Натхнений рішенням дружини, я подзвонив до бюро добрих послуг.
— Вас ще слухають! — відгукнулось бюро.
— Потрібен один Дід Мороз з подарунком для шестирічного хлопчика.
— Внесок? Час? Адреса? Прийнято!
— Який порядковий номер Діда?
— Повідомляю особливі прикмети: біла борода, червоний ніс, біла шапка, червона шуба.
…Дід Мороз запізнювався. Мій Сашко нервував. Я вискочив на вулицю. Повз мене галопували спітнілі Діди Морози. Особливі прикмети не допомогли.
Через годину, коли Сашко, скоса позираючи на мене, мугикав пісеньку про баранця-брехунця, щось грюкнуло в двері.
— Я, Дід Мороз, подарунки приніс… — почулось жалібне квиління.
Сашко притьмом відчинив двері.
Дід Мороз бебехнувся долу, але намагався співати. Ми ледве відтранспортували його до крісла під ялинкою. Особливі прикмети сходились, лише борода була кольору маренго.
— Хлопчику, розкажи мені казочку… — простогнав Дід.
— Це ви маєте йому розповідати, — пошепки підказав я.
— Яка різниця, — схлипнув Дід. — І тут формалізм…
Сашко досить пристойно продекламував мою казку про Кощія-валютника,
— Для дитини непогано, є підтекст, — сонно відзначив Дід Мороз. — Візьми, хлопчику, в мене у мішку літак, який я придбав у лисички-сестрички згідно з фінансовими можливостями твого татка.
Я тицьнув Дідові під ніс флакон з’нашатирним спиртом.
— Не буду… не хочу… не можу пити “Екстри”, — заволав Дід Мороз.
— Це спирт, — пояснив Сашко.
— Рятуйте! — захрипів Дід.
— Нашатирний! — крикнув я. — Нюхайте на здоров’я!
— Дякую! — чхнув Дід Мороз. — Ви врятували мене від клінічної смерті. Діти — наші квіти. В третій квартирі вони підпалили мені інвентарну бороду. В іншій хаті чарівна дівчинка підбила мені око матрьошкою, бо сподівалась на імпортну ляльку за чотирнадцять карбованців з копійками. Потім близнюки обстріляли мене конфетті. Батьки ображаються, якщо не перехилиш з ними чарку. А це ж злочин при нашому навантаженні! Одного Діда Мороза — передовика вже відправили до витверезника. Разом зі Снігуронькою…
Дід втер сльозу смаленою бородою:
— Ви — тринадцятий клієнт, тільки у вас і відпочив. Спасибі! Рости, хлопчику, великий і добрий!
— В іншій квартирі буде веселіше, — замріяно сказав Сашко, зачинивши двері за Дідом Морозом. — Я засунув йому в мішок бульдога нашої сусідки…