Муссоліні

Епілог

«Пам’ять про мене та мою долю буде викреслена за декілька років і згасне миттєво»¹, – стверджував керманич фашизму влітку 1943 року, відчуваючи, що його політична зірка остаточно закочувалася за обрій. Але щонайменше для двох поколінь італійців, а якщо узагальнити, то для всієї політичної культури країни, ситуація склалася зовсім інакше, принаймні в тому, що стосується образу дуче та його ролі в історії Італії двадцятого століття. Звичайно, забути Муссоліні й викреслити з пам’яті згадку про нього виявилося неможливо, а зрозуміти й пояснити його складну політичну та людську історію – неймовірно важко. Знадобилися десятиріччя і поодинокі інтелектуальні баталії, щоб історична реальність взяла гору над суперечливими міфами про Муссоліні, поширеними зазвичай уже після його смерті. Аналіз документів і фактів уможливив тлумачення та інтерпретації, в яких відбивається складність ідеологічного і політичного шляху людини й епохи, втіленням якої вона була. Понад півстоліття минуло після його смерті, безперечні успіхи зробила історіографія, та чи можемо ми бути абсолютно впевненими, що привид Муссоліні й досі не коливається на хвилях історичної пам’яті італійців?

Примітка

¹ Mussolini, Opera omnia, vol. XXXIV, p. 278.