IV. ФРАНЦІЙ.


а) Протести українських організацій.

— Заходами Відділу ОІ1У, «Студепськщ Громади» та «Української Громади» ула штовапо в Парижі віче, де промовляли ген. Канустянський та Др. Студипський. Вине* сено нротестну резолюцію, яку вислано до Ліґи Націй, та переведено збірку на політичних вязнів. Вислано привіт проф. Мартелеві за його прихильне становище до українців у йото книзі.

— Відділ ОУН в Омекурі вислав телеграфічний протест до Ліги Націй.

— Заходами Відділу ОУН в Омекурі відбулося 17. X. 1930. віче української юо-льонії, від імені якого вислано протестного листа до Ліґи Нації наступного змісту:

«Загальні збори української кольонії в Омекурі з дня 17. Жовтня 1930. р.'в кіль-костп 77 чоловік, ознайомилися з останніми подіями на теренах ЗУЗ та ухвалили наступну постанову-протест:

1. Польський уряд під закидом українському населенню протидержавної зради наводнив терени ЗУЗ карними експедиціями з війська й поліції для тероризування мирного, безборонного українського населення. Ці карні загони ведуть екзекуцію в най-жорстокіщий спосіб, катують нарід, який спасаючись від знущань примушений втікати для перехованця до лісів і болот, нищать весь народний скарб, накладають контрибуції на населення у формі харчового та фуражного податку для харчування військ.

2. Заарештоване все свідоме українське громадянство, як то свідомі селяне, кооператори, вчителі, духовні особи, судді, адвокати, професори та навіть представники народу —_посли ларляменту. Забито кооперативного діяча Головінського і учня 7 кл. гімназії Михайла Боднара. Замкнено редакції українських часописів «Просвіти», народні та середні школи із конфіскованням майна, а також викинено зі всіх шкіл українських дітей. Розігнано та зиищеню українські спортові товариства як «Луг», «Пласт» і т. д. Взірвано вибуховими матеріялами школу ім. Льва у Львові та кооперативу, -спалено читальню «Просвіти» і кооперативу у Воютичах та Мікуличині, висаджено в повітря читальню в Минаєві та Данилівцях. Знищено дитячий притулок, школу і кооперативу в Замарслгнові, зірвано будинок кооперативи «Центросоюзу» у Львові і багато инших закладів. Крім того спалено багато приватних господарств українського населення. Замкнено Гімназії в Рогатині , Тернополі, Дрогобичі і Чорткові,

3. Посилаємося на Вільсонівський пакт, в якому зазначено самоопреділення націй включно до відокремлення і на Верзальський договір, який забезпечує свободу розвитку кожної нації, а також на Паризьку Конференцію від 15 грудня 1923 року, по якій віддано Сх. Галичину Польщі зі збереженням розвитку всіх національних, культурних і ду. хових надбань місцевого населення. Між тим Польща від початку не лише не виконув ■своїх зобовязань, але весь час провадить політику нищення всіх проявів національного життя на ЗУЗ.

Звертаємось до Л..Н. як міжиародньої організації, яка стоїть на становищу миру та охорони меншостей з протестом проти вандалістичного гноблення українського на-оелення в Сх. Галичині та просимо взяти його під захист свого високого авторитету.

Українська кольонія в Омекурі хоче вірити що зойки катованих українських громадян з боку польської влади, нарешті знайдуть собі відгомін в Лізі Націй, яка вживе відповідних заходів в справі оборони українців на ЗУЗ.

В імени протестаційного віча: Інж. Заварицький, голова; Підгородецький, секретар».

Слід зазначити, що цей лист-меморіял Ліґа Націй прнняла як такий, що відповідає всім її островам реґуляміну Л. H., а рівнож на цей лист-меморіял прийшла перша відповідь поляків у січні б. р.

— Відділ ОНУ. у Кнютанжі вислав 19. X. телєґраму до Ліґи Націй. Крім того, вислано меморіял, підписаний 44 особами.

— Заходами відділу ОУН у Крезо відбулося віче, яке вислало протесту телеграму до Ліги Націй.

«Українська Громада» в Парижі вислала 20. XI. б. р. протест до Ліги Націй.

— Др. Панейко, в Парижі, вислав 26. X. б. р. телеграми до Ліґи Націй, Міжна-роднього Червоного Хреста, Мек-Донелда, Ватсона, анґл. публіциста Стіда, до редакцій «Times», «Daily Herald» і «Observer», В. Мартіна та Др. Fanquel-a.

— «Спілка був. військових Української Армії» в Омекурі вислала в половині жовтня протест до Ліґи Націй.

— З ініціятиви Відділу ОУН в Еш (Люксембург) скликано віче української ко-льонії, яке вислало телеграми до Союза Народів.

— 2. XI. Українська Громада в Корбею (деп. Сен-е Уа-з, у Франції) вислала протест до Ліґи Націй.

— 11. XI. такий самий протест винесли ширші сходини української кольонії в Корбею.

б) Акція чужинців та інтервенції.

— Центральний Комітет Ліґи прав людини та громадянина в Парижі зо. X. обговорював справу польського терору та постановив вислати з Франції, Німеччини та ЧСР свої комісії до Сх. Галичини для розсліду подій.

— Французький посол у Варшаві зробив кілька демаршів перед польськими урядовими колами у справі «пацифікації» Східньої Галичини;"демарші зробили гнетюче вражіння на ляхів, які не думали, що французький уряд так пильно слідкує та так добре поінформований про східньо-галицьку справу.

— В половині жовтня інтервеніював французький амбасадор Лє Рож у Варшаві у справі подій у Сх. Галичині. Той самий амбасадор приїхав потім до Парижа здати особисто звіт про українсько-польські відносини.

— Проф. Сорбони Р. Мартель виголосив у Франції низку відчитів про польсько-українські відносини, при чому дуже неґатпвно ставивсь до поляків.

в) Французька преса.

— «Ле куріер Де петорльї>, орґан французьких нафтовиків, які, як відомо, контролюють галицьку нафту, в числі з 14. вересня обговорює широко становище в Польщі й пише: «Треба нам пильно приглядатися, що саме робиться в Галичині, щоб там не повстало нове Мехіко. Ми надто зацікавлені в спокою того краю».

