я раптом одержав від Добровольського листа — він просить засвідчити його діяльність в роки громадянської війни на боці Радянської влади — для одержання пенсії…».

184

«Георгій» — георгіївський хрест, орден святого Георгія, яким з 1769 р. нагороджувалися офіцери за бойові заслуги. У 1807 р. засновано знак відзнаки цього ордена для нагородження за бойові заслуги «молодших військових чинів», а 1913 р. орден названо Георгіївським хрестом. Мав чотири ступеня.

185

Культуртрегер — тут вживається в значенні носія і поширювача освіти, знань.

186

Білий білет — документ, що через хворобу звільняв від обов'язку служити в царській армії.

187

Аполлон — у грецькій міфології бог сонця і світла, покровитель мистецтва і муз.

188

Венера Мілоська. — Йдеться про знамениту статую, створену грецьким скульптором Александром близько 120 р. н. е. Названо Мілоською, бо скульптуру було знайдено в 1820 р. на о. Мілосі. Зберігається у Луврі.

189

… в рубелівського «Диявола»… — Йдеться про картину «Демон» (1890) російського художника Михайла Олександровича Врубеля (1856–1910).

190

Мельпомена — в давньогрецькій міфології одна з дев'яти муз, покровителька трагедії.

191

Венера — в давньоримській міфології богиня весни, садів, плодівництва, пізніше — кохання і жіночої вроди.

192

Холм — давньоруське місто, засноване великим князем Данилом Галицьким на початку XIII ст., тепер місто Хелм в ПНР.

193

Кант Іммануїл (1724–1804) — німецький філософ, родоначальник німецької ідеалістичної філософії.

194

Камчадали. — Ю. Смолич у книжці «Gaudeamus igitur…» (с.145) так пояснює значення цього слова: «Як далека від нас Камчатка, так і далекі, мовляв, останні парти в класі від кафедри — аж у закутку під стіною. Звідси й пішло говорити про тих, хто сидів на тих партах, камчадали. Казали так на них не тільки ми, учні, а й педагоги також. Тим паче, що на задніх партах звичайно приміщались найгірші учні, байдужі до навчання, відсталі з усіх предметів, здебільшого другорічники. Педагоги їх тільки «терпіли» — доки вони гімназію закінчать і дадуть спокій. Навіть викликали їх до дошки якнайрідше, може, — раз на четверть з предмета, і запитання ставили якнайлегші, — щоб могли вони витягти на «трієчку» й здобути перехідний до старшого класу бал. Серед товаришів по класу ці хлоп'ята теж особливого авторитету не мали, — хіба що «силовий», бо були всі старші роками, отже, й дужчі фізично: свій «авторитет» уміли здобути лящем чи потиличником».

195

Бедная Ліза, Татьяна Ларіна, Соня Мармеладова, Настасья Філіпповна, Аглая, Ліза, Віра і Марфінька, Марія Кочубей — героїні класичних творів російської літератури, які вивчалися в гімназії: Бедная Лиза — з повісті Миколи Михайловича Карамзіна (1766–1826) «Бедная Лиза» (1792); Татьяна Ларіна — роману у віршах Олександра Сергійовича Пушкіна (1799–1837) «Евгений Онегин» (1823–1831); Соня Мармеладова — роману Федора Михайловича Достоєвського (1821–1881) «Преступление и наказание» (1866); Аглая — роману Ф. М. Достоєвського «Идиот» (1868); Ліза — роману І. С. Тургенева (1818–1883) «Дворянское гнездо» (1859); Віра і Марфінька — роману Івана Олександровича Гончарова (1812–1891) «Обрыв» (1869); Марія Кочубей — поеми О. С. Пушкіна «Полтава».

196

Неточка — героїня повісті Ф. M. Достоєвського «Неточка Незванова» (1849).

197

Мері — одна з героїнь роману М. Ю. Лермонтова «Герой нашого времени» (1840).

198

Маша — героїня повісті О. С. Пушкіна «Капитанская дочка».

199

Софія — героїня комедії «Горе от ума» (1822 1824) Олександра Сергійовича Грибоєдова (1795–1829).

200

Радетєлі — члени сект, в яких релігійний обряд супроводжується стрибками, кружляннями та ін., що завершувалося станом релігійного екстазу.

201

«Коперник целый век труднлся…» — слова пісні, популярної серед дореволюційного студентства.

202

Рава-Руська — місто Нестеровського району Львівської області, залізничний вузол.

203

Бєлосток — місто в ПНР, адміністративний центр Білостоцького воєводства.

204

Верховина — райцентр Івано-Франківської області на річці Чорний Черемош.

205

Коломия — райцентр Івано-Франківської області на річці Прут.

206

… під Ерзерумом, на турецькому фронті… — Йдеться про бої на Кавказькому фронті, коли російські війська завдали сильних ударів турецькій армії і оволоділи Ерзерумом.

207

Земсоюз («Всеросійський земський союз допомоги хворим і пораненим воїнам») — буржуазно-поміщицька організація, створена 30 липня 1914 р. для допомоги царському урядові у веденні імперіалістичної війни. До земсоюзу входили представники партії октябристів, кадетів, меншовиків на Україні, а також українських буржуазних націоналістів; «союз городов» — організація міської буржуазії, створена у серпні 1914 р. для допомоги царському урядові у веденні війни.

208

Видано циркуляр про формування з середньошкільників сільськогосподарських загонів… — Ось що розповідає про роботу в цих загонах письменник у книжці «Я вибираю літературу» (с. 67): «… на п'ятнадцятому і шістнадцятому роках мого життя були — теж незабутні для мене — польові роботи на селі для обслуговування родин запасних, покликаних на війну. Ми жали сернами й косили косами на полях, молотили ціпами на токах самітних, згорьованих жінок — і в цьому діставали не лише радість фізичної праці, не лише задоволення від відчування реальності твоєї допомоги, — а свідомість виконання громадського обов'язку. Так, саме тоді — з серпом, косою чи ціпком у руках — ми вперше почали відчувати і себе громадянами, учасниками загального громадського життя».

209

Студентська пісня латинською мовою: «Радіймо, поки молоді!»

210

У повному складі (лат.). — Ред.

211

Koнан-Дойл (Дойл Артур Конан; 1859–1930) — англійський письменник, ввів у детективну літературу образ сищика-любителя Шерлока Холмса.

212

Буссенар Луї Анрі (1847–1910) — французький письменник, автор гостросюжетних творів, написаних на географічному, природничо-історичному матеріалі, а також науково-фантастичних і пригодницьких романів («Таємниця лікаря Синтеза», 1888; «Капітан Зірви-голова», 1901 та ін.).

213

Жаколіо Луї (1837–1890) — французький письменник. Тривалий час жив в Індії та Океанії. Свої пригоди описав у книгах «Подорож в країну баядерок» (1878), «Подорож в країну слонів» (1876) та ін. Автор пригодницьких романів «Пожирателі вогню» (1887), «У трущобах Індії» (1888) та ін., пройнятих співчуттям до пригноблених народів та різкою критикою колонізаторів.

214

… Юм — «Исследование о человеческом разуме»… — Твір англійського філософа, економіста, історика Девіда Юма (1711–1776) написаний у 1748 р.

215

… Спенсер — «Основные начала»… — Йдеться про твір англійського філософа-ідеаліста, соціолога, економіста, історика, одного з родоначальників позитивізму Герберта Спенсера (1820–1903).

216

… Арістотель — «Этика». — Один з головних творів давньогрецького філософа і вченого Арістотеля, в якому він розробив принципи свого етичного вчення.

217

… Герцен — «Кто виноват?». — Олександр Іванович Герцен (1812–1870) — російський революціонер-демократ, письменник, філософ. У романі «Кто виноват?» (1841–1846) різко критикував кріпосницький лад.

218

Радіймо, поки молоді, — після короткої юності, після хворобливої старості нас прийме земля. Життя наше коротке, скоро кінчиться, прийде невблаганна смерть, вхопить нас несподівано, нікого не обмине!

219

«Єгорія» — тобто орден святого Георгія (Георгіївський хрест).

220

… по професору Челпанову. — Мається на увазі підручник логіки і психології Георгія Івановича Челпанова (1862–1936), російського психолога і логіка, засновника і директора Московського психологічного інституту.

221

Xрія — практикований у старих класичних школах метод писання «сочинений» за точно встановленим шаблоном.

222

Xрія. — У збірнику статей «Перша книга» (К., 1951, с. 28–29) Ю. Смолич розповідав, які обов'язкові компоненти входили в поняття «хрія» в царських гімназіях:

«Хрія — це план літературного твору, якого сліпо додержувалися схоласти. Він мав такі обов'язкові для ствердження ідеї твору частини твору:

1. Діктум кум лядве авторіс — вступ із хвалою авторові чи ідеї,

2. Перифразіс — інші можливі тлумачення ідеї чи сюжету,

3. Етіологія — розвиток сюжету,

4. Контраріум — доказ від противного,

5. Сіміле — подібність,

6. Екземплюм — приклад,

7. Тестімоніум — констатація вірності висунутої ідеї,

8. Конклюзіум — заключення, резюме, висновок».

223

Читати, перекладати без підготовки (франц.). — Ред.

224

У нас, у Києві, в українській громаді… — Українська громада — організація української ліберально-буржуазної інтелігенції в другій половині XIX ст. — на початку XX ст., була заснована в Києві в 1859 р., а згодом в Полтаві, Харкові, Чернігові, Одесі та інших містах. Хоча громади відігравали деяку позитивну роль в українському національно-визвольному русі, вони були нездатні здійснити будь-які радикальні перетворення в соціальному і національному питаннях. У кінці XIX — на початку XX ст. переважна більшість членів громад брала участь у створенні українських буржуазно-націоналістичних партій і груп, які підтримували контрреволюцію під час боротьби трудящих за встановлення і зміцнення Радянської влади на Україні.

