Жуйка

- НАЗАД ПО ПУНКТИРНІЙ ЛІНІЇ -

Марц ішов додому. Міг би сісти на метро чи взяти біля кінотеатру розбите авто із залежаним водієм. Міг — саме тому не скористався цими можливостями.

Ніч виблискувала в мілких калюжах, що їх залишили по собі поливалки. Проходячи повз чужі вікна, за якими готувалося, обговорювалося, відстоювалося, зачитувалося з вечірніх газет саме життя, можна було безпомилково визначити й розкласти на інгредієнти вечірнє меню міста.

Марц ішов уже більше години, минувши ледь половину шляху. Хоча, зрештою, це не було аж так важливо — яку частину шляху він пройшов.

Ізі. Тепер несподівано дещо про Ізі, який, цілком можливо, і не вартий шаленої уваги, проте слів для нього не шкода.

Ізі був боягузом. І на цьому можна було б завершити про нього. А втім скажу ще одне — він був таким боягузом, що навіть ніколи не розгадував звичайні газетні кросворди, а тільки електронні, де можна стерти неправильне слово й скористатися порадою універсальної енциклопедії. Або й просто автоматично вставити у належні клітинки потрібне слово.

Проте навіщо нам Ізі? Ізі сидів із своєю кросвордною планшеткою в холі на першому поверсі будинку, коли повз нього, лишаючи брудні мокрі сліди, пройшов Марц.

Переважно так дрібні люди потрапляють до історії.