— «Авенір» (орґан великих капиталісгів) з 18. жовтня .приносить статтю про Польщу, де пише м. ин. таке: «Булоб розумно, якби наші друзі поляки полагодили становище українців, бо останні через свою терористігчну організацію роблять велику шкоду при наладнюванні внутрішнього порядку».

— «Ля Круа», орґан паризького архиєпископа пише в числі з 5. листопаду під заголовком «Заколоти в Сх. Галичині»: «Революційні заколоти у Сх. Галичині набі-рають нечуваних розмірів. Озброєні напади збільшуються, змови що-раз одважиіщі готуються в самостійницьких організаціях. Терор збільшується з кожним днем, хоч польський уряд і зісилює репресії й арештує українських послів». «Через надмірну прихильність до нашого союзника наша велика преса не каже ні слова про ці події, які, одначе, не можуть залишити нас байдужними». «Багато поляків уперто думає, що ці заколоти є штучними, підтримуваними жменькою плачених агітаторів. Однак, справжня причина лежить де інде. На терені Сх. Галичини поляки становлять більшість по містах а українці по селах. По світовій війні цей край мав повну незалежність протягом кількох місяців, потім армія ґец. Галера його завоювала, а мирові договори включили цей край до Польщі. Але українські патріоти "ніколи не визнали своєї поразки і зпочатку почали пасивний спротив... потім спротив зробився активним». «Далеко від того, щоб заколоти покінчилися. Численнні симптоми вказують якраз, що ми напередодні погіршення становища. Якщо Польща має право карати атентатчиків, то вона має 'також обовязок виявити більше мудростл й толєранції супроти українців»

— «Uporpe Сівік», великий тижневик, приніс з 26. X. статтю під заголовком — «Що діється в Сх. Галичині». У ній читаємо: «В частині України, що має назву Сх. Галичини, відбуваються нечувані сцени дикунства й жорстокости, а між тим ніодан із європейських урядів неворушиться». Згадавши про причину саботажів, автор статті пише: «що уряд Пілсудского поставив себе поза законами людства, коли вія робить відповідальним за декілька оаботажів населення цілого краю без ріжниці віку та пола». Далі йдуть цитати з денника «Манчестер Ґардієн» про події у Сх. Галичині. Цю статтю передруковали «КотіДієп» і «Депеш де Ту луз».

— Часопис «Репюблік» з 2". листопаду пише про вибори в Польщі і про останні події таке: «Ми добре знаємо, що це таке «пацифікація», тобто, знищення українських ґімназій, бібліотек, читалень, кооператив і т. д. А що казати про галицьку проблему? Уряд Пілсудского веде до розпачу українців».

— «Вольонте» з 23. листопаду принесла передовнцю під заголовком «Польща і Ми», в якій по кільких заввагах про книжку проф. Сорбони Рене Мартеля пише про події в Сх. Галичині Віктор Ваш, проф. Оорбони й голова французької ліґи прав людини таке: «Найбільш гидке відбувається тепер у Галичині. Я маю перед своїми очима протоколи складені мешканцями Сх. Галичини, «пацифікованої» методами Пілсудского. Знищені села, змасакровані мешканці, яких бито до смерти, при чому дуже часто примушувано селян бити себе взаїмно, жінки й учні, «оброблені» рушницями й нагайками. Назви сіл і жервв указані в непохитних документах, що їх мені переслано. Це воскресіння чорної сотні, це новий розквіт погромів, цим разом скермований не проти жидів, а проти українців».

— Ля Kpy а», 5 листоп. 1930 р. ч. 14621, містить передову статію зприводу заворушень в Східньої Галичині, в якій є: «Краєвий сойм не існує, чисельні школи — гордість України — скасовано, або зпольщено. Український університет замкнено. Та найбільшим лихом є аґрарна політика, яка систематично провадиться десять років. У Га-. личині мають польські маґнатп великі посілости, аґрарна реформа переведена в користь польських кольоністів. Заселення українських земель викликає велике незадоволення серед українських селян. Не можемо оминути і той факт, що поляки римо-ка-толики ставляться з погордою до українців — уніятів чи православних».

— Ля Репюблік», 20 лист. 1930. p., ч. 529, містить статтю Жака Ке іера під назвою «Загроза Миру». Наводимо уступ: «Пацифікувати сильною рукою... Ми знаємо, що це має значити. Воно вже довело до замкнення українських шкіл, дозволених за Австрії, .ушкодження бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка, нищення українських кооператив».

— «Кає де Дроі де Ль'ом», зо лист. 1930 р. ч. 40, подає відповідь президента ЦК Ліґи Прав людини на промови д-ра Панейка і д-ра Борщака, виголошених на засідання ЦК Ліґи: ««Ліґа зробить все для обізнання французького суспільства про це. Міжна-родня Ліґа застановиться над можливістю вислання до Галичини окремої місії, зложеної з відпоручників Ліґи Французької, Німецької і Чеської, яка оголосить свої спостереження і зробить все можливе щоб трагічне положення в Галичині було відоме».

— «Ле Мог.д Сяяв», ч. З, вересень 1930 p., містить статтю з описом польсько-українських відносні, під Польщею. Між ігншим пишуть: «З острахом запитуємо, що станеться на випадок мобілізації польської армії, коли 200 тис. українців дістануть дю своїх рук зброю».

«Le Travail», Geneve, 12. XI., ст. п. з. * Après. les massacres en Ukraine. — Un •document intéressant».

— «Journal de Genève», 23. X. «Sur les routes de Pologne».

— «Juornal de Genève», 12. IX. «Ceux qui n'ont pas le droit de parlez à l'Assamblee».

— «L'Humanité», Paris, 4. XI. «Le monde en armes. La Pologne, camp retranché ou Paris et londres commandent»

— «Lo Volonté», 23. XI. «Comment on a voté en Pologne».

— «La République», 20. XI. «Menace pour la paix. Le fascisme polonais». Ст. Jacques Kayser-a.

— «Les Cahiers des Droits d'Homme», Paris, 10. І. зі., ст. Jean Locquin-a, «La dictature de Piłsudski».

— «Foreign Affairs», I. 31. «U. D. C. Activities».