225

Арцибашев Михайло Петрович (1878–1927) — російський письменник. У його творах після 1905–1907 рр. відбилися занепадницькі настрої періоду реакції. Для його роману «Санин» (1907) характерна проповідь вседозволеності, аморальності, відмови від суспільних ідеалів.

226

… «Яма» Купріна. — Йдеться про повість російського письменника Олександра Івановича Купріна (1870–1938). В ній викривалася проституція як одна із соціальних болячок буржуазного суспільства.

227

Адам — за біблейською легендою, ім'я першої людини, створеної богом з глини, «прабатько роду людського».

228

Єва — за біблейською легендою, перша жінка, дружина Адама, що була створена богом з Адамового ребра. Єва, піддавшись спокусі диявола, скуштувала забороненого богом плода «древа пізнання добра і зла». За цей «первородний гріх» люди були вигнані з раю, прокляті богом і засуджені на вічну тяжку працю і роди в муках.

229

Соціалісти-революціонери — інакше есери, ліва буржуазно-демократична партія в Росії в 1901–1923 рр. Виразник інтересів дрібної сільської і міської буржуазії. Українська партія соціалістів-революціонерів — дрібнобуржуазна націоналістична партія (1917–1921), виділилася з партії есерів. Лідери М. С. Грушєвський та ін. Прагнула відділити Україну від Росії, підтримувала Центральну раду, Директорію, боролася проти Радянської влади.

230

Анархісти-синдикалісти — прихильники опортуністичної течії у робітничому русі, що знаходилися під впливом анархізму. Заперечували політичну боротьбу, керівну роль політичних робітничих партій; вважали вищою формою організації робітничого класу профспілки (по-французьки — синдикати, звідси «синдикалізм»). Найбільшого поширення анархо-синдикалізм одержав на початку XX ст. Мав певний вплив на деякі верстви робітничого класу та дрібної буржуазії.

231

Бундівці — члени опортуністичної дрібнобуржуазної націоналістичної єврейської партії. Під час першої світової війни стояла на позиціях соціал-шовінізму.

232

«Поалей-Ціон» — дрібнобуржуазні єврейські націоналістичні організації. Виникли на початку XX ст. Намагалися поєднати ідеї соціалізму і сіонізму. На Україні «Поалей-Ціон» підтримував контрреволюційну Центральну раду. В 20-х роках його діяльність була заборонена.

233

Українські соціал-демократи — інакше есдеки, члени Української соціал-демократичної партії — української дрібнобуржуазної націоналістичної партії в Східній Галичині, створеної у Львові в 1899 р. У 1919 р. лідери партії увійшли до складу Директорії.

234

Ціммервальдці — прихильники рішень Ціммервальдської міжнародної соціалістичної конференції, яка відбулася в 1915 р. у Ціммервальді в Швейцарії. Конференція виступила проти розв'язання імперіалістами першої світової війни і соціал-шовінізму. В. І. Ленін створив на конференції «Ціммервальдську лігу» — міжнародне об'єднання соціалістів-інтернаціоналістів.

235

Чарська — псевдонім Чурилової Лідії Олексіївни (1875–1937) — російська письменниця, авторка повістей «Записки інститутки» (1902), «Княжна Джаваха» (1903) та ін. Незважаючи на певні художні достоїнства, її твори відзначаються сентиментальністю й ігноруванням будь-яких соціальних проблем. Користувалися популярністю у міщанському середовищі.

236

Символи віри — короткий виклад християнських догматів, безперечне визнання яких православна та католицька церкви вимагали від кожного християнина. Був сформульований вселенським собором 325 р., перероблений між 362 і 374 рр.

237

… як слова на «ять»… — У першому виданні роману «Вісімнадцятилітні» у розділі «Создателю во славу церкви и отечеству на пользу» був діалог між першим учнем, зубрилою Едмупдом Хавчаком, і Шаєю Піркесом, що викривав навчальну систему царської гімназії. У наступних виданнях Ю. Смолич цей діалог зняв: «— Що тобі, Хавчак? — взяв його Шая Піркес за плечі. — Возле… — схлипнув Хавчак. — Що «возле»? — Нине… подле, после, вчужє, в'явє, вкратце, вскоре, разве, вместе, здесь, покамест, верно, редко, непременно, где, отменно, вне, совсем… слева, некогда, нігдє, індє, кроме… — Він заридав. — Вдалеке… — Це були слова на «ять». Він знав їх, як вірш. На їх завчення він потратив найкращі дні свого дитинства. Дев'ять років він був першим учнем. Але от гімназію скінчено — він був, як і всі, абітурієнт. А літеру «ять» в алфавіті скасовано…» (Смолич Юрій. Вісімнадцятилітні. К., 1938, с. 53).

238

… два старші класи прифронтових, неевакуйованих гімназій були воєнізовані. — У книжці «Я вибираю літературу» (с. 68) письменник згадував про цей період: «У трьох останніх класах гімназії був у нас так званий «військовий строй» — як додаткова на час війни дисципліна в курсі гімназичних наук: ми, старші гімназисти, шістнадцяти — вісімнадцяти років, були поставлені під гвинтівку й рахувалися за дев'яносто шостою етапною ротою, відбуваючи відповідну армійську муштру. Марширували, ходили «цепом», окопувались шанцевим інструментом, робили перебіжки «по пересеченной местности», кололи багнетами мішки з соломою, стріляли на стрільбищах по мішенях, вчилися розбирати і складати гвинтівку, кулемет і револьвер «наган». Крім того — уроки армійської словесності. Словом, майже унтер-офіцерський вишкіл: адже по закінченні гімназії всі ми автоматично мали йти до школи прапорщиків. Події революції урвали це…».

239

Сокольська гімнастика — комплекс гімнастики, розроблений російським лікарем Григорієм Івановичем Сокольським (1807–1886). Гімназисти брали участь в гуртку сокольської гімнастики, необхідної за програмою навчання, крім обов'язкових уроків гімнастики (див. Смолич Юрій. Я вибираю літературу, с. 61).

240

Генерал Суворов на Чортовому мості. — Мається на увазі картина російського живописця-баталіста Олександра Євстафійовича Коцебу (1815–1889) «Перехід Суворова через Чортів міст» (1857).

241

Френч Джон Дентон (?852-1925) — англійський фельдмаршал, під час першої світової війни командував англійськими експедиційними військами у Франції.

242

Козьма Крючков. — Ю. Смолич у книжці «Я вибираю літературу» (с. 118–119) згадував про нього: «І найбільшим героєм у нашій уяві був, певна річ, Козьма Крючков — донський козак, що, як писалось по газетах, в рукопашному бою зарубав півтора десятка німців і тим прославився та став патріотичним символом на всі роки війни».

243

Матка боска Ченстоховська! — Вживається як звертання до божої матері. Так звана чудотворна ікона «Ченстоховська богоматір» (XIV ст.) знаходиться у Паулінському монастирі в польському місті Ченстохові Катовіцького воєводства.

244

Чудово! (франц.) — Ред.

245

Мопассан Гі де (1850–1893) — французький письменник. У своїх романах та оповіданнях дав широку картину життя різних верств французького суспільства 70-80-х років XIX ст.

246

Ключевський Василь Йосипович (1841–1911) — російський історик, представник російської ліберально-буржуазної історіографії.

247

Овсянико-Куликовський Дмитро Миколайович (1853–1920) — російський літературознавець і мовознавець.

248

Соловйов Сергій Михайлович (1820–1879) — російський історик, автор 29-томної «Истории России с древнейших времен» (1851–1879).

249

«Образование» — щомісячний журнал ліберально-демократичного напряму. Виходив у Петербурзі в 1892–1909 pp. У період революції 1905–1907 pp. журнал був близький до легального марксизму, критикував народників. У роки столипінської реакції в журналі співробітничали кадети і декаденти.

250

… Гніванську рафінарню… — тобто цукровий завод в Гнівані Тиврівського району Вінницької області. Заснований у 1874 р.

251

— А ви читали, Піркес, Берту Зутнер «Долой оружие»? — Йдеться про журнал «Долой оружие!» (1892–1899), який видавала австрійська письменниця Берта фон Зутнер (1843–1914). Її однойменний роман (1889) дістав широкий суспільний резонанс і був відзначений Нобелівською премією Миру (1905).

252

Гришка Распутін — Распутін (Нових) Григорій Юхимович (1872–1916) — фаворит царя Миколи II та його жінки Олександри Федорівни, політичний авантюрист. Як «провидець», «цілитель», він набув необмеженого впливу на царя, царицю та їхнє оточення, втручався у вирішення державних справ. Прагнучи врятувати авторитет царської сім'ї, монархісти вбили Распутіна. «Распутівщина» була одним із виявів повного розкладу правлячої верхівки.

253

Піотроков. — Йдеться про місто Пьотркув-Трибупальскі у ПНР.

254

Мурманом тут не обійдеться. — У першій редакції роману «Наші тайни» у розділі «Запитання повторюються», який письменник у наступних виданнях зняв, розповідалося про мобілізацію батька Вані Зілова — ремонтного слюсаря — на Мурманську залізницю. Ю. Смолич так пояснював причини мобілізації: «Тоді міністерство почало присилати на Мурман робітників із прикордонних залізничних дільниць. В прикордонних дільницях залізничний персонал уважався за мобілізований і, отже, підлягав військово-польовому суду. Це був дотепний спосіб утворити персонал Мурманської залізниці і не менш дотепний — звільнитися в прикордонній зоні від неблагонадійного, небезпечного елементу» (Смолич Юрій. Наші тайни. К., 1936, с. 305). В останній редакції письменник згадує Мурман як місце заслання.

255

Елемент Леклянше — гальванічний елемент.

256

— слова з вірша М. О. Некрасова «Сеятелям» (1876), зверненого до «сеятелей знанья на ниву народную».

