Житія Святих - Вересень - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Данило Туптало (Місяця вересня в 18-ий день) #22

Місяця вересня в 18-ий день

Пам'ять преподобного отця нашого Євменія, єпископа Гортинського

Цей преподобний отець наш Євменій з молодості добродійним життям догодив Богові, ішов-бо вузьким шляхом, що до небес вів, слухаючи Того, котрий каже: "Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми", хай до них зможе ввійти той, що відкладе два тяжарі: маєток і плоть. Відкладе маєток, коли його роздасть убогим, знаючи, що багатому тяжко ввійти в Царство Боже. Хто ж бо пристрастю багатьох багатств утяжений, у тісні небесні ворота ввійти зможе? Добре радив Господь тому юнакові, що про життя вічне запитав, сказавши: "Продай — каже — добра свої та й убогим роздай — і матимеш скарб ти на небесах". Хто служить мамоні, не може служити Богові, і, утяжений ваготою багатств вузьких дверей, небесних не пройде, як верблюд вуха голки. Хто тісноту хоче пройти, не тільки тягар, але й ризи відкладає; хто бажає бути в небі, не тільки ті добра, тобто тягар од надлишку непотрібний, але й потрібне, недостаток, як ризу, що тіло покриває і те убогим роздає наслідувач Господній.

Такий був Євменій святий, все вважав за зайве, всьо-го відкинувся, все полишив, щоб за Христом іти і Його знайти та придбати; добра ж, як ризу із себе зняв; убогих, голих, тих, що потребують, одягнув; сам же оголився від усього пристрастя земного і пішов тіснотою вбогості, тиснучись у вузькі ворота, що ведуть до небесного багатства. Відклав це преподобний й інше утяження — плоті, коли подвигами, трудами, повстримністю, постом, неспанням умертвляв свої вуди і тонкий зробився, відкидаючи всяке плоті догіддя і солодколюбство, прагнучи, як рече апостол, "від всього стримуватися"; стримувався він від усього, що плоть удебелювало і обрублювало думки, з чого народжуються пристрасті. Не давав сну своїм очам, доки душу й тіло очистив од пристрастей, став Святому Духу обитель. Так обидва відклав важкі тяжарі маєтків та багатопристрасної плоті, і був підготовлений, щоб пройти вузький шлях та ворота тісні, що у життя вели. Коли ж добродійне його життя засяяло, мов світло, і був усім на користь, тоді вибраний і виведений був на престола Гортинської церкви, де, як свічка на світильнику стоячи, паству свою просвітив і, ніби сонце, Церкву Христову ділами та словами осяяв. Так бо подобає бути світлу світу, щоб діло упереджувало слова, як сяяння упереджує світильника. І цей-ото святий, сидячи на престолі своєму, навчав дітей спершу ділом, образом буваючи стаду чистим та боговгодним життям, також навчав їх і словом. Спершу сам світлом був, а потім інших просвічував; спершу сам у законі Господнім день і ніч навчався, а тоді й інших повчав; спершу сам свято жив, а тоді й інших освячував; спершу своє сумління чистим чинив, а тоді сумління інших очищував. Був же і милостивий вельми, за ім'ям своїм Євменій, що тлумачиться "милостивий", мав життя виповнене милосердних справ. Батько був сиротам, убогим — багатство, тим, що просять, податель, скорботним утішник, а стражденним цілебник і чудотворець предивний. Якось змія великого, що кинувся на нього, молитвою умертвив, але більше чудо, що змія пекельного — диявола побив, наступивши на нього молитвою, і відігнав його від дорученого собі стада Христового. Не тільки-бо в Гортині, але і в Римі на бісів узброївся — досяг-бо Риму, багатьох знаменням та чудами здивував, духів лукавих од людей одігнав, болящих сцілив, посеред ворожнеч та гнівів миротворець був. Також Тиваїду досяг, у час бездощів'я молитвою із неба дощ звів і там з миром помер, почавши після тимчасового життя життя вічне і нескінченне. Тіло ж його святе перенесене було в Гортинь, до його престола і там поховано чесно.

У той-таки день пам'ять святої мучениці Аріядни

Ця свята мучениця Аріядна в царство Адріяна нечестивого за Христа постраждала, бувши рабою такого собі Тертила, старійшини Промисайського міста, країни Фригійської. Той Тертил, коли справляв у ідольському храмі празник народження своєї дитини, приносячи жертви і поклоняючись бісам, і торжествуючи з усіма домашніми та з друзями, та з сусідами своїми, та свята Аріядна залишилася вдома і не захотіла до капища ідольського зайти і празникувати з паном своїм. Розгнівався тоді пан її, бив без милосердя, тоді, підвісивши, кігтями шарпав її, по тому в темницю вкинув і довго морив голодом, щоб відкинулася Христа і поклонилася бездушним ідолам. Відтак випущена була з темниці і пішла за місто. Розкаявся-бо пан її, що відпустив, погнав услід зі слугами своїми, вона ж, озирнувшись, побачила, що гоняться за нею, і побігла. І наблизилася до якогось каменя, помолилася Богу, щоб збавив її від рук ворогів її, і тоді, за Божим хотінням, розпався камінь, і ввійшла свята до середини, камінь же знову стулився — ангел-бо Господній, з'явившись там здійснив те чудо. Гонителі зсум'ятилися зі страху і, вдарившись списами своїми, самі себе покололи і погинули. Так від руки їхньої, як птицю від сітки птахоловів, збавив Господь рабу свою, її ж молитвами хай збавить Господь Бог і нас од ворогів наших і з тією ж святою хай сподобить і нас торжествувати в радості небесній навіки. Амінь.

У той-таки день святих жон-мучениць Софії та Ірини. І святого мученика Кастора. В цей-таки день у Пролозі покладено святого Симона, єпископа єрусалимського, але його пам'ять квітня в 27 день пошановується.