— «Ле Монд Сляв», парижський місячник містить ціну низку статтей в українській оправі проф. Рене Мартеля і Ілька Борщака.

— «Journal de Genève», 24. I. 31. <;En Ukraine Polonaise. Une enquête de la Ligue internationale des femmes pour la paix et la liberte».

а) Українські організації.

— «Українська Національна Рада» в Брюселю, що обеднує всі українські організації в. Бельгії, вислала телеграми до Союзу Народів та до міністрів Гендерсона, Бріяна, Муооліні і Гіманса (бельгійський) такого змісту: «На Зах. Українських Землях шаліє польський терор, який витворює небезпеку для ладу і миру в цілій Европі. Інтервенція зовні є конечна». '

Подібні телеграми вислано також окремими громадами та особами.

— Заходами Секретаріяту ОУН у Бельгії скликано протесте віче в Льєжі 4. X. б. p., на яке прибули українці з Льєжу, Сорента та околиць. Ухвалено протестні резолюції, які вислано до Ліги Націй, Губернатора Льєжу, през. Льєжу, архиепископа льєжського, чотирьох місцевих часописів, ректора університету, союзу професійних бельгійських спілок, міністерства закорд. справ Бельгії, Франції, АнГлії та Італії.

— У Брюселю Українське Пресове Бюро, ведене Політичним Референтом ОУН, видавало бюлетені французькою мовою та подавало чужим редакціям і видатніщим особам політичного, наукового й артистичного світу відомосте про Україну. Згодом воно поширило свою діяльність і на Францію, Італію, Швайцарію і навіть Данціг. Звичайно, останні події знайшли в його комунікатах належне освітлення. До них час од часу долучалися осібні додатки на окремих аркушах, у яких подавано переклади листів самовидців, зізнання жертв і инші документи. Бюро поробило спепіяльні заходи по редакціях, щоб проторувати шлях для комунікатів.

б) Акція чужинців.

— У Брюселю відбулися 14—16 лютня 1931. р. Збори «Міжнародньої Ліги для (,'оюзу Націй», на яких окреме засідання було присвячене українській справі в Польщі. Дискусія на тому засіданні, під головуванням льорда Дікінсона, тревала кілька годин. Слово забірали п-і Баккер Фан Боссе, проф. Фан Обервек, польські делегати Огронскі та Лєвенгурц, й ин. Проф. Обервек поставив внесення на вибрання міяснародньої комісії для розгляду української справи. Принято резолюцію, в якій комісія звертається з покликом до поляків та українців, щоб вони дійшли по доброму до полагоди конфлікту, як рівнож пропонує утворити окремий комітет для точнішого обзнайомлення з української проблемою.

в) Бельгійська преса.

— «La Libre Belyique» (Лібр Бельжік), католицький часопис подав на початку жовтня допис свого кореспондента, який щойно вернув із Галичини. В тім дописі під заголовком «Гомін бурі в Польщі» говориться про український іридентизм, про можливість війни, революції, про саботажі й підпали, про стан трівоги і непевности. «Галичина, земля українська, прилучена до Польщі помимо її волі, не тратить ніодної нагоди, щоби не підносити свої вимоги... чоловіки, жінки, діти, всі там надхнені змаганням 'до самостійносте».

— Цей самий часопис у числі з 22. листопада подав докладний опис подій за комунікатом «Укр. Пресбюра» в Бельгії, а рівно такі примітки від себе: «чи Поляки, які так терпіли від чужинецьких урядів, мають також стати гнобителями? Заворушення, про які ми писали давніше, мали причиною надужиття урядових агентів і наслідком збільшення цих останніх». Автор статті оповідає про відділи кавалерії та жандармерії, які під покришкою пацифікації, систематично пустошать Галичину і чинять терор та розбій скрізь, де лише зявляються. На останку автор ставить запит: «чи ми в большевії, чи може в часах генерала фон-Бісінга (німецький Губернатор Бельгії під час окупації. Прим. наша). Ба ні, це діється в Польщі, і то в імя порядку!»

— «Le Реиріе» (Ле Пепль) користав із повідомлень «Укр. Пресбюра» при своїх кількоразових виступах щодо уряду Пілсудского, називаючи його психопатом.

Далі цей часопис видруковав «Заклик до цивілізованого світу», виданий Комітетом укр. організацій у Празі.

24. листопаду вмістив той таки часопис довгу статтю про «Погроми українців», заподіяні в Польщі, та про «режим насильства і безправства, що нічим не ріжниться від червоного терору, від якого саме Польща хвалиться врятувати цілу Бвропу». «Галицькі села^,-— пише газета — віддані на поталу солдатески та жандармерії», а далі передруковує дослівно повідомлення, подані «Укр. Преобюром».

Крім вище поданих виступів, були ще дрібніші по провінціяльних часописах, як «Балоні» в Лежі.

а) Акція українців.

— 27. X. 1930. вислалй українці в Римі, за підписом Е. Онацького, -гаку телеграму до Ватякану:

-«Українці, що живуть в Римі, без ріжниці віри, католики й православні, звертаються уклінно до Овятіщото Отця з гарячим проханням інтервенювати сеоєю Апостольською Владою для спинення нелюдських переслідувань українського греко-като-лицького населення Східньої Галичини. Не лише цивільне населення всіх кляс, але й багато священиків терплять нечувані муки. Досить пригадати о. Мандзія та о. Бло-зовського. Населення позбавляють не лише всіх прав, гарантованих трактами інтернаціональними, але й нейелементарніщих людських прав. К ультурні й економічні українські інституції — єдине багацтво українського населення та його єдиний захист у боротьбі проти пролєтаризування jł здичавіння селянської маси — руйнують найбру-тальніщим способом. Большевицька пропаганда з того користає, представляючи російський большевизм — цього найлютіщого ворога європейської цивілізації й христіян-ської віри — єдиним оборонцем українського пригніченого населення Східньої Галичини. Інтервенція Вашої Святости поклала б кінець польським жорстокостям і боль-шдвицьким брехням».

б) Офіційні інтервенції.

— Польський амбасадор у Римі інтеріиенював у справі виступів італійської преси г}роти польського терору у Східній Галичині.