257

… окрім видань «Развлечения»… — петербузького видавництва, яке орієнтувалося на смаки міщанського середовища.

258

Ситін Іван Дмитрович (1851–1934) — російський видавець-просвітитель. У його видавництві виходили дешеві видання творів класиків, народні календарі тощо.

259

… Xорь — практик, Калинич — ідеаліст… — герої оповідання І. С. Тургенєва «Хорь и Калинин» з циклу оповідань і нарисів «Записки охотника» (1847–1852).

260

Человек — это звучит гордо!.. — слова Сатіна з п'єси О. М. Горького «На дне» (1902).

261

Деражня — райцентр Хмельницької області.

262

Вапнярка — селище в Томашпільському районі Вінницької області.

263

… князів з «дикої» дивізії… — У виданні 1936 р. Ю. Смолич дав до цього місця таку примітку: «Тобто офіцери-князі з так званих «диких» (кавказьких) дивізій».

264

Ампір — стиль пізнього класицизму в архітектурі і декоративно-прикладному мистецтві, що виник у Франції на початку XX ст.

265

Сухомлинов Володимир Олександрович (1848–1926) — російський генерал, у 1909–1915 рр. — військовий міністр. У 1916 р. за непідготовленість російської армії до війни був арештований, у 1917 р. засуджений до посмертного ув'язнення, в 1918 р. звільнений за віком, емігрував.

266

Двадцять сьомого був царський указ про розпуск Думи. — Указом царя 25 лютого 1917 р. було перервано засідання Четвертої державної Думи, 27 лютого 1917 р., в день повалення самодержавства, депутати Думи створили Тимчасовий комітет Думи, який за згодою есеро-меншовицького виконкому Петроградської Ради сформував буржуазний Тимчасовий уряд.

267

Микола Другий зрікся престолу… — Після перемоги в Росії Лютневої революції Микола II 2 березня 1917 р. зрікся престолу.

268

Михаїл Другий — Михаїл Олександрович (1878–1918), великий князь, син Олександра III. В 1917 р. після зречення Миколи II відмовився від прав на престол.

269

Фредерікс Володимир Борисович (1838–1927) — російський державний діяч, з 1897 р. міністр імператорського двору. Після 1917 р. емігрант.

270

— «Отречемся от старого ми-и-ра…» — початкові слова «Робітничої «Марсельєзи». У квітні 1792 р. військовий інженер Руже де Ліль створив пісню під назвою «Бойова пісня Рейнської армії». До Парижа її приніс марсельський батальйон добровольців, і вона залунала по всій Франції як «Марсельєза». В 1875 р. російський революціонер-народник, учасник Паризької комуни П. Лавров написав на мелодію «Марсельєзи» нові слова і назвав свій твір «Робітнича «Марсельєза». Вона була дуже популярна в Росії і на Україні.

271

Соціаліст-інтернаціоналіст — член партії меншовиків-інтернаціоналістів (об'єднаних соціал-демократів-інтернаціоналістів), створеної в лютому 1918 р. у Петрограді. Виступала за припинення війни шляхом тиску на імперіалістичні уряди, заперечувала соціалістичний характер Жовтневої революції, проте засуджувала антирадянську діяльність правих меншовиків та есерів.

272

«Варшав'янка» — популярний революційний гімн польського і російського пролетаріату, виник у Польщі як марш воїнів варшавського повстання 1863 р. Автор В. Вольський. У 1883 р. польський поет-революціонер В. Свєнціцькнй написав новий текст «Варшав'янки». В 1895 р. Г. М. Кржижановський, перебуваючи в московській Бутирській тюрмі, створив свій, російський варіант, збагативши її пролетарським змістом.

273

«Партія трудовиків — дрібнобуржуазна фракція депутатів-селян і народницької інтелігенції в Першій — Четвертій державних Думах (1906–1917). Після Лютневої революції 1917 р. трудовики підтримували Тимчасовий уряд. У 1918–1920 рр. виступали на боці буржуазної контрреволюції.

274

У Києві утворено національну раду… — тобто Центральну раду — контрреволюційну націоналістичну організацію на Україні, яка була створена в березні 1917 р. в Києві під головуванням М. С. Грушевського.

275

Це нагадувало Запорозьку Січ і картину Рєпіна. — Йдеться про картину Іллі Юхимовича Рєпіна (1844–1930) «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1878–1891).

276

Сорбонна — поширена з XVII ст. назва Паризького університету.

277

… печальний образ Чайльд Гарольда… — героя поеми «Паломництво Чайльд Гарольда» (1812–1818) Дж. Байрона, в якій він створив образ розчарованого індивідуаліста-бунтаря.

278

«Эй, баргузин, пошевеливай вал…» — слова з російської пісні «Байкал», яка на початку 60-х років XIX ст. виникла серед арештантів.

279

Дантес Жорж Шарль (барон Геккерен; 1812–1895) — убивця О. С. Пушкіна, французький монархіст. У 30-х роках жив у Росії.

280

… прямує до «Союза русского народа»… — тобто чорносотенної організації, яка діяла в 1905–1907 рр.

281

Доде Альфонс (1840–1897) — французький письменник. У трилогії «Незвичайні пригоди Тартарена з Тараскона» (1872–1890) створив сатиричний тип дрібного буржуа-хвалька.

282

Індукцію та дедукцію ми «превзошли» в психології. — Індукція — форма умовиводів, де на підставі знань окремо робиться висновок про загальне; дедукція — одна з форм умовиводу, при якій на основі загального з одних положень як істинне виводиться нове істинне положення.

283

Америка оголосила війну Німеччині. — Америка на стороні Антанти вступила у війну 6 квітня 1917 р.

284

Тимчасовий уряд — центральний орган буржуазно-поміщицької влади в Росії, що існував з 2 (15) березня до 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. Здійснював антинародну політику продовження імперіалістичної війни та придушення революційного руху. Скинутий Великого Жовтневою соціалістичною революцією.

285

Керенський Олександр Федорович (1881–1970) — російський політичний діяч. Лідер фракції трудовиків в Четвертій державній Думі. З березня 1917 р. — есер, в Тимчасовому уряді міністр юстиції (березень — травень), військовий і морський міністр (травень — вересень), з 8 липня міністр-голова, з 30 серпня — верховний головнокомандуючий. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції організатор антирадянського заколоту. Білоемігрант.

286

… режисер Черноблер з кінофабрики Xанжонкова. — В. Черноблер поставив кілька фільмів на приватних студіях («Бездоганна жінкам «Валерія Бальмонт» та ін.). У 1919 р. створив агітфільм «Пауки і мухи», який був знищений контррозвідкою. Знімав також фільми на кінофабриці Олександра Олександровича Ханжонкова (1877–1945), організатора першого кінопідприємства, яке, починаючи з 1907 p., випускало вітчизняні фільми.

287

Підготовка до Установчих зборів провадилася прискорено і помпезно. — Йдеться про виборну установу, яка мала після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р. вирішити питання пре державний устрій в країні. Буржуазний Тимчасовий уряд був змушений декларувати скликання Установчих зборів, оскільки ідея їх користувалася популярністю у народних мас ще з часів революції 1905–1907 pp. Склад обраних 12 (25) листопада 1917 р. Установчих зборів не відповідав дійсному співвідношенню сил у країні, більшість належала меншовикам та есерам, які намагалися протиставити їх Радянській владі. Відмовившись затвердити декрети Другого Всеросійського з'їзду Рад про мир, про землю, про перехід влади до Рад та ін… Установчі збори продемонстрували свою контрреволюційну сутність і були розпущені 6 (19) січня 1918 р. декретом ВЦВК.

288

Федералісти — члени дрібнобуржуазних націоналістичних партій «Соціалісти-федералісти», «Українська партія соціалістів-федералістів», які були ідейними натхненниками петлюрівщини.

289

«Просвіта» — культурно-освітня громадська організація, що існувала на західноукраїнських землях з другої половини XIX ст. до 30-х років XX ст. З 1906 р. ліберально-буржуазна інтелігенція почала засновувати організації «Просвіти» і в тій частині України, яка входила до складу Росії. Незважаючи на те, що. більшість «Просвіт» перебувала під впливом українського буржуазного націоналізму, окремі діячі культури розгорнули корисну роботу. На початку 20-х років «Просвіти» припинили своє існування в зв'язку з організацією нових радянських культурно-освітніх установ.

290

… «Ніstоіr de Revolution franзaise» Mішле… — Йдеться про «Історію французької революції» французького історика романтичного напряму, ідеолога дрібної буржуазії Жюля Мішле (1798–1874).

291

«Окопная правда» — більшовицька фронтова пролетарська газета, яка виходила з 30 квітня (13 травня) 1917 р. до середини лютого 1918 р., спочатку в Ризі, а потім у м. Вендені (Латвія).

292

Червоногвардійці — члени озброєних загонів робітників, головної ударної сили Великої Жовтневої соціалістичної революції. Створювалися в березні 1917 р. під керівництвом більшовиків, у березні 1918 р влилися в Червону Армію.

293

Браїлів — селище Жмеринського району Вінницької області

294

Готується… повстання… «Арсеналy»!.. — В 1917 p. після Лютневої революції завод «Арсенал» став оплотом боротьби за владу Рад у Києві: Уже в березні-квітні на заводі, де великим впливом користувалися більшовики, було обрано заводський комітет, запроваджено восьмигодинний робочий день, створено загони Червоної гвардії. Після VI з'їзду РСДРП (б), делегатом якого був керівник більшовиків «Арсеналу» О. В. Іванов, арсенальці почали підготовку до збройного повстання. Завод став центром повстання робітників і солдатів Києва проти буржуазного Тимчасового уряду.

295

Річ Посполита — назва об'єднаної Польсько-Литовської держави від часів Люблінської унії з 1560 до 1795 р. Петербурзькими конвенціями 1770 р. — 90-х років XVII ст. територія Речі Посполитої була поділена між Австрією, Пруссією, Росією. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції створила передумови для незалежності Польщі. Радянський уряд в серпні 1918 р. анулював договори царського уряду про поділ Польщі.

