Песенник Орбита. Выпуск 6

Говориш ти, що бачиш сни,

Немов стоїш серед весни.

Мене в пургу відвозить поїзд,

А ти безсила зупинить.

Біліють яблуні в садах,

Розрив-трава в твоїх руках.

Не кличеш ти мене з дороги.

Гірчить травинка на губах.

Приспів:

Травою сивою

Біда приплинула,

Її не сіяла,

Не берегла.

Та ось недумано,

Та ось негадано

Судьба моя травою поросла.

Коли любов була жива,—

Од слів хмеліла голова.

Слова розніс холодний вітер,

А на губах — розрив-трава.

Нащо пояснювати знов,

Що з серця травень відійшов,

Як гіркота одна лишилась,—

Не відродить словам любов.

Приспів.

Ты говоришь, что видишь сны,

Как ты стоишь среди весны.

Меня в снега уносит поезд

А ты глядишь со стороны.

Белеют яблони в садах,

Разрыв-трава в твоих руках.

Ты не зовешь меня с дороги.

Горчит травинка на губах.

Припев:

Трава печальная,

Трава прощальная,

Тебя не сеяла,

И не ждала.

Да вот негаданно,

Да вот нечаянно

Моя судьба тобою поросла.

Когда любовь была жива,—

От слов кружилась голова.

Слова унес холодный ветер,

А на губах — разрыв-трава.

Не объясняй последних снов,

Не говори последних слов,

Когда остались только горечь,—

В словах не высказать любовь.

Припев.