— Як подає преса, Папа Пій XI. призначив слідство у справі краєвпх подій, при •чому апробував пастирський лист українських єпископів у справі польського терору. Та сама преса подає, що становище польського амбасадора при Ватикані Скшинского захитане у звязку з подіями в Галичині, та що він зажадав від уряду відкликання.

в) Італійська преса.

Перші вістки про події в Східній Галичині почали приходити до італійської преси з польських аґенцій, які говорили про українські саботажі, підпали та відповідну «реакцію» польського населення та польської влади. Вістки ці, дуже тенденційні та брехливі, були спростовані поволі вістками з инших джерел, що почали зявлятися в італійських часописах, особливо провінціяльних.

— «Popolo di Brescia» з 9. X. 1930. містить статтю п. з «Gravi torbidi nella Galizia Orientale».

— «11 Maltino di Napoli» та батато инших часописів писало про українську справу та про події в Галичині.

«II Lavoro Fascista» 9. X. містить велику статтю п. з. «Зразки польської політики у Східній Галичині». Автор, навівши довгий спис українських установ, які впали жертвою ніби-то — як твердять поляки — «українського тероризму», — вказує на цілковите безглуздая польської пропаганди, що українці, мовляв, віддалися... культу «само-нищення», і звертає особливу вату на ту війну, яку повели поляки протп українських кооперативів, як підстави економічної витревалости і відпорности національних українських інституцій. «Мусімо ствердити, що ми дуже добре памятаємо, як Польща отримала Східню Галичину, зобовязавшися перед цілим світом зорганізувати автономний устрій країни й одкрити український університет у Львові. Поволі, поволі забула вона не лише про університет, але тепер ось нищаться вже й останні ґімназії. Ось вам доля міжнародніх зобовязань!» Змалювавши «пацифікаційні» методи, автор закінчує: «На думку всіх політичних діячів, така поведінка польської поліції, замісць «па-цифікувати» країну, може мата лише один наслідок: може кинути маси українського населення, в пориві розпачу, в обійми російського большевизму. І така перспектива, з огляду на загальну ситуацію на Сході Европи, не є в суті речі бажана».

— Огаття ця завилася і в «II Popolo di Trieste», Trieste, 8. X., та в «Ога», Palermo. 11. X. 1930.

Ефект тих статтей був такий великий, що польська ам'басада інтервенювала в міністерстві зак. справ. Наслідком тої інтервенції цілковито зникли будьякі вістки про Галичину в італійських часописах, бо як — з одного боку — італійські часописи не ьважали більш можливим для себе містити статті, що компромітували би «дружній» польський уряд, так з другого боку, перестали цілковито звертати увагу на брехливу пропаганду польських агенцій. Тому, при оцінці польських виборів до сойму, ціла італійська преса — правда — вельми коротко, але яоно, визначила своє відношення до галицьких подій, зазначивши, що «в кожному разі, не зважаючи на перемогу урядових кандидатів на східніх землях, ми ие можемо повірити, що ніби українсько пасе лення так враз позбулося своїх анти польських і націоналістичних ночувань...»

«й Сотгіеге», Roma, всеж умістив довшу статтю, де читаємо таке: «Що до урядової більш^сти, то вона змогла уконституватися лиш© завдяки типовим засобам найбільш занепадливого нарлямеитаризму — завдяки масовим арестам ватажків опозиції та заотрашенішо виборців. Епізод, що нро його оповідають, мовляв, цілі містечка з великою втіхою йшли на вибори з музикою, відкритими списками до голосування, хоча може і здається мальовничий, але є також занадто симптоматичний і лясовуе забагато річей... Переміг уряд зі своїм силовим апаратом, не маршал Пілсудскі зі своєю великою ттроґрамою морального відродясеїшя нації. Маємо иа увалі особливо підкреслити цей пункт, бо занадто часто останніми часами їв певних орґаіиїх закордонної преси чуємо нро «фашистівські методи Маршала». Зовсім певно, ані історія його партії, ані його методи урядування ие мають нічого спільного ні з історісю, ні зі стилем справжнього фашизму»...

Зі своєї здсржллвости щодо подій у <-х. Галичині вийшла щойно італійська преса тоді, коли українська кольонія в Римі подала іі|ит-сши(і меморіял Пані. Цю нагоду використано, щоб широко писати іцю полільну пацифікацію. Л писали про це такі часописи:

— «Gazzettu di Vcnezia», 12. XII. 1930., містить статтю ті. з. «Memorandum ucraino al Papa contra le persecuzioni polacche».

— «La Corrispondenza», Roma, II. XII., ст. п. з. «Gli TJcraini al Papa».

— «Giornale d'ltalia», Roma, 12. XII., «Un memoriale degli Ucraini, a! Pontefice».

— «.Vedetta Fascisła», Vicenza, 12. XII., стаття u. з. «Gli Ucraini al Papa. —■ Le spedizioni punitive militari polacche. Piombo e staffiie. Case, chicse e monumenti distrutti. Migliala di fcrite e arresti in massa.

— «Ога», Palermo, 13. XII., — «Un memoriale dcfjli Ucraini, al Pontefice».

— «Popolo di Trieste», Trieste, 12. XII., стаття н. з. «Note Vaticane. Gli Ucraini al Papa».

— «Corriera Adriatico», Ancona, 17. XII., «Gli Ucraini al Papa».

— *Corriere», Roma, 14. XII., «Un Appello degli Ukraini al Pontifice».

— «Secolo», Genova, 12. XII., стаття п. з. «Dalia Citta, del Vaticano. — Un «memorandum» delia colonia nkraina sul terrorismo poliziesco nella loro Patria».

— *Nuovo Giornale», Firence, 12. Xli., стаття n. 3. «Gli Ukraini al Papa».

— *Gazetta», Messina, 13. XII., «Dalla Citta del Vaticano».

— «di Bergamo», — 12. XII., «Gli Ukraini al Santo Padre».

— *Provincia di Dolzano», Dolzano, 12. XII., стаття п. 3. «11 terrorismo polacco in Ucraina».

— «Gazetta del Mezzogiorno», Bari, 12. XII., cr. n. 3. «Le violcnze polacche in Ucraina».