296

Поступовці — члени буржуазно-націоналістичної організації «Товариство українських поступовців», створеної в 1908 р.

297

— рядки з однойменного вірша російського поета Семена Яковича Надсона (1862–1887).

298

Вперед! (нім.). — Ред.

299

Станіславчик — село Жмеринського району Вінницької області. Розташоване за 7 км від Жмеринки і залізничної станції. На початку лютого 1918 р. в Станіславчику було створено Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів. У березні 1918 р. село було окуповано підрозділами австро-німецьких військ. Населення Станіславчика відразу активно включилося в боротьбу проти окупантів. У селі було створено партизанський загін, який очолив житель села А. В. Хильський. Партизани брали участь у боях за визволення Жмеринки.

300

Підволочиськ — райцентр Тернопільської області, залізнична станція. Відомий з середини XVII ст.

301

…«Центральної зради»… — тобто Центральної ради, буржуазно-націоналістичної контрреволюційної організації, яка виникла на Україні в березні 1917 р. і тимчасово захопила владу в листопаді 1917 р. 25 грудня 1917 р. Перший Всеукраїнський з'їзд рад проголосив створення Української Радянської Республіки і оголосив Центральну раду поза законом.

302

Назад! (нім.) — Ред.

303

«Вільні козаки» — члени військових формувань Центральної ради.

304

Стій! (нім.) — Ред.

305

З останнього класу (нім.). — Ред.

306

Українська галицька армія (УГА) — військове формування контрреволюційної «Західноукраїнської народної республіки». Створена з частин «січових стрільців» та інших західноукраїнських підрозділів австро-угорської армії й мобілізованого населення під час розпаду Австро-Угорської імперії в кінці 1918 р. У складі військ петлюрівської Директорії УГА виступала проти Радянської влади на Україні. На початку 1920 р. залишки розформованих Червоною Армією частин УГА перейшли на бік Радянської влади. З них було сформовано три бригади Червоної української галицької армії (ЧУГА). В кінці 1920 р. під час наступу військ буржуазно-поміщицької Польщі дві бригади ЧУГА перейшли на бік інтервентів, які їх роззброїли та інтернували.

307

Підручник Іванова — підручник з географії Г. І. Іванова.

308

Франц-Йосиф Габсбург (1830–1916) — імператор Австрії, король Угорщини з 1848 р., з династії Габсбургів; у 1867 р. перетворив австрійську монархію в двоєдину монархію — Австро-Угорщину. Один з організаторів Троїстого союзу 1882 р., сприяв підготовці першої світової війни.

309

Фауна палеарктична — тобто фауна географічної області суші, яка займає всю Європу, нетропічну частину Азії і Північну Африку.

310

«Не пора, не пора, не пора…» — пісня на слова Івана Яковича Франка (1856–1916), музика композитора і диригента Ярослава Дмитровича Ярославенка (1880–1958).

311

Це помилка! Він зовсім не більшовик! (нім.) — Ред.

312

Новий План — передмістя в Жмеринці.

313

«Ще не вмерла» — слова вірша (його назва) українського поета, етнографа, фольклориста Павла Платоновича Чубинського (1839–1884), яку українські націоналісти зробили своїм «гімном».

314

Лютнева революція — буржуазно-демократична революція в Росії, внаслідок якої було ліквідовано царську монархію. Лютнева революція стала важливим етапом на шляху переходу до соціалістичної революції.

315

Мої панове! (нім.) — Ред.

316

Полонізм. Так казали на Поділлі на велику руську піч.

317

Петлюра Симон Васильович (1877–1926) — один із ватажків українського буржуазного націоналізму, у 1917 р. один із керівників контрреволюційної Центральної ради, з лютого 1919 р. — голова Директорії. У квітні 1920 р. підписав ганебну Варшавську угоду з Пілсудським. Улітку 1920 р. утік за кордон, де провадив антирадянську діяльність.

318

Що він сказав? (нім.) — Ред.

319

Скоропадський Павло Петрович (1873–1945) — генерал царської армії, великий український поміщик. 29 квітня 1918 р. на інсценізованому австро-німецькими окупантами «з'їзді хліборобів» у Києві був проголошений гетьманом і очолив буржуазно-поміщицький «уряд». 14 грудня 1918 р. внаслідок революційної боротьби трудящих України «уряд» Скоропадського було повалено. Сам Скоропадський утік до Німеччини, де продовжував антирадянську діяльність.

320

Гайдамака — під час іноземної інтервенції та громадянської війни 1918–1920 рр. солдат особливих кінних частин націоналістичної Центральної ради, а також контрреволюційних загонів Петлюри та Скоропадського.

321

Сердюк — на Лівобережній Україні кіпця XVII — на початку XVIII ст. козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду, охоронець гетьмана. У буржуазно-націоналістичних формуваннях часів громадянської війни — солдат охоронних загонів.

322

В касі було три лопатки… — Ю. Смолич у листі до співробітниці «Гослитиздата» К. Й. Цингатової, яка редагувала російський переклад роману, пояснив значення слова «лопатки»: «Лопатками» називали випущені при гетьмані українські гроші, тому на них був зображений селянин з лопатою» (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва Української PCP, ф. 169, оп. № 1, інв. № 206). Вартість лопатки — 50 гетьманських карбованців.

323

З Джуринської або Деребчинської цукроварні… — цукроварні в селах Джурин і Деребчин Шаргородського району Вінницької області.

324

Триколірним бордюром — тобто державним кольором царської Росії — біло-червоно-синім.

325

Форель Огюст (1848–1931) — швейцарський невропатолог, психіатр, ентомолог. Праці Фореля сприяли розвиткові сексології.

326

Вербицька Анастасія Олексіївна (1861–1928) — російська письменниця. В її повісті «Розлад» (1887), романі «Вавочка» (1898) звучить протест проти фальшивої моралі. Романи, написані в роки реакції, відповідали смакам буржуазно-міщанського читача: «Ключі щастя» (1909–1913), «Іго любові» (1914–1915) та ін.

327

Михайловський Микола Костянтинович (1842–1904) — російський соціолог, публіцист, один із редакторів «Отечественных записок», «Русского богатства».

328

При наближенні абітурієнтів гімназія втекла — речення побудоване складним синтаксичним зворотом аблятівус абсолютус, визначаючи який Макар дістав не одну одиницю за час перебування в гімназії.

329

Бреслау — до 1945 p. німецька назва польського міста Вроцлава, головного міста Сілезії.

330

… провів корабель гімназії і через керенщину, і через Жовтневий переворот, і через панування Центральної ради, і через час совдепів, і виростив гетьманщині тридцятеро молодих мужів. — У березні 1917 р. робітники Жмеринки створили Раду робітничих і солдатських депутатів. Радянська влада була встановлена в листопаді 1917 р. Після розгрому військ Центральної ради в січні 1918 р. відновлено Радянську владу. 19 березня 1918 р. місто окупували австро-німецькі загарбники, а наприкінці листопада 1918 р. Його захопили війська петлюрівської Директорії. 20 квітня 1919 р. Жмеринку визволили Богунський і Таращанський полки. 9 серпня місто знову захопили петлюрівці, а в жовтні — денікінці. 7 січня 1920 р. частини Червоної Армії вигнали денікінців. 29 квітня його окупували війська буржуазно-поміщицької Польщі. 20 червня 1920 р. радянські війська визволили місто.

331

… Історію України за Аркасом. — Йдеться про книгу українського історика та композитора Миколи Михайловича Аркаса (1853–1909) «Історія Української Русі» (1908), написану під помітним виливом буржуазно-націоналістичних концепцій.

332

Ніжинський ліцей — один з найстаріших навчальних закладів на Україні, закритий вищий навчальний заклад для дітей дворян у Ніжині, заснований в 1820 р. на кошти кн. І. Безбородька. У 1875 р. ліцей було реорганізовано в історико-філологічний інститут ім. кн. Безбородька. З 1920 р. — педагогічний інститут, в 1939 р. Йому було присвоєно ім'я М. В. Гоголя, який закінчив Ніжинський ліцей в 1828 р.

333

… Леонід біля Фермопіл… — Йдеться про спартанського царя Леоніда (508/507-480 до н. е.), який під час греко-перської війни в 480 р. до н. е. очолив грецьке військо проти царя Ксеркса. Загинув в бою біля Фермопіл, прикриваючи з невеликим загоном спартанців відступ грецького війська. В античних переказах Леонід — зразок патріота і воїна.

334

Артаксеркс — цар держави Ахеменідів в 465–424 рр. до н. е. Уклав з Афінами в 449 р. до н. е. Калліїв мир, який завершив греко-перські війни і підтвердив поразку персів.

335

Аттіла (?-453) — вождь гуннів з 434 р. Очолив руйнівні походи у Східну Римську імперію, Галлію, Північну Італію. При Аттілі союз гуннських племен досяг найбільшої могутності.

336

Александр Македонський (356–323 до н. е.) — цар Македонії з 336 р. до н. е., син царя Філіппа II, виховувався Арістотелем. Полководець, державний діяч. Підкоривши всю Грецію, Македонський почав завоювання на Сході. Армія Александра Македонського оволоділа Малою Азією, Сірією, Єгиптом, Месопотамією, Персією і великими областями Середньої Азії. На завойованих землях він заснував близько тридцяти міст і фортець, які стали центрами елліністичної культури. Після смерті Александра Македонського його імперія розпалася на кілька держав.

337

Доки ж, о Катіліна, ти зловживатимеш нашим терпінням? — відоме речення, яким починається промова римського консула Ціцерона проти державного змовника, його супротивника, Катіліни. В старій класичній гімназії ці промови завчали напам'ять.

