Найпотаємніший спогад людський

Подяки

Я дякую Фельвіні та Філіппу за їхню довіру, за доброзичливу вимогливість у їхніх очах, за постійні заохочення та, передусім, за їхню дружбу. Також я вкрай вдячний усій команді видавництва: Бенуа, Мелані та Марі-Лор.

Треба згадати й моїх розкиданих по світу родичів: Маліка й Маме Сабо, моїх батьків, що стали мені за приклад; усіх братів, якими я дуже пишаюсь; Франка і Сильвію, які прийняли мене, як власного сина (а по неділях годували досхочу).

Дякую також і всім зіркам мого сузір’я друзів, читання з якими, чиї підказки й щирість та обговорення з якими сплітали, розплітали й удосконалювали цей твір: дякую, Самі, Анні, Елґасе, Лоране, Ламіно, Анн-Софі, Амінато, Араме, Халіле, Ндеє Фату, Яссе, Філіппе, Фране, Абду Азізе. Кожен із вас вклав до цієї книжки частинку себе — безцінну частинку дружби.

Насамкінець згадаю й Мелані — керманичку мого життя і життя цієї книжки, яка без тебе, люба, загубилася б у Ночі.