— «Coriere dslla Sera», Milano, з кінцем грудня оголошує статтю свого данціґ-ського кореспондента про національні меншини в Польщі. Той самий часопис з 9. II. дає відповідь полякам на їхню полєміку з першою статтею.

VII. ДЛЇТЦІҐ.

а) Акція українців.

— ЗО. IX. 1930. р. відбулося в Данціґу віче, яке винесло протестні резолюції, та у французькій, англійській та німецькій мовах розіслано їх до місцевого уряду, ріж-пих видатних організацій та до всіх чужоземних амбасад.

— 1. XI. відсвяткувало українське студснство листопадові роковини; на святі піднеоено клич створити окремій фонд дня відбудови краю та для помочі побитому населенню; рівночасно на ту ціль зложено 60 ґульд.

.— 16. XI. уладжено збірними заходами цілої української колкопії листопадове свято, яке попередила Служба Ітожа та панахида з окремою молитвою за тголяглих та померлих при «пацифікації»; промови на академії торкалися останніх подій у краю.

— 20. XI. корпорація «Зарево» уладила святочний конвент, присвячений намиті сота. Ю. Головшського; на конвент запрошено предеташціш усіх инших корпорацій.

— Українське студснство оснувало Українське Пресове Бюро», що приступило до видавання бюлетенів німецькою мовою л освітленням останніх подій у краю. Це. Бюро інформувало також про краєві події чужу пресу, доставляючи їй мате.ріяли, які надходили з краю, а також подавало інформації до української преси в Америці. Побіч того, воно кольпортувало всі видання у справі «пацифікації», шо л являлися тю иппгих осередках української еміграції.

б) Акція чужинців.

В Данціґу відбувся 13—15. жовтня 1930. р. Конгрес Міжнародньої Федерації Прихильників Союзу Народів, у якому взяли участь видатні представники 22-ох світових держав. Із ціцрго ряду комісій присвячувано волику увагу парадам комісії для справ націоналки чх меншин. В останньому дні конгресу відбула вона два свої найважніщі засідання ткі проводив англійський делеґат льорд Дікінзон. На пополудневому засіданні цієї комісії піднесла голяндська делегатка и-і Баккер ван Боссе справу останніх подій на українських земляк під Польщею та звернула увагу присутніх делегатів на незвичайно жорстокі репресії польського уряду, про що розписується останніми часами ціла європейська преса. По відповіді польського делегата проф. Дембінського, вирішено утворити спеціяльну підкомісію, яка має зібрати конкретні факти з пацифі-кованих наших земель і передати з цього звіт на найблищому конґресі Федерації, що намічений на весну, наступного року. Підчас дебати над справою протиукраїнських репресій польського уряду були присутні делегати 20 ріжних держав.

VIII. ЛИТВА.

а) Акція «Литовсько-українського Товариства».

— 21. X. 1930. р. влаштувало «Литовсько-українське Товариство» в Кавнас сходини, на які запрошено визначніщих литовських редакторів та журналістів. Збори відкрив голова Т-ва проф. Біржишка, який зясував присутнім теперішнє положення на українських землях під Польщею. Далі слідували реферати Чучмана (українською мовою), д-ра Пурицкіса, проф. Вайльоніса, та Давджвардаса (литовською мовою). Всі промовці підносили варварства ляхів у звязку з останніми подіями на Західній Україні. У дискусії, що потім розвинулася, інформовано про стремління українського народу. Присутні журналісти постановили познайомити ширше громадянство з галицькими подіями через пресу.

— 28. X. 1930. влаштовано для ширшого литовського громадянства доклад про останні події в Ох. Галичині. Промовляли; Давджвардас та Чучман.

— 31. X. 1936. відбулося в Кавнас українське листопадове свято. На початку відіграла орхестра литовських інвалідів литовський та український національні гимни. Потім промовляли проф. Біржишка (литовською мовою), Чучман (українською) і Давджвардас (литовською). Всі промовці казали про останні події на Західній Україні. Поміж рефератами були українські й литовські сольо-співи (п-і Сташкевічайтіс і п. Бручкус), українські та литовські деклямації, українські пісні, виконані лучковим терцетом, на фортепіяні й-хором «Союзу Литовських Стрільців».

— 1. XI. 1930. в 10 год. рано відслужено в костелі Витовта жалібну панихиду за поляглих та закатованих борців за волю України. Панихиду правив кан. Тумас, що у проповіді познайомив присутніх із тими жорстокостями, що їх зазнають українці під Польщею. Опер, артист п. МатуляйтітЬ та хор державної опери відспівали українські церковні пісні.

— 1. XI. 1930. в 12 тод. влол. о. Корчинський відправив панихиду у православній церкві; на панахиді було багато литовців та білорусів. 0. Корчинський познайомив присутніх зі станом у Сх. Галичині, вказуючи на жертви, які доводиться класти українській нації в боротьбі за свою незалежність. Церковний хор відспівав низку церковних пісень.

— «Литовсько-українське Товариство» в Кавнас вислало до Ліґи Націй протестну телеґраму, а до всіх державних і політичних установ і представництв чужих держав меморіяли та брошури у справі «пацифікації».

б) Радіо.

— 1. XI. 1930. передавано радіом цілу програму листопадового свята в Кавнас.

— Того самого дня в 9.30 год. веч. відбулися окремі відчити про «пацифікацію» та про значіння 1. листопада. Відчити виголошено англійською, французькою, німецькою, литовською, есперантською та польською мовами.

— 14. X., 14. XI. та 14. XII. 1930. передавано радіом протести проти польських звірств, інформовано про варварства ляхів та про стремління українського народу. Промовляли: проф. Біржишка, д-р Пурицкіс та П. Давджвардас литовською мовою, Бартович українською, Авіетенайтіс англійською, інж. Станкевічіус французькою, Амо-нес німецькою, Рандоманскас польською мовою.

— Що-дня подавано в литовськім політичнім огляді інформації про події на Західній Україні (литовською мовою).

n) J uTocn.h ii n pero.