338

«Зібралися всі бурлаки…» — українська народна історична пісня про події на Україні останньої чверті XVIII ст., в якій засуджується колоніальна політика царизму на Україні.

339

Молох — у біблійній міфології божество, для умилостивления якого спалювали малолітніх дітей. Переносно — жахлива ненаситна сила, що вимагає людських жертв.

340

Орден святої Анни — орден, яким до революції нагороджувалися нижні чини за особливі заслуги.

341

Краснов Петро Миколайович (1869–1947) — один із головних організаторів контрреволюції в громадянську війну, генерал царської армії. Під час заколоту Керенського — Краснова в жовтні 1917 р. командував військами, які було кинуто на придушення революції в Петрограді. В 1918 р. очолив контрреволюцію на Дону. Після громадянської війни в 1919 р. емігрував до Німеччини, де продовжував антирадянську діяльність. У роки Великої Вітчизняної війни співробітничав із гітлерівцями. Страчений за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР.

342

Пітекантропус — пітекантроп, рід викопних людей, який мав деякі мавп'ячі ознаки, проте відзначався багатьма перехідними рисами від людиноподібних мавп до людей вищого, ніж пітекантроп, розвитку.

343

«Юность» Чирикова — перша частина автобіографічного роману російського письменника Євгена Миколайовича Чирикова (1864–1932) «Жизнь Тарханова», написана в 1911 р.

344

«Студенты» Гаріна — один із романів тетралогії про долю інтелігенції «Детство Темы» (1892), «Гимназисты» (1893), «Инженеры» (опубліковано 1907 р.) російського письменника М. Гаріна (справжнє ім'я та прізвище Микола Георгійович Михайловський; 1852–1906).

345

«Дни нашей жизни» Леоніда Андрєєва — п'єса російського письменника Леоніда Миколайовича Андрєєва (1871–1919), написана в 1908 р.

346

«Эрфуртська програма» — марксистська програма соціал-демократичної партії Німеччини, прийнята в жовтні 1891 р. на партійному з'їзді в Ерфурті. Вирішальну роль у розробці «Ерфуртської програми» відіграв Ф. Енгельс.

347

«Кинем об землю лихом, журбою…» — українська народна застольна пісня.

348

«Смело, товарищи, в ногу…» — революційна пісня, автор якої поет, учень Д. І. Менделєєва Леонід Петрович Радін (1860–1900). Перебуваючи в московській тюрмі на Таганці (був засуджений за революційну діяльність), Радін написав слова пісні, а мелодію взяв із популярної на той час студентської пісні І. Нікітіна «Медленно движется время», змінивши її тональність із ліричного вальса на марш.

349

Союз робітничої соціалістичної молоді — молодіжні організації, що виникли після Лютневої революції 1917 р. в Росії. Перші спілки робітничої молоді мали різні назви, вони не були єдиними за організаційними формами, не мали спільної програми, статуту. Шостий з'їзд РСДРП(б) визнав утворення соціалістичних спілок робітничої молоді одним з невідкладних завдань партійних організацій. 18 серпня 1917 р. відбулася перша конференція ССРМ. Діяльність спілок проходила під керівництвом більшовиків. Після перемоги Жовтня тривав процес створення нових ССРМ. Зростання молодіжного руху в країні поставило питання про об'єднання всіх спілок в єдину всеросійську революційну організацію молоді, що було здійснено на 1-му Всеросійському з'їзді спілок робітничої і селянської молоді в Москві 29 жовтня — 4 листопада 1918 р. На Україні 1-й з'їзд спілок робітничої молоді, який створив Комуністичну Спілку Робітничої Молоді України, відбувся 26 червня — 1 липня 1919 р. в Києві.

350

Фон Ейхгорн — німецький генерал, очолював окупаційні війська на Україні в 1918 р. Убитий народними месниками в Києві.

351

Золя Еміль (1840–1902) — французький письменник, автор багатьох романів, зокрема 20-томної серії «Ругон-Маккари» (1871–1893), в яких з великою реалістичною силою зображені соціальні суперечності.

352

«Зелененький барвіночок стелиться низенько…» — українська народна пісня.

353

— слова так званого фабричного романсу, популярного в міщанському середовищі на початку XX ст.

354

«По дорозі жук, жук, по дорозі чорний — подивився, дівчинонько, який я моторний…» — українська народна пісня.

355

Київський університет святого Володимира — нині Київський ордена Леніна державний університет ім. Т. Г. Шевченка (заснований у 1834 р.).

356

Кук Джеймс (1728–1779) — англійський мореплавець, керівник трьох кругосвітніх експедицій, відкрив Великий Бар'єрний риф, східне узбережжя Австралії, Гавайські острови, північно-західні береги Північної Америки.

357

Дежнєв Семен Іванович (1605–1673) — російський землепроходець, в 1648 р. проплив від гирла Колими в Тихий океан, відкрив протоку між Азією та Америкою.

358

Нансен Фрітьйоф (1861–1930) — норвезький дослідник Арктики. В 1888 р. першим пересік Гренландію на лижах, у 1893–1896 рр. керував норвезькою експедицією на полярному судні «Фрам».

359

Макаров Степан Осипович (1848/49-1904) — російський флотоводець, океанограф, віце-адмірал, керівник двох кругосвітніх плавань. На початку російсько-японської війни командував Тихоокеанською ескадрою в Порт-Артурі. Загинув на броненосці «Петропавловськ», що підірвався на міні.

360

Берінг Вітус Іонассен (1681–1741) — мореплавець, капітан-командор російського флоту. Пройшов між Чукотським півостровом і Аляскою (Берінгова протока), відкрив ряд островів Алеутської гряди.

361

Каутський Карл (1854–1938) — один з лідерів і теоретиків німецької соціал-демократії і II Інтернаціоналу, централіст. У роки перед першою світовою війною став на шлях примирення з ревізіонізмом. Заперечував необхідність пролетарської революції, виступав проти диктатури пролетаріату. Вороже зустрів Велику Жовтневу соціалістичну революцію. Ренегатство Каутського, його відступництво від марксизму викриті В. І. Леніним у роботі «Пролетарська революція і ренегат Каутський» та ін.

362

«Капітал» — головна праця Карла Маркса, в якій він, застосувавши діалектико-матеріалістичну методологію дослідження, відкрив економічний закон розвитку капіталізму, неминучість його загибелі і перемоги комунізму.

363

Наполеон I (Наполеон Бонапарт; 1769–1821) — французький імператор в 1804–1814 рр. та в березні — червні 1815 р., полководець, політичний і державний діяч.

364

«Домострой» — твір російської літератури XVI ст., зібрання житейських правил і порад. Обстоював принципи патріархального побуту і деспотичної влади глави сім'ї. Виник у середовищі новгородського боярства і купецтва. Поняття домострой згодом стало загальним позначенням консервативного побутового укладу.

365

Соробмол — Союз робітничої молоді.

366

… делегат з'їзду хліборобів у Києві… — Відбувся 29 квітня 1918 р., на якому Скоропадський був проголошений гетьманом України і очолив буржуазно-поміщицький «уряд».

367

«Мальчик резвый, кудрявый, влюбленный…» — арія Керубіно з опери Вольфганга Амадея Моцарта (1756–1791) «Весілля Фігаро» (1786).

368

«Ваши пальцы пахнут ладаном…» — початкові слова пісні, написаної артистом естради і кіно Олександром Миколайовичем Вертинським (1889–1957).

369

І той, що за Перемишль, і той, що за Раву-Руську, і за Стоход, і за карпатський прорив! — Маються на увазі бої в серпні — жовтні 1914 р., під час яких російські війська відбили контрнаступи австро-угорських військ у Польщі.

370

Чули про Маас і Верден? — Верден — місто і фортеця на річці Маас у Франції, в районі якого під час першої світової війни п'ята німецька армія намагалася в 1916 р. прорвати фронт французьких військ, але зустріла шалений опір. У результаті довготривалих боїв обидві сторони зазнали величезних втрат.

371

… тягнуться не те що прапори… — тобто прапорщики.

372

Дзялов, Іванківці, Мурафа. — Дзялов — тепер село Кам'яногірка Жмеринського району Вінницької області, Іванківці — село Козятинського району Вінницької області, Мурафа — селище Шаргородського району Вінницької області.

373

Бобруйськ — місто Могильовської області БРСР, відоме з XVI ст.

374

Вяльцева Анастасія Дмитрівна (1871-191.3) — російська естрадна співачка й артистка оперети.

375

Волочиськ — райцентр у Хмельницькій області, залізничний вузол.

376

Леонардо да Вінчі (1452–1519) — італійський живописець, скульптор, учений, інженер. Створив образ людини, який відповідав гуманістичним ідеалам Високого Відродження.

377

Спокійно! (нім.) — Ред.

378

Межирів — село Жмеринського району Вінницької області.

379

Перовська Софія Львівна (1853–1881) — революційна народниця, організатор і учасник замаху на Олександра II. Царський суд присудив її до смерті через повішення.

380

Справу зроблено! (нім.) — Ред.

381

Ідіть тихо! (нім.) — Ред.

382

… з «юсів» при союзі українок… — тобто «Юнацької спілки» при буржуазно-націоналістичному «Союзі українок», заснованому в 1898 р. у Галичині. Припинив існування в 1938 р.

383

Саваоф — за біблейським Старим завітом, ім'я-епітет іудейського бога Ягве. У християнській релігії Ягве-Саваоф ототожнювався з так званим богом-батьком — першою особою трійці.

384

До Миколая — 19 грудня відзначалося свято Миколая-зимового.

385

Ялтушків — село Барського району Вінницької області.

386

Ушиця — село Коростенського району Житомирської області.

387

Літин — райцентр Вінницької області.

388

Цілую! (угор.) — Ред.

389

Цілуємо вас, дівчатка! (угор.) — Ред.

