Година Бика

Третій твір про далеке майбутнє, після «Туманності Андромеди» та «Серця Змії», став несподіванкою для мене самого. Я зібрався писати історичну повість і популярну книгу з палеонтології, одначе понад три роки довелося присвятити науково-фантастичному роману, який хоч і не став безпосереднім продовженням двох перших моїх творів, проте свідчить про шляхи розвитку грядущого комуністичного суспільства.

Появу книги «Година бика» спричинила поширена у нашій науковій фантастиці (не кажучи вже про зарубіжну) тенденція розглядати майбуття в похмурих фарбах прийдешніх катастроф, невдач і несподіванок, переважно неприємних. Такі твори, що дістали назви романів-попереджень, або антиутопій, були б навіть корисні, якби, окрім картин про біди, ще й показували, як їх уникнути чи принаймні як вибратися з тих грізних пасток, котрі готує майбутнє для людства.

Другим полюсом антиутопій можна вважати чималу кількість науково-фантастичних творів, від дрібних оповідань до обсягових романів, де щасливе комуністичне прийдешнє досягнуто ніби само собою, і люди епохи всепланетного комунізму страждають чи не гіршими вадами, аніж ми, їхні недосконалі предки, — ці неврівноважені, неввічливі, балакучі й банально-іронічні герої будучини більше схожі на недовчених і погано вихованих нероб сучасності.

Обидва полюси уявлень про грядуще змикаються в єдності ігнорування марксистсько-діалектичного трактування історичних процесів і зневіри в людину.

Своїм романом я хотів би заперечити таким творам і, отже, піти за трьома найважливішими твердженнями В. І. Леніна, котрі дивовижним чином випадали з уваги творців моделей майбутнього суспільства на Землі.

Неймовірна складність світу і матерії, яку ми лише починаємо осягати в другій половині XX століття і про яку Ленін попереджав три чверті століття тому, вимагатиме велетенських зусиль для суттєвого поступу в пізнанні.

Перехід до безкласового комуністичного суспільства й цілковите здійснення мрії основоположників марксизму про «стрибок з царства необхідності в царство свободи» не прості, вони вимагатимуть від людей щонайвищої дисциплінованості й свідомої відповідальності за кожну дію. І нарешті, нині як ніколи доречно нагадати пораду В. І. Леніна, який рекомендував письменникові-фантаст у О. О. Богданову показати розграбування природних ресурсів нашої планети капіталістичним господарюванням.

У «Годині Бика» я зобразив групу землян, котрі, переселившись на іншу планету, цим самим повторюють піонерське завоювання заходу Америки, проте маючи значно вищий рівень технічних можливостей. Неймовірна швидкість росту населення а капіталістичне господарювання призвели до виснаження планети та масової смертності від голоду й хвороби. Державний лад на пограбованій планеті, звісно, мусить бути олігархічним. Отож, аби побудувати модель подібної держави, я продовжив у майбутнє ті тенденції гангстерського профашистського монополізму, котрі зароджуються тепер в Америці та деяких інших країнах, що намагаються зберегти «свободу» приватного підприємництва на густій націоналістичній основі.

Зрозуміло, що не наука й техніка віддаленого прийдешнього чи дивні цивілізації безмірно далеких світів стали метою мого роману. Контраст між людьми майбутньої Землі, вирощеними багатовіковим існуванням вищої, комуністичної форми суспільства, і такими ж землянами, але сформованими в гнобленні й тиранії олігархічного ладу іншої планети, — ось головна мета і зміст книги.

Тож якщо хоч якоюсь мірою вдалося це показати і тим допомогти будівникам майбутнього — нашій молоді — йти далі, до всебічного вдосконалення людей комуністичного завтра, духовної висоти людства, тоді моя праця виконана не даремно.

Серпень, 1968 р.