Ko було литовської часописі, яка б не подавала докладних інформація пропо-дії у краю m не освітлювала яскраво бе.іиріїсство та насиліство польської,влади. Крім того, всі вовн містили довші папі ир» українську сирішу взагалі. Вистачить згадати, що офіціоз < Lii turns slidus», окрім щоденних вісток про краєві події, подавані тельгр. агенцією <К1Л'А~, вмістив передовіші про нашу справу в таких числах: 121 (.ПУЛ. їм, І'.мі, 1У\ -214, 223 (1004). 2:і."і. 211, 2-12. 2-і:., 24'J, 20Н. ійі^ і5S, -25^+r 2S4, 2S7 (1008).

Далі містили статті н|и> - іііїннфікіїцію та українську справу такі часописи: «Šviesu>-, ^ Trimitas», *Musu Rytojaus», «Sek maitintis■>,«Mušu Vilniaus», Karys», «Rytas», •Lietuvos Žinios» та ин.

U приводу вбивства coin. 1<>. І'олопінською майже всі часописі вмістили довші статті з описом вбивства, подаючи при тім перегляд дінльпосїи сотії. Гидовінського.

— Liiluros Aulas» із 7. X. і!і:ю. містить статтю французького проф. Сорбопи І'. Яирте.щ її. з. «('.хідня Галичина Іі Кг.|»нпі . в нкпй автор пише таке:

«Літання Східньої Галичини обговорювалось оце. недавно в Женеві на Конгресі національних меншин. Не дивлячись на всі труднощі при порушенні того питання на міжнародним форумі наслідком неясіюго мі ж народ цмин положення взагалі, як рівнож і наслідком того, що українці не мають своїх представників у менпінновій секції, українцям таки вдалося витягнути цю проблему на світло денне. Безмірна енерґія українських провідників і їх віра у країну будучи ну свого нщюда зробили на всіх великий вилив. Чи не найбільший вплив мали па англійців велика сміливість українців, мимо їх нещастя та неінжодженнн.

H тоііже самий час українські посли до сойму іі до сенату внесли енергічниЯ протест проти польської тиранії. Протест цей був сн п.ніПі і багато важив. Його підтверджено фактами. Кожне слово протесту мало сво»; певне значініпь і u них відч.і^ вається сильна воля народу, готового зірвати накладені па нього пута. Протест цей -į це заклик до всього цивілізованого «•віту в імені Східпьої Галичини і всіх українці! що нребувають у польській неволі. Українці пригадують обіцянки союзних держав і ц невииовнення.. Зара-зже по воскресеїіню Польщі вона стала тюрмою народів. Вона зио; щила адміністративну автономію Східпьої Галичини, позакривала українські шкот, зачала переслідувати і православних, і уніятів, і взагалі загнала у злидні краї, ЯІ| якими запанувала. ^^

По закінченні Конгресу національних .меншин положення у Східній Галичині вд більшо загострилося. Діяльність тайнпх терористичних організацій здушують карні esįš педиції. В 1930. році ми бачимо ті самі методи, що й за царизму. З Польщі приходи! відділи кавалерії й пищать українські села. Чоловіків бють, жінок і дівчат ґвалтують накладають воєнні контрибуції. Зі Східпьої Галичини ми одержуємо листи, що-в'ЇЖІ повністю описано ці гидкі, иечувапі факти. H одному селі, яке пограбував був 14. уланський польський полк, полковник після нічної оргії, приказав жінкам і дівчатам з тою села одягнути на себе святочний одяг і s піснями проважати полк із села. В иншому випадку рознесено українську кооперативу лише за те, що там не оздоблено портрет Пілсу декого.

Всі ті факти Франції не такі вже невідомі, якби цього собі бажали поляки. В Парижі поляки зачали офеаїзпву мовчанки. Французька преса повинна мовчати про всі ті жорстокості!, що відбувають у Східній Галичині. До редакцій рясно пливуть чеки. Зпочатку опубліковано кілька телєграм, у яких українських терористів поставлено нарівні з комуністами. Одначе, завдяки Женеві і насамперед німецькій пресі, правда таки вийшла на верх.

Ми радіємо, й то дуже радікмо, бо можемо тепер констатувати все більшу і більшу еволюцію французьких одвічальпнх політиків. Вони зачинають вже розуміти, що союз Франції з Польщею — це смертний гріх, який може Францію привести до згуби. Вони ще не знають, як вийти з того положення. Вони дуже хотілиб знайти якийсь вихід, але його ще не бачать. Але великим поступом у цій справі є той факт, що відповідальні політики признають вже свою похибку.

Переслідування у Східній Галичині мають ще й інші наслідки. Вони відкриють очі решткам ще й досі засліплених французів. Французька демократія не стерпить жорстокостей проти безборонного народу. Польща є союзницею Франції. На жаль, це так! Але хай Польща не забуває, що той союз дає французам право контролі, від якої вони ніколи не відмовляться. Французи не бачать у Польщі ріжних народів, панів і рабів; французи бачать тільки рівних перед законом, вільних громадян. Тих громадян треба поважати, з ними треба поводитися як із людьми. Якщо Польша того не розуміє, то французькі політики пригадають їй, як треба поводитися з людьми.

Процес зачався. Ми будемо його боронити».

а) Акція українців.

— У Відні основано для ведення протестлої акції окремий «Комітет Української Національної Пропаганди». Комітет виготовляй інформаційні статті для віденської преси, іюзмножуьаи та поширював знимки побитих людей, брошури нро «пацифікацію», ними иролаґандиіілу летучку, Орав участь у підготовці нротеегного віча — тощо.

— Листопадове свято в Відні було получено а протестиим вічем, иа якім винесено протест проти польського терору; протест розіслано до представників міжнародних гуманітарних установ, Ліги Націй, Червоного Хреста, ЛіГи прав людини та громадянина та до ріжлих редакцій.