390

Енциклопедії Брокгауза і Єфрона — «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона», випущений акціонерним видавничим товариством Ф. Брокгауза — І. Єфрона у Петербурзі в 1890–1907 рр. (82 головні, 4 додаткові томи).

391

Електрофор Гольца — прилад для добуття струму, винайдений 1862 р. німецьким фізиком Вільгельмом Гольцем.

392

Вільгельм II Гогенцоллерн (1859–1941) — німецький імператор і прусський король у 1888–1918 рр. Позбувся престолу внаслідок Листопадової революції 1918 р. у Німеччині.

393

Розкішно! (нім.) — Ред.

394

Колосально! (нім.) — Ред.

395

«Врагу не сдается наш гордый «Варяг»…» — рядки з російської матроської пісні «Варяг» про героїчний опір крейсера «Варяг» у бою з японськими кораблями під час російсько-японської війни 1904–1905 рр. і потоплення його моряками. Слова Студснської, мелодія, ймовірно, О. С. Турищева (музиканта Астраханського полку).

396

Тормоз Вестінгауза — Джорджа Вестіигауза (1846–1914), американського винахідника і промисловця, який в 1869 р. одержав патент на пневматичне залізничне гальмо.

397

Комерційний інститут — відкритий у Києві 1908 р. Створений на базі Вищих комерційних курсів. У 1920 р. реорганізований в Інститут народного господарства.

398

… на вищі жіночі курси — природничнй. — Курси ще мали назву Київський університет ім. святої княгині Ольги, відкриті в 1878 р. і діяли до 1889 р. Відновили свою роботу в 1906 р.

399

… «Быстры, как волны, все дни нашей жизни…» — слова пісні з п'єси «Дни нашей жизни» Л. М. Андрєєва. Пісня була популярна в дореволюційні часи у студентському середовищі.

400

Він, Сербин Xрисанф, — студент першого курсу залізнично-експлуатаційного відділу технічного факультету Київського комерційного інституту… — В «Автобиографии» Ю. Смолич писав про своє студентське життя: «… я оказался студентом Киевского коммерческого института, на техническом факультете по отделению железнодорожно-эксплуатационному. Начало грызепия гранита науки тоже не было для меня удачным. Мне нравились лекции по высшей математике профессора Граве (еще в гимназии я слыл лучшим математиком), но угнетала статистика, и на первом же зачете (перепись в Германии тысяча восемьсот какого-то года) профессор Воблый срезал меня с поразительным треском» (Советские писатели. Автобиографии в двух томах, т. 2, с. 372).

401

Воблий Костянтин Григорович (1876–1947) — український радянський економіст, статистик, географ, академік АН УРСР (з 1919 р.).

402

Граве Дмитро Олександрович (1863–1939) — радянський математик, засновник київської алгебраїчної школи, академік АН УРСР (з 1919 р.).

403

Желєзнов Володимир Якович (1869–1933) — російський економіст. Виступав за проведення соціальних реформ, співчував марксизму. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції працював в Наркомфіні СРСР.

404

Дорогі колеги! Чи хтось із вас вміє говорити по-німецькому? (нім.) — Ред.

405

Я вмію!.. Я розумію!.. Трошки… (нім.) — Ред.

406

Ми також студенти! (нім.) — Ред.

407

Кенігсберг — колишня (до 1946 р.) назва Калінінграда, центра Калінінградської області РРФСР. У 1544 р. у Кенігсберзі був заснований Альбертовський університет.

408

Гейдельберг — місто в ФРН, в якому знаходиться університет ім. Карла Рупрехта, заснований в 1386 р.

409

Геттінгем — місто в ФРН, славиться університетом ім. Георгія Августа, заснованим у 1737 р.

410

… німецькі корпоранти… — члени земляцтв, які об'єднували студентів, що походили з однієї місцевості.

411

… свято «великого кухля» в Гейдельберзькому університеті… — університетське свято на честь Бахуса.

412

Фіхте Йогани Готліб (1762–1814) — німецький філософ, представник німецького класичного ідеалізму.

413

Шеллінг Фрідріх Вільгельм (1775–1854) — німецький філософ, представник німецького класичного ідеалізму.

414

Фейєрбах Людвіг (1804–1872) — німецький філософ-матеріаліст.

415

… лорд Байрон загинув за волю нової Греції! — Йдеться про англійського поета-романтика Дж. Байрона, який у 1816 р. залишив Англію, став учасником італійського руху карбонаріїв, національно-визвольної війни в Греції, де й загинув.

416

Замах на Леніна! — Йдеться про замах на В. І. Леніна 30 серпня 1918 р. есеркою Каплан.

417

«Держава і революція» — праця В. І. Леніна, написана в серпні-вересні 1917 р. в підпіллі. В ній творчо розвивається вчення Карла Маркса та Фрідріха Енгельса про державу. В. 1. Ленін дослідив найважливіші питання виникнення держави й ставлення до неї революційного пролетаріату, питання змісту і політичної форми диктатури пролетаріату.

418

Ленін… «Більшовики про землю»… — Йдеться про «Доповідь про землю», виголошену В. І. Леніним 26 жовтня (8 листопада) 1917 р. на Другому Всеросійському з'їзді Рад робітничих і солдатських депутатів, в якій була висунута вимога передати землю селянам.

419

Віра Холодная — Віра Василівна Холодна (1893–1919), російська кінозірка німого кіно.

420

Лисенко Наталія Андріанівна (1884/86? -?) — російська кінозірка німого кіно.

421

Мозжухін Іван Ілліч (1888–1939) — російський кіноактор, зірка німого кіно, чоловік Н. А. Лисенко. З 1920 р. жив за кордоном.

422

З'їзд робітничо-селянської молоді у Москві… — Всеросійський з'їзд робітничої і селянської молоді, що відбувся 29 жовтня 1918 р., на якому було створено ВЛКСМ (тоді називалася РКСМ — Російська Комуністична Спілка Молоді).

423

Лук'янівська в'язниця — колишня політична тюрма в передмісті Києва — Лук'янівці, збудована в 1863 р. У 1917–1919 рр. — політична тюрма під час контрреволюційного режиму Центральної ради та Директорії.

424

… синьожупанник з полонених… — тобто з військових часин, сформованих українськими буржуазними націоналістами при сприянні австро-угорського уряду з військовополонених російської армії українського походження на території Австро-Угорщини. В 1918 р. брали участь в окупації України в складі австро-угорського війська. Після відступу окупаційної армії з України злилися з військовими частинами Директорії і були вщент розбиті Червоною Армією. Народ прозвав їх так за колір та крій їхнього одягу.

425

«Зелений гай, пахуче поле в тюрмі приснилися мені…» — перші рядки поезії українського поета і революційного демократа Павла Арсеновича Грабовського (1864–1902) «Сон».

426

«Ой були в кума бджоли…» — українська народна пісня.

427

Пост (Пост-Подільський). — У листі до читача М Г. Кошарнівського від 12 червня 1957 р. Ю. Смолич писав: «Колія від Жмеринки іде п'ять кілометрів до Поста-Подільського, де вже розділяється на Могилівську і Волочиську, а до того зветься Волочисько-Могилівська» (архів дружини письменника О. Г. Смолич).

428

Катеринослав — колишня (в 1802–1926 рр.) назва м. Дніпропетровська.

429

Тараща — райцентр Київської області, відомий з XVII ст.

430

Сквира — райцентр Київської області.

431

Холодний Яр — село Дергачівського району Харківської області.

432

Кривий Ріг — місто Дніпропетровської області, засноване в XVII ст.

433

П'єретта — клоунеса, традиційний персонаж народної французької комедії.

434

Бетховен Людвіг ван (1770–1827) — німецький композитор, піаніст і диригент. Видатний симфоніст, творець героїчного музичного стилю.

435

«Розбійники» Шіллера. Карл Moop! — Мова йде про драматичний твір німецького драматурга, поста і теоретика мистецтва Йоганна Фрідріха Шіллера (1750–1805) «Розбійники» (1781). В образі Карла Моора Шіллер втілив волелюбні поривання, утвердження людської гідності, ненависть до феодальних порядків..

436

— слова арії Едвіна з оперети угорського композитора Імре Кальмана (1882–1953) «Сільва» (1915).

437

«Былое» — журнал, в якому друкувалися матеріали з історії революційного руху переважно другої половини XIX ст. (Петербург — Ленінград, 1906–1907, 1917–1926; 57 номерів).

438

«Правда» — щоденна загальнополітична газета, орган ЦК КПРС. Перший номер вийшов 1912 р. у Петербурзі. Засновником «Правди» був В. І. Ленін.

439

Каледін Олексій Максимович (1861–1918) — керівник козачої контрреволюції на Дону, генерал. З 1917 р. отаман війська Донського. В жовтні 1917 — січні 1918 р. очолив антирадянське повстання.

440

«Сонька — Золота Ручка» — багатосерійні авантюрно-пригодницькі фільми (1914–1915; 6 серій), розраховані на міщанські смаки.

441

… «Кавалер ордена святої Підв'язки» з Максом Ліндером… — Фільм за участю кіноактора Макса Ліндера.

442

Це була перша в житті студента Сербина сходка. — В «Автобиографии» письменник розповів про події тих часів: «Гетманский режим рушился, повстанцы уже обложили Киев, гетман для защиты своего режима объявил всеобщую мобилизацию, и в первую голову — студентов. Мы, студенты, демонстрировали и против мобилизации, и против гетманского режима — перед входом в университет св. Владимира. Офицеры с трехцветными (русскими — монархическими) и двухцветными (украинскими — националистическими) шевронами на рукавах расстреляли пашу демонстрацию из окон Первой гимназии, находящейся напротив. И вот пришлось спешно из Киева удирать — сердце никак не лежало к тому, чтобы воевать по славу немецкой марионетки, царского свитского генерала да еще крупнейшего помещика. Я бежал, пробиваясь с товарищами сквозь пикеты петлюровских «сечевых стрельцов». На этом и закончилось — на всю жизнь — мое высшее образование» (Советские писатели. Автобиографии в двух томах, т. 2, с. 372–373).

