Іде заєць степом і плаче. Зустрічає його лев:
— Чого ревеш, косий?
— Та ти ж знаєш, що я косий. А тут трапилось таке нещастя: наїхало начальство, а я на нього глянув, а йому здалося, що я косо глянув. От мене і звільнили…
Погорював разом з зайцем лев та й пішов собі далі. Раптом і зустрічає собаку. Іде бідолашка зажурений, мало не плаче.
— Що з тобою сталось, старий друже?
— Та служив я у хазяїна кілька років. А тут приїхали до нього знатні гості, і мені треба було лизнути, а я гавкнув… От мене і вигнав хазяїн.
Пішов далі лев і зустрів коня. Бідолаха ледве ноги волочить і гірко плаче.
— Що сталося, коню? — питає лев.
— Нічого особливого… Працював я собі потихеньку і горя не знав. Та на моє нещастя прислали осла з дипломом. От я і на пенсії.
Як добре, що такого не буває межи людьми…