— о. ХП. юзи. відбулося в Відні величезне протестне віче українською, німецького та литовського огудеіістиа в найбільшій салі віденського університету. Від професорської колегії промишляв проф. д-р Мух, від німецького студенства Еріх Шілнер, по цім делегат українського студенства, а на кілци D ля дас-Л в ґустайтіс од литовців. У винесеній резолюції сказано між илліим: «Протягом останніх тижнів подає преса всіх країв та політичних напрямків про такс гноблення національних меншостей в Польщі, якою історія меншин у цілому світі,'хоч і яка вона багата на приклади моральних і фізичних страждань, подібного собі не миє». «Польща виключає себе з ряду культурних ницій, доказуючи брак зрілости своїх провідників і всього народу взагалі. Ось до пицифікаційпої акції, переведеної поляками в українських областях із лечуваною жор-отокоспо, долу чуємся лигілка на німців у західліх смугах польської держави за згодою, а шо більше з допомогою польського уряду». «Німецьке студенство віденських вищих шкіл звертиігп-ся разом із українським та литовським студелством у Відні до німецького уряду з проханням вчинити належні кроки з ціллю здобути для українців і німців повної рикомпензити за заподіяні їм поляками кривди та забезпечити всі людські та політичні права в Польщі на будуче». Між присутніми розкинено лстучки зі зпимками побитих людей нри «пацифікації».

б) Офіційні інтервенції та акція чужинців.

— Польський посол в Австрії, К. Бадср. подав протест мін. закорд. справ Шобе-родіі проти демонстрації, яку влаштували українські, німецькі та польські студенти проти поліських звірств. ПІобср одповіїв БадСрові, що він не може втручатися в університетські справи, хоч обіцяв перевести слідство. Однак ректор університету, ібер-оберґер, на інтерпеляцію Шобсра заявив, що колиб віл був присутнім на нротссгному вічу, то вжіївби що гостріших слів ЦрОТИ Польщі, ніж це зробили студенти.

-- J!a Конференції «Соціалістичного Спиртового Інтернаціоналу», що відбулася в грудні в Відні, зачитано звідомлеппя українських пластових організацій про. польські репресії. Ті інформації Інтернаціонал видрукував 4 мовами та розіслав місцевим спортовим організацій.

X. ШВАЙЦАРІЯ.

а) Акція українців.

— 25. X. ШО. р. відбулися в Женеві Збори «Українського ІСлюбу», які винесли протестні резолюції проти польського терору. Протест вислано до Оекретаріяту Ліґи Націй та /(о всіх членів Комісії Національних Меншин. Окрім того, рішено звернутися до Міжлародпього Червоного Хреста з проханням дати негайну поміч раленим українцям, яким польські санітарні установи відмовляють будьякої опіки. Так само рішено звернутися до Міжнародньої .Унії опіки над дітьми, щоб вона дала поміч дітям, раненим од побоїв. Нарешті рішено звернутися до Жіночої Ліги Мира й Свободи, щоб вона своїм виступом в обороні українського населення звернула увагу міжнародніх державних чинників на останні події на наших землях.

— 17. І. 1031. відбувся в Женеві Зїод представників українських протестних комітетів проти полільного терору, що існують іі Чехословаччиші, Німеччині, Данціґу, Литві, Франції, Бельгії, Італії та Швайцарії. Рішено утворити по всіх європейських державах постійні комітети пропаганди й охорони прав українського народу, як рівнож намічено основні засади пропаганди нашої справи закордоном.

— У Женеві засновано в листопаді українське пресове бюро, яке видає французькою мовою місячний- бюлетень п. з. Bulletin d4nformations Ukrainiennes.

— У Мьозапі видано в січні книжку про «пацифікацію» п. з. La Plus Sombre Pologne. Le Rcmpart de la Barbarie contrę I'Europe.

б) Акція чужинців.

— 19. 1. 1931. p. «Жіноча Інтернаціональна Ліга Миру й Свободи» влаштувала в Женеві прилюдну конференцію у справі галицьких подій. Виклад про ті події мала місс Шіпшінкс, яка підчас «пацифікації» відвідала Ох. Галичину з доручення Ліґи. Олово забірали: польський журналіст Смоґоржевскі, проф. Русова, імж. Андрієвський, секретар Конгресу національних меншин А меті де, пос. Рудницька та Е. Онацький.

— 11. Інтернаціоналя в Ціріху 21. 11. 1931. приняв резолюцію з осудом крівавих актів терору польського уряду.

— Німецький міністер закордонних справ Курціус у своїй промові під час асамблеї Ліґи Націй у січні б. р. звернув також увагу на українську справу у Сх. Галичині, говорячи: «Коли правдою є те, що подають про і справді варте уваги поступоваиня польського уряду супроти українського населення, то й цієї справою мусить занятися Рада Союзу Народів».

— Із всіх петицій, які подали українці до Ліґи Націй, були формально приняті підчас січневої сесії Ліґи Націй 6: 1) української кольонії в Омекур (Франція), 2) «На-родньої Української Ради» у Празі, з—5) петиції д-ра Панеяка в Парилсі, і 6) петицію англійських послів.. Крім них, поступили ще такі петиції, які правдоподібно, будуть приняті: 1) українських послів і сенаторів, 2) пос. Рудиицької про «пацифікацію» та 3) тої самої посолки у справі українських послів, увязнених у Бересті. Щодо численних инших петицій, то їх формально не нринято тому, що а) або подавали вони ті сами факти, що і вже приняті петиції, б) або було в них домагання відлучення українських земель од Польщі, або в) були писані невідповідним тоном.

— Рада Ліґи Націй розглядала українську справу під січневої сесії на таємному засіданні, при чому для розгляду петицііі та зреферовапня справи на наступному засіданні Ради Ліґи Націй у травні б. р. призначено т. зв. Комітет трьох із представників: Англії (мін. закорд. справ Гендерсон), Італії (Иільоті) і Норвегії (Мовінкель). Особистий склад комітету може мінятися тому, що він складений на принципі представ-ниццва держав, які можуть висилати ріжних осіб. Цей Комітет має зійтися у.Льондоні та підготовити реферат у справі українських петицій на травневе засідання Ліґи Націй. Рада рішить тоді про дальший хід справи.

XI. РІЖНЕ.

а) Акція українців.

— «Провід Українських Націоналістів» вислав до 27 міністерств закордонних справ: а) ноту про положення українців під Польщею, ;'ліі б) меморандум про східньо-евроиейську проблему та в) супровідного листа разом із ріясними матеріялами у справі «пацифікації». Нота висловлює застереження щодо значіння міжнародніх актів, які стосуються України та які переведено без згоди та проти волі-українського народу, і домагається: покликати міжнародню комісію для розсліду польських звірств, дати відшкодований українському населенню за причинені йому шкоди перевести корінну зміну політичного статуту Західньої України. Знову ж у меморандумі вказано, що єдиною розвязкою східньо-европейської проблеми є створення сильної Української Держави, за яку бореться український народ, та що Польща, утруднюючи боротьбу українського народу за незалежність, тим самим стоїть па перешкоді усуненню большевицької влади на Сході Европи.