443

«Вільгельм зрікся престолу!» — Йдеться про Вільгельма II, імператора Німеччини, короля Пруссії, який обстоював інтереси німецького юнкерсько-буржуазного імперіалізму. У 1914 p., розраховуючи на військову перевагу німецько-австрійського блоку, використав сербо-австрійський конфлікт для розв'язання першої світової війни. Після революції втік до Голландії. 28 листопада 1917 р. зрікся престолу.

444

«Хай живе революція в Німеччині!» — Мова йде про Листопадову революцію 1918 p., внаслідок якої була повалена монархія.

445

«Киевский коммунист» — нелегальна газета, орган Київського міського і обласного комітетів КП(б)У, виходила з 22 вересня 1918 р. Під час австро-німецької окупації, гетьманщини, Директорії видавалася в підпільній друкарні. Закликала трудящих до повстання проти Директорії. Після визволення Києва радянськими військами 5 лютого 1919 р. виходила легально. 20 березня 1917 р. злилася з газетою ЦК КП(б)У «Коммунист».

446

… в Ботанічному… — тепер Ботанічний сад ім. академіка О. В. Фоміна. Закладений 1839 р. на пустирі і глибоких ярах за Київським університетом.

447

Бібіковський бульвар. — З 1919 р. бульвар Тараса Шевченка у Києві. Названий 1869 р. за прізвищем київського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова.

448

Біла гвардія. — Йдеться про військові формування білогвардійців, які боролися за відновлення буржуазно-поміщицького ладу в Росії. Походження терміну «біла гвардія» пов'язано з традиційною символікою білого кольору як кольору прихильників «законного» правопорядку на протиставлення до червоного кольору — кольору повсталого народу і революції.

449

Корніловці — учасники контрреволюційного заколоту 25–31 серпня 1917 р. під керівництвом Лавра Георгійовича Корнілова (1870–1918) з метою встановлення воєнної диктатури в Росії. Спирались на велику буржуазію, контрреволюційну частину офіцерства, підтримувались Антантою. Ліквідовані Червоною гвардією та революційними військами.

450

Архангел Гавриїл! — Мається на увазі погромно-монархічна організація «Союз Михаїла Архангела», яка в 1905–1907 pp. боролася з революційним рухом.

451

— старовинна російська солдатська пісня.

452

Жилянська — тепер вулиця Жаданівського у Києві.

453

Винниченко Володимир Кирилович (1880–1951) — український письменник стояв на позиціях буржуазного націоналізму. Після Лютневої революції брав активну участь в організації контрреволюційної Центральної ради, був одним із її керівників. З листопада 1918 р. по лютий 1919 р. — голова Директорії. Помер в еміграції в Парижі.

454

Макаренко Андрій (1883 —?) — український буржуазно-націоналістичний діяч, у 1917–1918 pp. — голова профспілки українських залізничників, у 1918 р. — член Директорії.

455

Андрієвський Опанас (1883-?) — український буржуазно-націоналістичний діяч, член Директорії.

456

Швець Федір (1882 —?) — український буржуазно-націоналістичний діяч, у 1918 р. член Директорії, пізніше професор українського університету в Празі, геолог.

457

«Директорія українського національного союзу» — контрреволюційний буржуазно-націоналістичний уряд так званої «Української Народної Республіки» (листопад 1918 — листопад 1919 pp.), який очолив Винниченко, а з лютого 1919 р. — Петлюра. В січні 1919 р. оголосив війну Радянській Росії. У квітні 1919 р. під ударами радянських військ утік до Східної Галичини. Після закінчення радянсько-польської війни у 1920 р. перестав існувати.

458

Нестеровська — колишня назва вулиці Івана Франка у Києві в 1914–1926 pp., названа на честь російського льотчика П. М. Нестерова (1887–1914).

459

Хіба ти не на Дону? — тобто не в складі контрреволюційних денікінських збройних сил Півдня Росії, які діяли на Дону та Півдні Росії.

460

Бульварно-Кудрявська — колишня назва (до 1937 р.) вулиці Воровського в Києві.

461

… від педагогічного музею. — Йдеться про колишній Педагогічний музей, споруджений у 1912 р. по вулиці Володимирській, 57, діяв до 1917 р. Тепер Будинок учителя.

462

— слова з революційної пісні «Варшав'янка».

463

Миколаївський сквер — розташований напроти головного корпусу Київського університету. Після встановлення в ньому пам'ятника Миколі І називався Миколаївським. Тепер Шевченківський парк.

464

Караваєвська — колишня назва вулиці Льва Толстого в 1891–1938 рр., походила від прізвища відомого київського хірурга В. О. Караваєва.

465

… дехто кинувся до університетської брами. — У книзі «Я вибираю літературу» (с. 130) Ю. Смолич розповів про реальні події, які відбулися під час антигетьманської демонстрації 1918 р., учасником яких був сам письменник: «Потім ми бігли садом до стін університету — тоді ще відгородженого дворища поза університетом не було: вікна виходили просто під затінок каштанів, навстіж були розчинені і задні двері.

Пригадую точно: саме коли надбігла до задніх дверей та група, з якою біг і я, ми почули, немов десь по той бік масивної будови університету хтось враз розірвав довжелезне полотнище. Я дна роки проходив уже допризивну підготовку, стріляв на стрільбищі і роздільно, і залпом — і я зрозумів: то був залп з гвинтівок.

Ми вбігли в університет, гримлячи по залізних плитах сходів, і крізь цей тупіт почули другий залп: тепер у лунких мурах будівлі він уже не був подібним до розпахуваного полотнища, а схожий на гуркіт грому після близької блискавки. Тепер уже всі зрозуміли, що це стрілянина і що стріляють, очевидно, по тій демонстрації, на яку поспішали і ми, В коридорі першого поверху та у вестибюлі перед головними дверима враз утворилась колотнеча: хто пробивався вперед, інші задкували.

Коли за тим потічком, що вилився з парадного входу університету на під'їзд, я вибіг між колонаду, знову почулися постріли. Тепер це вже був не залп, а окремі, безладні постріли. На брукові перед університетом кілька людських тіл лежали нерухомо, червоний прапор теж простелився на брукові… А навсібіч — і сюди, назад, до спасенних колон та мурів університетської будівлі, і туди, під гущавину дерев Миколаївського скверу, і геть до рогу Караваєвської вулиці — бігли десятки юнаків і юнок, учасників щойно розстріляної демонстрації».

466

Фундуклеївська — колишня назва (до 1919 р.) вулиці Леніна в Києві. У 1869 р. названа за прізвищем київського губернатора І. Фундуклеєва.

467

Хай живе моя вітчизна! (нім.) — Ред.

468

Хай живе революція! (нім.) — Ред.

469

Васильків — райцентр Київської області, заснований в другій половині X ст. князем Володимиром.

470

Сірожупанники — батальйони, сформовані в Австро-Угорщині, в таборах для полонених з солдатів-українців.

471

Мотовилівка — село Любарського району Житомирської області.

472

Фастів — райцентр Київської області, залізничний вузол, відомий з XV ст.

473

… «січові стрільці» роззброювали тут гетьманських сердюків. — У січні — лютому 1919 р. в Кам'янці-Подільському частина колишніх міністрів створила озброєний загін «Комітет врятування республіки», який став на платформу визнання Радянської влади і виступив проти петлюрівців, але був ними розбитий.

474

Немає імперії! (угор.) — Ред.

475

Антанта — імперіалістичний блок Великобританії, Франції, царської Росії, так звана Троїста угода. Сформувався в 1904–1907 рр. У ході першої світової вший проти держав німецької коаліції Антанта об'єднувала понад 20 імперіалістичних держав (США, Японія, Італія та ін.). Крах антирадянської інтервенції поглибив імперіалістичні суперечності між учасниками Антанти, що призвело до її розпаду на початку 20-х років.

476

… останній Габсбург — Карл — вже два дні як заявив про зречення від престолу. — Карл І (1887–1922), імператор Австрії і король Угорщини з династії Габсбургів. У ході революції 1918 р. 11 листопада зрікся престолу в Австрії, а 13 листопада — в Угорщині.

477

Геть війну! (нім.) — Ред.

478

До тюрми! (угор.) — Ред.

479

До штабу! (угор.) — Ред.

480

«Тореадор! Сміливіш в бій!» — арія Тореадора з опери французького композитора Жоржа Бізе (1838–1875) «Кармен» (1874).

481

Коростівці — село Жмеринського району Вінницької області.

482

Чоп — місто в Закарпатській області, великий залізничний вузол на кордоні з Чехословаччиною і Угорщиною.

483

По шосе від Ружави, Браїлова, Северинівки, шляхами від Станіславчика, Сербинівців, Жуківців, дорогами з Межирова, Тартака і Потоків… — села Жмеринського району Вінницької області.

484

… Тиса-Фюред під Дебреценом… — місто в Угорській Народній Республіці.

485

… круппівська польова тридюймівка… — тобто гармата, виготовлена на металургійних заводах німецького концерну Круппа, заснованого в 1811 р.

486

Торрічеллієва порожнеча — безповітряний простір над вільною поверхнею рідини в закритій зверху посудині. Її відкрив і пояснив італійський фізик і математик Еваиджеліста Торрічеллі (1608–1647).

