Філософія українства

Післямова УКРАЇНЦІ — НАЦІЯ ГЕРОЇВ

Написав я чергову книгу з дещо претензійною назвою — «Філософія українства». Розумію, що обов'язково знайдеться хтось — нездатний, лінивий, дурний — і скаже незадоволено: ти дивись, замахнувся!

Так, замахнувся. І кинув. І когось перекинув.

До когось не докинув.

Я, колишній рядовий лікар, українець, можливо, середніх здібностей, раптом, за якихось п’ять років став ідеологом українського націоналізму.

Так, принаймні, говорять. Люди. Українці.

Вороги, щоправда, чіпляють ярлик ідеолога фашизму.

Теж почесно. Хоч і не зовсім справедливо. Бо я не італієць.

Я — українець.

Чи гордитися тим, що я українець?!

Мушу гордитися. Хоч ситуація, в яку завели себе українці, не така, щоб бити себе радісно в груди і кричати на весь світ: «Ми — українці!»

Але я горджуся. Національність зобов'язує.

Я і сусіди моєї нації знаємо, хто такі українці. Прикладів героїчних, кривавих і величних одинаків і тисяч достатньо.

Згадати прізвища?

Чи вистачить паперу?!

Українці — нація героїв. Нація зарізяк, насильників, убивць і погромників.

Так, принаймні, свідчать великі нації.

Жиди, поляки, турки та інші спробували українського пороху. Українського ножа. Удавки. Вони знають, що це таке.

Вони знають, як незручно, коли кишки тіліпаються між ногами. Вони знають, що таке затруднене дихання. Тому й складають про нас легенди. Лякають свої діти українцями.

А ми наполягаємо, що є мирною нацією гречкосіїв.

Е-е, ні, кажуть вони. Бо знають, що це від нашої скромності такі занижені оцінки.

Бо це ми, а не вони забули запах згарищ Умані та сотень інших зажидівлених й польських містечок і сіл, самовільно, без дозволу розкиданих по нашій Україні.

Ми їм снимося. Хмельницький, гонта і Петлюра регулярно приходять до них уві сні. І Бандера теж! І Шухевич!

Хмельницький з шаблею, Бандера з удавкою.

Вороги кричать зі страху. І мають рацію.

Вони від своїх неспокійних снів піднімають всесвітній ґвалт.

Вони не перебільшують. Вони бояться нас! Вони нагадують нам, що українці — сила, страшна сила. Якщо її вивести з рівноваги.

Так, ми нація — погромників! Грубих і нещадних зарізяк. І ми тільки почали роботу!

Нагадую переляканим: погроми ми робили тільки на своїй землі. Не у панській Варшаві, не в Стамбулі, не в Тель-Авіві. Чи вошивій Московії.

То в чому справа?! Чому такий ґвалт? Чому протести?!

Невже ми не маємо право зарізати того, хто в нашій хаті нас не хоче?!

Ах, права людини! Це серйозний аргумент. Для Сполучених Штатів Америки.

Які постали на кістках аборигенів-індіанців. Для Росії. Яка знищила десятки племен і націй. Яка сьогодні спеціалізується у знищенні чеченських дітей і жінок.

Права людини — це серйозно. Коли мова не про українську людину. А про іншу, яка хоче бур'яном прорости на нашому подвір'ї.

То яка ж філософія українців?

Згадати хто ми є. Яких батьків діти. Яких дідів онуки.

Згадати про свою силу. Відчути себе сильними. Освіжити почуття наших ворогів. Дати їм нові аргументи нашої сили. Нові жахливі приклади.

Дати їм нові прізвища наших героїв, які звучатимуть аж до Тихого океану.

До Нью-Йорку. До Тель-Авіву.

Нових Хмельницьких, Петлюр і Бандер.

Людей, до речі, освічених і працелюбних. Потенційно мирних. Які хотіли бути дипломатами, вчителями, священиками, журналістами, лікарями.

Але змушені були перервати своє навчання, свою практику. є стали героями.

Великими героями. Великої У країни. України від, вибачте паньство, Сяну і — привіт, Грузіє! — по Кавказ.

Гречкосіїв сьогодні в Україні достатньо. Але їм, сіромашним, не дають мирно сіяти гречку під мирним небом синьо-жовтої Вітчизни. З них наполегливо хочуть зробити героїв.

Ще трохи нахабства наших ворогів, по болоту піде хвиля і герої будуть.

Тисячі, мільйони героїв.

І будуть у школах Тель-Авіва і Москви інтелігентні вчителі розповідати про безчинства «варварів»-українців…

І з'явиться у декого тверде бажання повернутися до своїх першоджерел.

От тільки квитків купейних вже не буде. Бо залізниці будуть трохи пошкоджені. Прийдеться пішки йти. Як сербам з Хорватії в рідний Белград.

Героїв треба. Обов'язково треба. І вони — зачекайте! — будуть!

Оце і вся філософія українців! У героїчному служінні Батьківщині.

А ви думали це щось складне?

Хто зголошується?! Хто хоче стати героєм?! Записую!

Роман КОВАЛЬ