— Команда «Української Військової Організацій видала відозву до цілого культурного світу англійською, французькою, італійською та німецькою мовами, в якій стверджує, що Західні Землі України дісталися під польську владу проти волі українського народу, що великі держави, які віддали українські землі Польщі, несуть відповідальність за грізне становище, витворене Польщею на тих теренах, та що розвязка східньо-европейської проблеми без узгляднення національних змагань українців стріне завжди чинний спротив українського народу, а зокрема українських активістів, що будуть боротися до останньої краплі крови за самостійність і соборність України.

— 31. XII. 1930. 17 українських послів і сенаторів із Західньої України .яслали до ЛіГи Націй петицію, в якій зясовують положення Східньої Галичини в міжнароднім праві, вказують на порушення міжнародніх зобовязань Польщею, а зокрема задержуються на справі «пацифікації» та жадають розглянути справу та видат.' розпорядки, щоб Польща виконала свої зобовязания. .

— Пос. М. Рудницька внесла в січні до Ліґи Націй 2 петиції: одну у справі «пацифікації», другу у справі українських послів, увязнених у Бересті.

Митрополит А. Шептицький вислав до ІІапи Пія XI. окремого листа у справі .пацифікації», а зокрема у справі поведінки польської влади з українськими овяще-никами.

— 24. X. 1930. p. відбулася в Чернівцях (Буковина) Служба Божа за жертви польської «пацифікації».

— 26. X. 1930. відбулося в Чернівцях ііритестнс віче під проводом Дутчака; реферат про краєві події мав Ю. Сербинюк. Рішено віднестися до Ліги Націй у спраііі лікарської помочі, відшкодований за спричинені українському населенні шкоди та припинення дальших переслідувань.

— Українське студенство в Румунії, згуртоване в «Союзі Українських Студен-ських Організацій» (СУСОР) видало протест проти варварських вчинків Польщі.

— Українська Секція «Інтернаціональної Жіночої Ліги Мира й Свободи» у Львові видала заклик до жінок цілого світу з протестом пріти польських погромів.

— ЗО. XI. 1930. відбулися в Софії (Болгарія) збори українського кольонії з приводу терору польської влади над українським населенням. Доклад виголосив лікар Верещинський; промовляли також Орів і Колісниченко. Віче, винесло протестні резолюції.

б) Акція чужинців.

— «Інтернаціональна Жіноча Ліга Миру й Свободи» вислала до Сх. Галичини свою ґен. секретарку місс Шіншінкс для перевірки положення на місці. Місс Шіпшінкс по повороті з Галичини за кордоном здала звіт своїй центральній управі, далі розіслала Його всім національним секціям жіночої Ліги, крім того, поінформувала ментилову комісію Ліґи Націй, та англійських послів, як рівнож інформувала про польські звірства ширше громадянство в чужині окремими рефератами.

— Д-р В. Дей, канадійський лікар, що його заарештували поляки під час його обізду українських сіл підчас «пацифікації», по виїзді за кордон зложив звіт про положення в Галичині їв меншиновій комісії Ліґи Націй, та дав низку інтервні иі>едстав-никам закордонної, зокрема канадійської, пресн.

У ;шя:і«у. ;і лнцькими звірствами вишила книжка п. з.

LA PLUS SOMBRE POLOGNE

LE REMPART DE LA BARBARIE CONTRĘ L'EUROPE

Lausanne, 1931. Стор. 28. вел. 4° 17 знимок.

Центральний Виконавчий Комітет Представників Українських

Організацій в ЧСР. видав про польську „пацифікацію" такі книжки:

1. LE POGROM DES UKRAXNIENS EN POLOGNE.

2. AUSROTTUNG DER UKRAINER IN POLEN.

3. EXTIRPATION OF UKRAINIANS IN POLAND.

4. POGROM PROTI UKRAJINCCM V POLSKU.

5. МЕМОРІЯЛ ДО ЛІҐИ НАЦІЇ ІЗ 20 ЗНИМКАМИ.

Допоручайте чужинцям

BULLETIN D'INFORMATIONS UKRAINIENNES

9, rue d'ltalie — Geneve — Tel. 47.062

Виходить КОЖНОГО місяця.

Polish Atrocities
in the West Ukraine

by V. J. Kushnir Ph. D. with a preface by Cecil Malone M. P.

VIENNA iggi. КНИЖКА ПРО ПОЛЬСЬКУ ПАЦИФІКАЦІЮ.

Накладом «Українсько-Лцтовського Товариства» в Ковні вийшла книжка

UKRAINA SVETIMOJ VALDŹIOJ

Kaunas, 1930. Crop. 40, 8°.

Замовляти в адміністрації «Розбудови Нації».

Eugenio Onatsky

RUSSIA Е UCRAINA

(Estratto dalia Rivista l' «Europa Orientate» N. 5—6, 1929). Roma, 1929. Стор. 40, 8°.
THE UKRAINIAN QUESTION

GENEVA 1928 A Peace Problem ЦІНА Кб 5 —

Видання Проводу Українських Націоналістів Замовляти в адміністрації Розбудови Нації

Die Ukraine unter Fremdherrschalt

Herausgegeben von der PreBestelle ukrainischer Nationalisten.

1928

Der Juttge Osten

Schrilt enreihe des „Nahen Ostens"

Union Nationale des Associations d'Etudiants- d'Ukraine
(CESUS)

LA TERREUR ROUGE ET L'UKRAINE SOVIETIQUE

APPEL.DES ETUDIANTS UKRAINIENS AU MONDE CIVILISfi. Geneves-Prague.і 1930'. Crop. 20, еел. 8
Книжка має й анґлійський та німецький переклад. Замовляти: CESUS, Prague, Hlavni pośta, pfihradka 411.

Друкарня «Legfogtafie», Praha-jCIII. 665.

Загрузка...