487

— Хрисанф? — закричав блідий Макар. — Ти розумієш? Треба щось робити! — У книжці «Я вибираю літературу», в розділі «Як я був санітаром» (с. 139–142), Ю. Смолич писав: «Саме за таких обставин і почалась моя робота санітаром… знайшлись ті, хто не міг змиритися з катастрофою, в кого серце розривалось від жалю за нещасних людей, що роки вигорювали в нелюдських умовах полону, а тепер гинули на порозі рідного дому. Нас було не так і багато спочатку — кілька студентів, гімназистів і гімназисток, кілька робітників з депо чи з вагонних майстерень, телеграфіст та ще актор і актриса з театру, який не діяв. Мені навіть запам'ятались їх прізвища: актор — Скалов, актриса — Колібрі. Так, страшно навіть згадувати тепер про ті перші дні «санітарування»… Ці події та епізоди з них ввійшли в канву мого роману «Вісімнадцятилітні»… В епізодах, що проходять в романі, майже немає домислу — хіба що там, де виникла потреба пов'язати цю розповідь з діями героїв роману. Але загалом для мене, автора, ці частини роману — ніяка не белетристика: там записано майже точнісінько все так, як воно відбувалось».

488

Галицькі усуси — «українські січові стрільці»… — військові підрозділи, що їх створив 1914 р. під час першої світової війни австро-угорський уряд за допомогою буржуазно-націоналістичної «Головної української ради» і уніатської церкви, які прагнули відірвати Україну від Росії і передати її під протекторат Німеччини. Формувалися в основному з представників західно-української буржуазії та куркульства і частково з селян, введених в оману націоналістичною пропагандою. Входили до складу австро-угорської армії. Під час австро-німецької окупації України 1918 р. допомагали окупантам боротися проти повстансько-партизанського руху українських трудящих. У листопаді 1918 р., після розпаду Австро-Угорщини, припинили своє існування. Окремі загони «українських січових стрільців» ввійшли до складу Української галицької армії і стали опорою контрреволюційного «уряду» «Західноукраїнської народної республіки».

489

В Севастополі висадився англійський десант. В Одесу прибули щойно французи, англійці і греки. — Йдеться про інтервенцію Антанти на Півдні Росії, яка здійснювалася Великобританією, Францією, Румунією, Польщею, Югославією з метою ліквідації Радянської влади, поновлення капіталістичного ладу в Росії. 24 листопада 1918 р. Інтервенти захопили Севастополь, 26–28 листопада Одесу. Вони встановили режим терору, разом із петлюрівцями і білогвардійцями здійснювали каральні операції, грабували народне багатство. Окупація Севастополя тривала до 11 квітня 1919 p., Одеси — до 6 квітня і була ліквідована внаслідок успішних бойових дій радянських військ, а також відмови французьких солдатів і матросів воювати проти Радянської республіки, виступів міжнародного пролетаріату з вимогою припинити інтервенцію проти Радянської Росії.

490

Ла-Манш і Па-де-Кале — протоки між Великобританією і материком, з'єднують Північне море з Атлантичним океаном.

491

Дрезина — невеликий візок, який приводиться в рух вручну або двигуном внутрішнього згорання. Назва походить від прізвища німецького винахідника К. Ф. Дреза (1785–1851).

492

Розумієте? (франц.) — Ред.

493

Держава — це я! — Цей вираз приписується французькому королю Людовіку XIV(1638–1715), правління якого було апогеєм французького абсолютизму.

494

Дредноут — застаріла назва важких великих броньованих кораблів з далекобійною артилерією.

495

… президента Річарда Пуанкаре… — Йдеться про Раймона Пуанкаре (1860–1934) — президента Франції в 1913–1920 pp., який здійснював мілітаристську політику (за що був прозваний «Пуанкаре-війна»).

496

… короля Англії, Георга Чотирнадцятого… — Мається на увазі англійський король Георг V (1865–1936).

497

Бікфорд (бікфордів шпур) — вогнепровідний повільно тліючий фітиль з пороховим осердям, застосовується для вибуху капсуля-детонатора (назва походить від прізвища англійського інженера У. Бікфорда).

498

«Гей, на горі та й женці жнуть…» — слова української народної історичної пісні.

499

Дорошенко Михайло (?-1628) — гетьман реєстрового козацтва (1625–1628).

500

… пушку «берту»… — німецьку важку далекобійну гармату.

501

Бірзула — до 1935 р. назва м. Котовська Одеської області.

502

В Німеччині буяло спартаківське повстання. — Йдеться про революційні виступи під керівництвом німецького пролетаріату, очолюваного революційною організацією німецьких лівих соціал-демократів «Союз Спартака» в листопаді 1918 р. Буржуазія розгромила революційний рух, по-звірячому були вбиті вожді німецького пролетаріату, організатори «Союзу Спартака» Роза Люксембург (1871–1919) і Карл Лібкнехт (1871–1919).

503

Брестський мир — мирний договір між Радянською Росією, з одного боку, і з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, з другого. Укладений у Бресті 3 березня 1918 р. Брестський мир був обтяжливий для молодої Радянської Республіки. Але він не зачепив корінних завоювань Великої Жовтневої соціалістичної революції. Радянська республіка зберегла незалежність, вийшла з війни, одержала необхідний час для зміцнення економіки, створення Червоної Армії. Передбачення В. І. Леніна здійснилися: через вісім місяців після підписання Брестського миру революція в Німеччині 1918–1919 pp. скинула владу імператора Вільгельма II. 13 листопада 1918 р. Радянський уряд анулював Брестський мир.

504

… поручик Парчевський, занесений в реєстрові списки контррозвідки як підозрілий елемент… — У книжці «Розмова з читачем» (с. 117–120) Ю. Смолич писав про справжні факти, які лягли в основу історії Парчевського: «В республіканському історичному архіві я натрапив на архів німецької контррозвідки в час її діяльності на окупованій Україні. І в тому архіві знайшлось чимало матеріалів про місця, де розвивалась дія мого роману, — Поділля, Вінниччина і Жмеринка, зокрема. То були матеріали якраз про події, очевидцем яких я був сам. Але матеріал цей мав одну — основну для нього рису: він висвітлював факти «з того боку» — очима ворога… З історії громадянської війни відомо, що дев'ятнадцятого року під ударами Червоної Армії Петлюра з своїм військом тікав за кордон. В Жмеринці — яка влітку вісімнадцятого вславилася вже загальним страйком, а далі загальним повстанням проти німецьких окупантів та їх петлюрівської креатури — і на цей раз вибухло повстання. В повстанні знову взяли участь жмеринські робітники-залізничники та селяни довколишніх сіл, і повстання це мало на меті захопити самого Петлюру. Я був очевидцем і цього повстання. Воно закінчилось трагічно. На повсталих робітників і селян, як грім з ясного неба, нагло вночі напали численні полки петлюрівських «січовиків»… Їх зняли з фронту, щоб дати змогу Петлюрі з міністрами ретируватись у Польщу. «Січовики» приїхали поїздами, фронт був оголений, наступ Червоної Армії прискорився — і за два дні Червона Армія уже здобула Жмеринку; але тієї ночі жмеринське повстання було придушене, і Петлюра прослизнув-таки за кордон…

Мені, очевидцеві, було відомо також, що разом з жмеринськими робітниками і селянами довколишніх сіл повстав проти Петлюри і… петлюрівський жмеринський гарнізон, петлюрівська комендантська сотня міста Жмеринки разом з її командиром, петлюрівським комендантом, та його ад'ютантом.

Другого дня — після розгрому повстання — петлюрівці розстріляли їх обох за «зраду неньки-України» та «головного отамана Симона Петлюри»…

Мені було не зрозуміло, чому це так трапилося, що повстала проти Петлюри петлюрівська сотня на чолі з своїми двома командирами, петлюрівськими офіцерами?

Я знайшов відповідь на це в архіві контррозвідки. На кожного козака цієї петлюрівської сотні була заведена особиста справа. З тих особистих справ, що лежали тепер передо мною, я довідався, що дев'яносто із ста «козаків» сотні були під рубрикою «неблагонадійних»: за кожним числились «антидержавні» злочини — проти гетьмана, Петлюри та німців… Матеріали, якими я тепер володів, свідчили, що за особами, які були тепер комендантом і його ад'ютантом у петлюрівській армії, ще за гетьманських часів німецька контррозвідка встановила пильну стежу — кожнісінький їхній крок фіксувався звітами і повідомленнями гетьманських, німецьких і петлюрівських шпиків. За цими таємними повідомленнями — через систему розкритих пізніше німецькою контррозвідкою явок — мені стало відомо: «петлюрівським» комендантом та його ад'ютантом в «неблагонадійній» сотні були підпільники-більшовики.

Як ясно стало тепер мені, письменникові! Я і раніше знав цих людей, але я не знав смислу подій і не був обізнаний з усім життям цих людей, в усій його складності».

505

Квітнева конференція більшовиків — сьома (квітнева) Всеросійська конференція РСДРП(б) відбулася 24–29 квітня 1917 р. у Петрограді. Прийняла як програму дій Квітневі тези В. І. Леніна, визначила курс партії на перетворення буржуазно-демократичної революції в соціалістичну, засудила підтримку імперіалістичної війни, підтвердила право всіх народів Росії на самовизначення, поставила вимогу конфіскації поміщицької та націоналізації всіх земель.

506

Мілюков Павло Миколайович (1859–1943) — російський політичний діяч, історик, публіцист. Один з організаторів партії кадетів. У 1917 р. міністр іноземних справ Тимчасового уряду. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції білоемігрант.

507

В Одесі сидить вже й франко-грецький десант… — 27 листопада 1918 р. кораблі Антанти з'явилися в Одесі, куди почали прибувати також французькі, грецькі та білогвардійські війська.

508

… щорсівські богунці й таращанці. — Йдеться про бійців, очолюваних героєм громадянської війни Миколою Олександровичем Щорсом (1895–1919). Богунський і Таращанський полки брали участь у боях проти німецьких окупантів та петлюрівців.

509

Ямпіль — райцентр Вінницької обл., відомий з XVI ст.

510

«Демон» — опера російського композитора і диригента Антона Григоровича Рубінштейна (1829–1894) «Демон» (1871).

511

Прилюдні танці один час були заборонені.